19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6637/24 пров. № А/857/30954/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів) у справі № 380/6637/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЗОВ АЛЕКС-ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
27.03.2024 позивач (Приватне підприємство «АЗОВ АЛЕКС-ГРУП») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000050/2 від 30.01.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000079 від 30.01.2024.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою, не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000050/2 від 30.01.2024. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000079 від 30.01.2024 Львівської митниці.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Апелянт стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції.
15.01.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що оскільки у відповідача відсутні належні та допустимі докази щодо наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
23 січня 2024 року між ПП «АЗОВ АЛЕКС-ГРУП» та Компанією «Vertigo Bolkans LTD» укладено Договір № 24/V-A-4.
Відповідно до п. 1. зазначеного Договору, Продавець - «Vertigo Bolkans LTD» продає металопродукцію (надалі - Товар), а Покупець - ПП «АЗОВ АЛЕКС-ГРУП» купує даний товар, найменування і кількість якого наступні: Товар: Першосортова фарбована оцинкована сталь в рулонах, матове оздоблення поверхні. Якість: DX51D; покриття цинку 80 г/кв.м. Краска: лицева сторона 5 мікрон ґрунт + 20 мікрон однорідний модифікований поліестер, внутрішня сторона 7 мікрон ґрунт. Відповідно до п. 2. Договору, загальна вартість договору: 28 175 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят п'ять) доларів США +/- 20% (оплата тільки в доларах США). Відповідно до п. 3. Договору, Продавець приймає на себе обов'язок доставити Покупцю на автомобільному транспорті весь вказаний в даному контракті вантаж за адресою: с. Бердихів, Львівська область, Україна. Умови поставки: DAP згідно з Incoterms 2010. Держава призначення доставки товару: Україна. Часткове відвантаження допускається. Пунктом 4 Договору передбачено, що оплата може здійснюватись як шляхом передоплати, так і по факту прибуття товару в пункт доставки. Повна вартість відвантаженої партії товару перераховується на рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з дати прибуття товару в пункт доставки по фотокопіям рахунку-фактури Продавця і CMR. Часткова оплата дозволяється. Відповідно до п. 8.1 Договору, будь-які специфікації та додатки до даного Договору будуть його невід'ємною частиною і діятимуть, у випадку їх існування у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох Сторін.
25.01.2024 року у м. Русе, Болгарія оформлено автомобільну вантажну накладну (CMR) № 010, та супровідний документ ТІ 24BG004006226918K4 від 25.01.2024 р., відповідно до яких автомобілем CE0749EO/CE0349XF здійснюється поставка партії товару відповідно до інвойсу № 0000000506 від 24.01.2024.
Найменування, кількість та вага товару також підтверджується Пакувальним листом №10 від 24.01.2024 р., складеним Вантажовідправником/Продавцем товару, та Сертифікатом походження товару № 003/0000000373 від 25.01.2024р. - країна походження товару Індія, що в свою чергу підтверджується Сертифікатом про походження товару від 30.10.2023 р.
29 січня 2024 року - за дорученням Позивача, митний брокер, декларант - Товариство з обмеженою відповідальність «ДКЗ ГРУП» на Львівській митниці здійснювало митне оформлення партії Товару, отриманої Позивачем від Vertigo Bolkans LTD згідно умов Договору № 24/V-A-4 від 23 січня 2024 року.
На підставі митної декларації № 24UA209140003018U9 від 29.01.2024 позивач здійснив митне оформлення в режимі імпорт наступного товару: Прокат плоский з вуглецевої сталі завширшки 1250мм: Прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований, з полімерним покриттям, в рулонах: розмір 0,37-0,43х1250мм, колір - в асортименті - 22,195 тн, 5 рулонів. Використовується в якості матеріалу для виготовлення сталевих виробів загального призначення. Виробник: ARCELORMITTAL NIPPON STEEL INDIA LTD. Країна виробництва - IN.
Позивачем самостійно була визначена митна вартість вказаного Товару за основним методом - ціною договору (п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України) в розмірі 945050,39 грн.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № 24UA209140003018U9 від 29.01.2024, позивачем подано наступні документи: засвідчена копія договору доручення № 29/10/19-1 на митно-брокерське обслуговування від 29.10.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24/V-A-4 від 23.01.2024 року; сертифікат якості товару від 26.10.2023; сертифікат якості товару від 17.11.2023; пакувальний лист на товар від 24.01.2024; рахунок-фактура (інвойс) Commercial Invoice № 0000000506 від 24.01.2024; коносамент №232228664 від 30.10.2023; міжнародна автотранспортна накладна (CMR) № 010 від 25.01.2024; супровідний документ, декларація форми ТІ (транзит) 24BG004006226918K4 від 25.01.2024; сертифікат про походження товару №003/0000000373 від 25.01.2024; декларація про походження товару №0000000506 від 24.01.2024; копія митної декларації країни відправлення 4786909 від 20.10.2023; копія митної декларації країни відправлення 4802262 від 20.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №4828568 від 22.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №4830014 від 22.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №4849462 від 23.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №4851254 від 23.10.2023; копія митної декларації країни відправлення №4855855 від 24.10.2023; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209140003018U9 від 29.01.2024.
30.01.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/000050/2 від 30.01.2024 відповідно до якого митна вартість товару підлягає коригуванню із розрахунку 1,2600 доларів США за одиницю товару, де загальна вартість товару становить 27 965,70 доларів США.
31 січня 2024 року за дорученням позивача та відповідно до рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, митним брокером до Львівської митниці Державної митної служби України подано коригувальну митну декларацію № 24UA209140003275U3 від 31.01.2024 року, збільшено митну вартість товару та визначено її розмір - 947389,18 грн.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Колегія суддів зазначає, що для здійснення митного оформлення товару позивач 29.01.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140003018U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеному у митній декларації. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору. Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 3 метод(за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган покликається на вимоги Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) та вказує, що у гр. 22 та 23 CMR - зазначається підпис і штамп відправника та перевізника, в CMR гр.22 відсутній підпис перевізника.
На наведені мотиви оскаржуваного рішення, апеляційний суд зазначає, що товарно-транспортна накладна (CMR), у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України, не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином, інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Апелянт в оскаржуваному рішенні також вказує: «згідно п.1.1 контракту від 23.01.2024 №24Л/-А-4 вага товару 25 тон, але до митного оформлення подається 22,195 тон; згідно п.4 контракту від 23.01.2024 №24Л/-А-4 оплата товару може бути як передоплата, так і по факту прибуття товару в пункт призначення. Згідно інвойсу № 0000000506 від 24.01.2024 терміни оплати товару вказана передоплата. Жодних платіжних документів до митного оформлення не подано».
Щодо таких аргументів митного органу, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 міжнародного договору від 23.01.2024 року № 24/V-A-4 істотними умовами, яких досягають сторони, визначені предметом договору являються: інформація про товар, якість товару, виробник товару, походження товару, ціна товару, кількість, у тому числі загальна кількість товару, що постачається покупцю продавцем, строки поставки, упаковка та маркування.
За умовами договору ціна і загальна кількість товару взаємозалежні величини (+/- 20 %), корелюються і визначаються взаємозалежними величинами одна від/до одної (загальна вага товару -загальна ціна товару і навпаки).
Згідно п. 2 договору загальна вартість товарів, вказаних у Договорі складає 28 175,00 доларів США +/- 20 %.
Згідно п. з Договору, саме Продавець бере на себе обов'язок поставити весь товар Покупцю на автомобільному транспорті, вказаному в контракті на умови поставки: DAP згідно з Incoterms 2010.
Компанією «Vertigo Bolkans LTD» на адресу ПП «АЗОВ АЛЕКС-ГРУП» надано рахунок-фактура (інвойс) Commercial Invoice № 0000000506 від 24.01.2024 року, згідно якого одна сторона договору іншій має сплатити певну суму коштів за фактично відвантажений товар (з урахуванням кількості товару, що відображено у рахунку його вагу та відповідно ціну відвантаженого товару) у розмірі 25 013,84 доларів США, що не суперечить досягнутим між сторонами домовленостями згідно договору.
Вказаний рахунок-фактура (інвойс) окрім означеного вище також містить і інші відомості, що повністю відповідають умовам договору: інформація про товар, якість товару, виробник товару, походження товару, кількість, у тому числі загальну кількість товару, що постачається покупцю продавцем, умови поставки, місце поставки та банківські реквізити.
Згідно умов Договору, позивач може здійснити оплату за товар на будь-якій стадії його виконання.
У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 Верховний Суд висловив таку правову позицію: «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості».
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості апелянтом не доведена.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що митним органом необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Апелянт не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 380/6637/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний