18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1748/22 пров. № А/857/19543/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 300/1748/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та стягнення грошової допомоги на оздоровлення,-
суддя у І інстанції Остап'юк С.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
14 квітня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась у 2014 - 2017 роках грошова допомога на оздоровлення та стягнення грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 9 459 гривень.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2014 - 2017 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" за № 889 від 22.09.2010.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2014 - 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" за № 889 від 22.09.2010.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення; має не постійний, а тимчасовий характер, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходилась на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 19.08.2021 № 69-РОС ОСОБА_1 звільнено у відставку відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров'я).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.08.2021 №190 прапорщика ОСОБА_1 , головного сержанта військової частини НОМЕР_2 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 25.08.2021.
Відповідач, в період 2014 - 2017 років, не включав суми щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 за № 889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого в 2014 - 2017 роках обчислював грошову допомогу на оздоровлення, що визнається відповідачем.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду першої інстанції.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, що встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом № 2011-XII.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах ЗСУ та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ ЗСУ, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення ЗСУ, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу ЗСУ, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 889).
Відповідно до постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, яка була чинною до 28.02.2018 (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі ВС) від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Зі змісту Постанови № 889 вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові ВС від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Отже, для позивача, як військовослужбовця, щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889 в контексті положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 1294 була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: виплачувалася щомісяця з 2014 по 2017 року; мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення; складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця.
Можливість виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям законодавством безпосередньо пов'язується із виконанням ними обов'язків за посадами.
Жодних обставин щодо невиконання обов'язків за посадою, яку обіймав позивач відповідачем не наведено, а отже у останнього не було правових підстав для ненарахування та невиплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 889.
Стосовно посилання скаржника на необхідність застосування у спірних правовідносинах Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ЗСУ № 550, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016, суд апеляційної інстанції наголошує на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена Законом № 2011-XII, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Вказане узгоджується з правовим висновком ВС, викладеним у постанові від 10 листопада 2021 року у зразковій справі № 825/997/17. Так, ВС вказав, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, мала постійний характер (виплачувалася позивачу щомісяця в спірний період), тому відповідно до положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках. Дії відповідача щодо не включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась та виплачувались грошова допомога на оздоровлення у 2014-2017 роках, є неправомірними.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому сум грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі № 300/1748/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль