19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6324/24 пров. № А/857/31561/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 300/6324/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїГомельчук С.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2), в якому просив суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а саме рішення про відмову у перерахунку пенсії №091630007002 від 30.07.2024, яке підписано заступником начальника управління - начальником відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Ларисою Будовською -протиправними;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відмові в прийнятті довідки про суддівську винагороду ОСОБА_1 №207, №208 від 18.07.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №300/7555/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 02.07.2024 №300/7555/23 за 2022, 2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти довідки про суддівську винагороду №207, №208 від 18.07.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видані на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №300/7555/23 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі від 02.07.2024 №300/7555/23 за 2022, 2023 роки та здійснити відповідний перерахунок і виплату перерахованого грошового утримання на користь ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 300/6324/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 №091630007002 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2022 на підставі довідки від 18.07.2024 №207 та з 01.01.2023 на підставі довідки від 18.07.2024 №208, які видані Територіальним управлінням ДСА України в Івано-Франківській області, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційних скарг вказують, що з 01.01.2022, 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Тому, оскільки змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 2020 року, не відбулось, то правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 18.07.2024 №207, №208, відсутні. Крім того, відповідач-2 вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційних скарг сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційних скарг до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Також, судом враховано, що право позивача на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2022 у розмірі 2481грн. та станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі № 300/7555/23.
Стосовно вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відмові в прийнятті довідок про суддівську винагороду ОСОБА_1 №207, №208 від 18.07.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то у задоволенні такої суд відмовив, оскільки жодних дій або рішень щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вчинено не було, а лише листом від 15.08.2024 №7041-5871/В-02/8-0900/24 позивача було повідомлено про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 №091630007002.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, то суд у задоволенні такої відмовив, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №300/7555/23, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.07.2024 за №№ 207,208 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023. Розмір винагороди в довідках розраховано, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, 01.01.2023 - 2684,00 грн (а.с.16-17).
22.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних вище довідок.
За принципом екстериторіальності заяву про перерахунок пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2024 №091630007002 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У вказаному рішенні зазначено, що зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Після прийняття нормативно-правових актів буде повторно розглянуто заяву позивача (а.с.13).
Вважаючи вказане рішення відповідача-1 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України регламентовано, що статус суддів визначається виключно законами України. При цьому матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон N2 1402-УШ) констатовано, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 цього Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другої цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-УІІІ до базового розміру посадового окладу визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2393 гривень, працездатних осіб - 2481 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 18.07.2024 за №№ 207,208 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Суд наголошує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Усталена та послідовна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі №560/5597/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 400/12428/21, від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а.
Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2481,00 грн.), 01 січня 2023 року (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Верховний Суд в постанові від 13 вересня 2023 року в справі № 240/44080/21 зазначив, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені. До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (травень 2021 року), а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає. Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), 01 січня 2023 року (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" було неправомірним.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд вважав за необхідне сформулювати такі правові висновки у спірних правовідносинах:
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.»
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив і Верховний Суд у постановах від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24.
Отже, оскільки відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, то суд в даній справі застосовує норму Конституції, яка є нормою прямої дії, що є обов'язком адміністративного суду згідно частин третьої та четвертої статті 7 КАСУ, а саме: у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2022 на підставі довідки від 18.07.2024 №207 та з 01.01.2023 на підставі довідки від 18.07.2024 №208, які видані Територіальним управлінням ДСА України в Івано-Франківській області.
Щодо доводів відповідача-2 про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то колегія суддів зазначає, що право позивача на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2022 у розмірі 2481грн. та станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі № 300/7555/23.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №300/7555/23, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 18.07.2024 за №№ 207,208 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.
Позивач з даним позовом звернувся до суду 16.08.2024 року, тобто в межах строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 300/6324/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос