17 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8623/24 пров. № А/857/24588/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (судді Мричко Н.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/8623/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 19.04.2024 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 в якому просить стягнути з Національної академії державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 65950,97 грн. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 116234,58 грн. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року задоволено позов повністю. Визнано протиправною бездіяльність Національної академією державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2017 - 14.12.2022. Стягнуто з Національної академії державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького на користь ОСОБА_1 54632 грн. 73 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (31.05.2017 - 14.12.2022). Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2018 - 25.12.2022. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 103249 грн. 32 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (28.12.2018 - 25.12.2022).
Не погоджуючись із вказаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що позивача не було звільнено з військової служби, більше того позивач протягом всього вказаного періоду безперервно проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Також апеляційну скаргу подано ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на підставі витягу з наказу ректора Національної академії від 27.05.2017 року №335- ос «Про особовий склад», майора ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Національної академії у зв'язку із закінченням навчання та відправлено для подальшого проходження військової служби на посаді заступника начальника відділу управління службою штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто останній не був звільнений з військової служби в Державній прикордонній службі Україні у Національній академії, а просто був переведений до іншого місця проходження військової служби - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, правовідносини з Державною прикордонною службою України ОСОБА_1 не припиняв. Згідно вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Військовослужбовці звільняються в порядку та на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента від 29 грудня 2009 року № 1115/2009. Звертає увагу, що в розумінні вищезазначених норм адміністративного права ОСОБА_1 не був звільнений з військової служби, а отже не має права на проведення остаточного розрахунку при звільненні та вимагати ймовірно недоплачених йому коштів, щомісяця ОСОБА_1 після виключення зі списків особового складу Національної академії далі отримував належне йому грошове забезпечення у Держприкордонслужбі. Виключався ОСОБА_1 зі списків особового складу Національної академію у зв'язку із подальшим проходженням служби у іншій військовій частині Державної прикордонної служби України, що не є звільненням. Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента від 29 грудня 2009 року №1115/2009, особа звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Жодного документу, який би дійсно підтверджував факт звільнення ОСОБА_1 з військової служби, останнім до позовної заяви не додано.
Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що наказом Ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 27.05.2017 року №335-ос «Про особовий склад» Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України: Виключити зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення після закінчення навчання: майора ОСОБА_1 слухача курсу очного навчання факультету підготовки керівних кадрів, який наказом Голови Держприкордонслужби від 27 травня 2017 року №520-ос, призначений на посаду заступника начальника відділу управління службою штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 (аркуш справи 6).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.12.2018 №598-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено із списків особового складу прикордонного загону та знято з усіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 заступника начальника відділу управління службою штабу , якого відповідно до наказу Голови Держприкордонслужби від 11 грудня 2018 року №1203-ос, зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (аркуш справи 7).
15.12.2022 на виконання рішення суду від 10.05.2022 у справі № 380/16860/21 Національною академією державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 31398,44 грн; 26.12.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства Оборони України виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 49517,03 грн.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 07 грудня 2023 року за №12/1240 майор ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 з 23 листопада 2022 року по теперішній час (аркуш справи 12 зворот).
Вважаючи достатніми підстави для стягнення з відповідачів середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Згідно статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Нормами частин 1, 5 статті 14 Закону №661-IV передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із статтею 16 Закону №661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Статтею 25 Закону №661-IV встановлено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно із статтями 1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час виключення позивача зі списків), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №115/2009), громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.
Згідно пункту 7 Положення №1115/2009, закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.
Відповідно пункту 12 Положення №1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно пункту 121 Положення №1115/2009 вибуття військовослужбовця до нового місця служби здійснюється після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу або письмового повідомлення про його призначення на посаду чи зарахування у розпорядження начальника відповідного органу Держприкордонслужби, в тому числі доведеного технічними засобами передачі інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється після здавання ним посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання органом витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення військовослужбовця по службі.
Пунктами 292, 293 Положення №1115/2009 визначено, що наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу. Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Отже, законодавством відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ, а у випадку переміщення військовослужбовця, такий продовжує нести військову службу та отримувати грошове забезпечення за новим місцем несення служби.
Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що наказом Ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 27.05.2017 року №335-ос «Про особовий склад» виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення після закінчення навчання: майора ОСОБА_1 слухача курсу очного навчання факультету підготовки керівних кадрів, який наказом Голови Держприкордонслужби від 27 травня 2017 року №520-ос, призначений на посаду заступника начальника відділу управління службою штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.12.2018 №598-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено із списків особового складу прикордонного загону та знято з усіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 заступника начальника відділу управління службою штабу, якого відповідно до наказу Голови Держприкордонслужби від 11 грудня 2018 року №1203-ос, зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (аркуші справи 6-7).
Як уже було вказано судом вище, на виконання рішення суду від 10.05.2022 у справі № 380/16860/21 Національною академією державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 31398,44 грн., а 26.12.2022 Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства Оборони України виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 49517,03 грн., що не заперечується сторонами у цій справі.
Спірними правовідносинами у вказаній справі є належне нарахування та виплата позивачу середнього грошового забезпечення, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 31.05.2017 по день фактичного розрахунку - 15.12.2022 та 26.12.2022.
У своїх вимогах позивач просить стягнути такий середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, які регламентують питання відповідальності за затримку розрахунку саме при звільненні, враховуючи, що спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпП України.
Колегія суддів враховує, що за приписами частини 1 статті 47КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року), в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), яким, зокрема викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України.
Так, згідно зі статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинною на час виплати позивачу індексації грошового забезпечення), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що як уже було вказано судом вище, переміщення по військовій службі не є тотожнім звільненню з військової служби.
У цій справі судом встановлено, що позивач не звільнявся з військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , а виключений із списків особового складу та вибув до нового місця служби - на посаду заступника начальника відділу управління службою штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно наказу Голови Держприкордонслужби від 27 травня 2017 року №520-ос (аркуш справи 6), та зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до наказу Голови Держприкордонслужби від 11 грудня 2018 року №1203-ос (аркуш справи 7).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 07 грудня 2023 року за №12/1240 майор ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 з 23 листопада 2022 року по теперішній час (аркуш справи 12 зворот).
Таким чином, у розглядуваній ситуації відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військова частина НОМЕР_1 не можуть нести відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП України щодо виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки звільнення ОСОБА_1 з військової служби не відбулося. Питання відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення) без фактичного звільнення положеннями статі 117 КЗпП України не регламентуються.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідачів у відповідній частині являється обґрунтованою і підлягає задоволенню.
У відповідності до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення суду з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з недотриманням норм матеріального права, що у свою чергу стало підставою для помилкового вирішення справи та задоволення позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №380/8623/24 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 17.02.2025