19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4588/24 пров. № А/857/29830/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №500/4588/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Мандзій О. П.,
дата ухвалення рішення - 28 жовтня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 28 жовтня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №192550009163 від 21 червня 2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи: 1990-1991, 1995, 2002 в КСП "Нічлава"; з 01 липня 1990 року по 17 січня 2000 року в КСП "Нічлава"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути подану заяву від 14 червня 2024 року та призначити пенсію за віком.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192550009163 від 21 червня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 02 серпня 1990 року по 23 червня 1992 року, з 24 червня 1995 року по 09 жовтня 1995 року, з 10 жовтня 1998 року по 16 січня 2000 року, з 21 вересня 2002 року по 30 вересня 2002 року, з 11 жовтня 2002 року по 31 жовтня 2002 року, з 16 листопада 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 11 грудня 2002 року по 31 грудня 2002 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28 червня 2024 року. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи: з 1990-1991, 1995, 2002 в КСП “Нічлава» згідно з архівною довідкою №16 від 13 лютого 2024 року, оскільки зазначено неповне ПІБ заявниці (по батькові - ОСОБА_2 ); з 01 липня 1990 року по 17 січня 2000 року в КСП “Нічлава» згідно з трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки на титульній сторінці документу зазначена неповна дата народження позивача (1964) та відсутній наказ про прийняття на роботу, а тому відсутні підстави для зарахування до стажу періодів роботи зазначених у трудовій книжці, яка не оформлена в установленому порядку. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах, зокрема з 01 липня 1990 року по 16 січня 2000 року та з 21 вересня 2002 року по 04 квітня 2003 року в КСП "Нічлава".
14 червня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192550009163 від 21 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 25 днів, що є меншим за необхідний.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не враховано періоди: з 1990-1991, 1995, 2002 в КСП "Нічлава" згідно з архівною довідкою №16 від 13 лютого 2024 року, оскільки зазначено неповне ПІБ заявниці (по батькові - ОСОБА_2 ); з 01 липня 1990 року по 17 січня 2000 року в КСП "Нічлава" згідно з трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ), оскільки на титульній сторінці документу зазначена неповна дата народження позивача (1964) та відсутній наказ про прийняття на роботу. Період з 01 вересня 2002 року по 14 березня 2003 року зараховано до страхового стажу згідно з індивідуальними відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся у суд з вказаним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди її роботи з 02 серпня 1990 року по 23 червня 1992 року, з 24 червня 1995 року по 09 жовтня 1995 року, з 10 жовтня 1998 року по 16 січня 2000 року, з 21 вересня 2002 року по 30 вересня 2002 року, з 11 жовтня 2002 року по 31 жовтня 2002 року, з 16 листопада 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 11 грудня 2002 року по 31 грудня 2002 року, оскільки такі відповідають записам у її трудовій книжці, архівній довідці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці та архівній довідці, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів, тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та з метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача зарахувати спірний період роботи до загального страхового стажу та, враховуючи ту обставину, що позивач досягла відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, необхідно зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу з 28 червня 2024 року.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
За змістом п.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Відповідно до п.1 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.13 Постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
За змістом п.18 цієї Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою колгоспника ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 стверджується, що позивач, зокрема, у період з 01 липня 1990 року по 16 січня 2000 року працювала у КСП «Нічлава» Гусятинського району Тернопільської області на посаді швеї (а.с.11-12), а з 21 вересня 2002 року по 04 квітня 2003 року працювала в ПСАФ «Нічлава» Гусятинського району Тернопільської області на посаді продавця (а.с.14).
Крім того, записи трудової книжки містять розділ «трудова учать в громадському господарстві», в якому заповнені колонки: номер запису; рік, за який даються відомості; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі; виконаний річний мінімум трудової участі; причина невиконання річного мінімуму трудової участі; на підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер) (а.с.14).
Також у матеріалах справи міститься архівна довідка КУ «Центр надання соціальних послуг Васильковецької сільської ради» Чортківського району Тернопільської області №16 від 13 лютого 2024 року зі змісту якої вбачається, що у виданих документах КСП "Нічлава" вказана заробітна плата позивача за 1990-1991, 1995, 2002 роки. Підстава: книга обліку трудового стажу і заробітної плати том №37 (а.с.16).
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (визначеного для розгляду документів за принципом випадковості) №192550009163 від 21 червня 2024 року відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Повідомлено, що загальний страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 25 днів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 1990-1991, 1995, 2002 в КСП “Нічлава» згідно з архівною довідкою №16 від 13 лютого 2024 року, оскільки зазначено неповне ПІБ заявниці (по батькові - Р.); з 01 липня 1990 року по 17 січня 2000 року в КСП “Нічлава» згідно з трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки на титульній сторінці документу зазначена неповна дата народження позивача (1964) та відсутній наказ про прийняття на роботу (а.с.18).
Колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Колегія суддів зауважує, що відсутність на першій сторінці трудової книжки дати та місяця народження позивача, не є провиною позивача, оскільки позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, так як записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Крім того, трудова книжка серія НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу, а тому відсутність дати та місця народження позивача на першій сторінці трудової книжки не може ставити під сумнів всі спірні періоди роботи позивача.
Колегія суддів погоджується, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачами частково виявлені правильно, проте вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні всього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у вкладиші трудової книжки.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно дослідив розрахунок стажу позивача та зазначив, що заявлені у позовних вимогах періоди роботи в КСП "Нічлава", частково зараховані відповідачем самостійно, а саме: з 01 липня 1990 року по 01 серпня 1990 року, з 24 червня 1992 року по 23 червня 1995 року, з 10 жовтня 1995 року по 09 жовтня1998 року, з 01 жовтня 2002 року по 10 жовтня 2002 року, з 01 листопада 2002 року по 15 листопада 2002 року, з 01 грудня 2002 року по 10 грудня 2002 року (а.с.55), а відтак не є спірними, а тому до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди 02 серпня 1990 року по 23 червня 1992 року, з 24 червня 1995 року по 09 жовтня 1995 року, з 10 жовтня 1998 року по 16 січня 2000 року, з 21 вересня 2002 року по 30 вересня 2002 року, з 11 жовтня 2002 року по 31 жовтня 2002 року, з 16 листопада 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 11 грудня 2002 року по 31 грудня 2002 року, оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, архівній довідці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці та архівній довідці, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди її роботи з 02 серпня 1990 року по 23 червня 1992 року, з 24 червня 1995 року по 09 жовтня 1995 року, з 10 жовтня 1998 року по 16 січня 2000 року, з 21 вересня 2002 року по 30 вересня 2002 року, з 11 жовтня 2002 року по 31 жовтня 2002 року, з 16 листопада 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 11 грудня 2002 року по 31 грудня 2002 року, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та з метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача зарахувати вищезазначені періоди роботи до загального страхового стажу та, враховуючи ту обставину, що позивач досягла відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, необхідно зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу з 28 червня 2024 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №500/4588/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.