12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 344/19791/24 пров. № А/857/1445/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
за участю представника позивача Микулич І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року, прийняте суддею Кіндратишин Л.Р. о 10 годині 05 хвилині у м. Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ НПУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.10.2024, серія ЕНА 3355524 та справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 відмовлено в позові.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що відповідно до наданого відповідачем відеозапису, позивач дійсно рухаючись на автомобілі TOYOTA COROLLA, н.з. НОМЕР_1 почав перетинати перехрестя на жовтий сигнал світлофору, внаслідок чого був зупинений екіпажем патрульної поліції.
Враховуючи, що згідно п.8.7.3. ПДР жовтий та червоний сигнали світлофору забороняють рух транспортних засобів, суд дійшов висновку, що позивач дійсно проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора жовтий, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд дійшов передчасного висновку про те, що позивач в'їхав на перехрестя жовтий сигнал світлофора, а саме після перетину дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) або ж в момент її перетину, коли відбулось перемикання кольорів світлофора з зеленого на жовтий.
Суд перебрав на себе функції експерта та встановив помилково, як швидкість позивача на відеозаписі так і дистанцію між автомобілями на відеозаписі, а відтак це вказує на обвинувальний ухил з боку суду.
З наданого відеозапису неможливо отримати об'єктивне відтворення подій, а саме: наявність та/або місце розташування стоп-лінії; відстань від такої лінії до світлофора, сигналами якого керувався інспектор при наданні оцінки дотримання правил дорожнього руху його учасниками.
Таким чином, надані відповідачем докази не доводили, що позивач перетнув перехрестя на заборонний сигнал світлофора, однак, суд першої інстанції не врахував дані факти.
Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3355524 від 27.10.2024, що складена поліцейським відділення поліції №1 ( м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області капітаном поліції сержантом поліції Зозуля Назаром Романовичем, Ровенко І.В., 27.10.2024 о 16:56:15 в м. Тисмениця по вул. Галицька керуючи транспортним засобом TOYOTA COROLLA, н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г. ПДР- порушення проїзду регульованого перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух і попереджає про наступний.
Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн.
Згідно до п.8.7.3 (ґ) ПДР сигнали світлофора мають такі значення, зокрема жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1 3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Повнота встановлення фактичних обставин справи ґрунтується на дослідженні доказів, які суд оцінює за критеріями належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємному зв'язку в їх сукупності.
Судом встановлено, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо порушення позивачем ПДР підтверджується відеозаписом реєстратора, з якого вбачається, що позивач дійсно рухаючись на автомобілі TOYOTA COROLLA, н.з. НОМЕР_1 почав перетинати перехрестя на жовтий сигнал світлофору, внаслідок чого був зупинений екіпажем патрульної поліції.
Із відеозапису також встановлено, що на 41 секунді відеозапису увімкнувся мигаючий зелений сигнал світлофора, який є дублюючим для всіх світлофорів та вмикається одночасно. При цьому, відбувається рух транспортних засобів, зокрема того транспортного засобу, що рухався перед транспортним засобом позивача у зустрічному напрямку до патрульного автомобіля. На 45 секунді відеозапису, автомобіль, що рухається перед автомобілем позивача здійснює проїзд світлофора на жовтий сигнал до виїзду на перехрестя, за ним рухається автомобіль позивача - 46 секунді, а за таким інший автомобіль на 48 секунді, у той час коли відбувається увімкнення червоного сигналу. Проїзд відбувається з достатнім інтервалом руху між трьома зазначеними автомобілями.
Зазначеного вище апелянтом не спростовано та не доведено протилежне.
Відповідно до п.2.3 Розділу 2 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Позивач керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому зобов'язаний згідно Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Отже, позивач, кермуючи автомобілем повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, у т.ч. і за організацією дорожнього руху та відповідними сигналами світлофорів. І при необхідності прийняти потрібні міри до безпечного керування у т.ч. до зниження швидкості руху автомобіля, з метою недопущення проїзду, регульованого за допомогою світлофора пішохідного переходу на забороняючий сигнал, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 січня 2019 у справі №752/21849/14-а.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що жодних вагомих причин, які б унеможливлювали зупинку керованого позивачем автомобіля на перехресті перед світлофором на його забороняючий сигнал, позивачем не наведено. Покликання ОСОБА_1 , що позаду рухався ще один автомобіль, відтак у разі екстреного гальмування могла бути створена аварійна ситуація не може бути належним. Адже, враховуючи те, що як вже зазначено зеленим миготливим сигналом світлофора було здійснено відповідне попередження, а враховуючи рух автомобілів, дозволену швидкість автомобілів в межах населеного пункту та те, що з відео вбачається, що автомобілі рухались із такою швидкістю та інтервалом, яка дозволяла реагувати на сигнали світлофора, зменшувати швидкість, здійснювати зупинку.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року у справі №344/19791/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 18.02.2025.