12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 346/4560/24 пров. № А/857/33338/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року, прийняте суддею Кіцулою Ю.С. у м. Косів, повний текст складено 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, інспектора ВБДР УПП в Івано-Франківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Дриндака Олега Ярославовича про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, інспектора ВБДР УПП в Івано-Франківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Дриндака О.Я. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №532287 від 16.08.2024 та закриття справи про адміністративне правопорушення
Рішенням рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 позов задоволено.
Суд першої інстанції зазначив, що на відеозаписі, наданому відповідачем, а також на фотознімках чітко видно, що на даху автомобіля SKODA FABIA н.з. НОМЕР_1 встановлений знак - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н», який добре простежується, радіоантена жодним чином не перешкоджає його видимості, а опуклості даху автомобіля не спостерігається взагалі, тому доводи відповідача в цій частині є неспроможними та в певній мірі абсурдними.
Крім того, позивач не є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 127-3 КУпАП.
Суд, враховуючи обсяг наданих позивачу адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання, а також складність справи прийшов до висновку про стягнення на користь останнього 4000,00 грн. судових витрат понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги і саме такий розмір на думку суду буде співрозмірним та достатнім.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, УПП в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що посадова інструкція кожного інструктора з індивідуального навчання водінню транспортних засобів повинна відповідати вимогам до посади, визначеним Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. ОСОБА_1 , будучи інструктором з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів наділений адміністративно - господарськими функціями, відтак, є посадовою особою та суб'єктом правопорушення, визначеного статтею 127-3 КУпАП.
Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, оскільки така відноситься до типових справ незначної складності і розглядається за правилами спрощеного провадження та не потребує значних ресурсів на її забезпечення.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 16 серпня 2024 року інспектор ВБДР УПП в Івано-Франківській області ДПП старший лейтенант поліції Дриндак О.Я. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАД № 532287, стосовно ОСОБА_1 , застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень.
В графі постанова: суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи, вказано, що 16 серпня 2024 о 14:30 год. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою філії «Автошколи № 1», підготовки перепідготовки водіїв під час проведення практичного заняття з підготовки водіїв використовував транспортний засіб обладнаний з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, а саме, без розпізнавальних знаків «Н», чим порушив підпункт 24.8 та 30.3(к) Правил дорожнього руху України, постанову Кабінету Міністрів України №487 та Наказ МВС № 357 (а.с.11).
На доданих до матеріалів справи доказах, а саме 3-х фотознімках з місця вчинення правопорушення вбачається, що автомобіль марки SKODA FABIA н.з. НОМЕР_2 стоїть припаркований по праву сторону вулиці, на даху автомобіля чітко простежується знак з літерою «Н» (а.с.46).
Із відеозапису, наявного у матеріалах справи вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу SKODA FABIA н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_1 .. Патрульні перевірили документи інструктора та особи, яка проходить навчання, а також наявність спеціальних педалей інструктора в автомобілі. Працівниками складено адміністративні матеріали, а також озвучено інструктору його права відповідно до Конституції України та КУпАП (а.с.57).
Приписами ст. 14 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 24.8 ПДР України передбачено, що транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Відповідно до вимог п.п. «к» п. 30.3 ПДР України «Навчальний транспортний засіб» - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Таким чином, ПДР України передбачено альтернативу розміщення знаку на транспортних засобах, зокрема, такий може бути встановлений на даху легкового автомобіля.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на даху автомобіля SKODA FABIA н.з. НОМЕР_2 встановлений знак - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору, який добре простежується, радіоантена жодним чином не перешкоджає його видимості, а опуклості даху автомоблія не спостерігається взагалі.
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи аміністративно-господарських функцій.
Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.
З контексту відповідних положень КУпАП недвозначно випливає, що суб'єктом відповідних проступків може бути не будь-яка посадова особа взагалі, а посадова особа суб'єкта (органу, підприємства), який спеціалізується на транспортній діяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач є інструктором з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів філії «Автошколи №1».
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників визначено завдання та обов'язки інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів. Зокрема, розробляє маршрутні карти для відпрацювання вправ з водіння транспортних засобів під наставництвом майстра виробничого навчання. Складає на кожну вправу план заняття, керується графіком черговості навчання транспортних засобів (роботи на техніці) й розкладом занять. Відпрацьовує з учнями (слухачами) вправи з водіння транспортних засобів відповідно до програми навчання на встановлених маршрутах (автодромі, майданчику). Здійснює записи в індивідуальних книжках обліку практичних робіт і водіння, дорожніх листах. Знає закріплених за ним учнів (слухачів), прищеплює їм навички водія, елементи взаємоповаги й етики поведінки на маршрутах руху. Працює у взаємодії з викладачами та майстрами виробничого навчання, бере активну участь у виховній роботі, проводить з учнями (слухачами) індивідуальну навчально-виховну роботу. Утримує закріплений за ним транспортний засіб у постійній готовності до занять, якісно й своєчасно проводить роботи з його технічного обслуговування та ремонтування. Бере участь в обладнанні та вдосконаленні навчального автодрому, підтримує його елементи в робочому стані.
Відтак, враховуючи наведене вище, помилковим є покликання апелянта на те, що позивач є посадовою особою закладу, яка здійснює організаційно-розпорядчі чи аміністративно-господарські функцій, зокрема, щодо встановлення знака на транспортному засобі, та, відповідно є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст.127-3 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, відповідачем не доведено, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Ураховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності представником відповідача під час судового розгляду справи правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.127 3 КУпАП.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №532287 від 16.08.2024, відносно ОСОБА_2 , за ст. 127-3 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження витрат понесених у зв'язку з надання правничої допомоги, позивачем надано наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 19.08.2024 № 63, копію опису виконаних робіт у формі рахунку від 21.08.2024 з вартістю наданих послуг 4000,00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 166391 серії ААІ від 21.08.2024 на суму 4000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час затрачений на їх виконання та складність справи з відповідача слід стягнути 4000,00 грн. судових витрат понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги.
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року у справі №346/4560/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 18.02.2025.