21 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4527/24 пров. № А/857/28701/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Гладкій С.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №260/4527/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції - Іванчулинець Д.В., час ухвалення - 14.32 год, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту - 14.10.2024),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Стретович Інни Сергіївни (далі представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Закарпатської митниці про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA305000/2024/000035/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2024/000048; стягнення на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2997 грн. 31 коп. та понесених витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 17 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Szaknyeri- Cargo Kft, (м. Залаегерсег, Угорщина) укладено контракт №19/04/24 від 19.04.2024 року на придбання сідельного тягача Iveco 440ST Stralis WJMMIVTH40C252228. 2012 року випуску, за ціною 4000 ЄВРО. Після прибуття в Україну даного автомобіля, під час митного оформлення ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі. Декларування товару здійснювалося за основним методом, тобто за ціною, вказаною продавцем в контракті та інвойсі, для підтвердження вартості товару були в наявності всі необхідні документи. В процесі проведення розмитнення стало відомо, що по даному факту Закарпатською митницею прийнято рішення: картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000100, №UA305130/2024/000048; рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 р. №UA305000/2024/000035/1. Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а тому є незаконним, протиправним та прийнятим із порушенням встановленого порядку та підлягає скасуванню, оскільки, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу та належним чином обґрунтувати такі дії в оскаржуваному рішенні.
Апелянт зазначає, що після прибуття в Україну автомобіля, під час митного оформлення ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі. Декларування товару здійснювалося за основним методом, тобто за ціною, вказаною продавцем в контракті та інвойсі, для підтвердження вартості товару були в наявності всі необхідні документи.
Вважає, що працівники Закарпатської митниці не надали належних та допустимих доказів того, чому ж вони при використанні резервного методу взяли до уваги митну декларацію № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024 з митною вартістю 11000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна). Прийняте Відповідачем рішення є необґрунтованим, оскільки не містять обов'язкових реквізитів визначених ст. 55 МК України, зокрема у ньому не зазначено:
1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, зокрема обґрунтування конкретних причин та мотивів неможливості застосування основного методу при визначенні митної вартості, при тому, що до митного оформлення було подано всі визначені Митним кодексом документи для підтвердження числового значення за основним методом. А саме до митного оформлення було подано контракт №19/04/24 від 19.04.2024 та інвойс №SZKNY-2024- 54 від 23/04/2024, які в сукупності підтверджують фактичну вартість товару у визначеному розмірі.
2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Зокрема такої інформації під час митного оформлення надано не було, як і не зазначено про неї у рішенні про коригування митної вартості. На підтвердження обставин щодо необґрунтованості рішення Відповідача, звертає увагу суду на те, що в оскаржуваному рішенні міститься виключно застереження про наявність у митниці цінової інформації про рівень митної вартості за транспортним засобом, оголошення про продаж якого розміщене в мережі Інтернет на сайті з продажу автомобілів в Угорщині:
https://www.hasznaltauto.hu/haszonjarmu/tehergepjarmu/ivecc7iveco_stralis_420_eu5_2031' від продавця товару Szaknyeri-Cargo ИІ. з продажу подібного тягача з менш потужним двигуном та 2010 року випуску.
Однак, в цьому випадку слід звернути увагу, що інформація митниці стосується не аналогічного транспортного засобу, який перебуває в іншій країні до продажу і ціна на який може бути зменшена Продавцем на підставі договору з будь-яким покупцем.
Також зазначає, що наявність у митниці відповідної інформації щодо іншого транспортного засобу за маркою, моделлю, об'ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення не свідчить про ідентичність цінової політики таких ТЗ, враховуючи, окремий технічний стан кожного автомобіля, показники одометра, стан лакофарбового покриття тощо.
Дані обставини свідчать про необґрунтованість оскаржуваного рішення митниці, оскільки Відповідач не обґрунтував, чому за основу цінової інформації було взято максимальне значення, а не середнє чи найнижче.
Вважає, що відповідач фактично не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну).
Крім цього, апелянт зазначає, що у даній справі представництво Позивача здійснюється на оплатній основі відповідно до договору про надання правничої допомоги, який додається до адміністративного позову. Згідно з додатковою угодою до даного договору розмір гонорару за супровід даної справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Вважає таку суму співмірною зі складністю справи, часом витраченим на виконання роботи, обсягом роботи, ціною позову та значенням справи для Позивача. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Szaknyeri- Cargo Kft, (м. Залаегерсег, Угорщина) укладено контракт №19/04/24 від 19.04.2024 року на придбання сідельного тягача Iveco 440ST Stralis WJMMIVTH40C252228. 2012 року випуску, за ціною 4000 ЄВРО.
11 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення було задекларовано за митною декларацією № 24UA305130010746U5 (далі - МД) товар «Сідельний тягач марки IVECO модель STRALIS, тип 440 STI (№ (шассі): WJMM1VTH40C25228 ), календарний рік виготовлення - 2012, такий, що був у використанні» (далі - товар) за кодом згідно з УКТЗЕД 8701219000. Країна виробництва - Іспанія, країна походження Євросоюз (копія роздруківки декларації в матеріалах справи).
Закарпатською митницею прийнято рішення: картки відмови в прийнятті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2023/000100, №UA305130/2024/000048; рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 р. №UA305000/2024/000035/1.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що при застосуванні резервного методу митним органом зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості та при прийнятті оскаржуваних рішень митним органом у повній мірі дотримано норми чинного митного законодавства.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 11 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення було задекларовано за митною декларацією № 24UA305130010746U5 (далі - МД) товар «Сідельний тягач марки IVECO модель STRALIS, тип 440 STI (№ (шассі): WJMM1VTH40C25228 ), календарний рік виготовлення - 2012, такий, що був у використанні» (далі - товар) за кодом згідно з УКТЗЕД 8701219000. Країна виробництва - Іспанія, країна походження Євросоюз (копія роздруківки декларації в матеріалах справи).
За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості основних документів митним органом було встановлено наступне.
Товар придбано згідно з контрактом № 19/04/24 від 19.04.2024 (далі - контракт) з угорською компанією Szaknyeri-Cargo Kft. на умовах поставки FCA Будапешт (Угорщина). (копія контракту в матеріалах справи).
В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №24HU7110002C8006A8 від 03.05.2024 вартість товару в національній валюті складає 1573600 HUF (угорських форинтів), в той же час в наданому рахунку-фактурі № SZKNY-2024-54 (далі - інвойс) вартість товару в національній валюті складає 1579320 HUF (угорських форинтів) що на 5720 HUF (угорських форинтів) більше ніж в митній декларації. (копія експортної декларації та інвойса наявні в матеріалах справи).
Декларантом в МД зазначені транспортні витрати в розмірі 200 євро, для підтвердження заявлених витрат надано довідку довільної форми б/н від 10.05.2024, в якій витрати вказані від міста Будапешта до міста Ужгород.
Так, згідно CMR № CB 298342 транспортування товарів здійснювалось власником товару самостійно (відповідно до наявного штампу у графі 16 «Перевізник»), однак калькуляцію транспортних витрат де містяться відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, до митного оформлення не надано, у зв'язку з чим перевірити фактичний розмір транспортних витрат не виявляється можливим. (копія CMR в матеріалах справи).
Відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є однією із складових митної вартості за оцінювані товари, якщо вони не включалися до неї.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється:
- належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наявні розбіжності безпосередньо впливають на правильність визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим вказане викликало обґрунтовані сумніви митного органу та необхідність у більш поглибленій перевірці обставин зовнішньоекономічної операції з використанням додаткових довідкових джерел.
Товар заявлено як такий, що був у використанні, 2012 року виробництва. В мережі Інтернет на сайті з продажу автомобілів в Угорщині: https://www.hasznaltauto.hu/haszonjarmu/tehergepjarmu/iveco/iveco_stralis_420_eu5_eev-20314167 розміщене оголошення від продавця товару Szaknyeri-Cargo Kft. з продажу подібного тягача з менш потужним двигуном та 2010 року випуску, однак суттєво дорожчим (2 350 000 форинтів або 6060 євро без врахування податку на додану вартість). (копія витягу з інтернет оголошення наявна в матеріалах справи)
Також, у ході аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, встановлено, що актуальна ціна транспортних засобів ідентичної торговельної марки, моделі, року виготовлення та подібних технічних характеристик є значно вищою, що в свою чергу також викликало сумнів у дійсності заявленої вартості товару.
При цьому, якісна та вартісна експертиза товару, з огляду на його технічний стан, яка б можливо висвітлила причину такого низького рівня вартості даного товару при відсутності документально підтверджених його суттєвих пошкоджень чи несправностей, до митного оформлення також не подавалась.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Оцінка товару для митних цілей та Угода про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Відповідно до пункту 2(b) статті під дійсною вартістю повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Отже, надані до митного оформлення документи та відомості не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Вказане унеможливлює застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У зв'язку з вищезазначеним, відповідно до положень ст. 53 МК УКРАЇНИ , митним органом було направлено запит декларанту про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема таких як:
- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (калькуляція транспортних витрат);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
Також, відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України декларанту було запропоновано провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Тобто, митним органом у декларанта було запрошено мінімально можливий перелік документів, що ґрунтується виключно на встановлених обґрунтованих сумнівах митного органу, зокрема перелік запрошених додаткових документів складається всього з трьох позицій:
1) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (калькуляція транспортних витрат); (запит даних документів мав за мету врегулювати відсутність необхідних відомостей для перевірки числового значення складових митної вартості, а саме витратна транспортування товару на умовах FCA Будапешт);
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (запит даного документу мав за мету врегулювати сумнів митного органу в достовірності рівня митної вартості товару, який є значно нижчим за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже завершено);
3) інші додаткові документи за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
Відповідно до ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Третій пункт переліку запрошених документів передбачає, як правило, надання декларантом (за бажанням) будь-яких інших документів або відомостей (уточнень, пояснень, повідомлень про помилку тощо), які могли б усунути виявлені митним органом невідповідності чи неточності.
Жодних інших документів митний орган не витребовував.
Митний орган використав своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-яких відомостей, поданих для цілей визначення митної вартості, з метою уможливлення виконання митним органом передбаченого статтею 54 МК України обов'язку з контролю митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, тобто, перевірки розрахунку такого числового значення.
Для підтвердження митної вартості на запит митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи:
- заяву б/н від 13.05.2024 довільної форми від продавця товару «Szaknyeri-Cargo Kft» на угорській мові та українському довільному перекладі (в тексті містяться помилки характерні для перекладу, який здійснено за допомогою сервісів автоматичного перекладу тексту, деякі слова закреслені, а числові знаки не розпізнані). Варто також зазначити, що в наданій заяві жоден з наведених факторів, описаних продавцем, не підтверджується документально.
Технічний стан автомобіля (такий, що потребує суттєвих вкладень) суперечить самій операції, адже тягач здійснив маршрут самостійно та ще й доставив вантаж (два причепи). Такі фактори як «криза на ринку Угорщини», «технічний стан» та «утримання» також не підтверджені документально, водночас висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не надавалися.
- заяву б/н від 14.05.2024 від покупця товару, та калькуляцію від 10.05.2024, яка врегулювала сумніви митного органу в частині понесених покупцем транспортних витратах.
Однак надані декларантом додаткові документи та відомості у своїй сукупності не спростовують сумнів митного органу в дійсності (достовірності) ціни товару та не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості (копії наданих декларантом документів наявні в матеріалах справи).
Інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на запит митниці декларантом надано не було, право на консультацію з митним органом відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.
З урахуванням викладеного вище, митним органом відповідно до частини шостої ст. 54 МК України було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA305000/2024/000035/1 від 14.05.2024 за наступних підстав:
1) подані декларантом до митного оформлення основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості;
2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст. 58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості;
3) надані декларантом на запит митного органу додаткові документи не містять достатніх відомостей для визнання заявленої митної вартості.
При коригуванні митної вартості метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався відповідно до положень частини другої ст. 58 МК України, оскільки надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема ціни, що була сплачена чи підлягала сплаті.
Метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та метод 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів з дотриманням вимог статей 59, 60 та 61 МК України. Метод 2в (на основі віднімання вартості) та 2г (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувались у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування цих методів.
Слід зазначити, що оскільки оцінюваний товар є таким, що був у використанні, методи 2а, 2б, 2в та 2г категорично не можуть бути застосовані через неможливість дотримання відповідних критеріїв, передбачених вищезазначеними статтями МК України, в частині співставлення по фізичних характеристикам товарів (тобто, навіть два ідентичні за комерційними характеристиками бувші у використанні товари не можуть вважатись повністю ідентичними, оскільки в них може бути різний ступінь зношення чи експлуатації/пробіг/пошкодження/несправності тощо, що безпосередньо впливає на ціну товарів даної категорії), у зв'язку з чим при коригуванні митної вартості бувших у використанні товарів застосовується виключно резервний метод.
Відповідно до ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Ключовим принципом статті VII Угоди ГАТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості.
Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю відповідної інформації.
За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень транспортних засобів 2012 року випуску тієї самої Марки та Моделі (IVECO STRALIS 440) з аналогічними параметрами за митними деклараціями:
1) № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024 з митною вартістю 11000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
2) № UA205140/2023/97159 від 20.11.2023 з митною вартістю 12000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
З урахуванням наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно декларації № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024, як така, що є найбільш наближена в часі митного оформлення оцінюваного товару та вартість якої є меншою з двох наведених.
Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить: 11000 Євро.
Декларант з рішенням митниці не погодився і використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України. Товар було випущено у вільний обіг за МД від 15.05.2024 № UA305130/2024/011058 під гарантійні зобов'язання в сумі 93199,17 грн.
Додаткові документи для підтвердження митної вартості в рамках реалізації положень частини восьмої статті 55 МК України декларантом митниці не надавались.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як уде зазначалось судом вище, витребовування додаткових документів та вжиття додаткових заходів щодо контролю задекларованої митної вартості, було обумовлено тим, що основні документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Оцінювані товари задекларовані в режимі імпорту. Відповідно до частини четвертої ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що подані декларантом до митного оформлення основні документи, відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які б надали можливість митному органу упевнитися, що використані декларантом відомості визначені кількісно і є достовірними, що в свою чергу дозволяє здійснити належну перевірку розрахунку числового значення митної вартості.
Як наслідок, сумніви митного органу та підстави для запиту додаткових документів згідно з вимогами ст. 53 МК України є належним чином обґрунтованими, перелік запитуваних документів є мінімально необхідним з огляду на обставини зовнішньоекономічної операції.
Жодних зайвих чи непередбачених статтею 53 МК України документів від декларанта не витребовувалось.
Натомість надані декларантом додаткові документи не усунули питання відсутності необхідних відомостей щодо складових митної вартості, що відповідно свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МК України в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).
Відповідно до частини четвертої ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно частини першої-третьої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Таким чином, на підставі наведених норм Митного кодексу України, у зв'язку з тим, що подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар, а також відомостей щодо складових митної вартості, неподанням запрошуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнана.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) «Оцінка товару для митних цілей» та Угода про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2(a) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на аналогічний товар.
Правовірність вищевказаних дій митниці підтверджується правовою позицією Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14.07.2020 по справі №809/1557/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 по справі №520/2133/19, від 10.04.2020 по справі №822/2806/15, від 18.05.2022 по справі №620/1735/20, від 13.05.2022 по справі №140/1979/2, від 20.03.2024 у справі №560/1919/23, від 19.06.2024 у справі №818/1872/18 наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.
Так, Верховним Судом у справі №520/2133/19, наведена правова позиція, що системний аналіз норм статей 53-55, 57-63 МК України, вказує що обов'язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні задекларованого товару зобов'язаний надати документи за переліком згідно ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право митниці вчиняти наступні дії спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах результатами митного огляду цього товару, порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. В разі ненадання декларантом документів на підтвердження задекларованої митної вартості, контролюючий орган приймає рішення про коригування митної вартості.
У справі №620/1735/20 Верховний Суд навів схожу правову позицію, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що митним органом у повній мірі дотримано вимоги чинного митного законодавства під час прийняття рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару.
Апелянт також зазначає, що рішення митного органу є необґрунтованим і незаконним, оскільки не містить всі необхідні відомості, зокрема наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Натомість в оскаржуваному рішенні міститься виключно застереження про наявність у митниці цінової інформації про рівень митної вартості за транспортним засобом, оголошення про продаж якого розміщене в мережі Інтернет на сайті з продажу автомобілів в Угорщині, однак така інформація митниці стосується не аналогічного транспортного засобу, який перебуває в іншій країні до продажу і ціна на який може бути зменшена Продавцем на підставі договору з будь-яким покупцем. Також зазначає, що наявність у митниці відповідної інформації щодо іншого транспортного засобу за маркою, моделлю, об'ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення не свідчить про ідентичність цінової політики таких ТЗ, враховуючи, окремий технічний стан кожного автомобіля, показники одометра, стан лакофарбового покриття тощо.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що у ньому належним чином наведена максимально можлива докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості, а саме:
«За результатами аналізу цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, яка ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, встановлено наявність митних оформлень транспортних засобів 2012 року випуску тієї самої Марки та Моделі (IVECO STRALIS 440) з аналогічними параметрами за митними деклараціями:
1) № UA205140/2024/28171 від 25.04.2024 з митною вартістю 11000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
2) № UA205140/2023/97159 від 20.11.2023 з митною вартістю 12000,00 Євро (1 метод, на умовах DAP Україна);
З урахуванням наявних вартостей, при визначенні числового значення митної вартості за основу взята цінова інформація згідно декларації№ UA205140/2024/28171 від 25.04.2024, як така, що є найбільш наближена в часі митного оформлення оцінюваного товару та вартість якої є меншою з двох наведених. Отже, митна вартість товару, визначена за резервним методом, становить: 11000 Євро».
Також в тексті рішення чітко зазначена послідовність застосування методів.
Суд першої інстанції також вірно встановив та висновував, що детальна конкретизація в Рішенні не зазначається з метою уникнення перевантаження документу викладом повного змісту статей кодексу, у тому числі по причині того, що електронна форма рішення має обмеження по розміру тексту і у разі перевищення ліміту програмне забезпечення не дозволяє ані роздрукувати, ані направити декларанту рішення у складі електронного повідомлення та вимагає зменшити розмір тексту.
Крім цього, як уже зазначалось вище, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, проте декларант від вказаного відмовився.
Також оскільки оцінюваний товар (сідельний тягач) є таким, що був у використанні, методи 2а, 2б, 2в та 2г категорично не можуть бути застосовані через неможливість дотримання відповідних критеріїв, передбачених відповідними статтями МК України для кожного з методів, в частині співставлення по фізичних характеристикам товарів (тобто, навіть два ідентичні за комерційними характеристиками бувші у використанні товари не можуть вважатись повністю ідентичними, оскільки в них може бути різний ступінь зношення чи експлуатації/ пробіг/пошкодження/несправності тощо, що безпосередньо впливає на ціну товарів даної категорії), у зв'язку з чим при коригуванні митної вартості будь-яких бувших у використанні товарів може бути застосований виключно резервний метод.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях ( ст. 64 МК України).
При цьому, ключовим принципом статті VII Угоди ГАТТ/СОТ є те, що митна вартість імпортованих товарів повинна базуватися на дійсній вартості товарів у міру можливості, або, якщо це неможливо, на вартості, найбільш наближеній до реальної вартості.
Згідно з нормами наказу Мінфіну від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС) у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу), зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Тобто, у випадку посилання на використання цінової бази ЄАІС у Рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 - за методами визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (стаття 59 МК України) або аналогічних (стаття 60 МК України) товарів, необхідно навести пояснення (якщо є така необхідність, оскільки можуть бути повністю ідентичні товари та ідентичні комерційні умови) щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. Наведення таких пояснень (за необхідності) обумовлено саме вимогами статей 59 та 60 МК України і вимагається виключно при коригуванні митної вартості за методами відповідно до положень статей 59 та 60, при цьому зроблені коригування повинні бути документально підтверджені. Отже, коригування на вказані критерії здійснюються виключно у разі, якщо їх можливо підтвердити документально.
Водночас, стаття 64 МК України не містить імперативних вимог про обов'язкове коригування на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. У зв'язку з чим, при застосуванні резервного методу зазначається тільки докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. При цьому, оскільки електронний формат рішення має лімітований розмір текстового опису графи 33 рішення, деталізація будь-якої інформації наводиться тільки у разі наявності суттєвих відмінностей, або ж якщо такі деталі мають вирішальний вплив.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при застосуванні резервного методу митним органом зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 14.05.2024 №UA305000/2024/000035/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305130/2024/000048 прийняті митним органом з дотриманням норми чинного митного законодавства.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям відповідають, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №260/4527/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2025 р. у зв'язку із перебуванням судді Гінди О.М. у відпустці з 28.01.2025 р. по 14.02.2025р.; судді Ніколіна В.В. з 06.02.2025 р. по
14.02.2025р.