Головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.
18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6949/24 пров. № А/857/32057/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 300/6949/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
12.09.2024р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просила суд:
-визнати протиправними дії, що полягають у перерахуванні пенсії;
-зобов'язати врахувати при перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 04.06.2020р. довідки про складові заробітної плати №21 від 04.06.2020р. та № 22 від 04.06.2020р.;
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2019р. ОСОБА_1 , призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV
04.09.2020р. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/1307/20 суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Крім того, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", з 04.06.2020р. з дня звернення з заявою про переведення на пенсію державного службовця.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020р. апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі № 300/1307/20 повернуто скаржнику.
Отже, вказане рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.
ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З метою виконання рішення суду пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії та пенсія, зменшена до 2361,00 грн.
28.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку пенсійного забезпечення в належному розмірі.
19.07.2024р. пенсійний орган листом №6440-5133/М-02-8-0900/24 повідомив, що при виконанні судового рішення розмір пенсії обчислено від заробітку згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №21, №22 від 04.06.2020р. Однак, зазначені довідки не можуть бути враховані для обчислення пенсії державного службовця, оскільки в них вказана заробітна плата посадової особи місцевого самоврядування, а рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020р. у справі №300/1307/20 не покладено на пенсійний орган жодних зобов'язань щодо врахування при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 04.06.2020 р. довідок про складові заробітної плати №21 і №22 від 04.06.2020р.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2, ч.3 ст.14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
ч.1 ст.4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Досягнувши пенсійного віку та маючи загальний стаж роботи державної служби, позивач набув право на вибір пенсії, яка може йому виплачуватись: за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі.
п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII встановлено, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р., крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, п.12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
В п.10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. видно, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зокрема, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, з аналізу наведених норм видно, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №569/350/17, від 03.07.2018р. у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018р. у справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021р. у справі № 607/5615/17.
п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» передбачено: рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» затверджено вичерпний перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці.
Постановою правління Пенсійного фонду України №1-3 від 17.01.2017р. затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно п.10 і п.12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VII від 10 грудня 2015 року «Про державну службу» пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII від 16 грудня 1993 року «Про державну службу», зокрема:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. встановлено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
В ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст.41 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020р. у справі №300/1307/20, період роботи ОСОБА_1 на посадах головного спеціаліста; завідувачки відділу з питань торгівлі, побуту та підприємницької діяльності Богородчанської райдержадміністрація; завідувача відділу - голови фонду комунального майна району Богородчанської районної ради (24.01.2003р. - дана посада перейменована на начальника відділу приватизації майна і власності, голови фонду комунального майна, 30.10.2003р. - дана посада перейменована на начальника відділу приватизації майна, власності, кадрової роботи та звернень громадян, голови фонду комунального майна та 01.01.2013р. - дана посада перейменована на начальника відділу з питань управління майном спільної власності територіальних громад району, кадрової роботи та звернень громадян, виконавчого апарату районної ради); заступника керуючого справами-начальника відділу з питань управління майном спільної власності територіальних громад району, кадрової роботи та звернень громадян виконавчого апарату районної ради, де працювала позивач зараховано до стажу державної служби.
Отже, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця у порядку ст.37 Закону України «Про державну службу» із врахуванням усіх складових її заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тому, для проведення розрахунку та підтвердження розміру заробітної плати, в порядку п. 5 Порядку № 662 та постанови Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017р. № 1-3 надано довідки №21 та №22 від 04.06.2020р., які протиправно невраховані пенсійним органом.
Колегія суддів наголошує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції, що з метою дотримання і захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку пенсійного органу слід зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 04.06.2020р., з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №21 від 04.06.2020р. та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №22 від 04.06.2020р. та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно покликань апелянта в апеляційній скарзі на рішення та постанови судів перших та апеляційних інстанцій в схожих правовідносинах, колегія суддів такі відхиляє за необґрунтованістю, оскільки ч.5 ст.242 КАС України чітко визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ч.1,ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006р. 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель