05 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1388/24 пров. № А/857/24842/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Електро» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Бобров Ю.О.) ухвалене у відкритому судовому засіданні 04 вересня 2024 року о 10 год. 24 хв. в м. Івано-Франківськ, повний текст судового рішення складено 09 вересня 2024 року у справі № 300/1388/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Електро» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
27.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста-Електро» (далі - Товариство) звернулось з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 №00/3391/0403.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки граничний термін сплати податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2023 року в сумі 462 494,64 грн. спливав 20.11.2023, а відтак подання позивачем уточнюючих декларацій 21.11.2023 за №9315157267 та 22.11.2023 за №9315764292 слід розцінювати як спробу уникнути фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку з податку на прибуток підприємства. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки факт порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства повністю доведений відповідачем, що є достатньою підставою для визнання правомірності нарахування ТОВ «Веста-Електро» штрафу в розмірі 5% від суми вказаного грошового зобов'язання у розмірі 23 124,73 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 форми «Ш» №00/3391/0403, яке прийняте контролюючим органом обґрунтовано та правомірно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство подало апеляційну скаргу, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року скасувати та позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що спірне у даній справі рішення прийняте відповідачем з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправними та підлягало скасуванню. Скаржник зазначає, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України, що у спірному випадку відповідачем не було дотримано. Скаржник наголошує, що спірне рішення прийняте відповідачем завчасно, тобто ще до завершення строку (10 робочих днів) подання заперечень на акт.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і необхідність залишення його без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Веста_електро» зареєстроване як юридична особа за адресою: вулиця Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76019 та є платником податків і зборів, установлених законом, у тому числі, податку на прибуток підприємств.
Згідно звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яка подана ТОВ «Веста-Електро» за три квартали 2023 року самостійно задекларована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток становить 462633 грн. (рядок 19). Декларація зареєстрована 08.11.2023 за №39790015.
21.11.2023 позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за цей же звітний податковий період, відповідно до якої у рядку 19 вказано показник « 0», а у рядку 29 - суму «-462633». Декларація зареєстрована у податковому органі 21.11.2023 за №9315157267.
У подальшому, 22.11.2023 Товариством подано ще одну уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за цей же звітний податковий період, відповідно до якої у рядках 19 та 29 вказано суму « 462633». Декларація зареєстрована у податковому органі 22.11.2023 за №9315764292.
ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена камеральна перевірка Товариства щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складений акт від 23.01.2024 №1586/09-19-04-03/33859600.
Відповідно до акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 462494,64 грн. Так, відповідно до податкової декларації від 08.11.2023 за №9299781 позивачем самостійно задекларовано податок на прибуток в сумі 462494,64 грн. (код платежу - 11021000), граничний термін сплати якого становив - 20.11.2023, а фактично був сплачений - 21.11.2023. Відповідальність за таке порушення передбачена нормами пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акта камеральної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області 05.02.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №00/3391/0403 про накладення на ТОВ « Веста-Електро» штрафу в розмірі 23 124,73 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
- своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
- своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
- своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.13 ст. 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Водночас, відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь 86 розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом першим цього пункту встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою сособою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, аргументи апеляційної скарги зводяться до порушення судом першої інстанції норм матеріального права: не врахування судом як недотримання відповідачем строку при винесенні податкового повідомлення-рішення №00/3391/0403 від 05.02.2024 так і передчасність винесення такого в площині поданих позивачем заперечень на акт перевірки №1586/09-19-04-03/33859600.
Як зазначає позивач, 29.01.2024 Товариство отримало акт перевірки №1586/09-19-04-03/33859600, на який 12 лютого 2024 року подало заперечення за вих. №33, проте в цей же ж день отримало оскаржуване повідомлення рішення №00/3391/0403 від 05.02.2024.
Водночас, подані заперечення залишені ГУ ДПС в Івано-Франківській області без задоволення, а рішення про накладення штрафу - без змін.
Щодо таких аргументів суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, згідно якої «…ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Так, як це зазначено пунктом 86.7 статті 86 ПК України, законодавець надав право платнику податків подання: 1. письмових заперечень на акт перевірки та додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України та 2. або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що подаючи заперечення на акт перевірки Товариство до таких жодних додаткових документів, які б могли вплинути на результат прийняття рішення, не надало.
На переконання суду апеляційної інстанції, вказане процедурне порушення не призвело до порушення прав позивача та протиправності оскаржуваного повідомлення рішення, оскільки законодавцем визначено у правових нормах юридичну відповідальність платника податку у вигляді обов'язку сплати додаткових грошових коштів на користь держави - штрафу, що є заходом державного примусу в податковій сфері для уникнення повторності та невідворотності відповідальності.
Так, судом апеляційної інстанції враховано, що податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2023 року в сумі 462494,64 грн фактично сплачені ТОВ «Веста-Електро» 21.11.2023. Водночас, граничний термін сплати такого податкового зобов'язання становив - 20.11.2023, що сторонами не заперечується
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання 21.11.2023 позивачем уточнюючої декларації з податку на прибуток за звітний податковий період за №9315157267, відповідно до якої у рядку 19 вказано показник « 0», а у рядку 29 - суму «-462633», а в подальшому подання Товариством 22.11.2023 ще одну уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за №9315764292 за цей же звітний податковий період, відповідно до якої у рядках 19 та 29 вказано суму « 462633», не звільнило позивача від обов'язку сплати за грошовими зобов'язаннями згідно декларації від 08.11.2023, оскільки строк сплати таких закінчувався 20.11.2023.
Такими діями, як це правильно зауважив суд першої інстанції, позивач намагався уникнути відповідальності, а відтак покликання лише на недотримання строків щодо подання заперечень та строків винесення податкового повідомлення-рішення, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть слугувати беззаперечною підставою скасування правильного за своєю суттю рішення податкового органу, оскільки у дослідженому випадку підлягає застосуванню принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 160/6457/22 в яких зазначено, що поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі також ЄСПЛ).
Зокрема, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Таким чином, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб'єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
Слід зазначити, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що факт порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 462494,64 грн за 9 місяців 2023 року повністю доведений відповідачем, що є достатньою підставою для визнання правомірності нарахування ТОВ «Веста-Електро» штрафу в розмірі 5% від суми вказаного грошового зобов'язання у розмірі 23124,73 грн відповідно до податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 форми «Ш» №00/3391/0403, яке прийняте контролюючим органом обґрунтовано та правомірно. Формальне порушення процедури прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення на законність та вмотивованість такого не впливає, а відтак не може бути підставою для його скасування.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови в позові, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Електро» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №300/1388/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 14.02.2025 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.