П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 477/1480/24
Перша інстанція: суддя Семенова Л.М.,
повний текст судового рішення
складено 13.09.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 , поданий його представником Цвігуном Андрієм Вікторовичем через систему «Електронний суд», відповідно до якого позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича про накладення адміністративного стягнення №ПС002226 від 28 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича про накладення адміністративного стягнення №ПС002226 від 28 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
06 вересня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , направлена його представником Цвігуном Андрієм Вікторовичем поштою 23 серпня 2024 року, про долучення доказів на підтвердження судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач просить долучити до матеріалів справи письмові докази на підтвердження понесених судових витрат та розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цвігун А.В. зазначив, що у позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення судових витрат у справі, у тому числі, витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи, та зазначено, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, після підписання акту приймання-передачі. Вказане було також ним підтверджено у судовому засіданні з розгляду справи. Зазначений акт приймання-передачі виконаної роботи був підписаний 21 серпня 2024 року. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката склали 16 000 грн.
Враховуючи зазначене, представник позивача просив долучити до матеріалів справи письмові докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, а саме, договір №10/04 про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року, доручення №1 (додаткова угода) до договору від 10 квітня 2024 року та акт приймання-передачі виконаної роботи №1 до договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2024 року, а також розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою від 06 вересня 2024 року заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі призначена до розгляду з викликом сторін.
12 вересня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, подані через систему «Електронний суд».
Відповідно до вказаних заперечень, представник відповідача Ковальчук В.М. просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача Цвігун А.В. про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на правничу допомогу адвоката, зважаючи на необґрунтованість поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат до закінчення судових дебатів у справі та не доведеність належними та допустимими доказами вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, враховуючи, що у тексті договору та акту приймання передачі виконаних робіт відсутні посилання на те, що правова допомога надавалась адвокатом саме у справі 477/1480/24 та зважаючи на ту обставину, що крім вказаної справи у провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області перебувають і інші справи, де позивачем є Витязь Є.О.
Представник позивача просив про розгляд заяви за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляд справи не подав.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, згідно з положеннями частини 3 статті 252 КАС України не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Цвігуна Андрія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі щодо судових витрат - задовольнити частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), код ЄДРПОУ 39816845, адреса 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484, 48 грн. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
На вказане додаткове рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), код ЄДРПОУ: 39816845, адреса 03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що підставами для відмови у задоволенні заяви було те, що заява представника позивача не містить обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів, як договір про надання правничої допомоги №10/04 та доручення №1 (додаткова угода) до договору №10/04, укладені між позивачем та його представником ще 10 квітня 2024 року до суду до закінчення судових дебатів у справі.
Як зазначив суд першої інстанції, докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат були надані представником позивача 23 серпня 2024 року. Таким чином, представником позивача були дотримані вимоги статті 139 КАС України стосовно строків надання вказаних доказів, враховуючи, що представником позивача була зроблена заява про те, що докази понесених судових витрат будуть надані ним після ухвалення судом рішення у справі.
Разом з тим, відповідно до положень частини 3 статті 143 КАС України, у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З зазначеного слідує, що сторона, яка не може подати докази на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Таким чином, у разі відсутності обґрунтування причин неподання таких доказів чи їх неповажності, у задоволенні заяви про стягнення витрат належить відмовити.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21.
Заява представника позивача не містить обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Крім того, на думку суду першої інстанції, не вбачається перешкод для подання представником позивача таких доказів на підтвердження понесених судових витрат як договір про надання правничої допомоги №10/04 та доручення №1 (додаткова угода) до договору №10/04, укладені між позивачем та його представником ще 10 квітня 2024 року, до закінчення судових дебатів.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав за необхідне заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат задовольнити частково, стягнувши на користь позивача судовий збір відповідно до частини 3 статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 484,48 грн.
У задоволенні вимог заяви щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу суд першої інстанції відмовив.
Колегія суддів, з огляду на вищевикладене вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок та підстави ухвалення у справі додаткового судового рішення врегульовані ст.252 КАС України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, від 17.12.2020 року у справі №808/1849/18, від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, від 20.01.2021 року у справі №120/3929/19-а.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до вимог ст.19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами ст.30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді, 06 вересня 2024 року разом з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат заявником було надано договір №10/04 про надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Цвігун А.В., доручення №1 (додаткова угода) від 10 квітня 2024 року до договору №10/04 від 10 квітня 2024 року та акт приймання-передачі виконаної роботи №1 до Договору про надання правової допомоги №10/04 від 10.04.2024 року та Доручення №1 (додаткової угоди) від 10.04.2024 року.
Відповідно до зазначених документів ОСОБА_1 доручив адвокату Цвігун А.В. здійснювати представництво його інтересів з приводу оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення у випадках їх прийняття органами Національної поліції, Державної служби України з безпеки на транспорті, судової влади, підготувати стратегію оскарження адміністративних матеріалів, зібрати докази по справі, проаналізувати судову практику в аналогічних справах, підготувати процесуальні документи по справі, взяти участь у розгляді, вчиняти інші дії для захисту прав клієнта.
Відповідно до Доручення №1 (додаткової угоди) до договору № 10/04 від 10.04.2024 року, закінченням виконання доручення №1 є підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі виконаних робіт, де зазначається про прийняття клієнтом виконання доручення, порядок та розмір виплати адвокату винагороди за виконані роботи, де вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної з виконанням вказаного доручення, становить 2000 грн.
Згідно з актом приймання-передачі виконаної роботи №1 від 21 серпня 2024 року до договору про надання правової допомоги, адвокатом Цвігун А.В. виконані роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги та дорученням №1, на суму 16 000 грн. з розрахунку 8 годин роботи, а саме: первинна консультація клієнта з приводу обставин, що стали підставою для звернення за правовою допомогою - 0,5 годин роботи, що становить 1000 грн., витребування та аналіз документів, що стосуються справи - 1 година роботи, що становить 2000 грн., аналіз актуальної судової практики з розгляду аналогічних справ - 0,5 години роботи, що становить 1000 грн., підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №ПС002226 від 28 травня 2024 року - 2 години роботи, що становить 4000 грн.; ознайомлення з відзивом відповідача з додатками та підготовка відповіді на відзив - 1,5 години роботи, що становить 3000 грн., участь у судових засіданнях (з урахуванням часу їх очікування від призначеного) - 2,5 години роботи, що становить 5000 грн.
Відповідно до положень частини 3 статті 143 КАС України, у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В позовній заяві позивачем було зазначено, що остаточний розмір судових витрат визначиться після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
В заяві про ухвалення додаткового рішення заявником було зазначено, що 21.08.2024 року між представником позивача та позивачем підписано акт приймання-передачі виконаної роботи відповідно до кореспондуючого договору про надання правової допомоги від 10.04.2024 року.
Тобто, колегія суддів вважає, що представником позивача були вказані поважні причини подання доказів, що підтверджують саме розмір судових витрат саме після ухвалення рішення, як того вимагає частина 3 статті 143 КАС України.
Тобто, акт приймання-передачі і є тим доказом, що підтверджує розмір понесених судових витрат, і він міг бути поданий тільки після ухвалення рішення.
Що стосується договору про надання правничої допомоги №10/04 та доручення 1 (додаткова угода) до договору №10/04, укладені між позивачем та його представником 10 квітня 2024 року, слід зазначити, що дані докази підтверджують лише умови надання такої правової допомоги, а не розмір понесених судових витрат, а тому до них не відноситься вимога про зазначення причин неможливості їх подання.
Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу, втім сума таких витрат, на думку колегії суддів, підлягає зменшенню з огляду на наступне.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.
Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
З аналізу вказаної норми КАС України вбачається, що відшкодуванню підлягають судові витрати виключно у разі задоволення позову.
Так, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року - залишено без змін.
А отже, колегія суддів доходить висновку про те, що наявні правові підстави для скасування додаткового рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Цвігуна Андрія Вікторовича про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
З огляду на викладене, проаналізувавши належним чином матеріали справи та долучені представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правову допомогу на загальну суму 16 000 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком та є завищеними та підлягають зменшенню до 5 000 грн., оскільки, як встановлено під час апеляційного перегляду даної справи, правові позиції учасників справи не змінювались.
Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Керуючись ст.ст. 139; 143; 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року - скасувати в частині відмови в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Прийняти у справі №477/1480/24 в цій частині нову постанову щодо розподілу витрат на правову допомогу, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) 5 000 (п'ять тисяч гривень) грн. витрат на професійну правничу допомогу шляхом безспірного списання.
В решті додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко