П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 477/1480/24
Перша інстанція: суддя Семенова Л.М.,
повний текст судового рішення
складено 21.08.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 , поданий його представником Цвігуном Андрієм Вікторовичем через систему «Електронний суд», відповідно до якого позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича про накладення адміністративного стягнення №ПС002226 від 28 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28 травня 2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті Романенком В.В. було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно позивача та винесено постанову №ПС002226 від 28 травня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 3 статті 132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. у зв'язку з тим, що 01 квітня 2024 року о 21.15 год. у м.Одеса на вул. Семена Палія, 70, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом NOVA TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_2 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
Вважає, що вказана постанова є необґрунтованою та незаконною, зважаючи на наступне.
Так, у зв'язку з відмовою водія прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю, посадовими особами складено акт №007171 від 01 квітня 2024 року про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю та рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу.
Доказів того, що пункт габаритно-вагового контролю знаходився за адресою, зазначеною у акті, надано не було.
У зв'язку з тим, що вказаний акт було складено поза зоною габаритно-вагового контролю, вказаний акт не є належним та допустимим доказом на підтвердження відмови від проходження габаритно-вагового контролю.
При цьому відмова водія транспортного засобу на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю не є відмовою від проходження габаритно-вагового контролю, а є відмовою виконати рішення про супроводження транспортного засобу.
У свою чергу, відносно водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №0002948 від 01 квітня 2024 року за ст.188-57 КУпАП.
У зв'язку з цим, позивач зазначає, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, адже з огляду на його відсутність на місці вчинення вказаного правопорушення, ОСОБА_1 жодним чином не міг вчинити дії, які відповідають об'єктивній стороні складу вказаного правопорушення.
У даному випадку правопорушення було зафіксоване не в автоматичному режимі, чи за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а безпосередньо посадовими особами Укртрансбезпеки шляхом складення відповідного акту, яким було встановлено винну особу - водія транспортного засобу ОСОБА_2 .
Крім того, оскаржувана постанова не містить будь-яких відомостей щодо відеофіксації порушення та посилання на технічний засіб, на який здійснювався відеозапис.
Позивач також зазначає, що при винесенні постанови посадовою особою відповідача були проігноровані положення статті 36 КУпАП, та протиправно накладено декілька стягнень за аналогічними справами стосовно інших транспортних засобів, належних Витязю Є.О.
У зв'язку з зазначеним, вважає постанову незаконною та такою, що постановлена з грубим порушенням законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою від 10 червня 2024 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
13 червня 2024 року представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті подано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому зазначено, що 01 квітня 2024 року посадовими особами Укртрансбезпеки здійснювалась рейдова перевірка (перевірка на дорозі) відповідно направлення №000014 від 28 березня 2024 року.
01 квітня 2024 року о 21.20 год. посадовими особами Укртрансбезпеки за адресою м.Одеса, вул.Семена Палія, 70 було зупинено транспортний засіб DAF/NOVATRAIL державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), що належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки та візуального огляду транспортного засобу було встановлено імовірне перевантаження транспортного засобу за візуальною ознакою просідання вузлів підвіски транспортного засобу.
Водію ОСОБА_2 було запропоновано прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю, що розташований на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса на 452км+811м для зважування транспортного засобу, про що винесено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу.
Водій ОСОБА_2 відмовився проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, внаслідок чого було складено акт №007171 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю та щодо водія складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею.
Відмова полягає у діях або бездіяльності, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю. Положення частини 3 статті 132-1 КУпАП не містять застережень щодо того, що відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю має відбуватися саме виключно у зоні габаритно-вагового контролю.
Стосовно відповідальної особи представник відповідача зазначила, що власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 , який несе відповідальність за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене частиною 3 статті 132-1 КУпАП, відповідно до статті 14-3 КУпАП.
Фіксація правопорушення здійснювалась за допомогою відеозапису.
Таким чином, посадова особа відповідача мала усі підстави для винесення оскаржуваної постанови, ним була дотримана процедура та порядок розгляду справи.
В зв'язку з зазначеним, представник відповідача вважала позов не обґрунтованим, безпідставним та таким, у задоволенні якого належить відмовити в повному обсязі.
17 червня 2024 року представником позивача адвокатом Цвігун А.В. подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України, під час організації та проведення робіт зі зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2) складається посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», зона габаритно-вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.
Місцем здійснення габаритно-вагового контролю є спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю, що передбачено підпунктом 6 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Аналізуючи вказані норми права, представник позивача зазначає, що акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю складається посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю виключно в зоні габаритно-вагового контролю.
Тобто, відмова водія транспортного засобу на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки прослідувати до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю не є відмовою від проходження габаритно-вагового контролю, а є відмовою виконати рішення про супроводження транспортного засобу.
Стосовно відеозапису події, на який посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначив, що електронні докази подаються суду в оригіналі або у електронній копії відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у зв'язку з чим відеозапис, який розміщений у хмарному сховищі не може вважатись належним та допустимим доказом у справі.
У судовому засіданні в ході розгляду справи представник позивача Цвігун А.В. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні в ході розгляду справи у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Стосовно того, що відеозапис правопорушення не був долучений до відзиву на позовну заяву, а у самому відзиві було зазначене посилання на хмарне сховище, де було розміщено вказаний відеозапис, представник відповідача пояснила, що у зв'язку з великим об'ємом файлу (6 ГБ) відеозапис неможливо було надіслати через систему «Електронний суд», оскільки граничний об'єм файлу, який може бути надіслано через цю систему становить лише 500 МБ.
У зв'язку з зазначеним, в ході розгляду справи заявила клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапису фіксації правопорушення, розміщеного на електронному носії інформації DVD-R диску.
Представник позивача проти вказаного не заперечував, зазначив, що з відеозаписом, наданим представником відповідача, ознайомлений.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенка Володимира Васильовича про накладення адміністративного стягнення №ПС002226 від 28 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На вказане рішення суду Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
27.09.2024 року (вхід.№42375/24) на адресу суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Андрія Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 у справі №477/1480/24 - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2024 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-1 КУпАП та постановою серії ПС №002226 начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті Романенка В.В. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 51 000 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 01 квітня 2024 року о 21.15 год. у м.Одеса на вул. Семена Палія, 70, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з причепом NOVA TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_2 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю (т.1 а.с.27).
Не погодившись з зазначеною постановою, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Диспозицією частини 3 статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.
Тобто необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-1 КУпАП є встановлення факту ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю.
Відповідно до частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу/ NOVATRAIL державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 є Витязь Є., який відповідно до відомостей товарно-транспортної накладної №3340 є також перевізником вантажу (т.1 а.с.112-113).
Відповідно до рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу від 01 квітня 2024 року о 21.20 год. посадовою особою Укртрансбезпеки прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу DAF/NOVATRAIL державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що має ознаки порушення нормативів вагових параметрів, а саме просідання вузлів підвіски транспортного засобу, до пункту габаритно-вагового контролю на 452 км+811 м автодороги М-05 Київ-Одеса. Копію рішення водій ОСОБА_2 отримав (т.1 а.с.38).
Згідно акту №007171 від 01 квітня 2024 року про відмову від проходження габаритно-вагового контролю, місцем проведення габаритного-вагового контролю є 452 км+811 м автодороги М-05 Київ-Одеса. Водій транспортного засобу DAF/ NOVATRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ОСОБА_4 від проходження габаритно-вагового контролю відмовився (т.1 а.с.37).
Відповідно до вимог пункту 1.10 ПДР України, габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», зона габаритно-вагового контролю - облаштована відповідними дорожніми знаками ділянка автомобільної дороги, на якій розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю.
Згідно підпунктам 8,9 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879) стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю це позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів; пересувний пункт габаритно-вагового контролю це спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.
Пунктами 3,4 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами.
Згідно пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-1 КУпАП слугувала відмова водія транспортного засобу, який належить позивачу, від проходження габаритно-вагового контролю на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки у зоні габаритно-вагового контролю.
Саме з цією обставиною не погоджується позивач, зазначаючи, що мала місце відмова водія прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю на 452 км+811 м автодороги М-05 Київ-Одеса, а не відмова від проходження габаритно-вагового контролю безпосередньо у пункті габаритно-вагового контролю.
Зі змісту статті 251 КУпАП слідує, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відмова водія транспортного засобу DAF/NOVATRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ОСОБА_2 від проходження габаритно-вагового контролю мала місце за адресою м.Одеса, вул. Семена Палія, 70, тобто поза зоною габаритно-вагового контролю, розміщеною на 452 км+811 м автодороги М-05 Київ-Одеса. Зазначене підтверджується переглянутими судами першої та апеляційної інстанцій відеозаписом.
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992 (далі Порядок №1007/1207), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю згідно додатку 2.
Таким чином, з аналізу чинного законодавства вбачається, що акт про відмову від проходження габаритно-вагового контролю може бути складено виключно під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункт 7 пункту 4 Порядку №1007/1207). У свою чергу габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у зоні габаритно-вагового контролю (пункт 6 Порядку №879). Отже, акт про відмову від габаритно-вагового контролю може бути складено лише під час габаритно-вагового контролю і лише у зоні габаритно-вагового контролю.
Враховуючи вищезазначене, акт №007171 від 01 квітня 2024 року про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, складений посадовою особою Укртрансбезпеки за адресою м.Одеса, вул. Семена Палія, 70, тобто поза зоною габаритно-вагового контролю, розміщеною на 452 км+811 м автодороги М-05 Київ-Одеса, є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження відмови водія ОСОБА_4 від проходження габаритно-вагового контролю.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відмова виконати законну вимогу посадової особи Укртрансбезпеки прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю призвела до ухилення позивача від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю, що і передбачено частиною 3 статті 132-1 КУпАП, оскільки положення частини 3 статті 132-1 КУпАП не містять застережень щодо того, що для притягнення до відповідальності за цією нормою відмова повинна відбутися саме та виключно в зоні габаритно-вагового контролю.
Колегія суддів вважає, що дії водія ОСОБА_2 , які полягали у відмові останнього від виконання вимоги посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю, що мала місце поза межами пункту габаритно-вагового контролю, підпадає лише під диспозицію ст.188-57 КУпАП, оскільки адміністративна відповідальність за ч.3 ст.132-1 КУпАП наступає лише за дії, які вчинені в межах пункту габаритно-вагового контролю, і лише для спеціальних суб'єктів такої відповідності, які визначені ст.14-3 КУпАП, і до яких не віднесені водії.
Суд апеляційної інстанції акцентує, що відповідачем не надано жодних доказів того що, обставини події, які викладені у оскаржуваній постанові, відбувалися в зоні габаритно-вагового контролю.
Ураховуючи викладене, на думку колегії суддів, у діях позивача відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст.132-1 КУпАП.
Приписами статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 272 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко