про відмову у забезпеченні позову
19 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/354/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Захарової О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №360/354/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
18 лютого 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні права на відстрочку на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті абзацу 2 частини1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю і можлива мобілізація може порушити його права. Не вжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачем дій з мобілізації, і як наслідок, змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця. Зазначене унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.
Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її можливістю відповідача призвати позивача на військову службу під час мобілізації у той час, коли позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови у наданні права на відстрочку на військову службу під час мобілізації за наявності визначених законодавством підстав.
Суд вважає за необхідне вказати на те, що позивач не зазначає ані в позовній заяві, ані в заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем відносно позивача, як військовозобов'язаного, вчиняються дії в межах процедури призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про забезпечення позову також не додано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем на час звернення позивача до суду з цим позовом дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (вручення позивачу повістки з відповідною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи предмет позову, суд зауважує, що заявником не надано разом з заявою про забезпечення позову доказів, на підставі яких суд може прийти до переконання, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Твердження позивача у заяві про забезпечення позову про те, що якщо позивач буде мобілізований та у разі задоволення позову, не можливо буде виконати рішення суду, є необґрунтованими.
Також матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять доказів, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій щодо відмови у наданні права на відстрочку на військову службу під час мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії, через що у задоволенні заяви позивачу слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 360/354/25 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до місць проходження військової служби, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій щодо відмови у наданні права на відстрочку на військову службу під час мобілізації, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у забезпеченні позову невідкладно надіслати позивачу до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяО.В. Захарова