18 лютого 2025 року справа №640/11794/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києва про визнання протиправним та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду місто Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - ТОВ «Оператор ГТС України», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києва (далі також - Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № 345030 від 12.07.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою суду від 09.02.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваного рішення та порядку його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві вказує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2022 ТОВ «Оператор ГТС України» отримано копію постанови Укртрансбезпеки від 12.07.2022 № 345030 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 17 000, 00 грн на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вже зазначалось, оскаржувана постанова складена на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) яким встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
При цьому, статтею 48 Закону визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, для автомобільного перевізника документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385), та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 40) контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Відповідно до Інструкції контрольні пристрої (тахографи) встановлюються та використовуються на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (пункти 1.2 та 1.3 Інструкції)
Водночас, статтею 1 Закону встановлено визначення послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, яким є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Тобто, лише здійснення перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату без протоколу перевірки та адаптації тахографа є порушенням, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що тягач MAN-TGA-33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , та причіп-цистерна ППЦ-28, д.н.з. НОМЕР_2 , є власністю ТОВ «Оператор ГТС України», що підтверджується свідоцтвами НОМЕР_3 від 18.05.2021 та НОМЕР_4 від 22.07.2021 про реєстрацію транспортних засобів із реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної № б/н/01 від 10-14.01.2022, автомобільним перевізником та вантажовідправником зазначено «АТГ Кременчуцьке ЛВУМГ», а замовником - «Закарпатське ЛВУ».
При цьому, що не заперечується відповідачем як Кременчуцьке ЛВУМГ, так і Закарпатське ЛВУМГ є виробничими структурними підрозділами ТОВ «Оператор ГТС України», що виключає необхідність укладення між позивачем та його структурним підрозділом договору оренди/найму транспортного засобу, про що водієм зазначено безпосередньо в акті №313547 від 13.01.2022.
Крім того, накладна на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №1476569 від 12.01.2022, про наявність якої зазначено в товарно-транспортній накладній № б/н/01 від 10-14.01.2022, свідчить, що олива турбінна, яка перевозилась тягачем MAN-TGA-33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом-цистерною ППЦ-28, д.н.з. НОМЕР_2 , переміщувалась з одного структурного підрозділу позивача до іншого.
Отже, ТОВ «Оператор ГТС України» здійснювало перевезення власного вантажу (олива турбінна) власним транспортним засобом, керованим водієм, який є працівником товариства, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією наказу про прийняття на роботу.
Відповідно, ТОВ «Оператор ГТС України» не здійснював діяльність, пов'язану із наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів у межах спірних правовідносин, що, відповідно до наведеного вище правового регулювання, виключає необхідність обов'язкового встановлення на транспортному засобі тахографу.
При цьому, відповідно до Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3 Положення №340) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2022 рухаючись автодорогою Тернопільська область, М-30 км 191+380, наведені вище транспортні засоби ТОВ «Оператор ГТС України» були зупинені о 16 год. 07 хв. співробітниками Відділу державного контролю (нагляду) у Тернопільській області Укртрансбезпеки.
Під час проведення перевірки на вимогу інспекторів водієм транспортного засобу було надано посвідчення водія, товарно-транспортну накладну № б/н/01 від 10-14.01.2022, подорожній лист вантажного автомобіля № 84 за 10-14.01.2022, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу МAN-TGA-33.480, д.н.з. НОМЕР_1 , та ППЦ-28, д.н.з. НОМЕР_2 , та індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_1 .
Таким чином, на момент проведення перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, були наявні та пред'явлені працівникам Укртрансбезпеки усі необхідні документи, у відповідності вимогам статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 № 385, та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Отже, в діях Позивача було відсутнє порушення, визначене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону однак, незважаючи на це, відповідач всупереч наведеним обставинам та положенням законодавства прийняв оскаржувану постанову, що свідчить про її протиправність та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог щодо її скасування.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44 код ЄДРПОУ 42795490) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03083, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 9; код ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у місті Києва (03083, місто Київ, проспект Науки, будинок 57) про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № 345030 від 12.07.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» понесені останнім судові витрати у розмірі 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.