про повернення позовної заяви
19 лютого 2025 року м. Київ справа № 320/60348/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просило:
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 99110,30 грн.
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, на виконання вказаної ухвали суду, 02.01.2025 від позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, мотивована тим, що 12.06.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду був поданий позов в терміни, встановлені нормами ст. 122 КАСУ (справа №280/5675/23). На момент подання позову згідно даних Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також даних, наданих Пенсійним Фондом України автоматизованому режимі з використанням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), адреса реєстрації фізичної особи підприємця була - АДРЕСА_1 . Частина 2 ст. 161 КАС України встановлює, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. АТ «Укрпошта» здійснювати відправлення та приймання кореспонденції не має можливості на тимчасово окуповані території. З об'єктивних причин, які не залежали від волевиявлення відділення Фонду, не могли бути в повній мірі виконані вимоги ст. ст.160, 161 КАСУ в тому числі й щодо надіслання копії позовної заяви. Позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до Київського окружного адміністративного суду та прийняти до розгляду адміністративний позов.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.
Таким чином, позивач як суб'єкт владних повноважень має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог.
Предметом позову є вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій, які мали бути сплачені відповідачем до 15.04.2023, а також нараховані за несвоєчасну сплату санкції.
Процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначає Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 у справі № 160/8707/19, від 06.02.2018 у справі № П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі № 809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі № 809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому, Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Отже, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який поширюється, у тому числі, і на вимоги про стягнення санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із вказаним позовом звернувся 05.12.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку.
Отже, звернувшись 05.12.2024 до суду з позовом про стягнення санкцій, граничний строк сплати відповідачем яких сплив 15.04.2023, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові від 08.12.2022 по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд наголошує, що посилання позивача на неможливість направлення відповідачу примірника позовної заяви у зв'язку із тим, що останній знаходився на тимчасово окупованій території і лише в 2024 році змінив своє місцезнаходження, не містять інформації щодо точної дати, з якої відповідачем зареєстровано зміну свого місцезнаходження.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування щодо дати чи місяця коли йому стало відомо про факт зміни місцезнаходження відповідача або самого факту зміну адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання позивача про відсутність в реєстрі дати коли відповідачем змінено місцезнаходження, не спростовує того, що позивачу все ж таки стало відомо про даний факт.
Судом встановлено, що ухвалою від 24.07.2023 Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5675/23 було залишено без руху позовну заяву за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позивачу необхідно у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду докази сплати судового збору за подання до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн.; доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
В ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2023 зазначено, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 03.08.2023 до суду надійшло клопотання (вх. № 33288) позивача про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю кошторисних призначень на його сплату. Водночас, доказів надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів не надано, як і не надано доказів того, що адреса електронної пошти, на яку позивачем надсилався електронний лист відповідачу, є офіційною адресою відповідача. Тому, позовну заяву було повернуто позивачу.
Суд наголошує, що первинна позовна заява по справі №280/5675/23 залишена без руху та в подальшому ухвалою судді від 08.08.2023 повернута позивачу з підстав не сплати судового збору, а не лише у зв'язку із неможливості надіслання позивачем відповідачу копії позовної заяви місцезнаходження якого є окупована територія на яку АТ «Укрпошта» не здійснює відправлення, як хибно зазначає позивач в заяві про поновлення строку звернення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Крім того, судом встановлено, що згідно з відповіддю №7149895 від 17.02.2025 позивач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 14.08.2023.
При цьому, з 30.08.2021 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 також має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, про що свідчить відповідь №7149858 від 17.02.2025 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.
Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 14.08.2023 позивач мав об'єктивну можливість надсилати відповідачу документи, зокрема позовні заяви, в електронній формі через його електронний кабінет.
Проте, жодних заходів і дій після повернення позовної заяви ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду зі сторони позивача для повторного звернення до адміністративного суду не вживалось.
Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак, зазначена позивачем підстава для поновлення строку звернення до суду не може бути визнана судом поважною. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої представником позивача заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини не поважними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.