06 лютого 2025 року № 320/9123/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000,00 грн. за відповідний період та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку винагороду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність законних підстав для позбавлення його додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ від 28.02.2022р. №168, у розмірі 100 000,00 грн., за період взяття безпосередньої участі у бойових діях, заходах, необхідних для забезпечення оборони України (жовтень 2022р.).
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що додаткова винагорода, згідно ПКМУ №168 від 28.02.2022р., виплачується за умови: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, наявності документів, що це підтверджують та наказу командира про відповідну виплату. Проте, у зв'язку з відмовою позивача виконувати бойовий наказ, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.10.2022р. №4055, йому вирішено не виплачувати додаткову винагороду за жовтень 2022р.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 08.05.2022р. позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , що слідує з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.05.2022р. №115.
З 05.08.2022р. позивач брав участь у складі Угруповання сил та засобів оборони м. Києва та вибув для виконання бойових завдань до Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.08.2022р. №204.
Згідно змісту наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.11.2022р. за №310, з 14.11.2022р. позивач вибув зі складу сил та засобів в пункт постійної дислокації АДРЕСА_1 , де брав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони в смузі відповідальності оперативно - тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Разом з тим, довідкою №13, виданою відповідачем 06.01.2023р., підтверджено участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у період з 30.05. по 19.06.2022р., з 06.08. по 16.09.2022р., з 17.09. по 13.11.2022р.
14.10.2022р. командиром 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 за хв. №9135 на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 подано рапорт за фактом невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 (в тому числі позивачем).
На підставі вказаного рапорту, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.10.2022р. №4055 призначено службове розслідування за фактом невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 (в тому числі позивачем).
За результатами проведення службового розслідування складено Акт від 30.05.2023р. №11350, яким встановлено неправомірність дій солдата ОСОБА_1 (позивача), які полягають у непокорі, вчиненій 13.10.2022р. в умовах воєнного стану. Неправомірні дії призвели до порушення встановленого порядку несення служби, що спричинило ускладнення при забезпеченні боєздатності та бойової готовності 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 . Запропоновано заступнику командира з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 копію матеріалів службового розслідування направити до органу досудового розслідування, органу управління Військової служби правопорядку та відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні яких військова частина виконує завдання за призначенням, у зв'язку із тим, що, в діях, серед інших позивача, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 ККУ. Також запропоновано командиру НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 подати рапорт про зменшення розміру премії за жовтень 2022р., серед інших, позивачу. Вина позивача виражається у формі прямого умислу. Своїми діями позивач порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст. ст. 11, 16, 128 статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
За наведених обставин, позивач був позбавлений виплати додаткової винагороди, а також премії за жовтень 2022р., шляхом не включення його до рапорту командира відповідного підрозділу на виплату премії та додаткової винагороди.
Звертаючись з даним позов позивач вказує, що постановою КМУ №168 передбачено право позивача, як особи, яка брала безпосередню участь у бойових діях (забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, позивач вважає, що він має право на отримання додаткової винагороди за жовтень 2022р. - період фактичного перебування у зоні бойових дій та виконання бойових завдань. Втім, позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті такої винагороди за вказаний період, що послугувало підставою для його звернення до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз цих норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
У пункті 1 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (яке діяло з 01.06.2022) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
У підпункті 9.7 пункту 9 згаданого окремого доручення передбачив, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника) до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн., не включаються.
З аналізу наведених правових норм випливає, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії в районах ведення цих заходів (у тому числі військовослужбовців строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
При цьому військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойовий наказ (розпорядження) не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн.
У справі встановлено, що 14.10.2022р. командиром 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 за хв. №9135 на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 подано рапорт за фактом невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 (в тому числі і позивачем).
Вину позивача (невиконання бойового наказу) встановлено наявним у матеріалах справи Актом службового розслідування за №11350, в якому, серед іншого, вказано на те, що у діях позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 ККУ.
У відповідності до пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які, зокрема, - відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
У зв'язку відмовою позивача виконувати бойовий наказ (розпорядження), відповідно до приписів пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260, командиром в/ч НОМЕР_1 не включено позивача до рапорту на виплату премії та додаткової винагороди за жовтень 2022р.
Таким чином, оскільки командуванням в/ч НОМЕР_1 було підтверджено факт відмови позивача виконувати бойовий наказ командира мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 від 13.10.2022р., то у даному випадку існували усі фактичні та правові підстави для невиплати даному військовослужбовцю додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.10.2022р. по 31.10.2022р.
Разом з тим, суд враховує, що згідно змісту позовної заяви, позивач своєї вини, визначеної Актом службового розслідування №11350, не заперечує.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 12.09.2024 у справі №420/1473/23, яка в силу до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.