ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" лютого 2025 р. справа № 300/9532/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не наданні позивачу відповіді на заяву від 30.09.2024; зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації з підстав передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 30.09.2024 подав заяву на ім'я голови Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю в батька інвалідності І групи. До заяви від 30.09.2024 ОСОБА_2 долучив усі необхідні документи, які підтверджують обставини необхідності догляду за батьком як особою з інвалідністю І групи, що є передбаченою пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно штампу вхідної кореспонденції відповідач 30.09.2024 отримав заяву позивача від 30.09.2024, однак жодної відповіді за результатами розгляду заяви від 30.09.2024 ОСОБА_2 не отримав. Позивача вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення стосовно заяви позивача від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, чітко передбачено обов'язок відповідача протягом семи днів з дати надходження заяви про надання відстрочки розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась. Ухвалу від 24.12.2024 про відкриття провадження отримала 28.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача 1 повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є сином ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю, що підтверджується копією: свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.12.1981 (а.с. 5); довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 219217 від 13.04.2023 (а.с. 7).
30.09.2024 позивач подав заяву на ім'я голови Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю в батька інвалідності І групи (а.с. 4).
До заяви від 30.09.2024 ОСОБА_2 долучив такі додатки: нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.12.1981 (а.с. 5); нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.06.2010 (а.с. 6); нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 219217 від 13.04.2023 (а.с. 7); копію акта про встановлення факту здійснення постійного догляду від 30.08.2024 (а.с. 8); копію довідки від 30.07.2024 № 685 про надання соціальних послуг (а.с. 9); копію витягу із наказу від 12.05.2023 № 135 про звільнення з військової служби (а.с. 10).
Згідно штампу вхідної кореспонденції відповідач 30.09.2024 отримав заяву позивача від 30.09.2024, однак жодної відповіді за результатами розгляду заяви від 30.09.2024 ОСОБА_2 не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не наданні позивачу відповіді на заяву від 30.09.2024, ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації з підстав передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із частинами шостою, тринадцятою, чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо перевірки підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, передбачено також Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).
Так, згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
В спірному випадку судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, а тому ОСОБА_2 має право на звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому, відповідач як територіальний центрі комплектування та соціальної підтримки, наділений повноваженнями щодо перевірки підстав для надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Частиною восьмою статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 560 цей Порядок, серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 57 Порядку № 560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Згідно з пунктом 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за членами сім'ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за членами сім'ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім'ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Пунктом 59 Порядку № 560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Згідно з пунктом 64 Порядку № 560 заяви військовозобов'язаних про надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та підтвердні документи зберігаються у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки протягом п'яти років.
Відповідно до пункту 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.
Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в процесі надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
Як встановлено судом вище, 30.09.2024 позивач подав заяву на ім'я голови Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю в батька інвалідності І групи (а.с. 4).
До заяви від 30.09.2024 ОСОБА_2 долучив такі додатки: нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.12.1981 (а.с. 5); нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.06.2010 (а.с. 6); нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 219217 від 13.04.2023 (а.с. 7); копію акта про встановлення факту здійснення постійного догляду від 30.08.2024 (а.с. 8); копію довідки від 30.07.2024 № 685 про надання соціальних послуг (а.с. 9); копію витягу із наказу від 12.05.2023 № 135 про звільнення з військової служби (а.с. 10).
Щодо дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки після отримання заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідно до Порядку № 560 комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. При цьому Порядком № 560 визначено лише два види рішень, які може прийняти комісія за результатом розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації: або про надання відстрочки або відмову у наданні відстрочки. Такі рішення оформляються протоколом. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку № 560. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 до Порядку № 560.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, за результатами розгляду заяв військовозобов'язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що відповідно, входить до його виключної компетенції.
В спірному випадку судом встановлено, що згідно штампу вхідної кореспонденції відповідач 30.09.2024 отримав заяву позивача від 30.09.2024.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду такої заяви ОСОБА_2 від 30.09.2024.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 не надала суду жодних доказів розгляду в установленому порядку заяви позивача від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття рішення по суті порушеного у заяві від 30.09.2024 питання.
Суд зауважує, що предметом цього позову не є встановлення наявності у позивача права на відстрочку, його документального підтвердження. Натомість у рамках цієї адміністративної справи розглядається правомірність поведінки відповідача за заявою позивача від 30.09.2024, за результатами розгляду якої нормами права передбачено два можливих варіанти поведінки: прийняття у відповідний строк відповідного рішення про надання відстрочки або про відмову в наданні відстрочки від проходження військової служби.
Відповідач не надав суду доказів прийняття такого рішення в установлений строк.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Обставини справи, з огляду на правове регулювання спірних відносин та викладене вище розуміння поняття “бездіяльності» суб'єкта владних повноважень, дають суду підстави для висновку про те, що заява ОСОБА_2 від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не розглянута Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 в установленому законодавством порядку. Вказане свідчить про порушення передбаченої Порядком № 560 процедури надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки відповідач не прийняв жодного з двох можливих рішень за наслідком розгляду заяви позивача від 30.09.2024: ні про надання відстрочки, ні про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Доказів протилежного, як суб'єкт владних повноважень, суду не подав.
Вказану поведінку відповідача суд кваліфікує як протиправну бездіяльність, оскільки не розглянувши в належний спосіб заяву ОСОБА_2 від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач порушив право позивача на отримання рішення за результатом розгляду такої заяви в установленому законом порядку.
Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.
Суд наголошує, що відповідно до Порядку № 560 відповідач за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зобов'язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або про надання відстрочки, або про відмову у наданні відстрочки.
В спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 не прийняла ні позитивного рішення, ні негативного рішення за заявою позивача від 30.09.2024. Тобто відповідач взагалі не висловив свого мотивованого висновку щодо наявності чи відсутності в позивача за поданою ним заявою та долучених до неї додатків, умов для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Порядку № 560.
З огляду на те, що Порядком № 560 чітко передбачено повноваження комісій, утвореної при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), щодо вивчення отриманої заяви та доданих до неї документів та надання оцінки законності підстав для надання відстрочки, то зобов'язання відповідача прийняття рішення саме про надання відстрочки, відноситься до дискреційних повноважень Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Таким чином, обов'язком суду є перевірка правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення чи вчинення (невчинення) дій з підстав їх прийняття (вчинення/невчинення).
При обранні способу захисту порушеного права особи, суд не вправі перебирати на себе компетенцію такого суб'єкта владних повноважень, та досліджувати обставини, які не досліджувалися (або неналежно досліджувалися), чи не були предметом його оцінки. Як наслідок, немає підстав зобов'язувати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення щодо обставин, які не були предметом оцінки при прийнятті рішення.
За вказаних обставин, позов в частині вимог про зобов'язання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації з підстав передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» задоволенню не підлягає.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду в передбачений законодавством спосіб заяви позивача від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, буде зобов'язання відповідача розглянути вказану заяву позивача від 30.09.2024 та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов'язок суду встановлювати такий вид судового контролю за виконанням рішення суду.
Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права на виконання цього судового рішення, суд не бачить підстав для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.
Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 18.12.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 11).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_2 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) від 30.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення, з урахуванням правової оцінки суду.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.