ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" лютого 2025 р. справа № 300/1041/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., діючи як суд, розглянувши в письмовому провадженні заяву державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
17.02.2025 державний реєстратор Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчак Ростислав Романович (далі - заявник, позивач) звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 » за № 368/5 від 12.02.2025, яким тимчасово заблоковано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 даного Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені види забезпечення позову.
З аналізу наведених норм, суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
За своїм змістом, подана заява про забезпечення позову обґрунтована як тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 » за № 368/5 від 12.02.2025, яким тимчасово заблоковано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці, може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так і тим, що є очевидними ознаки протиправності цього наказу та дії суб'єкта владних повноважень, порушення прав, свобод або інтересів заявника, таким рішенням.
Разом з тим, заявником належним чином не обґрунтовано у чому в подальшому, полягатиме порушення його прав та інтересів, не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами.
Суд зазначає, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна Правова позиція міститься, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18; від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18; від 26.06.2019 у справі № 826/13396/18; від 30.09.2019 у справі №640/868/19; від 29.01.2020 року у справі №640/9167/19.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Таким чином, аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Також позивач не довів того, що дія наказу Міністерства юстиції України за № 368/5 від 12.02.2025, може порушувати права третіх осіб, які звернулись до державного реєстратора з метою вчинення реєстраційних дій, оскільки такий наказ є актом індивідуальної дії, який стосується блокування доступу державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 строком на два місяці до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто, стосується лише прав та інтересів позивача.
Суд зазначає, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника та вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд зазначає, що в даній заяві про забезпечення позову зазначені позивачем доводи не містять достатніх обґрунтувань, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася або очевидними є ознаки протиправності рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів позивача, вказаним наказом або діями.
Як наслідок, суд не встановив достатніх істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача вказаним наказом та, які б свідчити про таку протиправність поза обґрунтованим сумнівом.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає, що наведені заявником, в заяві про забезпечення позову, доводи й аргументи безпосередньо обґрунтовують вирішення питання щодо протиправності наказу Міністерства юстиції України за № 368/5 від 12.02.2025. Правомірність чи протиправність такого наказу підлягає судовому дослідженню та може бути встановлена судом лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи та оцінки поданих доказів під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150- 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150 - 152, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
В задоволенні заяви державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя Остап'юк С.В.