18 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/2308/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 тисяч пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за червень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 тисяч пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за червень 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі проведення таких заходів. Вказує, що всупереч чинному законодавству за період участі у бойових діях за червень 2022 року йому не була виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позову заяву, в якому посилався на те, що позивач відмовлявся виконувати бойовий наказ 11.06.2022, факт чого знайшов своє підтвердження у висновку службового розслідування по факту відмови позивача від виконання бойового розпорядження (наказу) №669 від 26.05.2022.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
09.04.2022 відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 (далі - позивач) призвано на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на період дії воєнного стану та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці, що підтверджується довідкою від 19.04.2022 №1259 та витягом із наказу від 09.04.2022 №99.
Відповідно до наказу №113 від 22.04.2022 позивач приступив до виконання службових обов'язків до пункту тимчасової дислокації у АДРЕСА_1 в складі сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до наказу від 02.07.2022 №451 прийнято рішення про виплату особовому складу військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення військових (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в таких діях та заходах в період з 01 червня по 30 червня 2022 року. Разом з тим пунктом 3 цього наказу передачено не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям відповідно до додатку 2, до якого включено позивача з обгрунтуванням причини - «за невиконання бойового наказу» та підстави - «п. 10 ДФ Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298».
13.10.2022 до військової частини було направлено адвокатський запит з метою отримання інформації та документів, які підтверджують факт безпосередньої участі позивача в бойових діях за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 (включно), а також фактичні нарахування за вказаний період.
Однак, листом від 27.12.2022 №8883 відповідач відмовив у виплаті додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з 01.06.2022 по 30.06.2022, оскільки 11.06.2022 ОСОБА_1 відкрито відмовився від виконання бойового наказу. На підставі пункту 9 рішення МОУ від 23.06.2022 №912/з/29 такі військовослужбовці до наказів на виплати не включаються.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив військову службу на посаді бойового медика взводу вогневої підтримки 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
З рапорту командира НОМЕР_3 десантно-штурмового батальйону підполковника ОСОБА_2 стало відомо, що 11.06.2022 близько 23 години 00 хвилин в АДРЕСА_2 військовослужбовець ОСОБА_1 відмовився виконувати бойовий наказ щодо тримання оборони визначених рубежів з метою відсічі збройної агресії рф на території України.
За вказаним фактом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 12.06.2022 №354 "Про призначення службового розслідування", було призначено службове розслідування по факту відмови 11.06.2022 від виконання бойового розпорядження (наказу) начальника №669 від 26.05.2022 ОСОБА_1 .
Під час проведення службового розслідування комісія встановила, що на виконання бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 за №669 від 26.05.2022 та №169/2 ДСК, особовому складу командиром 4 десантно-штурмової роти капітаном ОСОБА_4 був відданий бойовий наказ на утримання визначеного рубежу та відбиття наступу противника в н. п. Довгеньке, Харківської області, 11.06.2022 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 відмовився від виконання бойового наказу.
На час проведення службового розслідування внесено відомості до ЄРДР за №62022170020000458 від 06.07.2022 стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
У зв'язку із цим, 02.07.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийнято наказ "Про виплату додаткових винагород", яким наказано не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям згідно з Додатком 2 - ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що з вказаним наказом відповідача спрямованим на позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Відповідно до п.2, 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про ведення воєнного стану в України" військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", якою врегульовані питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 указаної Постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз.3 п.1 Постанова №168, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" Постанову №168 було доповнено п.21 наступного змісту, а саме: установити, що: порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, прийнятої на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», а саме додаткової винагороди до 100 000 грн. в розрахунку на місяць за період з 24.10.2022 року по 03.12.2022 року.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).
Як зазначалось судом вище, Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які є юридичними особами та мають право на представництво в юрисдикційних органах та суді.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
П. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць проп2 "Питання деяких виплат військовослужбовцям.
Відтак, у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн.
Отже, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Також, п. 21 цієї ж Постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України було видано Окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року.
Відповідно до даного доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу вогневого ураження противника на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій вахтовий, навігаційно-вахтовий. навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, поза-термінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини.
В той же час, пп. 9. 7 п. 9 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Як встановлено судом, згідно рапорту командира 2 десантно-штурмового батальйону підполковника ОСОБА_2 стало відомо, що 11.06.2022 близько 23 години 00 хвилин в АДРЕСА_2 військовослужбовець ОСОБА_1 відмовився виконувати бойовий наказ щодо тримання оборони визначених рубежів з метою відсічі збройної агресії рф на території України.
За вказаним фактом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 12.06.2022 №354 "Про призначення службового розслідування", було призначено службове розслідування по факту відмови 11.06.2022 від виконання бойового розпорядження (наказу) начальника №669 від 26.05.2022 ОСОБА_1 .
Під час проведення службового розслідування комісія встановила, що на виконання бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 за №669 від 26.05.2022 та №169/2 ДСК, особовому складу командиром 4 десантно-штурмової роти капітаном ОСОБА_4 був відданий бойовий наказ на утримання визначеного рубежу та відбиття наступу противника в н. п. Довгеньке, Харківської області, 11.06.2022 близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 відмовився від виконання бойового наказу.
Згідно особистого пояснення, наданого командиром 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 , 11.06.2022 він віддав бойовий наказ на визначених позиціях лінії оборони в АДРЕСА_2 , утримувати охорону і оборону вказаного рубежу командиру 4 десантно-штурмової роти НОМЕР_3 десантно-штурмового батальйону капітану ОСОБА_4 . Після чого йому надійшла доповідь від командира 4 десантно-штурмової роти про відмову від виконання бойового наказу сержантом ОСОБА_1 .
Згідно особистого пояснення, наданого командиром 4 десантно-штурмової роти НОМЕР_3 десантно-штурмового батальйону капітаном ОСОБА_4 , 11.06.2022 він отримав бойовий наказ від командира НОМЕР_3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 , після чого віддав бойовий наказ особовому складу 4 десантно-штурмової роти на визначених позиціях лінії оборони в н. п. Довгеньке, Харківської області, утримувати охорону і оборону вказаного рубежу на що, сержант ОСОБА_1 відкрито відмовився від його виконання.
Враховуючи вищезазначене, суд вказує, що факт відмови позивача 11.06.2022 від виконання бойового наказу є достатньою правовою підставою для позбавлення його додаткової грошової винагороди за червень місяць 2022 року, тобто за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Водночас, суд відмічає що позивач в позовній заяві жодним чином не заперечує обставини, встановлені в акті службового розслідування, та не висловлює незгоду з його змістом, а посилається лише на неналежне позбавлення його додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що позивачем пропущено строки звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходив з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі N 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі N 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Визначаючись з приводу того, чи врегульовано іншими законами інші строки для звернення до адміністративного суду у правовідносинах, пов'язаних із затримкою виплати працівникові усіх сум при звільненні, суд враховує положення статті 233 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 лютого 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович