18 лютого 2025 р. Справа № 597/1951/24
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тренич А.Г.
за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач в позовній заяві просить розірвати шлюб, який укладений між нею та відповідачем 10 січня 2014 року, зареєстрований в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 13, покликаючись на те, що в них різні погляди на сімейне життя, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та ведення спільного побуту. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що даний шлюб шкодить її інтересам та підлягає розірванню, оскільки являється формальним. Від спільного шлюбу у сторін неповнолітніх дітей немає.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Подала заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Подав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності. Зазначає, що визнає позовні вимоги та просить їх задовольнити.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що справу слід вирішити за наявними матеріалами та задовольнити позов, виходячи із наступного.
Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) уклали шлюб 10 січня 2014 року, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 13, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.01.2014 року.
Від спільного шлюбу у сторін неповнолітніх дітей немає.
Позивач наполягає на розірванні даного шлюбу, мотивуючи тим що він шкодить її інтересам.
Відповідно до положень ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на рівній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.3 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд вважає, що збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам позивача у зв'язку з чим шлюб між сторонами слід розірвати.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
В статті 59 Конституції України унормовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа №826/1216/16).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження заявленої вимоги про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у даній справі позивач надала лише договір про надання правової допомоги від 20 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Герасимчуком О.О., клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 5000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом в безготівковій формі на розрахунковий або картковий рахунок адвоката.
Однак позивач не надала суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що підтверджують понесення витрат на правничу допомогу у даній справі, а саме: доказі сплати спірних витрат на правову допомогу авансом відповідно до п. 3.1 договору від 20.12.2024 року.
Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн не підлягають до задоволення.
Згідно зі вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючисьст.ст.10, 11, 76-81, 89, 141, 206, 211, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.110-113 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.01.2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 13.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляцію, яка подається безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 18 лютого 2025 року.
Суддя Анна ТРЕНИЧ