Справа № 454/1745/24
03 січня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою-,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики грошей з урахуванням збільшених позовних вимог у розмірі 258 859 грн. 00коп..
Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що Позивачем, ОСОБА_1 , 13.11.23р. відповідачці ОСОБА_2 була надана грошова позика у сумі 258859,00 грн., яку вона зобов'язувалась повернути до 01 травня 2024р..
Вказані обставини підтверджуються розпискою, власноручно написаною відповідачем, копія якої додається до позовної заяви, оригінал розписки від 13.11.2023 року знаходиться у Позивача.
Незважаючи на досягнуту домовленість відповідачка по сьогоднішній день взяті на себе зобов'язання так і не виконала, що в подальшому спричинило порушення прав та виникнення збитків для позивача.
Позивачка неодноразово зверталась до відповідачки з проханням як найшвидше повернути борг та намагалась вирішити конфлікт, що виник. Проте відповідачка навпаки злісно та безвідповідально намагається уникнути повного виконання покладених на неї зобов'язань, постійно уникає позивачку та ухиляється від сплати боргу.
Заходів досудоеого врегулювання суперечки між сторонами не вживалося, оскільки законом та домовленістю такий обов'язок не передбачено; заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживалися; позивачем іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавалося; відсутні будь-які інші підстави, що мають наслідком відмову у відкритті провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, позов підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що 13.11.2023 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей на суму 258 859, 00 гривень. Відповідачем на підтвердження укладення договору була видана розписка про отримання коштів та зобов'язанням повернути кошти до 1 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст.1049ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд вважає доведеними факти укладення договору позики 13.11.2023, передачі коштів за договором та невиконання позичальником за договором позики свого обов'язку щодо повернення повністю суми боргу.
Станом на момент розгляду справи відповідач отримані кошти не повернув.
За приписами статті 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст його умов, так і факт отримання боржником від кредитора визначеної у розписці грошової суми. Таку ж позицію мав Верховний суд у Постанові від 14.01.2019 (справа №466/10923/16-ц, провадження № 61-45817св1).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач всупереч вимогамст. 81 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що він виконував свої зобов'язання повністю за договором позики суду не надав.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та подані докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги позивача повністю доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положеньст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, стягненню із відповідача на користь держави підлягає судовий збір за подання позовної заяви .
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 258 859 грн. 00коп. (Двісті п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч 00коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави сплачений судовий збір у розмірі 2588 грн. 60 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Головуючий: О. А. Веремчук