Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/904/25
Провадження № 1-в/644/148/25
19.02.2025
19 лютого 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до нього Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX та зменшити покарання призначене ОСОБА_4 вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України,
У провадження Орджонікідзевського районного суд м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до нього Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX та зменшити покарання призначене ОСОБА_4 вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років 2 днів позбавлення волі(а.с. 1).
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) днів позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з 07 липня 2023 року.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, чинний з 09 серпня 2024 року (надалі за текстом - Закон № 3886-ІХ), яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказаним Законом № 3886-ІХ підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (надалі за текстом - НМДГ).
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023, засуджений відбуває покарання за скоєння кримінального правопорушення від 20.04.2023 близько 13 год 00 хв, зокрема: таємне викрадення чужого майна на загальну суму 2 419 грн 80 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 684,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 12), тому на підставі викладеного, засуджений ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, просив суд привести вирок суду у відповідність до вимог нового закону, стосовно засудженого.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 30.01.2025 справа № 644/904/25 визначена на розгляд судді ОСОБА_1 .
Засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у режимі відеоконференції, у судовому засіданні підтримав свою заяву у повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своєї позиції пояснив, що згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вартість майна отриманого злочинним шляхом на момент вчинення правопорушення становила менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та наразі підлягає декриміналізації, а засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки наразі діяння не є кримінально караним.
Суд, заслухавши пояснення засудженого, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи, особову справу засудженого, дійшов висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений відбуває покарання в умовах ДУ «Харківська виправна колонія (№ 43)» (а.с. 1), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 7, отже справа підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Харкова на підставі ч.2 ст. 539 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий вироками:
1). Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023, за яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) днів позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирахувано з 07.07.2023.
2). Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 згідно якого, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком у виді позбавлення волі частково приєднано не відбуту частину покарання призначеного ОСОБА_4 30.05.2017 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік, призначивши остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно ч. 5 ст.72 КК України, зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_4 , час попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання - 26.04.2019.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 26.04.2019 - з моменту фактичного затримання
3). Дзержинським районним судом м. Харкова від 30.05.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідності до прийнятого Верховною Радою України 18 липня 2024 року Закону № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024, ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цим Законом № 3886-ІХ, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, якою визначено адміністративну відповідальність за вчинення дрібної крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Податкового кодексу України, сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом України про державний бюджет України на конкретно визначений рік, так станом на 01 січня поточного року, зокрема: у 2019 році -1 921,00 грн; (…) у 2023 році - 2 684,00 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з:
01 січня 2015 року по 30 листопада 2015 року становив 609 грн ( 1 218,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у січні 2015 х 50%). Тобто, два НМДГ за цей період становлять суму 2 розмірі: 609 грн х 2 = 1218,00 грн
01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року становив 960 грн 50 коп ( 1 921,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у січня 2019 х 50%). Тобто, два НМДГ за цей період становлять суму 2 розмірі: 960 грн 50 коп х 2 = 1921,00 грн
01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року становив 1 342 грн 00 коп ( 2 684,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у січні 2023 х на 50 %). Тобто, два НМДГ за цей період становлять суму 2 розмірі: 1 342 грн 00 коп х 2 = 2 684,00 грн.
Згідно з вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023(арк. о/с 12-13) засудженим ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) роки, вчинено крадіжку, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна становила на 20.04.2023 близько 13 год 00 хв - 2 419 грн 80 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 684,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 12).
Суд зазначає, що зазначене діяння підлягає декриміналізації та за його вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не є кримінально караними діяннями (арк. о/с 12).
Суд бере до уваги, що на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) днів позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирахувано з 07.07.2023.
Згідно з вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 (архівні матеріали о/с) засудженим ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ч.1 ст. 71 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, вчинено крадіжку, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна становила на 15.03.2019 близько 17 год 30 хв - 11 204,00 грн, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму більшу двох НМДГ, зокрема більшу від 1 921,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (архівні матеріали о/с).
Згідно з вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 (архівні матеріали о/с) засудженим ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України скоєне крадіжку, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна становила на 24.11.2015 близько 14 год 45 хв - 2 578,07 грн, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму більшу двох НМДГ, зокрема більшу від 1 218,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (архівні матеріали о/с).
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
За частиною 2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), і шахрайство, за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи. Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 по справі №567/507/23.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, за якими: «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, зокрема, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП , в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з 09.08.2024 кримінальна, а не адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна настає, якщо вартість такого майна з урахуванням відповідних положень Податкового кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо вартість майна, здобутого злочинним шляхом становить менше 2 НМДГ на день вчинення злочинних діянь.
За приписами в ч. 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
За приписами ч. 3 ст. 74 КК України визначено, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу.
Водночас, суд звертає увагу на те, що положеннями КК України та КПК України не передбачено можливості вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до закону, а лише передбачають лише можливість вирішення питання про звільнення засудженого від покарання та його відбування.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.1 ст. КК України),11,13,13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Отже, на підставі викладеного вище, суд дійшов переконання про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного Київським районним судом м. Харкова від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Заразом, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до вироку Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 та остаточно призначено покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) днів позбавлення волі.
Суд зауважує, що кримінальне правопорушення скоєне 15.03.2019 близько 17 год 30 хв із завданням шкоди на суму 11 204,00 грн, шляхом таємного викраденого чужого майна, на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму більшу двох НМДГ, зокрема більшу від 1 921,00 грн, тобто кримінальна караність діяння кваліфікованого за ч. 2 ст. 185 КК України, за яке ОСОБА_4 засуджений вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020 наразі не усунута (архівні матеріали о/с).
Керуючись ст.107 ч.4, ст.537 ч.1 п.13, ст.539 ч.2 п.2 та ч.5, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, ст. 5, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч.2 ст. 74, 75 КК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування до нього положення Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX та зменшити покарання призначене ОСОБА_4 вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного Київським районним судом м. Харкова від 07.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим вироком Московського районного суду м. Харкова від 12.05.2020, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком у виді позбавлення волі частково приєднано не відбуту частину покарання призначеного ОСОБА_4 30.05.2017 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік, призначивши остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно ч. 5 ст.72 КК України, зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_4 , час попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання - 26.04.2019.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з 26.04.2019 - з моменту фактичного затримання.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження до відома.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1