Справа № 569/23652/24
19 лютого 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ПрАТ «СК «УСГ» (далі позивач), діючи через свого представника Бугаєнко Т.С., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 27 389 грн 54 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23 лютого 2021 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202909270 від 23 лютого 2021 року, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним полісом страхування - 130 000 грн та франшиза - 2600 грн. Строк дії договору з 23 лютого 2021 року до 22 лютого 2022 року.
16 грудня 2021 року в м. Рівне по вул. П. Могили, 14, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, не впорався з керуванням в результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 . Окрім цього, 16 грудня 2021 року в м. Рівне по вул. П. Могили, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив її місце, у зв'язку з чим відповідача судом було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП.
В результаті вищевказаної ДТП автомобіль «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічних ушкоджень.
Враховуючи те, що автомобіль «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у позивача транспортним засобом за полісом страхування ЕР-202909270 від 23 лютого 2021 року, то позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , у загальному розмірі 27 389 грн 54 коп.
Водночас, позивач після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Позивач направив відповідачу претензію з проханням добровільно відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування, однак відповідач сплатити її відмовився, а тому позивач змушений звертатися до суду.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 12 лютого 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_3 , в якій вона позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також просила розгляд справи провести за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань.
Згідно Відповіді № 949174 від 06 грудня 2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24 вересня 2009 року.
12 лютого 2025 року до суду повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 19 лютого 2025 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказана причина повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
Згідно частини 4 статті 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання, повернута суду з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 23 лютого 2021 року між ПрАТ «СК «УСГ» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202909270, за яким були застраховані майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 04 лютого 2022 року по справі №569/301/22, яка набрала законної сили 15 лютого 2022 року, 16 грудня 2021 року близько 14 год. 10 хв. в м. Рівне по вул. П. Могили, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, не впорався з керуванням в результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , водія ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3Б, 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Також, 16 грудня 2021 року близько 14 год. 26 хв. в м. Рівне по вул. П. Могили, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив її місце, чим порушив п.2.10(а) ПДР України. Своїми діями, вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення.
Частиною 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, встановлений постановою суду від 04 лютого 2022 року факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, вина у скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди водія транспортного засобу «Mercedes-Benz 410D», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та подальше залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди є обставинами, що мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність потерпілого, власника автомобіля «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 0023/21-Тз/ЛВ від 12 січня 2021 року «ALL RISKS».
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , судом встановлено, що його власником є ОСОБА_4 .
20 грудня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
З страхового акту № 006.02949221-1 від 31 грудня 2021 року слідує, що розмір страхового відшкодування становить 29 989 грн 54 коп., який був виплачений ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
В подальшому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до позивача з претензією № 45р від 06 січня 2022 року про виплату страхового відшкодування в розмірі 29 989 грн 54 коп.
10 лютого 2022 року ПрАТ «СК «УСГ» складено страховий акт № ДКЦВ-24946 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно якого розмір страхового відшкодування становить 27 389 грн 54 коп. Вказану суму було перераховано позивачем для ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується платіжним дорученням № 22292 від 10 лютого 2022 року.
22 лютого 2022 року за № 45867 відповідачу було направлено претензію про відшкодування шкоди, яка відповідачем не виконана.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) в редакції на момент виникнення спірних правовідносин. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2 Закону № 1961-IV).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.п. 33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний зокрема: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до пункту 2.10 Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
Отже, обов'язком водія транспортного засобу в разі дорожньо-транспортної пригоди є негайна зупинка і залишення на місці пригоди принаймні до складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п.п. в) п.п. 38.1.1, п.38.1, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Факт того, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, встановлено постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 лютого 2022 року по справі № 569/301/22. Таким чином до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, відповідальної за завдану шкоду. За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування в розмірі 27 389 грн 54 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 1187, 1190 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» майнову шкоду в розмірі 27 389 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» судові витрати у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження: вул. І. Федорова, буд. 32А, м. Київ, код ЄДРПОУ 30859524.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Першко