Справа № 569/10527/24
1-кс/569/856/25
30 січня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням - прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
встановив:
Старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 звернувся до суд із клопотанням яке погоджено прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням - прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що за обґрунтованою версією органу досудового розслідування вбачається, що солдат ОСОБА_6 не пізніше 08 год. 20 хв. 20.09.2023 (більш точного часу не представилося за можливе встановити, однак саме у цей час було встановлено факт відсутності військовослужбовця на службі), діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (топогеодезиста) топогеодезичної групи відділення артилерійської розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від військової служби на певний невизначений термін, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, за відсутності поважних причин самовільно залишив місце тимчасового розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), після чого перебуває поза межами вказаної військової частини, проводить час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності.
Остаточна правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 4 ст. 408 КК України: дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Тому, 20.05.2024 слідчим, за погодженням з процесуальним керівником, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Однак, вручити ОСОБА_6 особисто повідомлення про підозру не представляється можливим у зв'язку з тим, що останній відсутній за місцем фактичного проживання, ухиляється від явки до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій,
З огляду на викладене, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135 КПК України, вказане повідомлення про підозру ОСОБА_6 29.05.2024 вручено представнику житлово-експлуатаційної комісії (ОСББ) КП «Надвірнянський житловик», а також скеровано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 .
Отже, 29.05.2024 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (у сфері проти встановленого порядку несення військової служби) за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Також, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 не з'являється без поважних причин на виклики слідчого, його місцезнаходження невідоме, 31.05.2024 слідчим, на виконання вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, винесено постанову про оголошення його розшуку.
Незважаючи на те, що вказаному підозрюваному вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним, а можливо й іншими особами у вказаній сфері, які, будучи обізнані про притягнення цього підозрюваного до кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину та його перебування на волі, можуть отримувати відомості про хід розслідування цього провадження.
Як вбачається з вищевикладеного, на цій стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх раніше здобутих доказів, зокрема стосовно обставин вчинення вищевказаного злочину, ймовірно з попередньою підготовкою, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, а основним фактором є завдання шкоди зовнішній безпеці України, її суверенітету, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці, що є предметом дослідження цього кримінального провадження, у зв'язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Вижній-Березів Косівського району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який на момент вчинення злочину перебував на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора (топогеодезиста) топогеодезичної групи відділення артилерійської розвідки відділу управління артилерією та артилерійської розвідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , у званні старший солдат, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1-5, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані ризики існують та є актуальними.На цій стадії необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду. Водночас, перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки підозрюваний може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваногоу разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний,розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків.Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюванийперебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи дезертирство в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати будь-які накази командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, та у подальшому вибув за межі дислокації військової частини, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, демонстрування перед іншими військовослужбовцями у відкритій формі можливість відмовитися від проходження від військової служби, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій.
Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки за ним зберігається статус військовослужбовця, і у разі відсутності законних підстав перебування поза межами підрозділу - настає кримінальна відповідальність.
Фактично, підозрюваний ОСОБА_6 вчинив це кримінальне правопорушення під час виконання службових обов'язків, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф та дискредитації ЗС України.
Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти такий злочин та/або вчинити новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.
Також, вартує уваги факт проходження ОСОБА_6 військової службитривалий період часу, наявність в останніх численних зв'язків серед військовослужбовців, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні документів.
Аналіз поведінки підозрюваного ОСОБА_6 свідчить про стійкий намір запобігати встановленню органом досудового розслідування всіх фактичних обставин вчинювати вищевказаного злочину та таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема такі факти мають місце, оскільки останній на неодноразові виклики слідчого не з'являвся, фактично категорично відмовлявся як прибувати для слідчих дій так і повертатися до військової частини для продовження проходження військової служби, тобто вчиняв заходи, які б унеможливили притягнення його до кримінальної відповідальності.
Ці факти дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 не тільки буде намагатися ввести в оману орган досудового розслідування шляхом висування неправдивих версій, а навпаки умисно вчиняти дії задля запобігання виявлення всього злочинного механізму, до якого можуть бути причетні й інші особи, що також є предметом дослідження у цьому провадженні.
Сам факт проходження військової служби вказує на те, що стан здоров'я підозрюваного дозволяє йому перебувати в місцях ув'язнення або позбавлення волі.
Слід врахувати той факт, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, є суспільно небезпечним діянням, що порушують функції збройних формувань України, не сприяють зміненню дисципліни та фактично утворюють деструктивні прояви у інших осіб, а у сукупності також стимулюють інших осіб не виконувати накази командирів та проходити військову службу без поважних на те причин.
Крім того, такі злочини є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави.
У розмірі цих норм законодавства чітко вбачається, що наведені фактори вказують на те, що є достатні підстави застосувати до підозрюваного саме такий запобіжний захід як тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вищевикладене також свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_6 , одержавши відомості про звернення слідчого з клопотанням про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до початку розгляду вказаного клопотання може вчиняти інші дії, які вказані у переліку ризиків щодо вказаної особи.
В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просив надати дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Частиною 4 вищевказаної статті передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, підполковник Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 42023182490000402 від 14.11.2023за підозрою ОСОБА_6 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України.
20.05.2024 слідчим, за погодженням з процесуальним керівником, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Однак, вручити ОСОБА_6 особисто повідомлення про підозру не представляється можливим у зв'язку з тим, що останній відсутній за місцем фактичного проживання, ухиляється від явки до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій,
З огляду на викладене, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135 КПК України, вказане повідомлення про підозру ОСОБА_6 29.05.2024 вручено представнику житлово-експлуатаційної комісії (ОСББ) КП «Надвірнянський житловик», а також скеровано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 .
Отже, 29.05.2024 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (у сфері проти встановленого порядку несення військової служби) за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Також, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 не з'являється без поважних причин на виклики слідчого, його місцезнаходження невідоме, 31.05.2024 слідчим, на виконання вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, винесено постанову про оголошення його розшуку.
На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому,сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 вчинив це кримінальне правопорушення під час виконання службових обов'язків, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв'язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф та дискредитації ЗС України. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 31.05.2024 року оголошений у розшуку, а тому враховуючи вищезазначене вважаю, що є достатні підстави для надання дозволу на затримання підозрюваного, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.176-178,183,187-190,372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задоволити.
Надати дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Вижній-Березів Косівського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального Кодексу України для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , доставити до Рівненського міського суду не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання, а також негайно вручити копію даної ухвали підозрюваному.
Ухвала втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного ОСОБА_6 чи по закінченню шести місяців із дати постановлення ухвали, або відкликання її прокурором.
Ухвала постановлена за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 .
Виконання ухвали покласти на слідчого та прокурора.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_7