Справа № 536/2028/24
Провадження № 2/536/142/25
14 лютого 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
позивача ОСОБА_1 та її представника за угодою адвоката Близнюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої смертю фізичної особи
ОСОБА_1 02.08.2024 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої смертю фізичної особи посилаючись, що згідно вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.02.2024, відповідач ОСОБА_2 визнаний винним в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України - умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі, а саме її сину ОСОБА_3 та засуджений до 9 років позбавлення волі. Смертю сина їй була заподіяна моральна шкода, яка виразилась в її сильних душевних стражданнях та переживаннях, стривоженістю та дискомфортом, бо це для неї непоправна втрата, оскільки не стало її близької людини і в зв'язку з чим її постійно непокоять неврози, які проявляються тривогою та смутком, нав'язливими спогадами минулого, страхом та нездатністю в повній мірі зосередитись на основних питаннях життя, у неї періодично проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, погіршився стан здоров'я, порушився сон, яку вона оцінює в 500 000 гривень. Раптова смерть її дитини спричинила вимушені зміни в її житті, в тому числі пов'язані з організацією поховання, справлянням поминальних обідів, оформленням спадщини і загальна сума понесених нею витрат,пов'язаних з похованням сина становить 27 800 грн. Добровільно відшкодувати завдану їй моральну та матеріальну шкоду відповідач відмовляється, тому вона змушена звернутися з вказаним позовом до суду.
Просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 500 000 грн, матеріальні витрати, пов'язані з похованням в сумі 27 800 грн та судові витрати.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Близнюк в судовому засіданні позов підтримали та просили адовольнити, про його підстави та обставини пояснили так, як це викладено в заяві.
Відповідач ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся через адміністрацію Державної установи «Полтавська виправна колонія №64».
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її уповноваженого представника, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Установлено, що вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.02.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років за те, щоІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 14 годині 55 хвилин, він, під час сумісного розпиття алкогольних напоїв із сусідом ОСОБА_3 , умисно спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.
ОСОБА_3 є сином позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 09.09.1979.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», визначено, що витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.
Відповідно до 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", під похованням померлого слід розуміти - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Тобто, до поховання відносяться комплекс заходів та обрядових дій, включаючи і облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Зокрема, згідно з «Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг» затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації підпоховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.
Зі змісту вищенаведеної норми слідує, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями і поминальні обіди та вечері не входить до комплексу заходів щодо поховання.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати на поховання ОСОБА_3 зробила його мати позивачка ОСОБА_1 .
Так, згідно накладної № 817 від 25.09.2023 вартість придбання ритуальних товарів та проведення поховання склала 19 800 грн, яку слід стягнути з відповідача.
Крім цього, позивачкою надано рахунок № 534 від 26.09.2023, що вартість поминального обіду склала 8 000 грн.
Однак, у відповідності до перерахованих вище норм законодавства, поминальний обід не входить до комплексу заходів щодо поховання.
З огляду на викладене, позовні вимоги про відшкодуванням матеріальної шкоди суд задовольняє частково.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, п. 9 зазначеної Постанови - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що позивачці була заподіяна моральна шкода, яка виразилась в її сильних душевних стражданнях від непоправної втрати, оскільки не стало її близької людини - сина, який був для неї опорою, надією та підтримкою, що постійно пригнічує її та завдає болю і в зв'язку з чим вона постійно повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя, самостійно вирішувати свої проблеми, яку суд оцінює з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості та матеріального стану відповідача в сумі 500 000 грн.
При вирішенні позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою була звільнена від сплати судового збору та керуючись положенням ст. 141 ЦПК з відповідача слід стягнути на рахунок держави судовий збір у сумі 8 711 грн 20 коп.
Керуючись ст.13, 81, 259,263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої смертю фізичної особи.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальні витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_3 в сумі 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн та моральну шкоду в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок держави судовий збір в сумі 8 711 (вісім тисяч сімсот одинадцять) грн. 20 коп.
Відмовити в решті позовних вимог.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС. М. Клименко
Повне судове рішення складено 18.02.2025.