Справа № 939/3146/24
Іменем України
19 лютого 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено договір № 2105776044519, який було підписано електронним цифровим підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом: - у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; - починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а; - починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6; - починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в. 01 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2105776044519. У подальшому за умовами договору № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором ТОВ «Коллект Центр». У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, загальний розмір заборгованості за договором, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 становить 46 118,70 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 43 118,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року в розмірі 46 118,70 грн і судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн і витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2105776044519, який підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора V4, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн, строком кредитування 16 днів до 13 березня 2021 року, зі сплатою зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; загальна вартість кредиту становить 3 960,00 грн, з яких: 3000,00 грн - сума кредиту за договором, 960,00 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 17-20, 21-22, 23, 24-26, 27).
Згідно з розрахунком заборгованості, який складений ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2021 року по 30 листопада 2021 року становить 26 100,00 грн і складається із: 3 000,00 грн - тіло кредиту, 24 060,00 грн - відсотки (а.с. 28-31).
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року (а.с. 32-37).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2105776044519 станом на 10 березня 2023 року становить 46 118,70 грн, яка складається із: 3 000,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 23 100,00 грн - заборгованість на дату відступлення права вимоги, 20 018,70 грн - нараховані відсотки згідно кредитного договору за період з 01 грудня 2021 року до 25 лютого 2022 року за відсотковою ставкою у розмірі 7,67% денних (а.с. 38).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 (а.с. 39-45).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року станом на 13 листопада 2024 року становить 46 118,70 грн і складається із: 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 43 118,70 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 46).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між відповідачем і первісним кредитором укладено договір позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики в розмірі 3 000 гривень.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 3 000,00 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17, від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16.
За умовами п. 1.2. і 1.3. договору про надання фінансових послуг № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Пунктом 1.4 договору про надання фінансових послуг визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:
a) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в);
д) тип процентної ставки фіксована.
Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п. 1.4.1, 1.4.2 договору).
Водночас у заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до кредитного договору та без якої відповідно до вимог п. 1.6 вказаного договору такий договір не може вважатися підписаним, сторони погодили, що відповідач зобов'язується повернути кредит у розмірі 3 000,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов'язався повернути кредит у розмірі 3 000,00 грн і сплатити проценти у розмірі 960,00 грн (а.с. 19).
Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що в договорі відсутні чіткі та зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, оскільки в анкеті визначений орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту та нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст пункту 1.4. вказує на те, що нарахування процентів є саме відповідальністю позикодавця за неповернення кредиту (неправомірне користування коштами), хоча одночасно передбачено продовження строку кредитування до невизначеної дати.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.
Разом з тим, враховуючи, що відповідач не повернув наданий йому кредит у розмірі 3 000,00 грн, а тому з нього підлягають до стягнення відсотки за користуванням кредитом у розмірі 960,00 грн, визначені в заяві-анкеті та які останній зобов'язався сплатити, підписавши заяву-анкету.
Проте, зрозрахунку заборгованості (а.с. 28-31), який складений ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року, вбачається, що 13 березня 2021 року ОСОБА_1 здійснив сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 960 гривень, а тому підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд не вбачає.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року в розмірі 3 000,00 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 02-09/2024-7 про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року, тарифів на послуги ФОП ОСОБА_2 , платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0476050002 від 19 листопада 2024 року, заявки на надання юридичної допомоги № 1 від 12 жовтня 2024 року та витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 12 листопада 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 13 000,00 гривень (а.с. 10-16).
Однак, з огляду на складність справи та виконані роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 195 гривень (3 000,00 грн х 6,50% : 100%).
Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 157,58 грн, виходячи з розрахунку: 3 000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) : 46 118,70 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105776044519 від 26 лютого 2021 року в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 157 (сто п'ятдесят сім) гривень 58 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19 лютого 2025 року.
СуддяМ.Герасименко