Справа № 164/3007/24
п/с 1-в/164/192/2025
19 лютого 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді Ониска Р.В.,
з участю: секретаря судового засідання Наумик Н.В.,
прокурора Прокопчука В.А.,
представника адміністрації державної
установи «Маневицька виправна колонія № 42» Потолкової Л.П.,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення у відповідність вироків відповідно до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024, -
Засуджений ОСОБА_1 звернувся в суд з клопотанням про приведення у відповідність до вимог закону про декриміналізацію вироків. Вимоги обґрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив застосувати до нього вимоги закону про декриміналізацію дрібного викрадення майна.
Заслухавши пояснення засудженого, який клопотання підтримав, думку представника адміністрації установи, висновок прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що вказане клопотання підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2019 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області № 303/3536/14-к від 24.06.2014 року у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) місяці, остаточно призначивши ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців
ОСОБА_1 засуджений за вчинення 28.02.2015 крадіжки майна вартістю 1 200 грн., вчинення крадіжки майна 01.03.2015 вартістю 12 301 грн.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2014 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України на 2 роки іспитового строку.
ОСОБА_1 засуджений за вчинення 14.04.2014 крадіжки майна вартістю 1 313 грн.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 без змін.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Станом на 1 січня 2015 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян (загальна податкова соціальна пільга) становила 609 гривень, отже, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становили 1218 гривень.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку майна, що мало місце 14.04.2014, його неправомірну діяльність кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2014 року, а також вчинено крадіжку майна, що мало місце 28.02.2015, його неправомірну діяльність кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2019 року та беручи до уваги, що вартість викраденого майна шляхом крадіжок за вказаними епізодами перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на 2014-2015 роки, вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням - злочином.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 537, 539 КПК України, суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення у відповідність вироків до вимог положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 та звільнення його від подальшого відбування покарання - задовольнити частково.
Встановити такою, що підпадає під декриміналізацію діяння, вчинення крадіжки засудженим ОСОБА_1 , згідно вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2019 року, за епізодом 01.03.2015- на суму 1 200 грн.
Декриміналізація вищезазначеного діяння не впливає на призначене покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2019 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.