Іменем України
10 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/942/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заяць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Садівничого товариства “Маяк» (код ЄДРПОУ 25955272), вул. Кільцева,25, м. Чернігів, 14000
до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
про стягнення 166269,45 грн та встановлення юридичного факту
Представники сторін:
від позивача: Гончаренко В.І., директор; Замура Л.П., адвокат;
від відповідача: Рябченко М.С., адвокат
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Садівниче товариство “Маяк» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 166269,45 грн заборгованості, з яких 90000 грн членських внесків, 15519,45 грн 3% річних, 54540,53 грн інфляційних, 6300 грн пені та про встановлення факту членства ОСОБА_1 у Садівничому товаристві “Маяк».
Позовні вимоги тим, що відповідачем не виконуються вимоги Статуту в частині обов'язку членів Товариства своєчасно сплачувати вступні, членські та цільові внески, а також платежі в розмірі і в строки, встановлені загальним зборами.
Позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення - набуття членства в садівничому товаристві «Маяк» обґрунтовані тим, що подача заяви про вступ в садівниче товариство, набуття блага садового товариства, приватизація земельної ділянки дає підстави вважати, що ОСОБА_1 фактично став членом садового товариства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.11.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 21.10.2024 направлена позивачу до його Електронного кабінету та отримана останнім 21.10.2024 о 21:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 21.10.2024 направлена відповідачу за його місцем реєстрації та отримана останнім 25.10.2024, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0600975212529.
Отже, з урахуванням положень ст. 242 ГПРК України учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також про встановлені судом строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив. заперечень, пояснень.
11.11.2024 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.
Так, відповідач посилається на те, що членство у садовому товаристві набувається після прийняття відповідного рішення правлінням. Відповідного рішення правлінням Товариства не приймалось.
Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та річних є безпідставною та необґрунтованою.
З приводу вимоги позивача про встановлення юридичного факту відповідач зазначає, що така вимога не відповідає нормам господарського права.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
18.11.2024 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та зазначає, що відповідачем не наведено жодного факту та не додано жодного доказу на підставі яких надані позивачем суду докази можна вважати недопустимими х предмету заявлених вимог.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 19.11.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.12.2024.
03.12.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначає про те, що саме злочинні дії голови садівничого товариства «Маяк» ОСОБА_2 призвели до ситуації, яка фактично є предметом розгляду даної справи.
Заперечення прийняті до розгляду та долучені судом до матеріалів справи.
05.12.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 07.01.2025.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 07.01.2025, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 16.01.2025.
У судовому засіданні 16.01.2025 судом оголошено перерву до 04.02.2025.
У судовому засіданні 04.02.2025 судом оголошено перерву до 10.02.2025.
10.02.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частина) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
22.05.2000 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис № 10641200000006657 про державну реєстрацію створення юридичної особи - Садівничого товариства «Маяк» (код ЄДРПОУ 25955272), основним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів.
14.05.2016 загальними зборами Садівничого товариства «Маяк» (далі - СТ «Маяк») затверджено Статут останнього (протокол від 14.05.2016).
Згідно з пунктом 1.4 Розділу 1 Статуту СТ «Маяк» здійснює свою діяльність на земельний ділянці, яка складається із земель загального користування, що знаходиться у колективній власності товариства, на орендованих землях та землях, що знаходиться у приватній власності членів товариства.
Земельні ділянки загального користування розподілу в натурі не підлягають. Неприватизовані земельні ділянки відносяться до земель садівничого товариства, що знаходяться в оренді членів садівничого товариства, крім земель загального користування. Розпоряджатися земельними ділянками, що знаходяться у власності товариства та на умовах оренди, може правління товариства згідно з рішенням загальних зборів членів садівничого товариства (п.п. 1.6. - 1.8. Розділ 1 Статуту).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Розділу 2 Статуту, членами Товариства є власники садівничих ділянок, права і обов'язки яких перед товариством однакові, незалежно від форм володіння землею. У випадку припинення членства в товаристві за станом здоров'я або смерті право на вступ у товариство надається одному із спадкоємців. У разі відсутності спадкоємців садівнича ділянка переходить у власність товариства і використовується відповідно до рішення загальних зборів товариства.
Прийом в члени Товариства проводиться правлінням за письмовою заявою особи, що вступає. Рішення приймається протягом одного місяця з дня подання заяви. Особа, яка вступає вважається членом товариства при позитивному рішенні правління після сплати вступних, членських та цільових внесків (п. 2.4 Розділу 2 Статуту).
Правління видає кожному члену товариства членську книжку (п. 2.5 Розділу 2 Статуту).
Член товариства зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, плату за використану електроенергію, вступні, членські та цільові внески в розмірах та в термін, які визначаються загальними зборами членів товариства (п. 2.7.5 Розділу 2 Статуту).
Керівництво Товариством здійснюється загальними зборами, а в період між зборами правлінням Товариства. Загальні збори розглядають усі питання діяльності Товариства та взаємовідносин членів Товариства між собою і Товариством (п. 4.1, 4.2 Розділу 4 Статуту).
Пунктом 4.4. Розділу 4 Статуту визначено, що товариство має право приймати відповідні рішення простою більшістю голосів, відкритим голосуванням.
Загальні збори членів товариства скликаються правлінням не рідше одного разу на рік, повідомлення членів товариства вирішується не пізніше, ніж за десять днів до проведення зборів. Позачергово збори скликаються правлінням на вимогу не менше половини членів товариства (п. 4.7 Розділу 4 Статуту).
28.04.2018 відбулися Загальні збори Садівничого товариства «Маяк».
Відповідно до Протоколу № 1 від 28.04.2018 Загальними зборами було затверджено видатки на 2018-2019 роки та у зв'язку з відсутністю тривалий час користувача земельної ділянки № НОМЕР_2 та наявності заборгованості по ній, було запропоновано винести на затвердження загальних зборів питання щодо передачі цієї земельної ділянки усім бажаючим з обов'язковим погашенням заборгованості по членським внескам попереднього користувача, внесенням наступних членських та обов'язкових внесків в загальному розмірі від 50 000,00 грн до 100 000,00 грн з подальшим дозволом на приватизацію.
09.07.2018 ОСОБА_1 подана заява на ім'я голови СТ «Маяк» ОСОБА_3 з проханням прийняти його в члени СТ «Маяк» у зв'язку з орендою ділянки № НОМЕР_2 . ОСОБА_1 зобов'язався виконувати рішення зборів та Статут Товариства.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 09.07.2018 відповідач виложив на стіл бухгалтера-касира пакунок, зазначив, що в ньому знаходяться 90,0 тисяч гривень обумовленої суми, що була не менше суми, визначеної загальними зборами (Протокол № 1 від 28.04.2018 року).
Бухгалтер-касир Товариства зробила запис у відомості оприбуткування коштів 54000 грн вступних членських внесків, 6000 грн погашення заборгованості за воду, що рахувалась за земельною ділянкою № НОМЕР_2 перед СТ «Буддеталь», яка забезпечує Товариство «Маяк» водою, та за розпискою було оприбутковано 30000 грн, як компенсація попереднім користувачам земельної ділянки за капітальну цегляну будівлю збудовану на земельній ділянці № НОМЕР_2 , що може бути їм виплачена при особистому зверненні.
09.07.2018 бухгалтер-касир заповнила формуляри, відомість, розписку, членську книжку (а.с.43-48).
Так, у матеріалах справи наявні копія довідки № 8 від 09.07.2018, видана про те, що він (вона) є дійсно членом садового товариства «Маяк» згідно з протоколом № 1 від 28.04.2018, на праві приватної власності володіє ділянкою № НОМЕР_2 ; копія витягу з документа про прийняття у члени товариства рішенням адміністратора від 26.04.2018, виділена ділянка № НОМЕР_2 , площа 12,0 кв.м та копія витягу з документа, відповідно до якої зазначено про внесення 09.07.2018 54000 грн. (а.с 59-61).
При цьому, суд зазначає, що у вищевказаних документах не ідентифіковано особу (не вказано прізвище, ім'я, по батькові), якій видавались ці довідки, ким вносились кошти та на який рахунок.
У подальшому події щодо земельної ділянки № 68, дій голови правління, який за твердженням позивача наділений повноваженнями згідно закону та статуту товариства приймати рішення про членство у товаристві та отримання вступних та спеціальних внесків в сумі 90000,00 грн, стало предметом здійснення кримінального провадження № 12018270000000126, за результатами розгляду якого Деснянський районний суд м. Чернігова вироком у справі № 750/9145/18 від 08.11.2022 визнав голову СТ «Маяк» ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, та виправдав у зв'язку із недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення та визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на один рік. На підставі ст. ст. 49 ч. 1 п. 2, 74 ч. 5 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Суд кваліфікував за ч. 1 ст. 366 КК України дії голови СТ «Маяк» ОСОБА_3 , як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (службове підроблення), зокрема, довідки голови правління СТ «Маяк» ОСОБА_2 №8 від 09.07.2018 та книжки члена садівничого товариства «Маяк» ОСОБА_1 , які полягали в наступному: « ОСОБА_2 , обіймаючи посаду голови правління садівничого товариства «Маяк» та голови правління садівничого товариства «Буддеталь», є службовою особою вказаних юридичних осіб приватного права, що виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції.
ОСОБА_2 , діючи всупереч інтересам садівничого товариства «Маяк», використовуючи повноваження голови правління садівничого товариства «Маяк» та голови правління садівничого товариства «Буддеталь», вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності при наступних обставинах.
09.07.2018, у період часу з 17 год. 19 хв. до 17 год. 44 хв., ОСОБА_2 , будучи службовою особою, знаходячись біля будинку на земельній ділянці №139 садівничого товариства «Буддеталь», що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Кільцева, 23, достовірно знаючи, що рішення про вступ ОСОБА_1 до садівничого товариства «Маяк» та виділення йому в користування земельної ділянки №68 вказаного товариства не приймалося, надав вказівку скарбнику СТ «Маяк» ОСОБА_4 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_2 , скласти розписку про отримання на зберігання від ОСОБА_2 30 000 грн. для виплати компенсації за споруду, внести до списку №1 членів садівничого товариства «Маяк» за червень 2018 року відомості про сплату ОСОБА_1 членського внеску в розмірі 54000 грн., внести до списку садівничого товариства «Маяк» за червень 2018 року дані про сплату ОСОБА_1 6000 грн. за користування водою.
Також, ОСОБА_2 , знаходячись у вказаному вище місці та у вказаний вище час, надав вказівку скарбнику СТ «Маяк» ОСОБА_4 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_2 , заповнити книжку члена садівничого товариства «Буддеталь» на ім'я ОСОБА_1 , до якої внести відомості про членство ОСОБА_1 у вказаному садівничому товаристві з 26.04.2018 та сплату ним заборгованості за користування водою в сумі 6000 грн., книжку члена садівничого товариства «Маяк» на ім'я ОСОБА_1 , до якої внести відомості про членство ОСОБА_1 у вказаному садівничому товаристві з 26.04.2018 та сплату ним заборгованості в сумі 54000 грн., бланк довідки, до якого внести відомості про членство ОСОБА_1 в садовому товаристві «Маяк» з 26.04.2018 та користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_2 зазначеного товариства площею 0,12 га.
Безпосередньо після цього, ОСОБА_2 , підписав, скріпив печаткою садівничого товариства «Маяк» та видав ОСОБА_1 довідку №8 від 09.07.2018 із завідомо неправдивими відомостями про членство ОСОБА_1 в садівничому товаристві «Маяк» з 26.04.2018 та користування ним земельною ділянкою № НОМЕР_2 зазначеного товариства площею 0,12 га, а також підписав, скріпив печаткою садівничого товариства «Буддеталь» та видав ОСОБА_1 книжку члена садівничого товариства «Буддеталь» на ім'я ОСОБА_1 та книжку члена садівничого товариства «Маяк» на ім'я ОСОБА_1 із завідомо неправдивими відомостями про членство ОСОБА_5 у вказаних садівничих товариствах.
ОСОБА_2 в своїх показах, наданих суду, зазначав, що збори щодо прийому ОСОБА_1 в члени товариства не проводились, оскільки останній на той час не сплатив кошти, і ОСОБА_1 станом на 09.07.2018 не був членом садівничого товариства. При цьому, книжку про членство в СТ він йому видав, оскільки, як на його думку, це бухгалтерський документ, який підтверджує лише всі сплати.
Свідок ОСОБА_4 показала суду, що ОСОБА_1 не був членом садівничих товариств, але 09.07.2018 вона, перебуваючи на дачі у обвинуваченого, внесла ОСОБА_1 до списків членів СТ, заповнила книжки члена СТ «Маяк» і «Буддеталь» та довідку на ім'я ОСОБА_1 . Такі ж покази стосовно видачі йому довідки та книжок члена садівничих товариств без відповідного рішення правління надавав у суді і свідок ОСОБА_1 , який також зазначив, що він не був членом СТ, 26.04.2018 заяв про прийняття не писав і на зборах це питання не вирішувалось, лише 09.07.2018, коли приніс обумовлену обвинуваченим суму коштів, він написав заяву і обвинувачений видав документи, до цього обов'язкові платежі не вносив. ОСОБА_4 робила записи, а обвинувачений підписував та ставив печатки.»
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 березня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 листопада 2022 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
17.04.2023 Новозаводським районним судом міста Чернігова ухвалено рішення у справі № 750/9637/22 за позовом Садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Предметом розгляду справи № 750/9637/22 була вимога Садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості на загальну суму 148237,20 грн, з яких 90000 грн вступних та цільових членських внесків при вступі його до членів Товариства, 7397,20 грн 3% річних, 45540 грн інфляційних нарахувань, 5300 грн пені.
Позовні вимоги Садівничого товариства «Маяк» задоволено, ухвалено стягнути 90000 грн вступних членських внесків, 7397,20 грн 3% річних, 45540 грн інфляційних нарахувань, 5300 грн пені.
Чернігівський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17.04.2023 у справі № 750/9637/22 та постановою від 03.08.2023 апеляційну скаргу задовільнив, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2023 скасував, у задоволенні позову Садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовив.
Чернігівським апеляційним судом у постанові від 03.08.2023 у справі № 750/9637/22 встановлено: «У рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270000000126 від 21.06.2018, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-3, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі протоколу обшуку від 09.07.2018, протоколу вилучення речей (спеціальних імітаційних засобів) від 09.07.2018, згідно з постановою про передачу речових доказів на зберігання від 10.07.2018, речовий доказ - спеціальні імітовані засоби у вигляді грошових коштів у сумі 90 000,00 грн передано до обладнаного приміщення СУ ГУНП в Чернігівській області та постанови про визнання речовими доказами та їх подальше зберігання від 25.07.2018, оригінал довідки № 8 від 09.07.2018, оригінали книжки члена СТ «Буддеталь» та книжки члена СТ «Маяк», виданих на ім'я ОСОБА_1 , визнано речовими доказами з встановленням порядку подальшого їх зберігання.
Рішенням № 2 засідання правління СТ «Маяк» від 12.07.2018 визнано недійсним та відкликано книжку члена СТ «Маяк» та довідку № 8 СТ «Маяк», котрі видані 09.07.2018 на ім'я ОСОБА_1 .
При розгляді кримінального провадження №12018270000000126 та при розгляді цієї цивільної справи встановлено, що рішення про прийняття ОСОБА_1 в члени Садівничого товариства «Маяк» правлінням Товариства не приймалось, кошти відповідачем не сплачувались. Видані на ім'я ОСОБА_1 довідка голови правління СТ «Маяк» ОСОБА_2 № 8 від 09.07.2018, книжка члена садівничого товариства СТ «Маяк» визнані завідомо неправдивими офіційними документами».
За висновком Чернігівського апеляційного суду у справі № 750/9637/22 голова товариства не мав права видавати документи, що підтверджують членство ОСОБА_1 у садівничих товариствах «Маяк» та «Буддеталь», за відсутності заяви ОСОБА_1 на прийом в члени товариств та без відповідних рішень правління; надані позивачем докази у вигляді записів у відомостях про оприбуткування коштів про сплату відповідачем внеску в сумі 54 000,00 грн на погашення заборгованості за 2018 рік, 6 000,00 грн на погашення заборгованості за воду, що рахувалась за земельною ділянкою № НОМЕР_2 перед СТ «Буддеталь» та отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 30 000,00 грн для виплати компенсації за цегляну будівлю, є недопустимими в силу вимог цивільного процесуального законодавства, а посилання позивача на необхідність виконання відповідачем рішень правління від 20.04.2018 та загальних зборів від 28.04.2018 суд визнав хибними, оскільки ОСОБА_1 членом Товариства не був, крім того, даними рішеннями питання про сплату ОСОБА_1 за членство в товаристві членських та вступних внесків не вирішувалось, жодних зобов'язань по сплаті 90 000 грн заборгованості на відповідача не покладалось.
В обґрунтування позовних вимог позивачем до позову додано такі документи, які наявні матеріалах справи:
- лист Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради № 591/22/вих від 12.08.2022 про надання інформації, відповідно до якого останнім повідомлено, що рішенням Чернігівської міської ради від 21.11.2018 № 36/VII-34 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» п. 3.4. було надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Маяк», орієнтовною площею 0,1067 га, для індивідуального садівництва;
- витяг з рішення Чернігівської міської ради від 29.11.2018 № 36/VII-34 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам - учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва», відповідно до п. 3 якого надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва, громадянам - членам садівничого товариства «Маяк» на земельну ділянку № НОМЕР_2 , орієнтовною площею 0,1067 га;
- витяг з рішення Чернігівської міської ради від 26.09.2019 № 45/VII-7 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва та учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни та членам сімей загиблих учасників АТО для індивідуального дачного будівництва», відповідно до п. 3 якого затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність безоплатно земельні ділянки для індивідуального садівництва та встановлено ставку земельного податку на рівні 0,5 відсотка нормативної грошової оцінки, громадянам членам садівничих товариств «Маяк» ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,0661 га (кадастровий номер 7410100000:02:007:0168) (п.п.3.5.1. п. 3.5. Рішення);
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.10.2019, укладений між ОСОБА_1 (Продавцем) та ОСОБА_6 (Покупцем), відповідно до якого Продавець передав Покупцю, за плату земельну ділянку, а Покупець прийняв у власність земельну ділянку і сплатив за неї обумовлену грошову суму на умовах цього Договору. Земельна ділянка, що відчужується за цим Договором, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та має такі характеристики: кадастровий номер земельної ділянки: 7410100000:02:007:0168; цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва; площа земельної ділянки: 0,0661 га;
- договір дарування земельної ділянки від 19.03.2020, укладений між ОСОБА_7 (Дарувальник) та ОСОБА_8 (Обдарована), відповідно до якого Дарувальник безоплатно передав у власність Обдарованої, а Обдарована прийняла у дар від Дарувальника належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На земельній ділянці розташований садовий будинок, що одночасно відчужується. Земельна ділянка, що дарується за цим договором, площею 0,0661 га, кадастровий номер 7410100000:02:007:0168; цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно- 1927893274101;
- заява ОСОБА_8 на ім'я правління СТ «Маяк» з проханням прийняти в члени садового товариства.
16.07.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.07.2024 про погашення боргу в сумі 90000 грн у строк до 31.07.2024, що підтверджується поштовою накладною № 1400058795218, фіскальним чеком від 16.07.2024.
Відповідач отримав вимогу 22.07.2024, що підтверджується трекінгом Укрпошти (а.с.89).
У визначений у вимозі строк відповідач заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
За прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 54540 грн інфляційних нарахувань за період з липня 2018 року по серпень 2024 року, 15519,45 грн 3% річних за період з липня 2018 року по вересень 2024 року, 6300 грн пені.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про кооперацію» кооперація система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 21.10.2009 № 12819 роз'яснено, що садівничі товариства можуть створюватися як об'єднання громадян. Оскільки Закон України «Про об'єднання громадян» втратив чинність у зв'язку з введенням в дію з 01.01.2013 Закону України «Про громадські об'єднання», то на сьогоднішній день для реєстрації садівничого товариства можна застосовувати таку організаційно-правову форму як громадська організація.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Нормами цієї ж статті закріплено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.
Таким чином порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань, а також вимоги до установчих документів громадського об'єднання встановлені Законом України «Про громадські об'єднання», а порядок створення, вимоги до статуту, членство, права та обов'язки членів кооперативу передбачені Законом України «Про кооперацію».
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регламентує його діяльність.
Основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків (частина 2 статті 12 Закону).
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»).
Щодо вимоги позивача про стягнення 166269,45 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, є наявність рішення чи ухвали суду, що набрали законної сили про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, зміна хоча би однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження в справі.
Отже, для закриття провадження в справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судом, позовні вимоги в частині стягнення 90000 грн членських внесків, 45540,00 грн інфляційних, 7397,20 грн 3% річних, 5300 грн пені були предметом розгляду у справі 750/9637/22 за позовом Садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 .
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03.08.2023 у справі № 750/9637/22 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2023 (яким позовні вимоги СТ «Маяк» задоволені) скасовано. У задоволенні позову Садівничого товариства «Маяк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Як убачається із матеріалів справи, предметом позову у справі № 927/942/24 є стягнення заборгованості по членським внескам, а також інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Предметом позову у справі № 750/9637/22 були вимоги аналогічні вимогам у цій справі.
З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 90000,00 грн заборгованості по сплаті членських внесків, 45540,00 грн інфляційних нарахувань, 7397,20 грн 3% річних та 5300,00 грн пені підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо стягнення решти сум інфляційних нарахувань в розмірі 9000,00 грн, 3% річних в розмірі 8122,25 грн, та 1000,00 грн пені суд зазначає таке.
Підставою для нарахування даних сум є прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Боржник - це особа, шо є стороною правовідносин і взяла на себе зобов'язання вчинити певну дію на корить іншої сторони.
Зобов'язання боржника перед кредитором виникають на підставі попередньої домовленості.
У даному випадку, як на підставу виникнення прострочення виконання зобов'язання, позивач посилається на те, що відповідач повинен був сплатити заборгованість по внескам як член садівничого товариства.
Виникненню обов'язку сплати членських внесків передує процедура прийняття особи до членів Товариства.
Суд зазначає, що під час розгляду кримінального провадження № 1208270000000126 та при розгляді цивільної справи № 750/9637/22 встановлено, що рішення про прийняття ОСОБА_1 в члени Садівничого товариства «Маяк» правлінням Товариства не приймалось, кошти не сплачувались, а відтак, останній не був його членом. Видані на ім'я ОСОБА_1 довідка голови правління СТ «Маяк» Гончаренком В.І., № 8 від 09.07.2018 книжка члена садівничого товариства СТ «Маяк» визнані завідомо неправдивими офіційними документами.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже в силу положень ст. 75 ГПК України дані обставини не підлягають доказуванню в межах розгляду справи № 927/972/24.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У матеріалах справи № 927/972/24 відсутні належні та допустимі докази прийняття ОСОБА_1 у члени Садівничого товариства «Маяк».
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності у відповідача обов'язку по сплаті членських внесків.
Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в частині 9000 грн, 3% річних в сумі 8122,25 грн та пені в сумі 1000 грн не підлягають задоволенню як безпідставні.
Щодо вимоги про становлення факту членства ОСОБА_1 у СТ “Маяк»
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, зокрема, зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 910/4164/19.
Заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій господарській справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Суд наголошує, що звертаючись із позовом про встановлення юридичного факту, який має юридичне значення, що ОСОБА_1 був членом СТ «Маяк» на підставі довідки № 8 від 09.07.2018 та членської книжки СТ «Маяк» від 09.07.2018, позивачем фактично ставиться питання про встановлення фактичних обставин справи, що входять в предмет доказування.
Згідно правового висновку, наведеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 2, ст. 20 ГПК Украйни до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/7631/18).
Натомість, позивачем позовом належними та допустимими доказами під час розгляду даного спору у даній справі не доведена така обставина, як набуття ОСОБА_1 членства у СТ «Маяк», зокрема і на підставі довідки № 8 від 09.07.2018 та членської книжки СТ «Маяк» від 09.07.2018.
Судом, з урахуванням встановлених обставин і ст. 75 ГПК України зроблені відповідні висновки, які і лягли в основу даного рішення в частині вимог про стягнення заборгованості.
Звертаючись до суду з вимогою щодо встановлення юридичного факту позивач прагне досягти правової визначеності.
При цьому, суд зазначає, що навіть у разі задоволення такої вимоги рішення не може бути виконане у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Щодо тверджень позивача про незаконність дій ОСОБА_1 , які були спрямовані на отримання земельної ділянки у користування безоплатно та її подальше відчуження, тобто на набуття та споживання блага садового товариства, суд зазначає, що такі не є предметом доказування у цій справі, тобто не є обставинами, які підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а відтак не спростовують висновків суду у даній господарській справі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження в частині стягнення 90000 грн боргу, 45540 грн інфляційних, 7397,20 грн 3% річних, 5300 грн пені підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а у задоволенні вимог про стягнення 9000 грн інфляційних нарахувань, 8122,25 грн 3% річних, 1000 грн пені, а також в частині встановлення юридичного факту у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на встановлені судом обставини і прийняте рішення, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 90000,00 грн боргу, 45540,00 грн інфляційних втрат, 7397,20 грн 3% річних та 5300,00 грн пені.
2. В решті позову відмовити.
3. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 19.02.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко