Справа № 161/22173/24
Провадження № 2/161/529/25
18 лютого 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
20.11.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «ВФ Україна» про захист прав споживача.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що 16.07.2024 оператор ПрАТ «ВФ Україна» припинив надавати йому послуги мобільного зв'язку, обмежив перехід до іншого оператора зі збереженням номера мобільного телефону. В зв'язку з цим позивач не зміг замовляти ліки та записатися на прийом до лікаря, що спричинило у нього таке захворювання як гіпотерез, важка форма.
Позивач зазначив, що не порушував умови укладених з відповідачем 2 (двох) договорів про надання послуг мобільного зв'язку від 08.10.2002 та від 02.06.2023.
Дії відповідача щодо припинення надання послуг є незаконними та спричинили завдання позивачу моральної та матеріальної шкоди.
З врахуванням викладеного, посилаючись на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив суд:
- зобов'язати відповідача поновити надання послуг мобільного зв'язку;
- визнати дії відповідача щодо припинення надання послуг мобільного зв'язку такими, що порушують права споживача;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 99 000 грн.;
- стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 5% річного доходу ПрАТ «ВФ Україна».
30.12.2024 позивач подав відповідь на відзив, яку мотивував аналогічними аргументами. Позовні вимоги підтримав.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
27.12.2024 адвокат Ліпенко Ю.К. в інтересах ПрАТ «ВФ Україна» подав відзив на позовну заяву (надісланий поштою 23.12.2024), який мотивував тим, що позивачу на договірній основі надавалися електронні комунікаційні послуги (послуги мобільного зв'язку). Позивач був ознайомлений з умовами обраних тарифних планів. В зв'язку з тим, що позивач своєчасно не оплатив такі послуги та у нього утворилася відповідна заборгованість, то відповідач правомірно припинив надавати такі послуги.
Відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
27.12.2024 адвокат Ліпенко Ю.К. в інтересах відповідача подав відзив на позовну заяву.
30.12.2024 позивач подав відповідь на відзив.
Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
08.10.2002 ПрАТ «ВФ Україна» (оператор) та ОСОБА_1 (абонент) уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_1 (а.с. 6-7).
Відповідно до умов цього договору обраний номер - 050 378 03 93, обраний тарифний план - Red Light.
02.06.2023 ПрАТ «ВФ Україна» (оператор) та ОСОБА_1 (абонент) уклали договір про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_2 (а.с. 4-5).
Відповідно до умов цього договору обраний номер - НОМЕР_3 , обраний тарифний план - Red Turbo.
За умовами цих договорів:
- оператор надає замовлені абонентом послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з роумінг-партнерами оператора (п. 1.1);
- загальні умови та порядок надання послуг встановлюються згідно законодавства, регламентуються Умовами користування, які є невід'ємною складовою частиною цих договорів та розміщені на сайті оператора httpp://www.vodafone.ua/terms-of-use (п. 1.2);
- абонент зобов'язується своєчасно сплачувати рахунки за отримані послуги та плату за збереження номеру при тимчасовому відключенні (збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента) (п.3.1);
- оператор має право у разі невиконання абонентом своїх обов'язків, передбачених цим договором/угодами, припинити надання послуг або розірвати даний договір. У разі обмеженого обсягу послуг плата за утримання номера в мережі мобільного зв'язку нараховується відповідно до тарифів оператора. За абонентом зберігається відповідний номер протягом трьох календарних місяців (п. 4.1).
Заборгованість ОСОБА_1 за особовим рахунком станом на 30.06.2024 становила 51,13 грн. (рахунок за надані послуги, а.с. 47).
14.07.2024, а також повторно 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024 та 22.07.2024, ПрАТ «ВФ Україна» повідомило (шляхом надіслання смс-повідомлень) ОСОБА_1 про наявну заборгованість за надані послуги (довідки від 20.12.2024, а.с. 44-45).
ПрАТ «ВФ Україна» припинило надання ОСОБА_1 послуг мобільного зв'язку за обраними ним номерами мобільного телефону (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Закон України «Про електронні комунікації» (далі по тексту - Закон) визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Згідно з п.п. 1, 2, 87, 124 ч. 1 ст. 2 Закону абонент - кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг;абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати постачальник електронних комунікаційних послуг для абонента за доступ на постійній основі до електронних комунікаційних послуг незалежно від факту їх отримання;постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг; тарифний план - запропонована кінцевому користувачу постачальником електронних комунікаційних послуг пропозиція, щодо вартості, умов та обсягу надання певних електронних комунікаційних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 104 Закону постачальники електронних комунікаційних послуг не повинні застосовувати дискримінаційні умови надання електронних комунікаційних послуг для кінцевих користувачів з причин, пов'язаних з громадянством кінцевого користувача, місцем його проживання або місцем надання послуги, якщо такі відмінності (обмеження) не обумовлені технічними та економічними умовами надання електронних комунікаційних послуг чи іншими об'єктивними причинами відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг.
Постачальники електронних комунікаційних послуг та кінцеві користувачі послуг повинні дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є:
1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства;
2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 Закону принципи ціноутворення у сфері електронних комунікацій:
1) встановлення тарифів на конкурентному ринку на основі попиту та пропозицій;
2) уникнення перехресного субсидування одних електронних комунікаційних послуг за рахунок інших;
3) залежність рівня тарифів від рівня якості електронних комунікаційних послуг.
Розрахунки за електронні комунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг між постачальником електронних комунікаційних послуг та споживачем.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг мають право на об'єднання електронних комунікаційних послуг у тарифні плани та пакети послуг і отримання від кінцевих користувачів оплати вартості пакетів послуг (п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону).
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 112 Закону договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронну комерцію», а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди.
Кінцеві користувачі мають право розірвати договір про надання електронних комунікаційних послуг без додаткових витрат після повідомлення про зміни в договірних умовах, запропонованих постачальником міжособистісних електронних комунікаційних послуг, крім передбачених правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг випадків, коли запропоновані зміни є виключно на користь чи не мають негативного впливу на кінцевого користувача або прямо передбачені законодавством.
Постачальники послуг електронних комунікацій повідомляють кінцевих користувачів не пізніше ніж за сім календарних днів до будь-якої зміни умов договору про надання послуг електронних комунікацій і одночасно інформують їх про право розірвати договір без додаткових витрат, якщо вони не погоджуються на змінені умови. Право на розірвання договору про надання послуг електронних комунікацій здійснюється протягом семи календарних днів після такого повідомлення.
Відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій (далі - оператори, провайдери) та споживачами послуг (далі - споживачі) регулюють Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі по тексту - Правила), затверджені постановою КМУ від 11.04.2012 №295.
Згідно до абз. 1 п. 5 Правил оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та технічних вимог у сфері телекомунікацій.
Відповідно до пп. 5, 22 п. 35 Правил споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на: вибір виду та кількості послуг; вибір тарифу, тарифного плану, встановленого оператором, провайдером з урахуванням пункту 58 цих Правил.
Згідно з абз. 2 п. 58 Правил оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).
Відповідно до п. 59 Правил оператор, провайдер у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов'язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.
Згідно з абз. 1 п. 65 Правил вартість послуг залежить від їх переліку, тарифів на них, умов оплати та обсягу наданих послуг, інших умов, визначених законодавством та договором.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Щодо поновлення надання послуг мобільного зв'язку та визнання дій по припиненню надання послуг мобільного зв'язку такими, що порушують права споживача.
ПрАТ «ВФ Україна» (оператор) та ОСОБА_1 (абонент) уклали 2 (два) договори про надання послуг мобільного зв'язку від 08.10.2002 та від 02.06.2023, які за правовою природою є договорами про надання електронних комунікаційних послуг. На підставі цих договорів у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача, як оператора, - обов'язок надавати послуги мобільного зв'язку та право на оплату цих послуг, а у позивача, як абонента, - обов'язок оплачувати надані послуги та право їх отримувати.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивач вчасно не оплатив такі послуги, то відповідач призупинив (припинив) їх надання. Позивачем не доведено, а судом не встановлено, порушення відповідачем як умов укладених договорів, так і спеціального (профільного) законодавства та законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Отже, в задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити надання послуг та визнання дій неправомірними (такими, що порушують права позивача) слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю (відсутністю порушеного права або інтересу позивача).
Щодо стягнення моральної шкоди
Позивач обгрунтував завдання йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача щодо припинення надання послуг мобільного зв'язку.
З цього приводу суд зауважує таке.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22).
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення цивільного права або інтересу позивача, то вимоги про стягнення моральної шкоди як похідні вимоги також слід визнати безпідставними.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід також відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо стягнення матеріальної шкоди
Позивач оцінив завдану йому матеріальну шкоду в розмірі «5 % від річного доходу ПрАТ «ВФ Україна».
Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п.п. 40, 41 постанови від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Насамперед, суд наголошує, що позовна вимога в її кількісному параметрі є неконкретною.
Також суд, буквально проаналізувавши зміст позовної заяви, зауважує, що остання не містить будь-якого фактичного обгрунтування цієї позовної вимоги.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
До загальних умов виникнення зобов'язань відшкодування шкоди належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; в) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою порушника та її результатом - виникненням шкоди; г) вина особи, яка завдала шкоду.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 в справі №214/7462/20).
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав.
Відсутність порушеного належного саме позивачу майнового права виключає стягнення майнової шкоди на її користь.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №216/5657/22.
Суд вважає, що позивач не довів жодну з викладених вище умов виникнення зобов'язання щодо відшкодування шкоди.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної (майнової) шкоди слід також відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
VI.Судові витрати
З огляду на результат вирішення спору та враховуючи, що сторони не понесли судових витрат, суд не здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживача - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код в ЄДРПОУ 14333937.
Повний текст рішення суду складено - 18.02.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін