Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 904/4983/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий ріг, вул. Електрична, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазарт" (61070, м. Харків, вул. Старошишківська, буд. 6)
про стягнення збитків в сумі 175033,57грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗАРТ" про стягнення 175 033,57грн. збитків.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 матеріали справи № 904/4983/24 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗАРТ" про стягнення 175033,57 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Харкова.
17.12.2024 матеріали позовної заяви за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗАРТ" про стягнення 175033,57 грн. надійшли до господарського суду Харківської області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 для розгляду справи призначено суддю Жиляєва Є.М.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 10.12.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 20.12.2024 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу реєстрації відповідача, вказану в позовній заяві а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазарт". Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду 31.12.2024 із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №904/4983/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв'язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим телефонограму відповідачем не прийнято.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 19.10.2018 між Акціонерним товариством «Криворізька Теплоцентраль» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Аквахімтехнологія» (постачальник) було укладено договір про закупівлю № 31/18 від 19.10.2018 (далі - Договір).
Так, із обставин справи убачається, що 19.02.2019 назву Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Аквахімтехнологія» було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЗАРТ», про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
З огляду на викладене, вважаємо що Відповідач у справі змінив назву, при цьому правонаступництва не відбулося, а відбувся виключно ребрендинг. Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, а тому Відповідач є належним у даній справі.
Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити: код ДК 021:2015 - «39370000-6» Водопровідне обладнання (Водопідготовча установка для районної котельні РК № 6 AT «Криворізька теплоцентраль» (далі - Товар) (п. 1.1. Договору).
При цьому, позивачем у позові повідомлено суд про те, що всі взаєморозрахунки по Договору проведені. Претензій щодо постачання товару та його оплати сторони не мають (картка рахунку 631 за період з 01.10.2018 по 25.01.2021 щодо ТОВ «ЛАЗАРТ» додається до
Однак, позивачем у позові зазначено про те, що на дату виникнення податкових зобов'язань ТОВ «ЛАЗАРТ», в порушення ст. 201 ПК України, не оформило податкову накладну та не зареєструвало її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), у зв'язку з чим, Позивач позбавлений права включити суму ПДВ (175033,57 грн.) до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, а саме згідно з платіжним дорученням №2316 від 07.12.2018 сплачено 1050201,40 грн. (в т.ч. ПДВ 175 033,57 грн).
При цьому, максимально можливим строком, протягом якого податкова накладна може бути зареєстрована в ЄРПН є 1095 днів з дати складання податкової накладної (ст. 192.1 Податкового кодексу України).
У зв'язку з цим, неналежне виконання Відповідачем визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовило неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту в сумі 175 033,57 грн. Зазначена сума фактично є збитками Товариства.
Також AT «Криворізька теплоцентраль» на адресу Відповідача направлено претензію вих. №9435/06 від 27.11.2023.
Позивачем у позові зазначено про те, що відсутній спір щодо обсягів постачання товару та проведення розрахунків за поставлений товар, оскільки такі обставини визнаються сторонами, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 175 033,57грн. збитків у зв'язку з унеможливленням включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту в сумі 175 033,57 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3.11. Договору Постачальник зобов'язується своєчасно складати та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні або розрахунки коригування до них. У разі, якщо Постачальник склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права Покупця на збільшення податкового кредиту, Постачальник зобов'язується компенсувати Покупцю заподіяні цим збитки.
При порушенні контрагентом (продавцем) за Договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Щодо підстав виникнення податкового кредиту, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.
За змістом пп."а" П.198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК на продавця товарів / послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними /розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Щодо завдання збитків у зв'язку з неотриманням податкового кредиту, суд виходить з наступного.
Позивач вважає, що у зв'язку із бездіяльністю Відповідача, а саме внаслідок нездійснення дій щодо складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивачеві завдано збитків, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 637800,00 грн. до складу податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 124 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК, а саме не склав та не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН. У зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 175033,57 грн.
При цьому, хоча обов'язок Відповідача зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед Позивачем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо невиконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Таким чином, матеріалами справи установлено та відповідачем зі свого боку не спростовано, що позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 175033,57 грн. до складу податкового кредиту, що призвело до збитків для нього.
Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що позовні вимоги відповідачем не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 175033,57 грн. збитків обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі як обґрунтованого, не спростованого відповідачем та підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами.
Здійснюючи розподіл судових витрат, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лазарт" (61070, м. Харків, вул. Старошишківська, буд. 6, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 36529374) - 175033,57 грн. збитків та 3028,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" лютого 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв