65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5519/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 916/5519/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до відповідача: Тітович Христини Геннадіївни
про стягнення 101 073,05 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Тітович Христини Геннадіївни заборгованості за договором №068068-ОД1-002 від 18.01.2020 про надання кредиту (далі - Договір) в розмірі - 101 073,05 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 47 122,09 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 53 950,96 грн, а також судові витрати.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 прийнято позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 20.01.2025.
Також ухвалою суду від 20.12.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів та у АТ «ПУМБ» витребувано документи з інформацією про: підтвердження чи спростування, що держателем карти 4314140201307144, виданої АТ «ПУМБ», є Тітович Христина Геннадіївна; прізвище, ім'я, по батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту НОМЕР_1 , видану АТ «ПУМБ», на яку 18.01.2020 ТОВ «БІЗПОЗИКА» були перераховані грошові кошти в сумі 50 000,00 грн (двома переказами по 25 000,00 грн); виписку про рух коштів по карті НОМЕР_1 , виданої АТ «ПУМБ», за період з 18.01.2020 по 25.01.2020.
06.01.2025 за вх.№228/25 господарський суд одержав витребувану судом інформацію від АТ «ПУМБ».
У судовому засіданні 20.01.2025, за відсутністю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою судове засідання відкладено на 17.02.2025 об 11:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 17.02.2025 за відсутності представників сторін, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судові засідання не з'явився та у позові просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Відповідач у судові засідання не з'явився та відзив на позов до суду не надав.
При цьому, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДР, які повернуто до суду органами поштового зв'язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/4235/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Обставини справи встановлені судом
18.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємець Тітович Христиною Геннадіївною (Позичальник) укладено Договір про надання кредиту, згідно з яким Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмiрi 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалi - Кредит), а Позичальник зобов'язуюється повернути Кредит, сплатити плату за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 2 Договору Кредит надається Позичальнику протягом 3 (трьох) банківських днів iз дня підписання цього Договору. Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця.
Строк дії Договору - з дати його підписання та до повного виконання Сторонами cвoїx зобов'язань за цим Договором (п. 3. Договору).
Відповідно до п. 4. Договору плата за користування Кредитом за цим Договором є фіксованою та становить 1,16829100 процентів за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, iз урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту,
Згідно з п. 5.2. Договору мінімальна сума обов'язкового щотижневого платежу для Позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 цього договору, але у будь-якому разi не може бути менше 5 775,00 грн.
У п. 6 Договору визначено графік платежів, який містить інформацію щодо дат, сум погашення кредиту, процентів, комісії та розміру загальних платежів.
В матеріалах справи також наявні анкета-заява Позичальника Тітович Х. Г., яка містить інформацію щодо РНОКПП, дати народження, документа, що посвідчує особу, номер телефону та інше. Крім того, позивачем надано копії договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 та договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 14.12.2017.
Судом також встановлено, що позивач на банківську карту відповідача, номер якої вказаний самим відповідачем у анкеті клієнта, 18.01.2020 видав відповідачу кредит двома платежем у сумі 50 000 грн (по 25 000 грн), про що свідчать квитанції платіжної системи Fondy № 190874719 від 18.01.2020, № 190874457 від 18.01.2020 та додатково підтверджується випискою АТ «ПУМБ» за період з 18.01.2020 по 25.01.2020.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за кредитом становить - 47 122,09 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 53 950,96 грн.
Доказів оплати відповідних сум заборгованості матеріали справи не містять.
Також судом встановлено, що 22.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Тітович Х. Г., на підставі власного рішення.
Висновки суду
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір про надання кредиту, на підставі якого позивач видав відповідачу кредит в розмірі 50 000 грн, а відповідач зобов'язався здійснювати повернення виданого позивачем кредиту згідно графіку платежів, а також сплачувати плату за користування кредитом.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Між тим, як встановлено господарським судом, відповідач не дотримувався графіка повернення кредиту та не повернув позивачу кредит в розмірі 47 122,09 грн, а також не сплатив плату за користування кредитом у сумі 53 950,96 грн згідно встановленого графіку, внаслідок чого виник борг: з оплати тіла кредиту 47 122,09 грн, за нарахованими процентами за користування кредитом 53 950, 96 грн.
При цьому, відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо наявної заборгованості, а тим більш доказів, які спростовують її наявність.
За наведених обставин, суд погоджується з обґрунтованістю вимог позивача про стягнення вказаної заборгованості за кредитом, нарахованим відсоткам.
При цьому, господарським судом на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, згідно з яким, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".
На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Тітович Христини Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість за кредитним договором №068068-ОД1-002 від 18.01.2020 в розмірі 101 073,05 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 47 122,09 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 53 950,96 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 19 лютого 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач