"19" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3837/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни (вх. №2-196/25 від 14.02.2025) про відвід судді Малярчук І.А. від розгляду справи № 916/3837/24
за позовом: LEGO Juris A/S (ЛЕГО Джуріс А/С) (місцезнаходження: Колдінгвей, 2, DK-7190 Біллунд (в деяких документах може перекладатися як Біллунн), Данія (Koldingvej 2, DK-7190 Billund, Denmark), реєстраційний номер: 28122454)
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ),
2) Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ),
3) Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича ( АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_3 )
про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7225,00 грн,
30.08.2024 за вх.№3923/24 до Господарського суду Одеської області з позовом звернулось LEGO A/С (ЛЕГО Джуріс А/С) до Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Ольги Євгенівни, Фізичної особи-підприємця Резниченко Петра Івановича, Фізичної особи-підприємця Алексеєнко Ганни Вікторівни про заборону здійснення використання позначень, вилучення та знищення товарів, стягнення доходу отриманого в результаті протиправної діяльності у розмірі 7225,00 грн.
Ухвалою суду від 04.09.2024 відкрито провадження у справі №916/3837/24, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою суду від 09.12.2024 задоволено клопотання LEGO Juris A/S (ЛЕГО Джуріс А/С) від 09.12.2024 за вх.№ 43926/24 по справі №916/3837/24 про залишення без розгляду позову в частині заявлених позовних вимог у відношенні до ФОП Алексеєнко Г.В.
14.02.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни надійшла заява (вх. № 2-196/25) про відвід судді Малярчук І.А. від розгляду даної справи, в обґрунтування якої відповідачем-1 зазначено, що 06.09.2024, без проведення підготовчого засідання та без надання відповідачу можливості висловити свої заперечення, суддя одноособово ухвалила рішення про задоволення клопотання позивача щодо витребування доказів, які, за ствердженням заявника, містять банківську таємницю та не мають прямого відношення до предмета спору.
Проте, на переконання відповідача-1, таке рішення було прийнято без належного врахування принципу змагальності та рівності сторін, передбаченого ст. 13 ГПК України, а відсутність можливості у відповідача висловити свою позицію щодо заявленого копотання суттєво обмежило його процесуальні права та суперечить принципу справедливого судового розгляду.
Відтак, відповідач-1 вважає, що суддя вийшла за межі своїх повноважень, неправомірно витребувавши конфіденційну інформацію, що могло призвести до розголошення відомостей, захищених законом, без належних правових підстав, а даний підхід судді, в свою чергу, ставить під сумнів її неупередженість і викликає обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності подальшого розгляду справи, що може негативно позначитися на дотриманні принципів справедливого судочинства.
Окрім того, як вказує заявник, 15.01.2025 судом задоволено клопотання LEGO Juris A/S (ЛЕГО Джуріс А/С) від 13.11.2024 за вх.№ 40923/24, доповнене клопотаннями від 04.12.2024 за вх.№ 43517/24, від 14.01.2025 за вх.№ 1191/25 про витребування доказів по справі №916/3837/24 та поновлено LEGO Juris A/S (ЛЕГО Джуріс А/С) процесуальний строк для подання відповідних клопотань. При цьому, відповідачі неодноразово до постановлення судом ухвали доводили до відома суду та інших учасників справи, що надання запитуваної інформації та документів є об'єктивно неможливим у зв'язку з їх фактичною відсутністю.
Як стверджує відповідач-1, суддею явно було неодноразово ігноровано доводи сторони відповідача про недоведеність представниками позивача необхідності витребування відповідних документів з урахуванням предмету заявлених позовних вимог та обставин, що наведені в поданих ними заявах по суті справи, а також обставини, які з урахуванням вищенаведеного підлягають доказуванню.
Відтак, відповідач-1 виснує, що ухвали, постановлені суддею, ставлять під сумнів неупередженість та об'єктивність судді при розгляді справи, оскільки вони не ґрунтуються на всебічному аналізі всіх фактичних обставин справи, що призводить до відсутності повного розуміння ситуації, а також суддею ігноруються важливі обставини та факти, надається перевага доводам і аргументам позивача та нехтуються заперечення відповідачів.
Наведене, за висновком ФОП Резниченко Ф.П., створює у відповідачів, а також може створити у стороннього спостерігача, уявлення про упередженість судді при розгляді справи.
17.02.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано заяву ФОП Резниченко Фросини Пантеліївни від 14.02.2025 за вх.№2-196/25 про відвід судді по справі №916/3837/24 необґрунтованою, заяву ФОП Резниченко Фросини Пантеліївни про відвід судді Ірини Малярчук від розгляду справи №916/3837/24 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 3 ст. 32 ГПК України, а також зупинено провадження у справі №916/3837/24 до розгляду заяви про відвід судді іншим суддею.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.02.2025 № 19 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді (вх. № 2-196/25 від 14.02.2025) від розгляду справи № 916/3837/24, за результатами проведення якого заяву розподілено судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Отже вирішення питання за заявою Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни (вх. №2-196/25 від 14.02.2025) про відвід судді Малярчук І.А. від розгляду справи № 916/3837/24 здійснюється суддею Господарського суду Одеської області Цісельським О.В.
19.02.2025 позивачем подано до суду заперечення (вх. № 5603/25) щодо заяви ФОП Резниченко Ф.П. про відвід судді, де позивачем наголошено на необґрунтованості вказаної заяви, яка фактично є незгодою з процесуальним судовим рішенням, а також зауважено щодо подання даної заяви поза межами встановленого ч. 3 ст. 38 ГПК України строку.
Розглянувши подану Фізичною особою-підприємцем Резниченко Фросиною Пантеліївною заяву про відвід судді Малярчук І.А. від розгляду справи № 916/3837/24, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з такого:
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За приписами ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Так, дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 «Hauschildt v. Denmark», пункт 48).
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.
Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Щодо об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», no. 16695/04, від 15.07.2010).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до імперативних приписів частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Між тим обставини, які викладені у заяві ФОП Резниченко Ф.П. про відвід судді, ніяк не можуть бути розцінені як факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Малярчук І.А., а зводяться виключно до надання оцінки та до незгоди з процесуальними рішеннями судді Малярчук І.А. щодо задоволення клопотань позивача про витребування доказів, що за переконанням відповідача-1 не ґрунтується на всебічному аналізі всіх фактичних обставин справи, що в силу вимог ч.4 ст.35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.
Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому рахунку і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Витребування судом доказів у справі № 916/3837/24 не може вважатися обставиною, яка дає підстави для сумніву в об'єктивності або неупередженості судді чи побоювань у наперед сформованому висновку суду щодо вирішення даної справи, позаяк оцінка наявних в матеріалах справи доказів за приписами ст. 86 ГПК України здійснюється судом в кожному випадку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка судом доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємозв'язку у своїй сукупності здійснюється в кожній справі з урахуванням предмету та підстав заявлених суду позовних вимог та, відповідно, обставин, які підлягають встановленню судом відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді законодавчо виключена з можливих підстав для відводу. Тому, з позиції умовного стороннього спостерігача, суд не вбачає в обґрунтуваннях відводу інших доводів, як лише незгода заявника з наведеними мотивами, за яких судом прийнято процесуальні рішення у справі - винесено відповідні ухвали про витребування доказів у відповідачів.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Одночасно суд звертає увагу на те, що оцінка відповідності дій судді процесуальному законодавству не належить до компетенції суду в межах розгляду клопотання про відвід, а незгода заявника з процесуальними діями суду є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діють суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд зауважує, що чинним законодавством передбачено право сторони на оскарження прийнятих судом рішень під час розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку (окремо або разом із судовим рішенням) з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права, тобто в процесуальний спосіб, а не шляхом заявлення відводів суду.
Суд зазначає, що самі по собі процесуальні рішення судді не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення зазначеним суддею необ'єктивності чи упередженості при ухваленні судових рішень на користь однієї з сторін, в силу положень ч. 1 п. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Малярчук І.А. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, обставини, що викладені у заяві про відвід не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Малярчук І.А.
Отже, суд констатує, що доводи ФОП Резниченко Ф.П. не містять посилань на докази про наявність передбачених законом фактичних обставин, які є підставами для відводу, та заявник не обґрунтовує їх тим, що прямо чи опосередковано суддя зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття «належних сумнівів». Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Таким чином, викладені в заяві про відвід судді зауваження і доводи заявника мотивовані суб'єктивними твердженнями та власним тлумаченням норм процесуального законодавства, очевидно свідчать про незгоду заявника з процесуальними діями та рішеннями судді, що саме по собі не свідчить про наявність упередженості або необ'єктивності судді Малярчук І.А. під час розгляду справи № 916/3837/24 і з огляду на норму ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу судді.
Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі №916/442/21.
За таких обставин, мотиви заявленого відводу стосуються виключно незгоди із процесуальними діями та рішеннями судді, які були вчинені у процесі підготовчого провадження у справі № 916/3837/24 не у відповідності до суб'єктивних уявлень представника відповідача-1. При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (ухвала КГС ВС від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20).
Відтак, доводи ФОП Резниченко Ф.П. щодо сумнівів відносно упередженості судді Малярчук І.А. при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід, а з поданого до суду відводу не встановлено яким саме чином суддею було порушено принципи рівності та змагальності сторін.
Будь-яких інших обставин та доказів зацікавленості судді у вирішенні спору на користь будь-якої сторони з особистих мотивів, або іншої упередженості відносно будь-якої сторони у справі, заявником відводу не наведено.
Заявник має позитивний обов'язок надати суду докази упередженості та необ'єктивності судді для цілей відводу, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Неупередженість судді презюмується і ця презумпція заявою ФОП Резниченко Ф.П. не спростована і не поставлена під сумнів.
З приводу формування довіри до судової влади та уникнення сумнівів відносно неупередженості суд зазначає, що такі сумніви не можуть носити узагальненого характеру.
На суддю не повинні чинити зовнішній вплив сторони судового провадження. Вимога незалежності розглядається поряд із вимогою процесуальної рівноправності сторін. Зловживання процесуальними правами може виражатися у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (Постанова КЦС ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18).
Отже, довіру та повагу до суду повинні демонструвати також сторони та учасники провадження, незмінність складу суду діє впродовж усього судового розгляду - починаючи з його відкриття, під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами і, завершуючи проголошенням підсумкового судового рішення; судовий розгляд від його початку і до закінчення повинен відбуватися за участі судді, визначеного ЄСІТС для розгляду та вирішення справи, а заміна судді може відбутися винятково у встановленому законом порядку.
У справі «Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010, заява №8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Таким чином, вибір складу суду або вимога про зміну складу суду одним з учасників справи підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Інших доводів на підтвердження існування обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, заявником не наведено, що, з урахуванням обізнаності заявника про приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України, може свідчити про завідоме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
З врахуванням наведеного, суд зауважує, що заявлений відвід судді Малярчук І.А. має ознаки завідомо безпідставного, що, залежно від обставин справи, може бути визнано як зловживання процесуальними правами, згідно приписів п.1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, та є таким, що спрямований на затягування розгляду справи.
За приписами частин 7, 8, 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Фізична особа-підприємець Резниченко Фросина Пантеліївна в заяві про відвід судді від розгляду справи № 916/3837/24, не можуть бути підставою для відводу судді Малярчук І.А. в зв'язку з чим, відповідно до положень ст.ст.35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує представнику заявника, що згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, як не допускається і тиск на суддю.
Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Резниченко Фросини Пантеліївни (вх. № 2-196/25 від 14.02.2025) про відвід судді Малярчук І.А. від розгляду справи № 916/383724 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 19.02.2025 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський