65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3392/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/3392/24 за позовом: Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22458136, вул. Маловського, 3-А, м. Одеса ,65006)
про стягнення 3 602 820,58 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фірми "Лебідь" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 3 602 820,58 грн.
Позивач просить стягнути з Відповідача - Фірми «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь військової частини НОМЕР_1 неустойку за користування у період вересня 2019 року - лютого 2022 року включно майном після припинення дії Договору оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України від 07.07.1999 № 133/1999/ГоловКЕУ, передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, у розмірі 3 564 646,92 грн. та стягнути з Відповідача заборгованість з компенсації земельного податку за період з 01.01.2019 до 28.02.2022 у розмірі 38 173,66 грн.
Ухвалою від 05.08.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
08.08.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх.№ 29647/24) від Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 12.08.2024р. Суд прийняв справу до провадження та призначив підготовче засідання на 17.09.2024р. Суд не визнавав обов"язковою участь представників сторін у судовому засіданні.
14.10.2024р. через підсистему Електронний суд представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою від 14.10.2024р. підготовче засідання відкладено на 29.10.24р.
Ухвалою від 29.10.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2024р.
Проте 26.11.2024р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 27.11.2024р. призначено розгляд справи по суті на 16.12.2024р.
Суд не визнавав обов"язковою участь представників сторін у судовому засіданні. Проте через підсистему Електронний суд представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
З огляду на необхідність повідомлення відповідачів, позивачів, суд дійшов про необхідність відкладення судового засідання по даній справі на іншу дату. Керуючись ст.ст.120, ст.202, ст.216, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2025р.
Дата судового засідання визначена з урахуванням перебування судді у щорічній плановій основній відпустці.
В судове засідання 11.02.2025р. представники сторін не прибули, про причини неявки Суд не повідомили.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що відповідач був належним чином повідомлений про відкрите провадження в силу 120 ГПК України.
Отже відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, а ухвала суду вважається врученою відповідачу .
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду від 12.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Отже граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 27.08.2024, проте станом на деньрозгляду справи по суті 11.02.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд визнав, що відповідач мав можливість, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішив розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд визнав, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позову заяву і доказів, однак відповідач цього не зробив.
Судом було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Суд вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно абз.1 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між військовою частиною НОМЕР_3 та Фірмою «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Лебідь», Відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України від 07.07.1999 № 133/1999/ГоловКЕУ (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору військова частина НОМЕР_3 здала, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходилося на балансі військової частини НОМЕР_3 , вартість якого була визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна та становила 84292,25 грн.
Зважаючи на положення пункту 10.7 Договору та те, що ні одна зі сторін не виявляла бажання припинити Договір, термін дії Договору протягом 2004-2014 років неодноразово продовжувався на той самий строк (5 років) і на тих самих умовах (з урахуванням зміни розміру орендної плати).
Факти пролонгації Договору також встановлені судами у ході розгляду справи № 916/3527/15 за позовом Фірми «Лебідь» до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, про внесення змін до договору (копія постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 додається), справи № 916/574/16 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Фірми «Лебідь», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області про стягнення 681721 грн (копія рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 додається); справи № 916/3093/19 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Фірми «Лебідь» про стягнення коштів (копія рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 додається, справи № 916/3616/19 за позовом військової частини
НОМЕР_1 до Фірми «Лебідь» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії (копія рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2020 додається).
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Після розформування ІНФОРМАЦІЯ_1 (яке було правонаступником військової частини НОМЕР_3 ) військова частина НОМЕР_1 стала його правонаступником, у зв'язку з чим з 2007 року пролонгація Договору та укладення додаткових угод до нього здійснювалася військовою частиною НОМЕР_1 (згаданий факт також встановлений судом, про що свідчить рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 у справі № 916/574/16).
При цьому, 01.01.2014 між військовою частиною НОМЕР_1 та Відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору, якою було змінено склад орендованого майна.
Так, з 01.01.2014 Відповідач орендував:
1) адміністративний корпус № 21 площею 326 м.кв.,
2) виробничі приміщення загальною площею 127,7 м.кв. (майстерня № 1 площею 119,3 м.кв., пилорама № 17 площею 8,3 м.кв.; сховище № 16 площею 0,1 м.кв.);
3) майданчик з твердим покриттям площею 600 м.кв.;
4) майданчик з твердим покриттям площею 50 м.кв.
Крім того, вищезазначеною додатковою угодою змінено розмір орендної плати та встановлено, що орендна плата за базовий місяць оренди - січень 2014р. складає 24055,50 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 у справі № 916/574/16 (яке набрало законної сили) встановлено, що 01.01.2014 між військовою частиною НОМЕР_1 та Відповідачем дійсно було укладено зазначену вище додаткову угоду, яка є чинною та передбачає зміну розміру орендної плати, у зв'язку з чим визнано законним нарахування військовою частиною НОМЕР_1 орендної плати у розмірі, передбаченому додатковою угодою від 01.01.2014 до Договору (аналогічні факти встановлені у рішеннях Господарського суду Одеської області від 19.12.2019 у справі № 916/3093/19, від 04.08.2020 у справі № 916/3616/19, а також у рішенні Господарського суду Одеської області від 07.08.2019 у справі № 916/957/19 за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до Фірми «Лебідь» про стягнення 1948596,34 грн).
Відповідно до пункту 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.07.2003 до Договору) орендна плата перераховується не пізніше 12 числа кожного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та ПДВ.
При цьому, Відповідач протягом тривалого часу орендну плату у відповідному розмірі не сплачує (у тому числі й за період з 01.09.2019 до 28.02.2022).
Згідно з пунктом 5.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі здійснювати внесення орендної плати. Разом з тим, відповідно до пункту 10.1 Договору він діє з 12.05.1999 по 01.07.2004 строком на 5 років та, як зазначалося вище, протягом 2004-2014 років дія Договору неодноразово продовжувалася відповідно до пункту 10.7 Договору.
У той же час, 12.06.2019 військова частина НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку направила Фірмі «Лебідь» листа, в якому повідомила, що допущені останньою порушення чинного законодавства під час дії Договору, унеможливлюють продовження договірних відносин та зазначила про припинення Договору з 01.07.2019 у зв'язку із закінченням терміну його дії (копія листа від 11.06.2019 № 475/4/1156 разом з документами, що підтверджують його направлення Відповідачу, додається).
Крім того, 18.07.2019 військова частина НОМЕР_1 направила Фірмі «Лебідь» заяву про припинення Договору, в якій також повідомила про припинення Договору з 01.07.2019 (копія заяви від 18.07.2019 № 475/4/143 8 разом з документами, що підтверджують її направлення Відповідачу, додається).
Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ (який був чинним на момент закінчення строку дії Договору), договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем (аналогічні положення закріплені у статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 3 жовтня 2019 року № 157-ІХ, який вступив у дію з 01.02.2020).
З частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ вбачається, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, зважаючи на направлення військовою частиною НОМЕР_1 Відповідачу листа від 11.06.2019 № 475/4/1156 та заяви від 18.07.2019 № 475/4/1438, слідує, що Договір припинив свою дію 01.07.2019.
При цьому, направлення військовою частиною НОМЕР_1 згаданих вище документів також свідчить про обізнаність Фірми «Лебідь» щодо відсутності у військової частини НОМЕР_1 наміру продовжувати відповідні правовідносини.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно з пунктом 5.4 Договору у випадку припинення Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
Частина перша статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ також передбачає обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди повернути орендодавцеві об'єкт оренди (стаття 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 3 жовтня 2019 року № 157-ІХ, який є діючим на цей час, встановлює обов'язок Орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно).
Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Про обов'язок Фірми «Лебідь» негайно повернути відповідне майно командування військової частини НОМЕР_1 наголошувало у листі від 11.06.2019 № 475/4/1156 та заяві від 18.07.2019 № 475/4/1438.
Отже, після припинення Договору нерухоме військове майно, яке було орендовано Відповідачем, підлягало негайному, тобто не пізніше 01.07.2019, поверненню військовій частині НОМЕР_1 .
Аналогічний висновок міститься у рішенні Господарського суду Одеської області від 04.08.2020 у справі № 916/3616/19 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Фірми «Лебідь» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України, про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії.
Даним судовим рішенням Відповідача зобов'язано звільнити відповідне військове майно та повернути його Позивачу.
Разом з тим, у ході проведення 20.09.2019, 25.06.2020, 21.01.2021 та 20.02.2022 перевірок використання військового нерухомого майна комісією військової частини НОМЕР_1 , зокрема, встановлено, що Відповідач майно, передане йому в оренду відповідно до Договору, не повернув, що свідчить про істотне порушення інтересів військової частини НОМЕР_1 . Факти використання Відповідачем майна, переданого в оренду підтверджені відповідними Актами перевірки використання нерухомого майна військового містечка від 20.09.2019, 25.06.2020, 21.01.2021 та 20.02.2022, копії яких додаються.
Винуватість Відповідача у неповерненні відповідного військового майна підтверджується його обізнаністю про припинення дії Договору (про що Фірму «Лебідь» повідомляла військова частина НОМЕР_1 ), про розгляд Господарським судом Одеської області справи № 916/3616/19, а також фактичною бездіяльністю (відмовою) Фірми «Лебідь» щодо повернення майна за актом приймання-передачі об'єкта оренди (на цей час такий акт сторонами не підписувався).
При цьому згадане рішення Господарського суду Одеської області перебуває на примусовому виконанні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2020 додається).
Таким чином, можна зробити висновок, що Відповідач добровільно майно, передане йому у строкове платне користування відповідно до Договору, військовій частині НОМЕР_1 не повернув, та фактично продовжував його використовувати по лютий 2022 року включно, що порушувало права військової частини НОМЕР_1 .
27.01.2021 командування військової частини НОМЕР_1 в черговий раз звернулося до Фірми «Лебідь» з вимогою звільнити відповідні приміщення і повернути їх військовій частині НОМЕР_1 (копія вимоги від 21.01.2021 № 475/4/139 додається), однак Відповідач залишив її без відповіді (як і аналогічні вимоги до цього, копії яких також додаються). Відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
При цьому, викладені вище факти свідчать про умисність дій Відповідача щодо неповернення відповідного майна, що є підставою для стягнення з Фірми «Лебідь» на користь військової частини НОМЕР_1 неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, за період вересень 2019 року - лютий 2022 року включно у розмірі 3 564 646,92 грн (розрахунок додається).
Крім того, відповідно до пункту 5.12 Договору Фірма «Лебідь» зобов'язана щомісячно компенсувати військовій частині НОМЕР_1 частину податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.
У той же час, Відповідач протягом тривалого часу згадані вимоги Договору не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість з компенсації плати за землю за період січень 2019 року - лютий 2022 року включно у розмірі 38 173,66 грн (розрахунок додається).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлена обґрунтованість позову повністю, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: 3 564 646,92 грн. основного боргу, заборгованість з компенсації земельного податку за період з 01.01.2019 до 28.02.2022 у розмірі 38 173,66 грн..
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 43233,85 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 526, 610, 611, 612, 626, 629, 785 ЦК України, ст.ст.175, 193, 222, 291 ГК України, ст.ст. 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03 жовтня 2019 року № 157-ІХ, статей 4, 41, 45, 75, 162, 232 - 241 ГПК України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22458136, вул. Маловського, 3-А, м.Одеса ,65006) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) неустойку за користування у період з вересня 2019р. по лютий 2022р. включно майном після припинення дії Договору оренди державного майна у розмірі 3 564 646 (Три міліони п"ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сорок шість)92коп., заборгованість з компенсації земельного податку за період з 01.01.2019 до 28.02.2022 у розмірі 38 173 (Тридцять вісім тисяч сто сімдесят три)грн. 66коп., 43233 (Сорок три тисячі двісті тридцять три)грн.85коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Південно-Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 лютого 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна