65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4426/24
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Савка Т.В. на підставі ордеру;
Від відповідача: Живиця О.О. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Кривути Діани Ярославівни до фізичної особи-підприємця Пузанової Дар'ї Сергіївни про стягнення 1 327 990,00 грн, -
Фізична особа-підприємець Кривута Діана Ярославівна (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернулась до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Пузанової Дар'ї Сергіївни (далі по тексту - ОСОБА_2 ) про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 327 990,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №021 від 02.10.2023 в частині поставки товару. На підтвердження факту передачі відповідачу коштів позивачем було надано суду розписку ОСОБА_2 від 16.11.2023, яка, за твердженням позивача, є належним доказом передачі коштів незважаючи на визначений у договорі безготівковий спосіб оплати. При цьому, на підтвердження надання належного доказу оплати товару позивач посилається на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 по справі №916/667/18.
Ухвалою суду від 14.10.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
11.11.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявленого позову. Відповідач вказує, що умови договору або специфікація не визначають строків поставки товару. Поряд з цим, у договорі визначено обов'язок покупця направити на адресу постачальника замовлення, докази направлення якого на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, а, отже, даний позов подано передчасно. При цьому, відповідачем повідомлено, що він не відмовляється від виконання обов'язку в частині поставки товару у випадку виконання позивачем належним чином прийнятих на себе зобов'язань. Разом з тим, відповідач вказує, що зі змісту розписки, наявної в матеріалах справи, не можна встановити обставину оплати позивачем товару. Відповідач звертає увагу, що розписка була складена за 4 дні до дати повернення коштів, але вказівка у розписці про повернення коштів відповідачем є нелогічною, оскільки з розписки неможливо встановити факт передачі коштів.
Відповідач вказує, що за умовами договору №021 від 02.10.2023 грошові кошти мали бути перераховані позивачем у безготівковій формі на банківський рахунок відповідача, чого позивачем зроблено не було. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про ненадання позивачем до позовної заяви беззаперечних доказів здійснення оплати товару, а, отже, обов'язок повертати грошові кошти в сумі 1 327 990, 00 грн у відповідача відсутній.
13.11.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, по тексту якої позивач вказує, що обов'язок відповідача повернути кошти не залежить від направлення або не направлення замовлення, оскільки сплачені позивачем кошти є авансом. Позивач вказує, що доводи відповідача про готовність виконати зобов'язання не відповідають дійсності, оскільки відповідач не відповідає на телефонні дзвінки позивача та не підтверджує готовності виконати умови договору поставки.
02.12.2024 до суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, по тексту яких відповідач зазначає, що позивачем з незрозумілих причин не виконано умов договору поставки №021 від 02.10.2023, але вину за власну бездіяльність намагається перекласти на відповідача. Відповідач наполягає на неможливості встановлення обставини передачі кошти згідно наданої позивачем розписки від 16.11.2023. Крім того, за твердженням відповідача, складення розписки після закінчення строку дії договору дає підстави для висновку про складення розписки поза межами строку дії договору поставки, а, відтак, у відповідача постає питання щодо того чи має така розписка відношення до спірного договору поставки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
02.10.2023 між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 (Постачальник) було укладено договір поставки №021, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних Постачальником та Покупцем.
Суд зазначає, що на першій сторінці договору поставки №021 дата його укладення зазначена наступним чином - « 2.10.2023», але по тексту даного судового рішення дата укладення договору вказується відповідно до правил оформлення дати цифровим способом - « 02.10.2023».
Згідно з п. 2.1 договору поставки №021 від 02.10.2023 поставка товару здійснюється Постачальником на умовах повної передоплати згідно із вартістю товару, зазначеною в специфікації (Офіційні правила тлумачення торговельних ' термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010). Пункт поставки згідно Замовлення Покупця.
Право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки Постачальником обробленого товару в пункті поставки відповідно до вимог Покупця та після підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує отримання товару Покупцем (п. 2.4 договору поставки №021 від 02.10.2023).
Умовами п. 4.1 договору поставки №021 від 02.10.2023 визначено, що поставка товару здійснюється на підставі попереднього письмового замовлення Покупця. Оформлення замовлення проводиться Покупцем у порядку, визначеному договором. В замовленні визначається: номер замовлення; дата; найменування кожної асортиментної позиції товару; артикул кожної асортиментної позиції товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції, ціна товару з урахуванням знижок; вартість партії товару; дата поставки товару; пункт поставки товару із зазначенням адреси; код та назва структурного підрозділу Покупця.
Відповідно до п. 4.2 договору поставки №021 від 02.10.2023 замовлення надсилається Покупцем засобами факсимільного зв'язку на телефон/факс Постачальника, або засобами електронного зв'язку (за допомогою мережі Інтернет), або на поштову адресу Постачальника, про яку Постачальник письмово повідомив Покупця, або на адресу місцезнаходження Постачальника (юридичну адресу), зазначену в розділі 17 цього договору.
Згідно з п. 4.3 договору поставки №021 від 02.10.2023 Постачальник повинен не пізніше 21-го (двадцяти одного) робочого дня з дати отримання замовлення Покупця надіслати останньому підтвердження його отримання в той самий спосіб, у який таке Замовлення було надіслано йому Покупцем, за виключення випадків, коли Замовлення направлене Покупцем засобами поштового зв'язку.
Відповідно до п. п. 9.1, 9.2 договору поставки №021 від 02.10.2023 оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом готівкового розрахунку на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у договорі. Оплата здійснюється Покупцем на підставі договору. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору.
Слід зазначити, що у розділі 17 договору поставки №021 від 02.10.2023 або у будь-якому іншому розділі договору інформація про номери банківських рахунків сторін відсутня.
Договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.10.2023. Сторони домовилися, що договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, за умови, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію даного договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати закінчення відповідного календарного року (п. 12.1 договору поставки №021 від 02.10.2023).
У специфікації до договору поставки №021 від 02.10.2023 сторонами було визначено характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється, а також визначено загальну ціну товару, яка становить 1 327 990,00 грн.
16.11.2023 ОСОБА_2 було складено розписку, згідно якої відповідач зобов'язався повернути суму коштів у розмірі 1 327 990,00 грн згідно договору поставки №0211 від 2.10.2023, укладеного з Кривутою Д.Я., та розірвати договір за бажанням обох сторін. У розписці вказано, що сума коштів до повернення має бути підготовлена до 20.11.2023 включно.
Згідно довідки АТ «Універсалбанк» від 08.11.2024 банківські операції на рахунку Пузанової Д.С. протягом періоду з 02.10.2023 до 31.10.2023 відсутні.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 02.10.2023 між Кривутою Д.Я. та Пузановою Д.С. було укладено договір поставки №021, за умовами якого відповідач зобов'язався на підставі замовлення позивача поставити товар, загальна вартість якого становить 1 327 990,00 грн. При цьому, за змістом п. п. 2.1, 9.1 договору поставки №021 від 02.10.2023 товар має бути оплачений на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця.
Враховуючи зміст зобов'язань сторін за договором поставки №021 від 02.10.2023, господарський суд доходить висновку, що товар мав бути поставлений за умови виконання Кривутою Д.Я. двох основних умов: сплати коштів на умовах передоплати та направлення замовлення для поставки відповідачем товару.
Проте, як було встановлено судом, у договорі поставки №021 від 02.10.2023 інформація про номери банківських рахунків сторін відсутня. Враховуючи вказану обставину, а також відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідачем свого рахунку позивачеві для перерахування попередньої оплати, господарський суд відхиляє надану відповідачем довідку АТ «Універсалбанк» від 08.11.2024.
У поданій до суду позовній заяві Кривута Д.Я. стверджує, що обставина передачі коштів за договором №021 від 02.10.2023 підтверджується розпискою Пузанової Д.С. від 16.11.2023.
Господарським судом було встановлено, що 16.11.2023 Пузанова Д.С. склала розписку, згідно якої відповідач зобов'язався повернути суму коштів у розмірі 1 327 990,00 грн згідно договору поставки №0211 від 2.10.2023, укладеного з Кривутою Д.Я., та розірвати договір за бажанням обох сторін. У розписці вказано, що сума коштів до повернення має бути підготовлена до 20.11.2023 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 по справі №916/667/18 наголосила, що під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Водночас законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами. Зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів. Натомість заінтересована сторона може спростовувати цю обставину іншими доказами, які, наприклад, свідчать про підписання договору або розписки, якщо вона втілена в окремому документі, під впливом помилки, обману, насильства тощо.
З огляду на викладене вище, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 08.09.2020 по справі №916/667/18, щодо правових наслідків складення розписки, господарський суд доходить висновку, що незважаючи на визначену договором поставки №0211 від 2.10.2023 умову перерахувати кошти на банківський рахунок відповідача, обставина передачі відповідачу коштів готівкою може бути доведена таким письмовим доказом як розписка.
За результатами надання оцінки змісту розписки від 16.11.2023 господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , склавши та підписавши вказану розписку, підтвердила факт отримання від позивача грошових коштів у розмірі 1 327 990,00 грн згідно з договором поставки №021 від 02.10.2023. Включення Пузановою Д.С. до розписки твердження, згідно з яким вона зобов'язується повернути кошти, свідчить про отримання коштів, оскільки в протилежному випадку у відповідача були відсутні підстави підтверджувати наявність у неї певного зобов'язання.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Проте, відзив ОСОБА_2 не містить заперечень проти обставини отримання грошових коштів від позивача на виконання умов договору №021 від 02.10.2023. Відповідач вказує про ненадання позивачем до позовної заяви беззаперечних доказів здійснення оплати товару, але безпосередньо обставину отримання коштів не заперечує.
Доводи відповідача про наявність описки у номері договору під час складення розписки від 16.11.2023, та, відповідно, неможливість підтвердження обставини отримання коштів саме за договором №021 від 02.10.2023 судом відхиляються, оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів укладення між сторонами будь-яких інших договорів.
Крім того, суд зазначає, що юридична сили розписки не може бути спростована лише з підстав складення розписки після закінчення строку дії договору №021 від 02.10.2023, тобто після 31.10.2023. Суд звертає увагу відповідача, що цивільне законодавство не визначає такої підстави для припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Господарським судом також враховано, що в процесі розгляду даного спору ОСОБА_2 стверджувала, що вона готова виконати прийняті на себе зобов'язання після направлення позивачем замовлення. При цьому, саме відсутність замовлення згідно доводів відповідача унеможливлювало виконання договору.
Разом з тим, за переконанням суду, лише особа, яка отримала попередню оплату за товар може вказувати на відсутність замовлення як необхідної умови для виконання зобов'язання за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII (з наступними змінами та доповненнями) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
ОСОБА_2 , посилаючись на неможливість встановлення зі змісту розписки від 16.11.2023 обставини отримання грошових коштів, не надала висновок лінгвістичної експертизи незважаючи на наявність такого права.
Наведене у своїй сукупності дозволяє господарському суду дійти висновку про доведеність ОСОБА_1 обставини передачі ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1 327 990,00 грн на виконання договору поставки №021 від 02.10.2023.
Відповідно до положень ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. статті 693 ЦК України є послідовним та наведений у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018.
Господарський суд зазначає, що строк виконання ОСОБА_2 зобов'язання за договором поставки №021 від 02.10.2023 в частині поставки товару має розраховуватися від дати направлення позивачем замовлення на поставку товару, яке в матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Під час розгляду даної справи сторонами не було повідомлено суду обставин, за яких ОСОБА_2 склала розписку від 16.11.2023, в якій вона зобов'язалася повернути кошти у строк до 20.11.2023. Проте, вочевидь складанню зазначеної розписки передували інші події, з настанням яких кожна із сторін прийняла рішення про недоцільність подальшого виконання договору.
Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 28.01.2020 по справі №910/15489/18 також було наголошено про необхідність надання оцінки поведінці сторін з урахуванням принципу добросовісності, з якого походить доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), під час вирішення питання наявності правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору підряду.
Поведінка ОСОБА_2 , яка у розписці від 16.11.2023 зобов'язалася повернути грошові кошти у строк до 20.11.2023, та яка на зверталася до позивача з листами щодо доцільності та порядку виконання зобов'язання з поставки товару після закінчення строку дії договору або протягом будь-якого розумного строку до моменту звернення позивача до суду, не відповідає поведінці ОСОБА_2 , яка під час розгляду судом даного спору стверджувала про не направлення позивачем замовлення.
Викладене дозволяє господарському суду зробити висновок, що наведені відповідачем доводи про не направлення замовлення є виключно намаганням відповідача уникнути виконання обов'язку з повернення грошових коштів.
З огляду на викладене, враховуючи невідповідність поведінки ОСОБА_2 попереднім заявам, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 1 327 990,00 грн згідно з приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених фізичною особою-підприємцем Кривутою Діаною Ярославівною позовних вимог шляхом присудження до стягнення з фізичної особи-підприємця Пузанової Дар'ї Сергіївни попередньої оплати у розмірі 1 327 990,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пузанової Дар'ї Сергіївни / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь фізичної особи-підприємця Кривути Діани Ярославівни / АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / суму попередньої оплати у розмірі 1 327 990,00 грн /один мільйон триста двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто грн 00 коп./, судовий збір у розмірі 19 919,85 грн /дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн 85 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна