вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/682/21
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дадвані М.Т. розглянувши матеріали справи
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНАД» (07714, Київська обл., Яготинський р-н, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» (16713, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Крупичполе, вул. Хмельницького, 55)
про стягнення штрафних санкцій та збитків у розмірі 9155029,74 грн.
за участю представників:
від позивача за зустрічним позовом: Макарчук Р.С., виписка з ЄДРЮОФОП та ГФ №227729598037 від 11.07.2023
від відповідача за зустрічним позовом: Хомин О.М., ордер серія АА №1379671 від 05.12.2023
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ічня Екопродукт» (далі - ТОВ «Ічня Екопродукт») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (далі - ТОВ «Манад») про стягнення 2 892 750, 00 грн заборгованості за поставлений згідно договору поставки № 246 від 12.10.2020 (далі - договір) товар.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/682/21 за правилами загального позовного провадження.
Водночас 27.04.2021 ТОВ «Манад» (далі також - позивач за зустрічним позовом) подало до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву з вимогами до ТОВ «Ічня Екопродукт» (далі також - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 9 155 029, 74 грн штрафних санкцій та збитків, у тому числі: 859 950, 00 грн неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 3 780 000, 00 грн неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, 1 464 827,00 грн збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту, 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди, 1 160 252, 74 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх зобов'язань за договором поставки № 246 від 12.10.2020, в частині поставки кукурудзи в повному обсязі у строк, встановлений договором, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом зазначає, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 890 000, 00 грн внаслідок неотримання доходу від подальшої реалізації недопоставленого товару, та збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмірі 1 160 252, 74 грн, позаяк ТОВ «Манад» було змушено замінити недопоставлений товар іншим аналогічним товаром, придбаним в іншого постачальника. Поряд з цим, ТОВ «Манад» зазначає, що понесло збитки у вигляді додаткових витрат у сумі 1 464 827,00 грн, внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту ПДВ, оскільки відповідач за зустрічним позовом несвоєчасно зареєстрував податкові накладні. До того ж вказані обставини послугували для нарахування штрафів, обумовлених умовами договору поставки № 246 від 12.10.2020, а саме за несвоєчасну поставку товару та несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Господарський суд Київської області ухвалою від 05.05.2021 прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Манад» до ТОВ «Ічня Екопродукт» про стягнення загалом 9 155 029, 74 грн штрафних санкцій та збитків до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/682/21 та об'єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/682/21.
ТОВ «Ічня Екопродукт» проти зустрічного позову заперечувало, зазначаючи, що несвоєчасна поставка товару відбулася внаслідок порушення умов договору з боку ТОВ «Манад», яким не було подано необхідний транспорт для завантаження товару, оскільки умовами договору № 246 від 12.10.2020 визначено, що вивезення товару з пункту завантаження здійснюється транспортом покупця, тобто, ТОВ «Манад». З огляду на викладене, відповідач за зустрічним позовом вважає, що ним не прострочино виконання зобов'язання, а тому у ТОВ «Манад» не виникло прав на застосування до постачальника штрафних санкцій та збитків.
Водночас в подальшому відповідач за зустрічним позовом, у поданих 10.08.2022 додаткових запереченнях, частково визнав зустрічні позовні вимоги, зокрема зазначивши, що ним не було поставлено 382,50 м/т кукурудзи, що за умовами договору еквівалентно 481 950, 00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару, який (штраф) ТОВ «Ічня Екопродукт», в свою чергу, просило зменшити на 50 % відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2021, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, залишено без розгляду первісний позов ТОВ «Ічня Екопродукт» до ТОВ «Манад» про стягнення 2 892 750, 00 грн заборгованості за договором поставки № 246 від 12.10.2020.
Отже, в подальшому Господарський суд Київської області розглядав справу № 911/682/21 в частині зустрічного позову ТОВ «Манад» до ТОВ «Ічня Екопродукт» про стягнення 9 155 029, 74 грн штрафних санкцій та збитків.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2022 у справі № 911/682/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, зустрічні позовні вимоги ТОВ «Манад» задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ «Ічня Екопродукт» на користь ТОВ «Манад» 481 950, 00 грн штрафу за прострочення поставки кукурудзи, 3 780 000, 00 грн штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, 1 890 000, 00 грн втраченої вигоди, 650 250, 00 грн збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення непоставленого товару аналогічним товаром та 102 033, 00 грн судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
До того ж постановою (додатковою) Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі № 911/682/21 задоволено заяву ТОВ «Ічня Екопродукт» про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнуто з ТОВ «Манад» на користь ТОВ «Ічня Екопродукт» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 скасовано, справу № 911/682/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
У своїй постанові Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно із частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Верховний Суд виходив, з того, що вирішуючи спори стосовно стягнення збитків, судам необхідно враховувати таке:
- для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки;
- протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Водночас, як зазначено в постанові, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків [1 464 827 грн у вигляді додаткових витрат, понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту], та, задовольняючи частково вимогу про стягнення збитків [650 250 грн у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення непоставленого товару аналогічним товаром], не дослідили наявність / відсутність повного складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, що є порушенням та свідчить про неправильне застосування норми матеріального права (ст. 22 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст. 86, 236, 237 ГПК України).
Верховний Суд вказав, що у цьому випадку при новому розгляді справи судам необхідно визначитись стосовно наявності всіх елементів цивільного правопорушення та встановити наявність / відсутність підстав для стягнення втраченої вигоди з урахуванням приписів, зокрема, ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України.
Щодо вимог про стягнення штрафу у цій справі та вирішення питання про його змешення судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексуУкраїни, Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 вказав, що суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Верховний Суд відзначив, що ТОВ «Ічня Екопродукт», мотивуючи клопотання про зменшення штрафу, послідовно вказувало на відсутність реальних збитків у ТОВ «Манад» та просило суд взяти до уваги стан обох сторін, разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, виснував, що відповідачем за зустрічним позовом не доведено наявності у даній справі виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки (у даному випадку - штрафу), заявленої до стягнення, на 50%.
Отже, вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов'язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків.
Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 матеріали справи № 911/682/21 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 20.07.2023 Господарським судом Київської області у складі судді Смірнова О.Г. прийнято справу № 911/682/21 на новий розгляд, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2023 о 14:00.
04.09.2023 на електронну адресу суду ТОВ «Манад» надіслало пояснення з врахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за змістом яких позивач за зустрічним позовом підтримує свої вимоги та просить позов задовольнити повністю.
Також 04.09.2023 ТОВ «Ічня Екопродукт» подало додаткові пояснення до суду на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2023, в яких відповідач за зустрічним позовом просить задовольнити вимоги ТОВ «Манад» частково в сумі 240 975, 00 грн, як 50 % штрафу за несвоєчасну поставку товару, в решті позовних вимог ТОВ «Ічня Екопродукт» просить відмовити позивачу за зустрічним позовом. В обґрунтування зменшення розміру неустойки відповідач за зустрічним позовом додатково зазначає, що ТОВ «Ічня Екопродукт» є важливим суб'єктом економічної діяльності в сфері агропромисловості в Україні, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України опинилося у складному становищі, зокрема, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 № 2-13/VIII «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» ТОВ «Ічня Екопродукт» включено до переліку суб'єктів господарювання, які постраждали внаслідок цих обставин. Враховуючи викладене, відповідач за зустрічним позовом наголошує, що існують всі правові підстави для зменшення судом нарахованого штрафу за порушення строків поставки товару на 50 %, тобто до 240 975, 00 грн.
07.09.2023 канцелярією господарського суду зареєстровано заяву ТОВ «Ічня Екопродукт» про орієнтовний розрахунок судових витрат.
Розгляд справи неодноразово відкладався. Також судом оголошувались перерви у судових засіданнях.
В судове засідання 28.03.2024 з'явились представники сторін та підтримали свої позиції.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача за зустрічним позовом та заперечення відповідача за зустрічним позовом, суд встановив.
Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх зобов'язань за договором поставки № 246 від 12.10.2020, щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором.
Так, 12.10.2020 між ТОВ «Манад» (далі також - покупець) та ТОВ «Ічня Екопродукт» (далі також - постачальник) укладено договір поставки № 246, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме - кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року, насипом (далі - товар), а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.
За умовами п. 1.5 договору визначено, що для виконання взятих на себе зобов'язань в частині податкових застережень, сторони дійшли згоди про наступне:
- постачальник визнає, що податковий кредит (п. 14.1.181 ст. 14 ПК України) для покупця з точки зору цивільного законодавства є грошовими коштами (об'єктом цивільних прав) згідно з ст. 192 ЦК України, та визначається як сума коштів, на яку покупець має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V ПК України або поповнити свої обігові кошти за рахунок бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ (пп. 1.5.4);
- постачальник зобов'язаний скласти ПН/РК на дату виникнення податкових зобов'язань, згідно п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, у день виникнення таких податкових зобов'язань та зареєструвати ПН та / або РК в ЄРПН протягом 5-ти робочих днів із обов'язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД та обов'язковим наданням покупцю ПН/РК та підтвердження про їх реєстрацію в ЄРПН. У разі порушення цього пункту, постачальник несе відповідальність згідно п. 8.1 цього договору (пп. 1.5.5);
- у разі неможливості формування покупцем податкового кредиту (отримання грошових коштів) та / або неможливості декларування зазначених сум у податковій звітності з ПДВ та / або неможливості отримання сум бюджетного відшкодування ПДВ та / або неможливості підтвердження покупцем перед своїми контрагентами інформації про належно виконані податкові зобов'язання постачальника перед покупцем, зокрема, але не виключно, внаслідок:
а) несвоєчасного (порушення строку) складання та реєстрації постачальником ПН та / або РК у ЄРПН, складання ПН/РК з помилками, та / або з порушеннями, недотримання правил реєстрації ПН/РК в ЄРПН;
б) зупинення реєстрації ПН та / або РК у ЄРПН та / або прийняття органами податковими органами рішення про відмову і реєстрації ПН/РК у ЄРПН та / або відмови компетентними органами у задоволенні скарги про скасування рішення про відмову у реєстрації ПН/РК, визнається сторонами як збитки покупця у вигляді втрачених доходів (упущеної вигоди), що розглядається сторонами як імперативне положення та постачальник несе відповідальність перед покупцем згідно п.п. 7.1, 7.3, 7.8, 8.3 цього договору. У випадку зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН постачальник зобов'язаний, зокрема, вчинити дії, передбачені п.п. 5.8, 8.2 цього договору (пп. 1.5.6);
- у випадку зупинення реєстрації ПН або РК в ЄРПН за рішенням податкових органів постачальник зобов'язаний в день отримання квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН повідомити покупця та не пізніше наступного дня з дня отримання квитанції про зупинення ПН/РК вжити всіх передбачених чинним законодавством заходів спрямованих на реєстрацію ПН/РК у ЄРПН. У випадку відмови податковими органами у реєстрації ПН/РК у ЄРПН, постачальник зобов'язаний з дня наступного, що слідує за днем отримання рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН, вжити заходів до оскарження такого рішення та надати підтвердження покупцю про вжиті заходи оскарження не пізніше наступного дня подання відповідної скарги / позову. За не вчинення дій, передбачених цим пунктом, постачальник несе відповідальність, передбачену п. 8.1 цього договору (пп. 1.5.7).
Відповідно до п. 3.1 договору кількість товару - 3 000 метричних тонн +/- 10 % за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.
Згідно із п. п. 4.1, 4.2 договору ціна товару становить 5 250, 00 грн без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1 050, 00 грн за 1 тонну, всього з ПДВ - 6 300, 00 грн за 1 тонну, за умови, що якість та кількість товару відповідає вимогам, встановленим в п. 2.1 та п. 3.1 даного договору. За погодженням сторін ціна може бути переглянута, що затверджується письмово додатковою угодою до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Загальна сума договору з ПДВ складає 18 900 000, 00 грн, з яких 3 150 000, 00 грн ПДВ, +/- 10 % в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем в українській гривні, шляхом перерахування суми на банківський рахунок постачальника у спосіб і порядок, встановлений у п. 5.2 цього договору.
Оплата за товар здійснюється покупцем у два етапи наступним чином:
- 83,33 % вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника, отриманих за правилами згідно п. 11.4 цього договору протягом 5-ти банківських днів з дня, що слідує за днем надання документів для оплати;
- 16,67 % вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.1, дотримання вимог п. п. 6.1, 6.2, 6.9, 6.10, 11.3 цього договору, надання товарно-транспортних видаткових накладних та реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно з пп. 1.5.5 цього договору, протягом 5-ти банківських днів, з дня надання квитанції про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН за правилами згідно п. 11.4 цього договору або через систему електронного документообігу «M.E.D.o.c» або в паперовій формі.
Постачальник зобов'язується протягом 5-ти робочих днів відповідно до пп. 1.5.5 п. 1.5 цього договору вчинити дії, спрямовані на реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Водночас п. п. 5.6, 5.8 договору передбачено, що у разі порушення (часткового або повного невиконання та / або неналежного виконання) умов п.п. 1.1 - 1.2; п. 1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), п.п. 2.1 - 2.3; п. 3.1; п. 5.3; п.п. 6.1 - 6.4, 6.7, 11.1 цього договору покупець має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов п.п. 1.1-1.2; п.1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), а також п.п. 2.1 - 2.3; п. 3.1; п. 5.3; п.п. 6.1 - 6.4, 6.7, 11.1 цього договору.
У разі настання випадку, передбаченого пп. б) пп. 1.5.6 п. 15.1 цього договору, якщо податковими органами зупинено реєстрацію ПН та / або РК у ЄРПН, сторони діють у відповідності до вимог п. 8.2 цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно п.п. 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк з 12 жовтня 2020 по 30 листопада 2020 року, включно.
Згідно із п. 6.2 договору, товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль та / або франко-вагон (Правила Інкотермс 2010), за вибором покупця.
Розділом 7 «Збитки» договору сторони передбачили пункти, які, зокрема, визначають, що у разі порушення постачальником умов пп. 1.5.4, 1.5.6, 1.5.7 п. 1.5 цього договору, якщо це призвело до неможливості формування покупцем податкового кредиту, визнається сторонами як збитки покупця у вигляді втрачених доходів (упущеної вигоди) в сумі втраченого податкового кредиту, збитки підлягають відшкодуванню постачальником незалежно від застосування неустойки у вигляді штрафу, передбаченого п. 8.3 цього договору (п. 7.3 договору).
Також п. 7.6 та 7.8 договору передбачено, що у випадку придбання покупцем аналогічного товару у інших постачальників внаслідок невиконання постачальником своїх зобовязань, передбачених п. п. 1.1, 2.1 - 2.3, 3.1, 6.1 - 6.2 цього договору, збитки визначаються як різниця між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін (включаючи надбавки, націнки, доплати за терміновість, транспортні витрати тощо).
У разі невиконання постачальником умов п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 7.1, 11.1 цього договору постачальник відшкодовує покупцю втрачену вигоду в розмірі десяти відсотків від суми договору, зазначеної у п. 4.2 цього договору, а за порушення вимог пп. 1.5.4 - 1.5.7 п. 1.5 цього договору - в сумі втраченого податкового кредиту.
Розділом 8 договору сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема:
- у разі порушення вимог пп. 1.5.5 (щодо строків реєстрації ПН/РК) та пп. 1.5.7 (щодо оскарження рішень про зупинення реєстрації ПН/РК) п. 1.5 цього договору, порушення та / або настання обставин, передбачених п. 7.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми, зазначеної у п. 4.2 цього договору (п. 8.1 договору);
- у випадку настання обставин, передбачених пп. б) пп. 1.5.6 п. 1.5 цього договору в частині зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН, до постачальника застосовується штрафна санкція в сумі 20 %, що дорівнює сумі ПДВ, сплаченої покупцем та яка зазначена в ПН/РК, реєстрацію якої зупинено в ЄРПН, та яку постачальник зобов'язується повернути покупцю на банківський рахунок протягом 5-ти робочих днів з дня зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. У разі прийняття рішення податковим органом про реєстрацію ПН/РК у ЄРПН, сплачена / повернута сума постачальником підлягає поверненню покупцем на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від постачальника підтвердження про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. У випадку невиконання постачальником цих вимог, штрафна санкція підвищується кожного п'ятого дня прострочення на 10 % (десять відсотків) порівняно із попереднім періодом, протягом якого сума мала бути сплачена постачальником (п. 8.2 договору);
- у разі порушення та / або настання обставин, передбачених пп. а), б) пп. 1.5.6, пп. 1.5.4, 1,5.7 п. 1.5, п.п. 7.3, 7.8 цього договору, постачальник додатково сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в сумі п'ятдесяти відсотків суми коштів податку на додану вартість, яку покупцем не було включено та / або за рахунок якої неможливо сформувати / віднести до податкового кредиту (п. 8.3 договору);
- за не поставку товару в строк, зазначений у п. 6.1 цього договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару. Штраф за цим пунктом договору сплачується незалежно від заподіяних покупцю збитків (п. 8.5 договору).
За приписами п. 11.1 договору, сторони стверджують, що досягли згоди по всіх істотним умовам цього договору та домовились, що метою цього договору є отримання ними доходу (прибутку) внаслідок поставки постачальником товару покупцю, який має намір його реалізувати з метою отримання доходу (прибутку), та сторони докладатимуть всіх зусиль для належного виконання умов цього договору, нестимуть відповідальність у розмірах та в межах умов цього договору, а у разі не врегульованих цим договором питань відповідальності - в межах, визначених чинним законодавством. Сторони домовились, що положення пп. 6.11.3, п. п. 7.8, 8.7 цього договору мають імперативний характер.
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 11.2 договору).
Пунктом 11.5 договору сторони погодили, що зміни та доповнення вносяться до цього договору за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору.
У пункті 11.9 договору сторони погодили, що постачальник і покупець стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; волевиявлення сторін є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; сторони не обмежені у праві вчиняти правочини, не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення договору на захворювання, не перебувають під впливом лікарських та інших препаратів, що перешкоджають усвідомленню його суті; діють добровільно, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, вільне володіння українською мовою дозволяє кожному із них правильно зрозуміти зміст цього договору; вони можуть самостійно прочитати та підписати цей договір; цей договір не суперечить правам та інтересам сторін. У випадку встановлення статутом постачальника або законом обмежень, у тому числі - щодо вчинення значного правочину, постачальник зобов'язаний вчинити заходи, спрямовані на усунення таких обмежень, при цьому покупець не несе і не може нести ризики невчинення дій постачальником, які він зобов'язаний був вчинити для зняття таких обмежень. Сторони також домовились, що у випадку наявності у постачальника обмежень щодо підписання договорів (вчинення правочинів) сторони вважають, що схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину за цим договором можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено. Схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину, зокрема, але не виключно, прийняття оплати за товар, відвантаження товару тощо.
Копія договору поставки № 246 від 12.10.2020 наявна в матеріалах справи.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 7 від 26.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 350 м/т на суму 2 205 000, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 7 від 26.10.2020 здійснило оплату за 350,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості в сумі 1 837 500, 00 грн, у т.ч. 306 250,00 грн ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 674 від 26.10.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» 01.11.2020 здійснило поставку кукурудзи в кількості 351,22 м/т на суму 2 212 686, 00 грн, у т.ч. ПДВ 368 781, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 01.11.2020 та товарно-транспортними накладними № 417283, № 417282, № 417283, № 417281, № 417280, № 417279, № 417148, № 417147, № 417278, № 417277, № 417149.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 26.10.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 306 250, 00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє мало зареєструвати з 27.10.2020 по 02.11.2020.
30.10.2020 ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 3 від 26.10.2020 на суму податкових зобов'язань з ПДВ 306 250, 00 грн.
У зв'язку із здійсненням 01.11.2020 поставки кукурудзи у кількості 351,22 м/т на суму 2 212 686, 00 грн, у т.ч. ПДВ 368 781, 00 грн, за правилом першої події (відвантаження товару) у ТОВ «Ічня Екопродукт» виник обов'язок з реєстрації податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ 62 531, 00 грн, яку останнє мало зареєструвати з 02.11.2020 по 06.11.2020, для отримання остаточної оплати за товар в розмірі 16,67 % та віднесення ТОВ «Манад» сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.
Однак, як зазначає позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 1 від 01.11.2020 лише 26.11.2020, прострочивши її реєстрацію на 19 календарних днів (з 07.11.2020 по 25.11.2020) та не надавши покупцю доказів її реєстрації в ЄРПН.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 8 від 30.10.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 1325 м/т на суму 8 347 500, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 8 від 30.10.2020 здійснило оплату за 1325,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості в сумі 6 956 250,00 грн, у т.ч. 1 159 375, 00 грн ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № № 716, 717, 718 від 02.11.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку ТОВ «Манад» кукурудзи:
- 02.11.2020 в кількості 1104,166666 м/т на суму 6 956 250, 00 грн, у т.ч. ПДВ 1 159 375, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № № 2, 3, 4 від 02.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483092, 483011, 483098, 483097, 483096, 483095, 483094, 483093, 483091, 483090, 483089, 483088, 483087, 483004, 483003, 483002, 483001, 417295, 417299, 417298, 417296, 417297, 417294, 417293, 417292, 417291, 417290, 417289, 417288, 417287, 417286, 417285;
- 04.11.2020 в кількості 231,353334 м/т на суму 1 457 526, 00 грн, у т.ч. ПДВ 242 921, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 04.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483012, 417386, 417378, 417381, 417384, 417383, 417385.
Отже у період з 02.11.2020 по 04.11.2020 покупцеві було поставлено 1335,520 м/т кукурудзи на загальну суму 8 413 776, 00 грн, у т.ч. ПДВ 1 402 296, 00 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 02.11.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів згідно платіжних доручень № № 716, 717, 718) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1 159 375, 00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє повинно було зареєструвати з 03.11.2020 по 09.11.2020.
Однак, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 2 від 02.11.2020 лише 26.11.2020, прострочивши її реєстрацію на 16 календарних днів.
У зв'язку із здійсненням 04.11.2020 поставки кукурудзи у кількості 231,353334 м/т на суму 1 457 526, 00 грн, у т.ч. ПДВ 242 921, 00 грн, у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (відвантаження товару) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 242 921,00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН на суму ПДВ 242 921, 00 грн, яку останнє мало зареєструвати з 05.11.2020 по 11.11.2020.
Однак, відповідач за зустрічним позовом здійснив реєстрацію податкової накладної № 3 від 04.11.2020 в ЄРПН на суму 242 921, 00 грн лише 26.11.2020.
На виконання умов договору постачальник ТОВ «Ічня Екопродукт» виставило покупцю ТОВ «Манад» рахунок-фактуру № 1 від 18.11.2020 на оплату кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року у кількості 915 м/т на суму 5 764 500, 00 грн.
ТОВ «Манад» на підставі рахунку-фактури № 1 від 18.11.2020 здійснило оплату за 915,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33% вартості в сумі 4 803 750, 00 грн, у т.ч. ПДВ 800 625, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № № 810, 811 від 18.11.2020.
ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку ТОВ «Манад» кукурудзи:
- 20.11.2020 в кількості 386,54 м/т на суму 2 435 202, 00 грн, у т.ч. ПДВ 405 867, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 20.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 417241, 417240, 417242, 417239, 417238, 417237, 417236, 417235, 417234, 417233, 417232;
- 21.11.2020 в кількості 250,42 м/т на суму 1 577 646, 00 грн, у т.ч. ПДВ 262 941, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 21.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 417243, 417244, 417245, 417246, 417250, 417248, 417249.
- 24.11.2020 в кількості 293,80 м/т на суму 1 850 940, 00 грн, у т.ч. ПДВ 308 490,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 24.11.2020 та товарно-транспортними накладними № № 483059, 483104, 483105, 483106, 483107, 483108, 483109, 483110, 483111.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 18.11.2020 у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (отримання коштів згідно з платіжними дорученнями № № 810, 811) виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 495 173,00 грн, та виник обов'язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН, яку останнє повинно було зареєструвати з 19.11.2020 по 25.11.2020.
Однак, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Ічня Екопродукт» зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 4 від 18.11.2020 лише 14.12.2020, прострочивши її реєстрацію на 18 календарних днів.
У зв'язку із поставкою кукурудзи у період з 20.11.2020 по 24.11.2020 у кількості 930,76 м/т у ТОВ «Ічня Екопродукт» за правилом першої події (відвантаження товару) виникли податкові зобов'язання з ПДВ на суму 977 298, 00 грн, і таким чином ТОВ «Ічня Екопродукт» зобов'язане було здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних із врахуванням податкових зобов'язань з ПДВ за фактами відвантаження товару.
Однак, відповідач за зустрічним позовом фактично здійснив реєстрацію податкових накладних 14.12.2020, зокрема:
- № 8 від 21.11.2020 на суму ПДВ 173 635, 00 грн, тоді як остання мала бути зареєстрована в ЄРПН з 23.11.2020 по 27.11.2020, тобто зареєстрована із простроченням на 16 календарних днів;
- № 9 від 24.11.2020 на суму ПДВ 308 490 грн, тоді як остання мала бути зареєстрована в ЄРПН з 25.11.2020 по 01.12.2020, тобто зареєстрована із простроченням на 12 календарних днів.
Як стверджує позивач за зустрічним позовом, кількість товару, яка мала бути поставлена покупцю за умовами п. 3.1 договору становить 3000 м/т + 10 % (за вибором покупця), тобто 3300 м/т, однак з наведених вище обставин випливає, що ТОВ «Ічня Екопродукт» поставило ТОВ «Манад» всього 2617,50 м/т кукурудзи.
Отже, кількість недопоставленої кукурудзи, на думку ТОВ «Манад», склала 682,50 м/т, з яких 382,50 м/т - до кількості 3000,00 м/т та 300,00 м/т як кількість товару +10 % згідно умов п. 3.1 договору за вибором ТОВ «Манад» як покупця товару, при обставинах, що сторонами у п. 6.1 договору обумовлено строк постачання кукурудзи по 30.11.2020 включно.
У зв'язку із не виставленням ТОВ «Ічня Екопродукт» у період з 19.11.2020 по 30.11.2020 рахунків-фактур для здійснення подальшої поставки товару, ТОВ «Манад» платіжним дорученням № 886 від 30.11.2020 здійснило оплату за 410,00 м/т кукурудзи в розмірі 83,33 % вартості товару в сумі 2 152 500, 00 грн, у т.ч. ПДВ 358 750, 00 грн. Вказані кошти, як стверджує позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Манад» перерахувало постачальнику для здійснення наступних поставок товару (кукурудзи) у відповідності до вимог п. 3.1 договору, з урахуванням свого права опціону на вибір +10 % (+300,00 м/т) для досягнення остаточної кількості товару в обсязі 3300,00 м/т.
Однак ТОВ «Ічня Екопродукт» повернуло отримані кошти ТОВ «Манад» із призначенням платежу: «повернення зайво перерахованої оплати за кукурудзу 410 тон (83,33 % вартості товару) зг.дог.246 від 12.10.2020 р. у т.ч. ПДВ 20% - 358 750, 00 грн», що підтверджується банківською випискою за 01.12.2020.
Із матеріалів справи випливає, що 19.01.2021 ТОВ «Манад» звернулося до ТОВ «Ічня Екопродукт» із листом № 33/01-2021, в якому вимогало здійснити поставку кукурудзи у кількості 682,50 м/т, з урахуванням свого права на вибір поставки кукурудзи +10% згідно положень п. 3.1 договору, для повного виконання договору у кількості 3300,00 м/т.
У відповідь на вказаний лист ТОВ «Ічня Екопродукт» направило листа № 1 від 25.01.2021, в якому висунуло ТОВ «Манад» вимогу про негайну оплату 2 892 750, 00 грн, у т.ч. ПДВ 482 125, 00 грн, за вже поставлений товар - кукурудзу у кількості 2617,52 м/т, як передумову для поставки 382,00 м/т, та виставило рахунок-фактуру № 1 від 25.01.2021 із заявкою № 3 від 25.01.2021 на оплату 382,00 м/т в сумі 2 406 600, 00 грн, у т.ч. ПДВ 401 100, 00 грн.
Однак ТОВ «Манад» повторно звернулося до ТОВ «Ічня Екопродукт» з листом № 37/02-2021 від 02.02.2021, за змістом якого зазначало, що останнім порушено умови договору щодо кількості поставленого товару та строків його постачання, що, у свою чергу, згідно умов п.п. 5.2 та 5.6 договору зумовило ненастання у ТОВ «Манад» обов'язку з оплати отриманого товару в розмірі 16,67 % до моменту усунення порушень та дає підстави для притримання здійснення оплати за товар до моменту усунення порушень, які допустило ТОВ «Ічня Екопродукт», а також зазначалося про відповідальність за порушення умов договору. Також повторно була висунута вимога про здійснення відповідачем за зустрічним позовом допоставки товару у кількості 682,50 м/т для досягнення кількості 3300,00 м/т та зазначено, що з моменту усунення даного порушення ТОВ «Манад» повністю виконає своєї зобов'язання з оплати 16,67 % вартості за вже поставлений товар в сумі 2 892 750, 00 грн з ПДВ та здійснить остаточну оплату в повному обсязі за допоставлений товар у кількості 682,50 м/т.
Разом з тим, 03.02.2021 ТОВ «Манад» направило ТОВ «Ічня Екопродукт» лист № 41/02-2021 із пропозицією надати графік відвантаження недопоставленої кількості товару - кукурудзи у кількості 682,50 м/т із пункту поставки ТОВ «Комбікормник», який (графік) ТОВ «Манад» просило надати протягом 5-ти календарних днів.
Натомість ТОВ «Ічня Екопродукт» на адресу ТОВ «Манад» направило лист № 2 від 08.02.2021 про виконання умов договору, за змістом якого постачальник зазначив, що для подальшого отримання 382,00 м/т кукурудзи 3 класу ТОВ «Манад» має сплатити на рахунок ТОВ «Ічня Екопродукт» такі платежі:
1) негайно погасити заборгованість за поставлені 2617,52 м/т товару в розмірі 2 892 750, 00 грн, у тому числі ПДВ 482 125, 00 грн;
2) згідно п. 5.2 договору сплатити 2 406 600, 00 грн, у тому числі ПДВ 401 100, 00 грн, на підставі рахунку на оплату № 1 від 25.01.2021 та заявки постачальника № 3 від 25.01.2021.
Отже як слідує з матеріалів справи, сторони не дійшли згоди щодо кількості, строків поставки та оплати, обумовленого договором поставки № 246 від 12.10.2020 товару.
Враховуючи викладене, ТОВ «Манад» звертаючись із зустрічним позовом зазначає, що, на його переконання, відповідач за зустрічним позовом мав поставити йому 3300 м/т кукурудзи у строк до 30.11.2020. Разом з тим, ТОВ «Ічня Екопродукт» здійснило поставку кукурудзи у кількості 2617,50 м/т і не поставило у строк по 30.11.2020 весь обсяг товару, чим зумовило прострочення виконання зобов'язання з поставки кукурудзи у встановлений договором строк в обсязі 682,50 м/т.
З огляду на допущення відповідачем за зустрічним позовом прострочення виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в обсязі 682,50 м/т в строк встановлений договором, позивач за зустрічним позовом просить суд на підставі п. 8.5 договору стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару в установлений договором строк в обсязі 682,50 м/т, розмір якого за розрахунком позивача за зустрічним позовом складає 859 950, 00 грн.
Також позивач за зустрічним позовом вказує, що ТОВ «Ічня Екопродукт» порушило не тільки зобов'язання з поставки кукурудзи, а й зобов'язання із своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що мало наслідком порушення права ТОВ «Манад» на податковий кредит, який за умовами пп. 1.5.4 п. 1.5 договору є об'єктом цивільних прав та як наслідок призвело до додаткових витрат позивача за зустрічним позовом у зв'язку із поповненням свого електронного рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) коштами виведеними із свого ж господарського обороту.
ТОВ «Манад» зазначає, що внаслідок несвоєчасної реєстрації відповідачем за зустрічним позовом податкових накладних, до останнього застосовується відповідальність, передбачена п. п. 7.1 та 8.1 договору, зокрема, збитки у вигляді додаткових витрат в сумі 1 464 827, 00 грн та неустойка у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в сумі 3 780 000, 00 грн.
В обґрунтування підстав для стягнення з ТОВ «Ічня Екопродукт» збитків у вигляді додаткових витрат в сумі 1 464 827, 00 грн позивач за зустрічним позовом зауважив, що несвоєчасна реєстрація постачальником (ТОВ «Ічня Екопродукт») податкових накладних в ЄРПН призвела до відсутності збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ покупця (ТОВ «Манад»), який (ліміт) використовувався останнім для реєстрації вже своїх податкових накладних в ЄРПН по своїм податковим зобов'язанням, що, в свою чергу, призвело до необхідності ТОВ «Манад» здійснити поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ 10.11.2020 на суму 1 221 906, 00 грн та 19.11.2020 на суму 242 921, 00 грн.
В розрізі викладених обставин ТОВ «Манад» зазначає, що між ним як постачальником та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП ІІ «Сантрейд») як покупцем було укладено договори поставки № 60442433 від 26.10.2020 та № 60446124 від 12.11.2020, за умовами яких продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець - оплатити та прийняти товар - кукурудзу 3 класу урожаю 2020 року.
Відповідно до пп. 6.1.2 п. 6.1 означених договорів, оплата за товар у розмірі 80 % вартості здійснюється з моменту завантаження товару у транспортні засоби (залізничні вагони), а 20 % вартості товару - після отримання товару в пункті поставки, складення акту фіксації остаточної кількості партії товару, реєстрації розрахунку коригування за результатами визначення остаточної кількості товару та після реєстрації в ЄРПН податкової накладної, перевірки правильності її реєстрації.
Водночас згідно із п. 5.5 договорів поставки № 60442433 від 26.10.2020 та № 60446124 від 12.11.2020, укладених із ДП II «Сантрейд», остаточна кількість поставленого товару визначається у пункті поставки та визначаються згідно даних вантажоодержувача (ТОВ «Грінтур-Екс») згідно реєстру вивантаження транспортних засобів.
Стосовно обставин, які призвели до збитків у сумі 1 221 906,00 грн, позивач за зустрічним позовом вказує на наявність правовідносин за договором поставки № 60442433 від 26.10.2020, зокрема про таке:
28.10.2020 ТОВ «Манад» отримало від ДП II «Сантрейд» оплату в розмірі 80 % вартості товару (2241,74 м/т кукурудзи) в сумі 14 257 466, 66 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 136 від 27.10.2020 та платіжним дорученням № 20104367 від 28.10.2020. Згідно акта фіксації остаточної кількості партії товару № 85 від 31.10.2020, складеного за результатами вивантаження товару із залізничних вагонів у пункті поставки ТОВ «Грінтур-Екс», кількість поставленого товару (кукурудзи) склала 2243,78 м/т. Однак, саме від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, у ТОВ «Манад» залежало отримання від ДП II «Сантрейд» остаточної плати за поставлений товар у розмірі 20 % від 2241,74 м/т та, крім того, так як у ТОВ «Манад» податкові зобов'язання виникли після 16-го числа жовтня, відповідно, останній граничний строк для реєстрації податкової накладної для ДП II «Сантрейд» припадав на 15.11.2020.
Реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних станом на 09.11.2020 у ТОВ «Манад» складав 1 122 484, 06 грн, що підтверджується витягом з ЄРПН № 2663089 за 09.11.2020.
Для реєстрації TOB «Манад» своїх податкових зобов'язань і отримання остаточної оплати за товар у розмірі 20 % від кількості 2243,78 м/т необхідно було, щоб на реєстраційному ліміті в СЕА ПДВ обліковувалась сума, достатня для реєстрації податкової накладної на суму податкових зобов'язань 2 970 305, 50 грн. Однак, внаслідок нездійснення реєстрації податкових накладних ТОВ «Ічня Екопродукт» та іншими конрагентами зустрічного позивача, ТОВ «Манад» не отримало станом на 09.11.2020 коштів ПДВ для збільшення свого реєстраційного ліміту на загальну суму 3 321 906, 00 грн, з яких - 1 221 906, 00 грн ПДВ по ТОВ «Ічня Екопродукт».
Враховуючи викладене ТОВ «Манад» 10.11.2020 платіжним дорученням № 764 від 10.11.2020 із свого банківського рахунку, відповідно до абз. 16 п. 201.10 ст. 201 ПК України, поповнило електронний рахунок в СЕА ПДВ на суму 1 850 525, 00 грн для збільшення реєстраційного ліміту і можливості реєстрації податкової накладної і, таким чином, досягнуло реєстраційного ліміту, достатнього для реєстрації податкових накладних у розмірі 2 973 009, 06 грн, що підтверджується записами у рядку 1 гр. 7 витягу з ЄРПН № 2563081 за 10.11.2020.
10.11.2020 після достатності суми на реєстраційному ліміті для реєстрації податкових накладних, ТОВ «Манад» о 16:06 год в ЄРПН зареєструвало податкову накладну № 26 від 27.10.2020 для ДП II «Сантрейд» на суму податкових зобов'язань 2 970 305, 50 грн, що підтверджується податковою накладною № 26, квитанцією про реєстрацію № 9293462167 та записами у рядку 3 гр. 6 витягу з ЄРПН № 2563081 за 10.11.2020.
11.11.2020 після реєстрації податкової накладної № 26 від 27.10.2020 на суму ПДВ 2 970 305, 50 грн, а також розрахунку коригування № 28 від 31.10.2020 до податкової накладної № 26 від 27.10.2020, у зв'язку із проведенням коригування кількості товару згідно з актом фіксації остаточної кількості товару, ДП II «Сантрейд» на підставі рахунку-фактури № 138 від 31.10.2020 здійснило остаточний розрахунок за товар у розмірі 20 % від фактично поставленої кількості товару 2243,78 м/т в сумі 3 580 584, 34 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 20111198 та № 20111199 від 11.11.2020.
Отже, як твердить позивач за зустрічним позовом, він вимушено поніс додаткові витрати у розмірі 1 221 906, 00 грн на поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ внаслідок бездіяльності та у зв'язку із порушенням ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх договірних зобов'язань зі своєчасної реєстрації податкових накладних: № 1 від 01.11.2020 на суму ПДВ 62 531, 00 грн, № 2 від 02.11.2020 на суму ПДВ 1 159 375, 00 грн, всього 1 221 906, 00 грн.
Стосовно обставин, які призвели до збитків у сумі 242 921, 00 грн, позивач за зустрічним позовом вказує на наявність правовідносин за договором поставки № 60446124 від 12.11.2020, зокрема про таке:
13.11.2020 ТОВ «Манад» отримало від ДП II «Сантрейд» оплату в розмірі 80 % вартості товару (2312,15 м/т кукурудзи) в сумі 14 612 780, 00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 139 від 12.11.2020 та платіжним дорученням № 20112502 від 13.11.2020. Згідно акта фіксації остаточної кількості партії товару № 88 від 17.11.2020, складеного за результатами вивантаження товару із залізничних вагонів у пункті поставки ТОВ «Грінтур-Екс», кількість поставленого товару (кукурудзи) склала 2316,770 м/т. Однак, саме від факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, у ТОВ «Манад» залежало отримання від ДП II «Сантрейд» остаточної плати за поставлений товар у розмірі 20 % від 2316,770 м/т.
Реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ для реєстрації податкових накладних станом на 18.11.2020 у ТОВ «Манад» складав 1 488 480, 07 грн, що підтверджується витягом з ЄРПН № 2663091 за 18.11.2020, тоді як для реєстрації податкової накладної для ДП II «Сантрейд», з метою отримання коштів в розмірі 20 % вартості поставленого товару у кількості 2316,770 м/т, необхідно було мати суму реєстраційного ліміту у розмірі 3 044 329, 29 грн.
19.11.2020, з метою збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ і можливості реєстрації податкової накладної, ТОВ «Манад» платіжним дорученням № 814 від 19.11.2020 із свого банківського рахунку, відповідно до абз.16 п. 201.10 ст. 201 ПК України, поповнило електронний рахунок в СЕА ПДВ на суму 1 555 850, 00 грн, чим досягло реєстраційного ліміту, достатнього для реєстрації податкових накладних у розмірі 3 044 329, 29 грн, що підтверджується записами у рядку 1 гр. 7 витягу з ЄРПН № 2563083 за 19.11.2020.
20.11.2020 після реєстрації податкової накладної № 1 від 12.11.2020 на суму ПДВ 3 044 329, 29 грн, а також розрахунку коригування № 3 від 17.10.2020 до податкової накладної № 1 від 12.11.2020, у зв'язку із проведенням коригування кількості товару згідно з актом фіксації остаточної кількості товару, ДП II «Сантрейд» на підставі рахунку-фактури № 141 від 17.11.2020 здійснило остаточний розрахунок за товар у розмірі 20 % від фактично поставленої кількості товару 2316,770 м/т в сумі 3 652 089, 16 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 20115751 та № 20115750 від 11.11.2020.
Отже, як твердить позивач за зустрічним позовом, він вимушено поніс додаткові витрати у розмірі 242 921, 00 грн на поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ внаслідок бездіяльності та у зв'язку із порушенням ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх договірних зобов'язань зі своєчасної реєстрації податкової накладної № 3 від 04.11.2020 на суму ПДВ 242 921 грн.
Також позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ТОВ «Ічня Екопродукт» 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п. п. 7.1, 7.8, 11.1 договору та 1 160 252, 73 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. п. 7.1, 7.6, 11.1 договору.
В частині стягнення збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ «Манад» придбало у ФГ «Лотос-Є» за договором поставки № 19 від 23.02.2021 кукурудзу у кількості 1 909,561 м/т +/- 10 % за ціною 8 000 грн з ПДВ, на суму 15 302 151, 65 грн з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 23.02.2021, платіжним дорученням № 1238 від 24.02.2021, платіжним дорученням № 1254 від 25.02.2021, видатковою накладною № РН-0000001 від 23.02.2021 та складською квитанцією № 1164 від 23.02.2021.
Враховуючи викладене, за рахунок придбаного у ФГ «Лотос-Є» товару (кукурудзи), ТОВ «Манад» замістило недопоставлену ТОВ «Ічня Екопродукт» кількість кукурудзи в обсязі 682,50 м/т, при цьому витративши на її придбання 5 460 002, 74 грн з ПДВ (8 000, 00 грн за 1 м/т), тоді як при належному виконанні ТОВ «Ічня Екопродукт» своїх зобов'язань в частині поставки всього обсягу товару, витрати позивача за зустрічним позовом становили би 4 299 750, 00 грн (6300, 00 грн за 1 м/т).
Отже сума понесених витрат на заміщення товару складає 1 160 252, 74 грн (5 460 002, 73 грн - 4 299 750, 00 грн).
Відтак, з огляду викладеного, ТОВ «Манад» звертається із зустрічним позовом у цій справі до ТОВ «Ічня Екопродукт» про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконання умов договору поставки (неустойка у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи; неустойка у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних), а також, збитків, визначених у договорі (у вигляді додаткових витрат, понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; у вигляді втраченої вигоди; у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром).
ТОВ «Ічня Екопродукт» проти зустрічних позовних вимог заперечує, стерджуючи, що позивачем за зустрічним позовом, як покупцем товару не було дотримано порядку реалізації свого права на збільшення узгодженої кількості поставки товару, зокрема, покупцем не було направлено постачальнику, в розумні строки, повідомлення про зроблений вибір опціону +10 %, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення штрафу за недопоставлений товар в кількості 300 м/т.
Відповідач за зустрічним позовом визнає, що він як постачальник за договором зобов'язаний був поставити товар в кількості саме 3000 м/т, а тому останній стверджує, що всі розрахунки позивача за зустрічним позовом можливих штрафних санкцій та збитків повинні були бути розраховані саме з такої кількості товару.
З огляду викладеного, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в контексті розглядуваних правовідносин з розрахунку недопоставки товару в кількості 382,50 м/т до 3000 м/т, а не як стверджує позивач за зустрічним позовом - 682,50 м/т, максимальний розмір штрафу за несвоєчасну поставку товару може становити не більше 481 50, 00 грн, при цьому ТОВ «Ічня Екопродукт» вважає, що існують законодавчо визначені підстави для зменшення розміру такої суми на 50 %.
ТОВ «Ічня Екопродукт» стверджує, що ним було зареєстровано всі податкові накладні відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема в часові рамки, визначені ст. 201.10 Податкового кодексу України, яка є імперативною нормою. Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в контексті розглядуваних правовідносин порушення 5-денного терміну реєстрації податкових накладних не спричинило покупцю жодних збитків, право на податковий кредит не було втрачено, а жодного господарського зобов'язання - не порушено.
До того ж ТОВ «Ічня Екопродукт» зазначило, що питання реєстрації податкових накладних в ЄРПН регулюються податковим кодексом, а тому обов'язок здійснення реєстрації податкових накладних не є господарським зобов'язанням, відповідно господарське та цивільне законодавство у цьому випадку не застосовується.
Щодо вимог ТОВ «Манад» про стягнення збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, відповідач за зустрічним позовом посилається на непідтвердження відповідними доказами існування реальної виробничої необхідності у такому заміщенні, реальності негативних наслідків незадоволення виробничої потреби (зупинка ліній виробництва, простій, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо) та необхідності заміщення товару за завищеними цінами в розрізі того, що шкода спричинена в результаті незадоволення виробничої потреби ТОВ «Манад» у відповідному товарі могла бути меншою.
Вимога ТОВ «Манад» про стягнення втраченої вигоди у сумі 1 890 000, 00 грн, за твердженнями ТОВ «Ічня Екопродукт», суперечить положенням ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки не має ознак «неодержаного прибутку», на який сторона яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Підсумовуючи, ТОВ «Ічня Екопродукт» просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Манад» частково, зокрема, в частині стягнення суми штрафу за несвоєчасну поставку кукурудзи в обсязі недопоставленому до 3000 м/т, який, в свою чергу, просить зменшити на 50 % відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України.
Дослідивши обставини справи та оцінивши докази по суті спору, суд зазначає, що при розгляді вимог за зустрічним позовом застосовуються однотипні норми цивільного законодавства. З метою уникнення повторень та зайвого цитування цих норм у рішенні, а також зважаючи на необхідність як розмежування, так і комплексного розгляду вимог, суд наводить загальні норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин нижче.
Так відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Згідно із положеннями ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст. 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ст. 73, 74, 76-78, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказані підстави вимог та заперечень, суд виходить з того, що сторонами не заперечуються обставини укладення між ними договору поставки № 246 від 12.10.2020, його дійсність, а також здійснення ТОВ «Ічня Екопродукт» на користь ТОВ «Манад» поставки кукурудзи в період з 01.11.2020 по 24.11.2020 у обсязі 2617,50 м/т вартістю 16 490 250, 00 грн.
Водночас, спірним є питання обсягу товару, який мав бути поставлений ТОВ «Ічня Екопродукт» у строки, визначені договором.
Так, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що кількість товару становить 3000 м/т +/- 10 % за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору. Згідно із п. п. 4.1, 4.2 договору ціна товару за даним договором становить 5 250, 00 грн без ПДВ за 1 тонну, ПДВ складає 1 050, 00 грн за 1 тонну, всього з ПДВ - 6 300, 00 грн за 1 тонну. Загальна сума договору з ПДВ складає 18 900 000, 00 грн, з яких 3 150 000, 00 грн ПДВ, +/- 10 % в опціоні покупця в залежності від фактично поставленої кількості товару.
За доводами ТОВ «Манад», ТОВ «Ічня Екопродукт» при обов'язку поставки кукурудзи у кількості 3300,00 м/т, з яких 3000 м/т - кількість, передбачена п. 3.1 договору, та 300,00 м/т - опціон +10 % за вибором покупця додатково до 3000,00 м/т, було здійснено поставку товару лише у кількості 2617,50 м/т на суму 16 490 250, 00 грн.
Таким чином, на переконання позивача за зустрічним позовом, кількість недопоставленої кукурудзи складає 682,50 м/т на суму 4 299 750, 00 грн з ПДВ, і вказаний обсяг не був поставлений у строк по 30.11.2020 включно, як це передбачено п. 6.1 договору.
Відповідач за зустрічним позовом визнає поставку товару у кількості 2617,50 м/т на суму 16 490 250, 00 грн, при цьому стверджує, що кількість недопоставленої кукурудзи складає 382,50 м/т.
За змістом ст. 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд встановив, що за умовами договору погоджена кількість товару, що належить поставити ТОВ «Манад» становить 3000 м/т, до того ж за вибором покупця, тобто ТОВ «Манад» ще +/- 10 % товару.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів внесення змін до предмета договору поставки № 246 від 12.10.2020, в частині внесення змін щодо кількість товару, що вказує на те, що за відсутності укладення відповідної додаткової угоди, покупець має належним чином повідомити постачальника про своє рішення щодо зменшення або збільшення в межах 10 % від загальної кількості товару, який зобов'язаний поставити постачальник.
Більш того, таке повідомлення постачальник повинен отримати у розумний строк та, у випадку спірних правовідносин, в будь-якому випадку, не пізніше ніж 30.11.2020 (останній день строку поставки товару за договором).
Однак, в матерілах справи відсутні докази письмового повідомлення постачальника про збільшення в межах 10 % від загальної кількості товару поставки в строк до 30.11.2020.
Також відсутні підстави вважати таким повідомленням з боку покупця перерахування позивачем за зустрічним позовом коштів 30.11.2020 в сумі 2 152 500, 00 грн, згідно платіжного доручення № 886 від 30.11.2020 на рахунок ТОВ «Ічня Екопродукт», як оплата за кукурудзу у кількості 410 м/т (83,33 % вартості товару) згідно договору, оскільки за наявності поставленого за договором товару в кількості 2617,50 м/т, за який покупцем частково (16,67 % вартості товару) не здійснено розрахунок, такі дії покупця не можна розцінити, як конклюдентні - вибір ТОВ «Манад» поставки товару відповідно до п. 3.1 договору в загальній кількості 3300 м/т (+10 % до 3000 м/т), а відтак вказаний платіж не може вважатися авансовим платежем за товар, який перевищує кількість поставки 3000 м/т на +10 %.
За вказаних обставин, перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця згідно платіжного доручення № 886 від 30.11.2020 коштів в сумі 2 152 500, 00 грн, як оплата за кукурудзу у кількості 410 м/т (83,33% вартості товару) згідно договору не свідчить про повідомлення покупцем постачальника про його вибір щодо поставки товару в загальній кількості 3300 м/т, тобто +10% до 3000 м/т.
З огляду на викладене, суд виходячи із зібраних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про обов'язок відповідача за зустрічним позовом поставити покупцю в строк до 30.11.2020 товар в кількості 3000 м/т, як це визначено п. 3.1 договору, водночас обов'язок з поставки товару в кількості 3300 м/т, матеріалами справи не підтверджено, позаяк позивач за зустрічним позов не довів належними та допустимими доказами повідомлення постачальника про вибір покупця з поставки товару в обсязі +10 % до 3000 м/т.
Протилежного належними та допустимими доказами суду не доведено.
Водночас наявні в матеріалах справи листи ТОВ «Манад», які зазначені судом вище про повідомлення постачальника щодо необхідності здійснення поставки кукурудзи у кількості 682,50 м/т, з яких 382,50 м/т до кількості 3000,00 м/т та 300 м/т як кількість товару +10 % згідно умов п. 3.1 договору за вибором ТОВ «Манад» як покупця товару до обсягу 3300 м/т, не приймаються судом до уваги при вирішенні цього спору, оскільки такі листи про повідомлення щодо вибору покупця датовані та направлялись постачальнику після спливу строку виконання зобов'язання щодо поставки товару.
Отже суд доходить висновку, що у передбачений договором строк - до 30.11.2020 покупцеві не було поставлено до кількості 3000,00 м/т - 382,50 м/т, а не 682,50 м/т, як вважає позивач за зустрічним позовом.
Щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи в сумі 859 950, 00 грн.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.5 договору за не поставку товару в строк, зазначений у п. 6.1 цього договору, постачальник зобов'язується сплатити покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого товару. Штраф за цим пунктом договору сплачується незалежно від заподіяних покупцю збитків.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом фактично визнав обставини недопоставки товару у обсязі 382,50 м/т.
Із здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку штрафу вбачається, що заявлений до стягнення розмір штрафу було визначено ним в сумі 859 950, 00 грн, виходячи з вартості недопоставленого у строк товару в сумі 4 299 750, 00 грн за 682,50 м/т.
Одночасно, під час розгляду справи судом встановлено, що у передбачений договором строк до 30.11.2020 покупцеві не було поставлено 382,50 м/т.
Отже, відповідачем за зустрічним позовом допущено неналежне виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 246 від 12.10.2020 щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором в загальній кількості 382,50 м/т (3000 м/т - 2617,50 м/т).
З урахування викладеного, належний до стягнення штраф має розраховуватися в розмірі 20 % від вартості непоставленого, у т.ч. недопоставленого в строк товару в кількості 382,50 м/т, а не як розраховує позивач за зустрічним позовом - 682,50 м/т.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і належним до стягнення розміром неустойки (штрафу) є 481 950, 00 грн, згідно розрахунку: 3000 м/т (загальна кількість товару, поставка якого передбачена умовами договору в строк по 30.11.2020) - 2617,50 м/т (фактично поставлена кількість товару) = 382,50 м/т х 6300 грн (ціна 1 тонни товару) х 20 % (розмір штрафу).
Решта заявленої до стягнення сума штрафу в розмірі 378 000, 00 грн задоволенню не підлягає, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині.
Щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в сумі 3 780 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже зазначав суд, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, пп. 1.5.4 п. 1.5 договору сторони визначили, що податковий кредит (п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України) для покупця з точки зору цивільного законодавства є грошовими коштами (об'єктом цивільних прав) згідно з ст. 192 ЦК України, та визначається як сума коштів, на яку покупець має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V Податкового кодексу України або поповнити свої обігові кошти за рахунок бюджетного відшкодування від'ємного значення з ПДВ.
У пп. 1.5.3 п. 1.5 договору сторони передбачили, що ТОВ «Ічня Екопродукт» ознайомлене з нормою законодавства щодо виникнення у покупця права на податковий кредит у разі наявності факту реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН та постачальник зобов'язується вживати всіх заходів, спрямованих на формування покупцем податкового кредиту.
Водночас відповідно до пп. 1.5.5 п. 1.5 договору сторони домовились про скорочений строк реєстрації податкових накладних протягом 5-ти робочих днів з дня виникнення податкових зобов'язань та передбачили, що у випадку порушення цього пункту договору постачальник несе відповідальність згідно з п. 8.1 договору.
Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення вимог пп. 1.5.5 (щодо строків реєстрації ПН/РК) та пп. 1.5.7 (щодо оскарження рішень про зупинення реєстрації ПН/РК) п. 1.5 цього договору, порушення та / або настання обставин, передбачених п. 7.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі двадцяти відсотків від суми, зазначеної у п. 4.2 цього договору.
За п. 4.2 договору загальна сума з ПДВ по договору складає 18 900 000, 00 грн.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг, в цьому випадку це операція з придбання товару - зерна кукурудзи.
Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, для отримувача товарів / послуг (тобто покупця - ТОВ «Манад») є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За приписами абз. 1 п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг. Тому, з огляду на положення ст. 201 ПК, саме на ТОВ «Ічня Екопродукт» (як продавця за договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та / або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.
Відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти вимог позивача за зустрічним позовом в частині стягнення договірної неустойки (штрафу) в сумі 3 780 000, 00 грн за прострочення постачальником реєстрації податкових накладних в ЄРПН вказував на їх безпідставність, оскільки, за його твердженнями, така реєстрація відбулася у строки, передбачені законодавством.
Натомість суд зазначає, що сторони у договорі поставки № 246 від 12.10.2020 визначили низку його умов, які стосуються їх зобов'язань в частині податкових застережень.
Водночас, за умовами пп. 1.5.5 п. 1.5 договору сторони домовились про скорочені строки реєстрації податкових накладних.
До того ж суд відзначає, що ТОВ «Ічня Екопродукт» зверталося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсними пп. 1.5.4 п. 1.5, пп. 1.5.5 п. 1.5, пп. 1.5.6 п. 1.5, пп. 1.5.7 п. 1.5, п. 5.3, п. 5.6, п. 5.8, п. 7.3, п. 7.8, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору поставки № 246 від 12.10.2020, укладеного між ТОВ «Манад» та ТОВ «Ічня Екопродукт».
Водночас рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/843/21 від 13.12.2021, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову було відмовлено та встановлено, що пп. 1.5.4 п. 1.5, пп. 1.5.5 п. 1.5, пп. 1.5.6 п. 1.5, пп. 1.5.7 п. 1.5, п. 5.3, п. 5.6, п. 5.8, п. 7.3, п. 7.8, п. 8.1, п. 8.2, п. 8.3 договору (у тому числі - які передбачають умови щодо встановлення скорочених строків реєстрації постачальником податкових накладних в ЄРПН та щодо встановлення відповідальності за їх порушення) відповідають приписам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Згідно із приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже матеріалами справи підтверджується, що податкова накладна № 1 від 01.11.2020 на суму ПДВ 62 531, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 19 календарних днів; податкова накладна № 2 від 02.11.2020 на суму ПДВ 1 159 375, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 16 календарних днів; податкова накладна № 3 від 04.11.2020 на суму ПДВ 242 291, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 26.11.2020 з простроченням реєстрації на 14 календарних днів; податкова накладна № 4 від 18.11.2020 на суму ПДВ 495 173, 00 грн фактично зареєстрована постачальником 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 18 календарних днів; податкова накладна № 8 від 21.11.2020 на суму ПДВ 173 635, 00 грн фактично зареєстрована 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 16 календарних днів; податкова накладна № 9 від 24.11.2020 на суму ПДВ 308 490, 00 грн фактично зареєстрована 14.12.2020 з простроченням реєстрації на 12 календарних днів.
Суд враховує, що виходячи з положень ст. 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку позивача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства.
Водночас суд зазначає, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.
Так, п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
З огляду викладеного суд зауважує, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язання за договором. При цьому сторонами при укладенні договору № 246 від 12.10.2020 погоджено умови щодо сплати штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, зокрема вказана умова є чинною, а факт реєстрації постачальником податкових накладних з порушенням передбачених договором строків матеріалами справи встановлений і відповідачем за зустрічним позовом не спростований, а тому підлягає виконанню сторонами.
За таких умов вимоги ТОВ «Манад» в частині стягнення з ТОВ «Ічня Екопродукт» неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в сумі 3 780 000, 00 грн є правомірними, а тому суд задовольняє їх в повному обсязі.
Щодо стягнення збитків, визначених у договорі, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
За приписами ч. 2 ст. 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Аналогічна позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.
Так, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом:
- 1 464 827, 00 грн збитків у вигляді додаткових витрат понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту на підставі п. п. 7.1, 11.1 договору;
- 1 890 000, 00 грн збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п. п. 7.1, 7.8, 11.1 договору;
- 1 160 252, 74 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. п. 7.1, 7.6, 11.1 договору.
Щодо стягнення збитків у вигляді додаткових витрат понесених ТОВ «Манад» внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту на підставі п. п. 7.1, 11.1 договору у сумі 1 464 827, 00 грн.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що за порушення зобов'язань із своєчасної (в строк, передбачений договором) реєстрації податкових накладних ТОВ «Ічня Екопродукт» зобов'язане, за умовами договору, нести відповідальність у вигляді збитків. Зокрема, внаслідок несвоєчасної реєстрації ТОВ «Ічня Екопродукт» податкових накладних, ТОВ «Манад» понесло додаткові витрати, які останній розцінює як збитки, в сумі 1 464 827, 00 грн, що складаються з 1 221 906, 00 грн та 242 921, 00 грн додаткових витрат на поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту.
Відповідно до п. 2001.1 ст. 2001 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 ПК України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та / або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку. Невід'ємним елементом у системі адміністрування ПДВ та набуття права на податковий кредит є реєстрація постачальником податкових накладних в ЄРПН, при цьому за фактом реєстрації податкових накладних відбувається рух коштів в системі електронного адміністрування ПДВ (надалі скорочено - СЕА ПДВ).
Таким чином, суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН: формують податковий кредит (об'єкт цивільних прав) на підставі зареєстрованих податкових накладних; збільшують реєстраційний ліміт покупця (тобто ТОВ «Манад») (п.п. 200-1 ст. 200-1 ПКУ); сума реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ (невід'ємна складова частина податкового кредиту), яка формується за наслідками реєстрації податкових накладних, може бути використана отримувачем ПДВ (тобто ТОВ «Манад») для реєстрації вже своїх податкових накладних в ЄРПН по своїх податкових зобов'язаннях без поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; беруть участь у формуванні податкового кредиту для зменшення податкових зобов'язань за наслідками подання декларації з ПДВ (тобто сплата податку на додану вартість у меншому розмірі).
Як вже зазначав вище суд, ТОВ «Манад» з метою поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту, платіжними дорученнями № 764 від 10.11.2020 та № 814 від 19.11.2020 перерахувало з власного поточного банківського рахунку на електронний рахунок в СЕА ПДВ кошти в сумі 1 464 827, 00 грн, оскільки, як твердить позивач за зустрічним позовом, ТОВ «Ічня Екопродукт» не виконало своїх зобов'язань зі своєчасної реєстрацій податкових накладних в ЄРПН (№ 1 від 01.11.2020 на суму ПДВ 62 531, 00 грн, № 2 від 02.11.2020 на суму ПДВ 1 159 375, 00 грн, № 3 від 04.11.2020 на суму ПДВ 242 921, 00 грн) за договором поставки № 246 від 12.10.2020, що унеможливило збільшення реєстраційного ліміту ТОВ «Манад», який (ліміт) використовувався останнім для реєстрації вже своїх податкових накладних в ЄРПН по своїм податковим зобов'язанням, зокрема, за договорами поставки № 60442433 від 26.10.2020 та № 60446124 від 12.11.2020, укладеними між ТОВ «Манад» як постачальником та ДП ІІ «Сантрейд» як покупцем.
Натомість відповідач за зустрічним позовом, заперечує в частині стягнення збитків у загальній сумі 1 464 827, 00 грн та зазначає, що вказана вимога є безпідставною та необґрунтованою, адже зарахування власних обігових коштів для збільшення свого ж власного реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ за будь-яких обставин не може вважатися збитками в розумінні положень ст. 225 ГК України. При цьому, відповідач за зустрічним позовом наголошує, що всі податкові накладні були належним чином зареєстровані ТОВ «Ічня Екопродукт» в ЄРПН у строки, що встановлені законодавством, що дозволило покупцю скористатися податковим кредитом.
Суд, розглянувши зустрічні позовні вимоги в цій частині, зауважує, що умовами укладеного між сторонами договору поставки № 246 від 12.10.2020 не передбачено такого виду відповідальності як відшкодування постачальником збитків у вигляді витрат покупця внаслідок поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ через несвоєчасну реєстрацію постачальником у ЄРПН податкових накладних, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом повинен довести заподіяння йому відповідачем за зустрічним позовом збитків у загальному порядку.
Загальний порядок застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяння суб'єкту господарювання збитків наведено у ст. 224-225 ГК України та ст. 22 ЦК України, які зазначені судом вище.
Отже дослідивши наявні у справі докази та позиції сторін, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності зазначеного вище повного складу цивільного правопорушення, зокрема, в частині наявності безпосередньо збитків у вигляді зроблених товариством витрат чи втрат майна, позаяк поповнення власного електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту (за умови подальшого надходження сум ПДВ після реєстрації ТОВ «Ічня Екопродукт» податкових накладних в ЄРПН) не є незворотними витратами чи втратою майна (грошових коштів), оскільки такі кошти у подальшому використовуються платником ПДВ у формуванні власних податкових зобов'язань.
Також суд враховує ту обставину, що забезпечення виконання постачальником умов договору в частині скорочених строків реєстрації податкових накладних було передбачено в п. 8.1 договору у вигляді штрафу, а пункт 7.1 договору, який передбачає відшкодування витрат, понесених покупцем, як збитків визначає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, входять витрати, понесені покупцем внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором, втрата, непоставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного товару, визначеного у п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 6.1 цього договору, пошкодження майна покупця, витрати, здійснені постачальником, у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафних санкцій іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також не одержані доходи, у тому числі кошти податкового кредиту / бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов'язання за цим договором були виконані останнім належним чином.
Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів неотримання покупцем податкового кредиту у зв'язку з діями постачальника, пов'язаними з реєстрацією податкових накладних у строки, понад визначені договором.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не доведено фактичного понесення збитків у розмірі 1 464 827, 00 грн, пов'язаних з поповненням електронного рахунку в СЕА ПДВ, у зв'язку із чим ці вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди на підставі п. п. 7.1, 7.8, 11.1 договору в сумі 1 890 000, 00 грн.
За умовами п. 7.1 договору сторони домовились, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, входять витрати, понесені покупцем внаслідок невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором, втрата, не поставка, недопоставка, прострочення поставки, поставка неякісного товару, визначеного у п. 1.1, п. 2.1, п. 3.1, 6.1 цього договору, пошкодження майна покупця, витрати здійснені постачальником у т.ч. сплата податкових нарахувань та штрафів, штрафні санкції іншим контрагентам, вартість додаткових робіт, витрачених матеріалів, а також не одержані доходи, у т.ч. кошти податкового кредиту/бюджетного відшкодування ПДВ, які він одержав би, якби зобов'язання постачальника за цим договором були виконані останнім належним чином.
Так п. 7.8 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником умов п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 7.1, 11.1 цього договору постачальник відшкодовує покупцю втрачену вигоду в розмірі десяти відсотків від суми договору, зазначеної у п. 4.2 цього договору.
Згідно п. 11.1 договору сторони зазначили, що досягли згоди по всіх істотних умовах цього договору та домовились, що метою цього договору є отримання ними доходу (прибутку) внаслідок поставки постачальником товару покупцю, який має намір його реалізувати з метою отримання доходу (прибутку), та сторони докладатимуть усіх зусиль для належного виконання умов цього договору, нестимуть відповідальність у розмірах та в межах умов цього договору, а у разі не врегульованих цим договором питань відповідальності в межах визначених чинним законодавством.
Так, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу у такому випадку слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ст. 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21.
У цьому випадку, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач за зустрічним позовом у справі зазнав збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1 890 000, 00 грн, у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи в установлений договором строк у визначеному договором обсязі. Позивач за зустрічним позовом не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, що свідчить про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення. Визначивши у п. 7.8 договору розмір збитків у вигляді втраченої вигоди, означене не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності, тобто не звільняє позивача за зустрічним позовом довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків.
За таких обставин, позивачем за зустрічним позовом всупереч приписів ст. 74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді втраченої вигоди в заявленому до стягнення розмірі 1 890 000, 00 грн, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.
Щодо збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. п. 7.1, 7.6, 11.1 договору в сумі 1 160 252, 74 грн.
Згідно із п. 7.6 договору у випадку придбання покупцем аналогічного товару у іншого постачальника внаслідок невиконання постачальником своїх зобов'язань, передбачених у п. п. 1.1, 2.1 - 2.3, 3.1, 6.1, 6.2 цього договору, збитки визначаються як різниця між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін (включаючи надбавки, націнки, доплати за терміновість, транспортні витрати, тощо).
Як випливає з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу за зустрічним позовом товару в повному обсязі в строк, установлений договором, ТОВ «Манад» придбало товар у інших постачальників для заміщення недопоставленого товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків позивача за зустрічним позовом у розмірі 1 160 252, 74 грн.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що для заміщення недопоставленого відповідачем за зустрічним позовом товару, ним було укладено договір поставки № 19 від 23.02.2021 з ФГ «Лотос-Є», за умовами якого ТОВ «Манад» придбало кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року у кількості 1909,561 м/т +/-10 % за ціною 8 000, 00 грн з ПДВ, на суму 15 302 151, 65 грн з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 23.02.2021, платіжними дорученнями № 1238 від 24.02.2021 та № 1254 від 25.02.2021, видатковою накладною № РН-0000001 від 23.02.2021 та складською квитанцією № 1164 від 23.02.2021.
Тобто, за рахунок придбаної у ФГ «Лотос-Є» кукурудзи, ТОВ «Манад» замістило недопоставлену ТОВ «Ічня Екопродукт» кількість кукурудзи в обсязі 682,50 м/т, проте, здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором № 246 від 12.10.2020, ціною.
Збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром визначено позивачем за зустрічним позовом, як різницю між вартістю товару за договором поставки № 19 від 23.02.2021, укладеним з ФГ «Лотос-Є», та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки з ТОВ «Ічня Екопродукт» у сумі 1 160 252, 74 грн.
Водночас, як встановлено та зазначено судом вище, ТОВ «Ічня Екопродукт» порушено договірне зобов'язання щодо поставки ТОВ «Манад» кукурудзи у кількості 382,50 м/т вартістю 2 409 750, 00 грн у строк по 30.11.2020 включно, а не 682,50 м/т кукурудзи, як зазначає ТОВ «Манад», відтак, заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром мало місце в доведеному недопоставленому покупцеві обсязі кукурудзи у кількості 382,50 м/т.
Натомість, як випливає з матеріалів справи, з метою заміщення недопоставленого ТОВ «Ічня Екопродукт» товару, ТОВ «Манад» на підставі договору поставки № 19 від 23.02.2021, укладеного з ФГ «Лотос-Є» придбало кукурудзу 3-го класу врожаю 2020 року за ціною 8 100, 00 грн з ПДВ за 1 тонну, тобто здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором № 246 від 12.10.2020, ціною.
Різниця між вартістю товару обсягом 382,50 м/т за договором № 19 від 23.02.2021 та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки № 246 від 12.10.2020 становить 650 250, 00 грн.
Враховуючи, що внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань з поставки кукурудзи в кількості 382,50 м/т, позивач за зустрічним позовом здійснив заміщення непоставленого товару, придбавши аналогічний товар у іншого контрагента, з метою отримання прибутку від подальшого його продажу наявним покупцям за іншими правочинами за якими ТОВ «Манад» зобов'язалось здійснити поставку замовленої кількості кукурудзи, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, суд дійшов висновку про доведеність заподіяння позивачу за зустрічним позовом збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмір 650 250, 00 грн, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, та наявності повного складу цивільного правопорушення, оскільки у разі поставки товару відповідачем за зустрічним позовом у встановлений договором строк та у повному обсязі необхідність у заміщенні товару у іншого контрагента була б відсутня, а зазначені витрати не були б понесені. А відтак вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 650 250, 00 грн збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі п. п. 7.1, 7.6, 11.1 договору є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
До того ж вимога ТОВ «Манад» про стягнення збитків у вигляді витрат на придбання аналогічного товару (кукурудзи) ґрунтується на умовах пункту 7.6 у взаємозв'язку із пунктами 3.1, 6.1, 7.1, 11.1 договору, тобто сторони чітко врегулювали між собою, що у випадку порушення постачальником п. п. 3.1 та 6.1 договору, ТОВ «Манад» має право придбати аналогічний товар в іншого постачальника, а також, що різниця між фактичною вартістю товару, який би мав отримати покупець за договором, і вартістю придбаного товару взамін, є збитками, які завдані неналежним виконанням своїх зобов'язань постачальником.
В решті вимог щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром в розмірі 510 002, 74 грн, суд відмовляє, позаяк позивач за зустрічним позовом не довів наявності обов'язку відповідача за зустрічним позовом поставити товар в кількості +300 м/т до обсягу 3300 м/т кукурудзу, а відтак і наявності правових підстав щодо його заміщення та понесення витрат внаслідок заміщення 300 м/т кукурудзи аналогічним товаром.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що рішення щодо придбання аналогічного товару у третіх осіб за вищою ціною було виключно рішенням покупця, оскільки відповідач за зустрічним позовом листом № 1 від 25.01.2021 направляв рахунок покупцю на оплату 382 м/т кукурудзи, разом з тим, позивач за зустрічним позовом, такий рахунок не оплатив, а тому відсутність авансового платежу надає право постачальнику не відвантажувати товар не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на встановлені судом обставини порушення відповідачем за зустрічним позовом виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару у встановлений договором строк та у повному обсязі та з огляду на те, що відповідач за зустрічним позовом не довів суду, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у встановлений договором строк.
Отже підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом у цій справі належить задовольнити частково.
Щодо зменшення неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи.
ТОВ «Ічня Екопродукт» у поданих 10.08.2022 запереченнях № 5/ЮФМК/43/2021 від 10.08.2022 (вх. № суду 10158/22 від 10.08.2022), а також 04.09.2023 додаткових поясненнях № 5/ЮФКМ/43/2021 від 04.09.2023 (вх. № суду 16779/23 від 04.09.2023) просило суд, на підставі приписів ст. 233 ГК України, зменшити розмір штрафу за прострочення поставки кукурудзи на 50 %, тобто зменшити суму неустойки до розміру 240 975, 00 грн.
В обгрунтування клопотання про зменшення штрафу, ТОВ «Ічня Екопродукт» вказувало на відсутність реальних збитків у ТОВ «Манад» та просило суд взяти до уваги майновий стан обох сторін.
Зокрема відповідач за зустрічним позовом посилався не обставини непереборної сили - військову агресію російської федерації проти України.
Дослідивши вказані обґрунтування, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачено також ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В розрізі зазначених норми чинного законодавства України, суд зауважує, що останні не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
Зокрема у постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Також слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Водночас суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Отже як убачається з матеріалів справи, клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру неустойки, зокрема, обґрунтовано відсутністю збитків, понесених ТОВ «Манад», втім, встановлені в рішенні обставини свідчать про інше.
Суд зазначає, що будь-яких доказів наявності негативних фінансових наслідків для ТОВ «Ічня Екопродукт» у зв'язку зі стягненням суми штрафу за порушення строків поставки товару, доказів поставки якого матеріали справи так і не містять, останнім не подано.
Водночас суд зауважує, що сума штрафу заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення з відповідача, задоволена судом частково.
Суд вказує, що відповідачем за зустрічним позовом не доведено наявності у цій справі виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення встановленого судом обґрунтованого розміру неустойки у вигляді штрафу.
Також суд зауважує, що сума штрафу відповідає загальним засадам цивільного законодавства у порівнянні із сумою невиконаного / неналежно виконаного зобов'язання ТОВ «Ічня Екопродукт».
Варто також зазначити, що відповідач за зустрічним позовом, підписуючи договір поставки, який містить умови відповідальності, усвідомлював, що має поставити товар у кількості та строки, встановлені таким договором, а отже, повинен був розумно оцінити вказані обставини.
До того ж ч. 1 ст. 96 ЦК України унормовано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідач за зустрічним позовом є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.
Суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач за зустрічним позовом повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що сам по собі важкий стан підприємства, що зумовлений воєнним станом не є безумовною підставою для зменшення судом нарахованої неустойки, адже, у період дії воєнного стану більшість підприємств знаходиться у складній фінансові ситуації, отже, така умова не є винятковою, водночас за умовами договору поставки відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був поставити товар у 2020 році, тобто задовго до виникнення обставин на які посилається ТОВ «Ічня Екопродукт», як на підставу для зменшення неустойки.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем за зустрічним позовом не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом у зменшенні розміру штрафу до 240 975, 00 грн.
Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1.У задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити.
2.Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНАД» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» задовольнити частково.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІЧНЯ ЕКОПРОДУКТ» (16713, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Крупичполе, вул. Хмельницького, 55, код ЄДРПОУ 42505545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАНАД» (07714, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Засупоївка, вул. Центральна, 34, код ЄДРПОУ 32670436) неустойку у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи у сумі 481950 (чотириста вісімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн., 00 коп., неустойку у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 3 780 000 (три мільйони сімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром у розмірі 650250 (шістсот п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 73 683 (сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп., видавши наказ.
4.У задоволенні іншої частини позрву відмовити.
Повний текст рішення складено 19.02.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.