ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.02.2025Справа № 910/14670/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку товариства
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Піскунова О.Ю.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі - позивач, ТОВ "ГРЕЙНСВАРД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач, АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") про зобов'язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 281,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14670/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 (повне рішення складено 10.02.2025) позов задоволено повністю:
- зобов'язано Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 40 281,00 грн.
- стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" 2 422,40 грн судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14670/24 було надіслане до електронного кабінету позивача - ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" 11.02.2025.
11.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Відповідно до якого позивач просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 910/14670/24, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 819,67 грн.
12.02.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо суми відшкодування. Відповідно до яких відповідач вказав, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт. Враховуючи, що такі витрати як "гонорар успіху" за своїм змістом і правовою природою не є професійною правничою допомогою, не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат, відповідач просить суд відмовити у задоволенні стягнення "гонорару успіху" в сумі 2 819,67 та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до співмірності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/14670/24 клопотання ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду.
Розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат та заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
Згідно з ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки розгляд справи № 910/14670/24 здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України в тому самому порядку.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн та з суми витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 12 000,00 грн. Позивач також зазначив, що докази на підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката будуть надані суду в порядку, визначеному ГПК України.
При ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/14670/24, суд відповідно до приписів ст. 238 ГПК України вирішив питання стосовно розподілу судових витрат в частині судового збору, поклавши судовий збір у сумі 2 422,40 грн на відповідача.
Водночас, стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу, проаналізувавши наявні в матеріалах справи станом на час ухвалення рішення докази, суд дійшов висновку, що позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.
Отже, станом на час ухвалення рішення, у суду були відсутні підстави для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу. Однак, з огляду на зроблену позивачем у позовній заяві заяву про те, що документи на обґрунтування понесених судових витрат (правнича допомога) будуть надані до суду у строки, визначені ГПК України, судом не вирішено питання про судові витрати в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Виходячи з приписів ч. 1, 3 ст. 124, ч. 8 ст. 129, ч. 1 ст. 244, ч. 1, 8 ст. 252 ГПК України та зроблену позивачем у позовній заяві відповідну заяву, суд відзначає, що позивач мав право подати докази на підтвердження розміру судових витрат (в частині витрат на професійну правничу допомогу) у порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
За приписами ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом враховано, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Приписами ст. 126 ГПК України встановлено:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 9 819,67 грн позивачем було подано такі документи:
- копія Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, укладений між ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (клієнт, позивач) та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (далі - Договір);
- копія Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 07.07.2021;
- копія ордеру серії СА №1067099 від 17.10.2023, виданого адвокатським об'єднанням адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "ГРЕЙНСВАРД";
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001243 від 16.12.2019;
- копія Рахунку на оплату №17-01/335 від 28.11.2024 та Рахунку на оплату №17-01/403 від 11.02.2025;
- копія Акту №17-01/335 виконаних робіт (наданих послуг) від 28.11.2024 на суму 5 000,00 грн;
- копія платіжної інструкції №8179 від 28.11.2024 на суму 5 000,00 грн;
- копія Акту №17-01/403 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.02.2025 на суму 4 819,67 грн;
- копія платіжної інструкції №8758 від 11.02.2025 на суму 4 819,67 грн.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 07.07.2021 визначено, що клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання "Право, бізнес і фінанси" бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору визначено, що з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Адвокатське об'єднання "Право, бізнес і фінанси" доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу.
Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору, при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характери і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Умовами пункту 4.3. Договору сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.4 Договору, за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару в якому розраховується множенням кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи визначеної п. 4.3 Договору.
Сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7% (сім відсотків) від ціни позову (п. 4.5 Договору).
Судом встановлено, що сторони склали та підписали Акт №17-01/335 виконаних робіт (наданих послуг) від 28.11.2021 на суму 5 000,00 грн, відповідно до п. 1 якого об'єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: складання позовної заяви про зобов'язання АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" внесення змін до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 40 281,00 грн; дата - 27.11.2024; тривалість виконання - 5 годин.
Відповідно до п. 2 Акту №17-01/335, вартість послуг в п. 1 цього Акта становить 5 000,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем сплачено за юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 та по Рахунку №7-01/335 від 28.11.2024 кошти у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8179 від 28.11.2024.
Крім того, судом встановлено, що сторони склали та підписали Акт №17-01/403 виконаних робіт (наданих послуг) від 11.02.2025 на суму 4 819,67 грн, відповідно до п. 1 якого об'єднанням надано, а клієнтом прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
- складання відповіді на відзив АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" у справі №910/14670/24; дата - 19.12.2024; тривалість виконання - 2 години;
- "гонорар успіху" у розмірі 7% від ціни позову у справі № 910/14670/24 (40 281,00 грн) вартість - 2 819,67 грн.
Відповідно до п. 2 даного Акту №17-01/403 всього вартість послуг ц п. 1 цього Акта складає 4 819,67 грн.
Судом встановлено, що позивачем сплачено за юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 та по Рахунку №7-01/403 від 11.02.2025 кошти у розмірі 4 819,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8758 від 11.02.2025.
Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху", суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21.
Позивач заявив до стягнення з відповідача у складі витрат на професійну правничу допомогу 2 819,67 грн "гонорару успіху" на підставі п. 4.5 Договору.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Отже, суд вважає, що клопотання позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 819,67 грн не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із ціною позову та виконаною роботою під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/14670/24, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 86, 123, 126, 129, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 19.02.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА