ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2025Справа № 910/15521/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»
2. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
про припинення повноважень, трудових відносин та зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін:
Від позивача: Шагірманов Д.О.
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», про припинення повноважень ОСОБА_1 як Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» та зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника (Генерального директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк».
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для припинення трудових відносин позивача із відповідачем-1 в судовому порядку, оскільки скликані позивачем для вирішення питання про звільнення його із займаної посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» загальні збори не відбулися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15521/24, підготовче засідання призначено на 22.01.2025. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзиви.
В підготовче засідання 22.01.2025 з'явились представники позивача. Відповідачі своїх представників у вказане підготовче засідання не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Так, відповідачу-2 ухвалу суду від 23.12.2024 про відкриття провадження доставлено до його електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС. Від відповідача-1 конверт із копією ухвали від 23.12.2024 повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем-1 та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення самого відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Отже, суд зазначає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача-1 про розгляд справи шляхом направлення процесуального документу суду на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.02.2025.
В судове засідання 10.02.2025 з'явився представник позивача. Представники відповідачів не з'явились, про розгляд справи по суті повідомлялись належним чином. Від відповідача-1 жодних заяв/клопотань до суду не надходило.
В свою чергу, 04.02.2025 до суду від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2025 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 10.02.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» зареєстроване 10.10.2005 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи - 33543684.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» є: Акціонерне товариство «Данон Росія» (російська федерація) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон Трейд» (російська федерація).
15.12.2016 ОСОБА_1 було призначено на посаду Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» строком на 2 роки з 15.12.2016 по 15.12.2018, що підтверджується рішенням Позачергових Загальних зборів учасників даного Товариства (протокол № 56 від 15.10.2016), а також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2024.
На підставі наказу №2-К від 15.12.20216 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк».
Рішеннями Позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», оформлених протоколами № 61 від 27.12.2018, № 01/21 від 03.03.2021 та № 02/2022 від 16.11.2022, термін перебування ОСОБА_1 на посаді Генерального директора продовжувався та останнім протоколом продовжено до 31.12.2024 (включно).
27.09.2024 ОСОБА_1 направив на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» заяву про звільнення з посади Генерального директора за власним бажанням з 04.11.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України.
Як повідомлено позивачем, після початку повномасштабного вторгнення, компанія Danone призупинила інвестиції на території російської федерації та розпочала вихід з цього ринку, який завершився 17.05.2024. В процесі продажу активів на території російської федерації, найменування Акціонерного товариства «Данон Росія» змінено на АТ «Ейч Енд Ен», а найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон Трейд» - на ТОВ «Ейч Енд Ен Трейд». Таким чином, наразі фактично учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» є дві юридичні особи російської федерації - АТ «Ейч Енд Ен» та ТОВ «Ейч Енд Ен Трейд».
У зв'язку з тим, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» є компанії, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність в російській федерації, пересилання поштової кореспонденції до якої операторами поштового зв'язку припинено, 27.09.2024 позивач направив учасникам вказаного товариства заяву про своє звільнення на їх електронні пошти.
Цього ж дня ОСОБА_1 направив на електронні адреси учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства на 04.11.2024, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади Генерального директора, про обрання нового генерального директора товариства та про державну реєстрацію змін до відомостей Товариства.
Крім того, позивачем було опубліковано у газеті «Голос України» № 137 (189)від 03.10.2024 оголошення з повідомленням учасників Товариства про подання заяви про звільнення з посади Генерального директора та скликання на 04.11.2024 позачергових зборів учасників Товариства.
04.11.2024 у зв'язку із неявкою учасників Товариства збори не відбулися, про що був складений акт від 04.11.20247 за підписом ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає, що оскільки Загальні збори не виконали покладених на них законодавством та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» обов'язків з припинення повноважень Генерального директора Товариства, а безпосередній зв'язок з учасниками Товариства втрачено через їхнє місцезнаходження та відсутність будь-якого інтересу останніх до діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», вирішення будь-яких питань діяльності цього товариства, віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, неможливе. Відтак, оскільки позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України право на розірвання трудового договору з відповідачем-1шляхом скликання та проведення Загальних зборів Учасників, ОСОБА_1 вважає, що його трудові відносини із відповідачем-1 підлягають припиненню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як встановлено судом, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем-1 у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, при цьому, зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» існують як відносини з управління товариством, так і трудові відносини.
Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
При цьому, правове регулювання припинення повноважень керівника товариства з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є його керівником, оскільки такі дії пов'язані із реалізацією учасниками їх корпоративних прав шляхом прийняття відповідного рішення Загальними зборами.
Як визначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 04.02.2020 у справі № 915/540/16, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, оскільки припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу передбачена не приписами КЗпП України, а статтею 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання норм трудового права.
За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (генеральним директором) (ст. 14.1 Статуту Товариства).
Відповідно до ст. 14.1 Статуту Товариства до компетенції генерального директора належить вирішення всіх питань діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів Учасників.
Генеральний директор може біти звільнений в будь-який момент за рішенням загальних зборів Учасників, у випадках, передбачених трудовим контрактом, укладеним з ним (у разі його укладення) або з інших підстав, встановлених трудовим законодавством України (ст. 14.7 Статуту).
Збори Учасників є вищим органом управління Товариства та складаються з Учасників або їх уповноважених представників (ст. 12.1. Статуту).
За умовами п. 13.1 Статуту товариства до компетенції загальних зборів учасників належить обрання та припинення повноважень генерального директора.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Як передбачено умовами ст. 13.4. Статуту, Генеральний директор або учасники, які скликають загальні збори, скликають загальні збори шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення, або засобами факсимільного зв'язку, або засобами електронної пошти, або надається особисто учаснику. Рішення про застосування конкретного способу повідомлення приймається особою, яка скликає загальні збори, при цьому допускається поєднання різних способів повідомлення різних учасників. Повідомлення має містити порядок денний загальних зборів та інші відомості, передбачені чинним законодавством України.
Отже, відповідно до законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).
Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).
Так, судом враховано, що засновники (учасники) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» є юридичними особами, які зареєстровані та знаходяться на території російської федерації.
Будь-яких змін щодо учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі щодо їх місцезнаходження, не вносилися.
При цьому, судом встановлено, що позивач 27.09.2024 направив заяву про своє звільнення з посади генерального директора за власним бажанням та повідомлення про скликання загальних зборів на 04.11.2024 на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», а також на електронні адреси учасників вказаного Товариства, що не суперечить положенням Статуту. До того ж, повідомлення про скликання загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» на 04.11.2024 для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора було опубліковане у газеті «Голос України» № 137 від 03.10.2024.
З наведеного вбачається, що позивачем вжито всіх можливих заходів для повідомлення учасників Товариства про намір звільнитися з посади генерального директора за власним бажанням та про дату проведення Загальних зборів для вирішення вказаного питання.
За наведених обставин судом встановлено, що позивачем було надіслано на електронну адресу засновників заяву про звільнення за власним бажанням з дотриманням строку, передбаченого вимогами статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст. 13.4. Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, а також повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 04.11.2024, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади генерального директора, про обрання нового генерального директора товариства та про державну реєстрацію змін до відомостей товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку зі зміною директора товариства.
Натомість Товариство/засновники Товариства ухилились від виконання обов'язку розглянути заяву позивача про звільнення.
Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.
З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ «Юнімікс», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Юнімілк» у зв'язку зі звільненням його з посади генерального директора за власним бажанням та припинення повноважень ОСОБА_1 як Генерального директора Товариства з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.
Також позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника (Генерального директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (Ідентифікаційний код: 33543684, місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо припинення трудових відносин позивача із відповідачем-1 та повноважень позивача як Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк», суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника (Генерального директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк».
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача-1 у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (ідентифікаційний код: 33543684, місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г) з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.
3. Припинити повноваження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (ідентифікаційний код: 33543684, місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г) з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.
4. Зобов'язати Оболонську районну у місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37371727, 04205, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 16) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як керівника (Генерального директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (ідентифікаційний код: 33543684, місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (ідентифікаційний код: 33543684, місцезнаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28-А, літера Г) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 084 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.02.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко