ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/15563/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС"
до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
про стягнення 3 489 772,39 грн
за участю представників:
від позивача: Самофал В.І.
від відповідача: Подобєд О.В.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення 3 489 772,39 грн, з яких: 771081,50 грн - 3% річних, 2 718 690,89 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання за договором № 6323/02 від 17.08.2010, заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/8615/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15563/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.01.2025.
09.01.2025 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У підготовчому засіданні 23.01.2025 представник відповідача, посилаючись на некоректні періоди нарахування заявлених інфляційних втрат та 3% річних заявив усне клопотання про витребування у позивача розрахунку. Водночас представник відповідача зазначив, що у відзиві допущено технічну помилку щодо початку прострочення. Враховуючи наведені заперечення суд зазначив представнику відповідача про надання письмових пояснень та розрахунків у строк до 06.02.2025.
Разом з тим, з огляду на те, що разом з позовною заявою позивачем надані розрахунки, то необхідність у витребуванні у позивача розрахунку відсутня.
У підготовчому засіданні 23.01.2025 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.02.2025.
06.02.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо розрахунків.
У судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечив. Заявив проти зменшення розміру 3% річних.
У судовому засіданні 06.02.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив своєчасне погашення заборгованості за договором № 6323/02 від 17.08.2010.
Неналежне виконання ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" зобов'язання щодо оплати за продану в жовтні 2021 року, лютому-липні 2022 року електроенергію встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/8615/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024.
Судами у справі №910/8615/23 встановлено, що ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" частково розрахувався за електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, у зв'язку із чим у відповідача перед ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" утворилась заборгованість за продану в жовтні 2021 року, лютому-липні 2022 року електроенергію в розмірі 11797708,48 грн.
Остаточний розрахунок за електричну енергію відповідач здійснив 22.11.2024.
У зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання за договором №6323/02 від 17.08.2010, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 771081,5 грн та інфляційні втрати у сумі 2 718 690,89 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив. Відповідач вважає, що ним не порушено виконання грошових зобов'язань, оскільки порядок виконання грошових зобов'язань Гарантованим покупцем в частині здійснення оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом підпадає під спеціальне правове регулювання, визначене Порядком № 641, який передбачає обумовленість виконання таких зобов'язань 100% оплатою у відповідному обсязі ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а положення Порядку №641 є обов'язковими для сторін договору. Також відповідач посилається на несвоєчасне виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань щодо оплати послуг перед Гарантованим покупцем за розрахункові періоди жовтень 2021 року, лютий - липень 2022 року.
Відповідач зазначає, що розрахунок за придбану ним електричну енергію має здійснюється відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 та від 15 червня 2022 року № 206, однак позивачем не враховані вимоги зазначених наказів, з урахуванням яких період по 01.05.2024 не підлягає включення до періоду прострочення.
Відповідач заперечуючи розрахунки позивача, з урахуванням пояснень від 06.02.2025, зазначає, що за розрахунковими періодами: жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, кінцевою датою строку є 15.09.2022 включно. По розрахунковим періодом липень 2022 року кінцевою датою строку є 26.09.2022 включно (24 та 25 вересня 2022 року є вихідними). Отже, на переконання відповідача, за розрахунковими періодами жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року прострочення виконання зобов'язання настає з 16.09.2022 року; а за розрахунковим періодом липень 2022 року - 27.09.2022. Окрім того, відповідач, посилаючись на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 05.12.2024 №910/11864/23 стверджує, що безпідставним є нарахування інфляційних втрат за вересень 2022 року.
Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних до 1 гривні. На обґрунтування підстав для зменшення 3% річних відповідач посилається на таке: неспіврозмірність або відсутність збитків, понесених позивачем (або відсутність доказів і понесення таких збитків), а також відсутність доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора; значний розмір санкцій, заявлених позивачем до стягнення; фінансове становище боржника та значна кількість зобов'язань перед третіми особами; Гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за "зеленим" тарифом залежно від отриманих від НЕК "Укренерго" грошових коштів в оплату вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел; ступінь виконання зобов'язань перед позивачем за договором, який складає 99,85%.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (Гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду № 197/01 до договору від 17.08.2010 № 6323/02 ( надалі - договір), відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір від 17.08.2010 №6323/02 в новій редакції.
Відповідно до п.1.1. договору виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Згідно із п. 2.1. договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У п.2.3. договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
У зв'язку із тим, що ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" порушено зобов'язання з своєчасної оплати за відпущену електричну енергію в жовтні 2021 року, лютому-травні 2022 року, липні 2022 року, внаслідок чого в ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" утворилася заборгованість у розмірі 11797708,48 грн, ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення 11797708,48 грн заборгованості за договором від 17.08.2010 № 6323/02.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/8615/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 позов задоволено частково; закрито провадження у справі №910/8615/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" в частині стягнення 6 055,39 грн заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору; стягнуто з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" заборгованість у розмірі 11791653,09 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 176 965,63 грн.
Судовим рішенням у справі №910/8615/23 встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №6323/02 від 17.08.2010 в частині повної та своєчасної оплати за продану в жовтні 2021 року, лютому-липні 2022 року електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, у зв'язку із чим у відповідача перед ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" утворилась заборгованість в розмірі 11797708,48 грн.
Згідно із наданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями та розрахунками відповідач здійснив оплату за електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом у такому порядку:
за електричну енергію продану в жовтні 2021 року: 13.10.2021 - 51170,71 грн; 25.10.2021 - 1 868 796,17 грн; 29.10.2021 - 206 429,20 грн; 29.10.2021 - 594 334,64 грн; 15.11.2021 - 2 775 459,76 грн; 28.09.2022 - 1 205 717,01 грн; 18.10.2022 - 1 318 007,00 грн; 18.10.2023- 4 259,53 грн; 20.10.2023 - 1 795,86 грн; 26.10.2023 - 6 500,23 грн; 30.11.2023 - 5783,99 грн; 28.12.2023 - 9876,00 грн; 21.02.2024 - 29150,14 грн; 30.07.2024 - 472 229,20 грн; 28.08.2024 - 50 400,50 грн; 22.11.2024 - 314 910,73 грн; всього 8 914 820,67 грн;
за електричну енергію продану в лютому 2022 року: 15.02.2022 - 3 303 536,11 грн; 24.02.2022 - 3 622 510,59 грн; 08.06.2022 - 2 521 649,53 грн; 22.11.2024 - 831 740,35 грн; всього 10 279 436,58 грн.
за електричну енергію продану в березні 2022 року: 29.03.2022 - 5 198 930,28 грн; 07.04.2022 - 2 042 611,19 грн; 22.11.2024 - 3 367 362,71 грн; всього 10 608 904,18 грн;
за електричну енергію продану в квітні 2022 року: 25.04.2022 - 1 287 884,30 грн; 06.05.2022 - 406 152,42 грн; 22.11.2024 - 787 737,83 грн; всього 2 481 774,55 грн;
за електричну енергію продану в травні 2022 року: 16.05.2022 - 2 466 907,19 грн; 25.05.2022 - 3 393 122,17 грн; 07.06.2022 - 2 855 365,66 грн; 22.11.2024 - 4 052 713,94 грн; всього 12 768 108,96 грн.
за електричну енергію продану в липні 2022 року: 14.07.2022 - 3 958 075,54 грн; 25.07.2022 - 4 548 096,44 грн; 29.07.2022 - 2 773 313,21 грн; 22.11.2024 - 1 863 247,47 грн; всього 13 142 732,66 грн.
Посилаючись на прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором №6323/02 від 17.08.2010, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 771081,50 грн та інфляційні втрати у сумі 2 718 690,89 грн. Нарахування позивач здійснює у такому порядку:
на суму боргу за жовтень 2021 року за період з 15.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 57257,52 грн та інфляційні втрати у сумі 264803,86 грн;
на суму боргу за лютий 2022 року за період з 15.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 54560,52 грн. та інфляційні втрати у сумі 190468,54 грн;
на суму боргу за березень 2022 року за період з 15.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 220892,34 грн та інфляційні втрати у сумі 771126.06 грн;
на суму боргу за квітень 2022 року за період з 15.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 51674,04 грн та інфляційні втрати у сумі 180391,96 грн;
на суму боргу за травень 2022 року за період з 15.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 265850,02 грн та інфляційні втрати у сумі 928071,49 грн;
на суму боргу за липень 2022 року за період з 24.09.2022 по 21.11.2024: 3% річних у сумі 120847,06 грн та інфляційні втрати у сумі 383828,98 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом вище, правові відносини між сторонами виникли за договором №6323/02 від 17.08.2010.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2023 у справі №910/8615/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, встановлено порушення ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" виконання грошового зобов'язання за договором №6323/02 від 17.08.2010 в частині повної та своєчасної оплати за продану в жовтні 2021 року, лютому-травні 2022 року, липні 2022 року електричну енергію, вироблену ТОВ "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" за "зеленим" тарифом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу вартості відпущеної в жовтні 2021 року, лютому-травні 2022 року, липні 2022 року електричної енергії за договором №6323/02 від 17.08.2010 та прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань підтверджується судовим рішеннями у справі №910/8615/23 та повторного доведення не потребують.
При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Відтак, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом вище, відповідач у період з 13.10.2021 по 22.11.2024 здійснював сплату заборгованості за електричну енергію відпущену в жовтні 2021 року, лютому-травні 2022 року, липні 2022 року.
Таким чином, у позивача наявні правові підстави для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
За розрахунком позивача 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року позивач нараховує за період з 15.09.2022 по 21.11.2024. Нарахування 3% річних на суму боргу за липень 2022 року позивач здійснює за період з 24.09.2022 по 21.11.2024, інфляційні втрати на суму боргу за липень 2022 року - з 01.10.2022 по 21.11.2024.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що за розрахунковими періодами жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року прострочення виконання зобов'язання настає з 16.09.2022 року; а за липень 2022 року - 27.09.2022.
Враховуючи аргументи сторін щодо початку прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає таке.
Згідно пунктом 3.3. договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (у редакції, чинній у спірний період) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п.10.4 Порядку №641 (у редакції, чинній у спірний період) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, оплату ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Отже, з урахуванням наведеного, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" за липень 2022 року.
Отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за відпущену електричну енергію у жовтні 2021 та у лютому 2022 - травні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно); у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно).
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за електричної енергії (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора) узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23.
З огляду на наведені положення Порядку та правову позицію Верховного Суду заперечення відповідача щодо визначеного позивачем початку прострочення виконання грошового зобов'язання є необґрунтованими та відхиляються судом.
Щодо порядку нарахування інфляційних втрат, суд зазначає таке.
У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та зазначила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат".
При цьому про такий спосіб розрахунку також наведений і в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 №910/11864/23, на яку посилається відповідач.
Відтак, нарахування позивачем інфляційних втрат за вересень 2022 року (розрахунок на суму заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року) є обґрунтованим та відповідає судовій практиці.
Окрім того, при перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивач також дотримався порядку визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, висновки щодо правильності застосування такого порядку викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими.
З приводу посилань відповідача на те, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, зокрема, наказами Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 та № 206 від 16.06.2022, то суд зазначає таке.
На час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений Товариством період (жовтень 2021 року, лютий 2022 року - травень 2022 року, липень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.
Відтак, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641. Відтак, відповідні заперечення відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних до 1 гривні, то суд зазначає таке.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №917/991/22 звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за договором, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України).
У п.72. постанови від 05.06.2024 по справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в цьому випадку вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних суд має виходити з конкретних обставин у розглядуваній справі, які мають юридичне значення, а також наявності виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 771081,50 грн, інфляційні втрати у сумі 2718690,89 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" про стягнення з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" 3% річних у сумі 771081,50 грн та інфляційні втрати у сумі 2718690,89 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС" (20705, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Стуса Василя, будинок 41, ідентифікаційний код 33931257) 3% річних у сумі 771081,50 грн, інфляційні втрати у сумі 2718690,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41877,27 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.02.2025.
Суддя С.О. Турчин