Справа № 930/2766/24
Провадження №2-о/930/12/25
07.02.2025 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Загребельного С.В.
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,про встановлення факту проживання,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з заявою про встановлення факту проживання.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась в селі Лука, Немирівського району, Вінницької області.
Заявник стверджує, що від народження та досі вона проживає в АДРЕСА_1 . З 1976 року до 26 червня 1986 року навчалась в Луцькій середній школі, про що свідчить атестат серії НОМЕР_1 від 26.06.1986 року. Після закінчення школи вона продовжила навчання в кооперативному технікумі до 1988 року, проте не проживала за місцем навчання, а проживала в АДРЕСА_1 .
З 1993 року по теперішній час заявниця працювала на різних посадах в с. Лука та проживає за зазначеною вище адресою. Всі періоди та місце роботи відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19 лютого 1993 року.
Постановою КМ України №106 від 23.07.1991 року села Никифорівці, Лука, Вінницького району (раніше Немирівський) віднесено до населених пунктів четвертої категорії зони посиленого радіоактивного контролю, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС до 01.01.2015 року.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-Х11 особам, які попрацювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та за наявності відповідного страхового стажу,
ОСОБА_1 зазначила, що станом на 01 січня 2024 року при настанні 55-ти річного віку її страховий стаж становить 30 років 1 місяці 09 днів, що дає право виходу на пільгову пенсію.
Проте при зверненні до пенсійного фонду, вона не змогла довести періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення, тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025150007880 від 15.07.2024 їй було відмолено у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заявниця зазначила, що у позасудовий порядок вона не зможе довести факт проживання в с.Лука Вінницького району Вінницької області. Тому просить суд встановити факт її місця проживання для підтвердження дійсного періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення для отримання пільг, що передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судовому засіданні заявник заяву підтримала, просила її задовольнити.
У судове засідання представник заінтересованої особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не з'явилася, надала суду письмові пояснення, в яких просила заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв'язку з тим, що дана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок встановлення факту проживання визначений відповідним законодавством в позасудовому порядку, а тому не може бути встановлений в порядку окремого провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - є підставою для залишення заяви без розгляду. Просила розглянути справу без участі представника Головного управління.
Суд, заслухавши заявника та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено частиною 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно ст.315 ЦПК України, в окремому провадженні суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У даній справі ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Відповідно до п. 2) ч. 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ особам, які постійно працювали або постійно проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно прожинають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Із заявлених ОСОБА_1 вимог про встановлення факту її постійного проживання в с.Лука Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області в період з 01.01.1969 р. по 06.10.2017 р. вбачається, що між заявником та заінтересованою особою виник спір з приводу призначення пільгової пенсії у зв'язку з набуттям статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Встановлення факту постійного проживання заявника на території посиленого радіоекологічного контролю необхідно заявнику для отримання пенсії на пільгових умовах, отже встановлення факту заявник пов'язує з одночасним вирішенням спору про призначення пенсії, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані обставини свідчать про наявність спору про право на отримання пенсії та пільг, який не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження, повинен вирішуватися в порядку позовного провадження з дотриманням правил юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року по справі № 287/167/18-ц викладено правовий висновок, згідно з яким перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом ПФУ відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Аналіз вищенаведених норм процесуального права дає підстави для висновку суду про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18) зроблено висновок про те, що відповідно до частин 3, 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, про який просить заявник.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до пенсійного фонду, однак рішенням №025150007880 від 15.07.2024 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області ОСОБА_1 було відмовлено про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як не було доведено проживання не менше 4 років станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія ЧАЕС) та роз'яснено про необхідність надання документів для підтвердження дошлюбного прізвища та довідок про періоди проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993. Також заявниці роз'яснено про право оскаржити рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня чи в судовому порядку.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Водночас із заявлених вимог вбачається, що між заявником і заінтересованою особою виник спір з приводу призначення заявнику пенсії на пільгових умовах, що передбачено статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви та розгляду справи судом першої інстанції) (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні адміністративним судам.
Під час вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Такі дії судом здійснювалися і заявнику роз'яснювалися в ході судового розгляду цивільної справи.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання в с.Лука Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області в період з 01.01.1969 р. по 06.10.2017 р. не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок щодо юрисдикційності спору викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18).
Тобто вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цивільній справі в цій частині підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 223, ст.255, 256, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.Є. Войницька