61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
11.02.2025 Справа №905/1602/24
За позовом Донецької обласної прокуратури
до Військової частина НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог
щодо предмета спору, на
стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 172 928,00 грн
Суддя Хабарова М.В.
Секретар судового засідання Сухіна В.А.
за участю представників (в режимі відеоконференції):
від позивача Кучер А.Ю.
від відповідача не з'явились
від третьої особи не з'явились
Донецька обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди у розмірі 172928,00грн.
Позов обґрунтований тим, що старший солдат Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом бронетранспортером 4Е «Буцефал», здійснив зітнення зі службовим транспортом позивача, чим завдав йому матеріальної шкоди. Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та завдав шкоди під час виконання своїх службових обов'язків, саме остання відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України повинна нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2024 відкрито провадження у справі №905/1602/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.01.2025, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.01.2025 призначено судове засідання у справі на 21.01.2025 у зв'язку з перебуванням судді Хабарової М.В. 15.01.2025 у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.01.2025 відкладено розгляд справи на 11.02.2025.
10.02.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надйшло клопотання про долучення доказів, у якому позивачем зазначено, що при подачі позовної заяви позивачем помилково додано постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023 у справі № 204/14017/23, у зв'язку з чим просить долучити до матеріалів справи належний доказ - постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13.03.2024 у справі № 233/653/24.
Стосовно повідомлення учасників справи про розгляд справи суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвали суду у даній справі були внесені до АСДС та автоматично направлені та доставлені в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.12.2024 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, а саме: 63505, Харківська обл., Чугуївський район, м. Чугуїв, вул. Горішного, буд. 142. Вказана ухвала була отримана відповідачем 27.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600997214398.
З метою повідомлення третьої особи про розгляд даної справи ухвала суду від 20.12.2024 про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, а саме: 02222, м. Київ, вул. В.Беретті , буд. 12, кв.162. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та надійшло до суду 06.01.2025.
Крім того, судом здійснено телефонограму відповідачу та третій особі за номерами телефону, які містяться в матеріалах позовної заяви та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в матеріалах справи. Однак, телефонограми судом не вдалося передати, оскільки за вказаними номерами не вдалося встановити зв'язок.
Отже, відповідач та третя особа вважаються такими, що належним чином повідомлені про наявність відкритого судового провадження.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, третьою особою не було надано жодних пояснень стосовно позовних вимог, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача та третьої особи не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а саме наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
В той же час, судом враховано, що ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача та третьої особи впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1602/24 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати заяви по суті справи.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
У судове засідання 11.02.2025 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 11.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд Донецької області
Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області прийнято постанову за наслідками розгляду справи №233/653/24 (провадження №3/233/965/2024) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 25.01.2024 о 15 годині 25 хвилин в м.Костянтинівка Донецької область по вул. Леваневського, буд. 19 місце складання, подія трапилась автошлях Н-22 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 26 км керуючи транспортним засобом БТР «БУЦЕФАЛ» залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу не дотримався інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом Toyota Corola номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Вивчивши матеріали про адміністративне правопорушення, додаткові письмові пояснення, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №676176 від 25 січня 2024 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП; схему місця ДТП від 25 січня 2024 року, а також фотокартки з місця ДТП; письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_3 та інші матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що мало місце 25 січня 2024 року на Н-22 Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 26 км.
Приписами ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №183 від 02.09.2020 старшого солдата запасу ОСОБА_1 , зараховано для проходження військової служби за контрактом на посаду водія відділення радіорозвідки взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти.
Згідно з витягом з наказу командира війської частини НОМЕР_1 № 107 від 25.12.2023 за старшим солдатом, який є водієм, ОСОБА_1 закріплено БТР-4Е «Буцефал», номерний знак б/н НОМЕР_3 .
З огляду на вказані норми, діяльність із використання, зберігання й утримання військовими частинами техніки, зокрема бронетранспортерів, має ознаки джерела підвищеної небезпеки. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, на час дорожньо-транспортної події за кермом бронетранспортера 4Е «Буцефал», номерний знак б/н 470, перебував ОСОБА_1 , який виконував свої службові обов'язки та здійснював управління транспортним засобом як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 .
Приймаючи до уваги вищенаведене, саме військова частина НОМЕР_1 , відповідно до ст. 1187 Цивільного кодесу України повинна нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Аналогічну позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц. Так, суд зазначив, що шкода, заподіяна об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.
Відповідно до положень статтей 1192, 1194 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом наведених положень загальне правило передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Це узгоджується також із приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З урахуванням правових норм, реальними збитками в даному випадку визначається сума, яка була здійснена позивачем для відновлення пошкодженого автомобіля Toyota Corolla з номерним знаком НОМЕР_4 .
З наданого акту прийому-передачі наданих послуг №ОУ-0026 від 23.07.2024 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаліт Україна» на підставі укладеного договору №7-АРМ від 10.06.2024 з Донецькою обласною прокуратурою було виконано послуги з поточного ремонту і технічного обслуговування на загальну суму 172928,00 грн.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію №1578 від 24.07.2024 на суму 172928,00 грн, в призначенні платежу якої вказано: «опл.послуг з пот. ремонту та тех.обслуг.автомоб.транспорту для Донецької обл.пр-ри; акт №ОУ-0026 від 23.07.2024, дог. 7-АРМ від 10.06.2024; без ПДВ». Вказана платіжна інструкція підтверджує суму реальних збитків, які понесені позивачем для відновлення пошкодженого автомобіля.
З метою встановлення можливості відшкодування збитків за рахунок страхових коштів Донецькою обласною прокуратурою 26.01.2024 було направлено лист до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).
Листом (вх.№3-01б/3772) від 01.02.2024 МТСБУ було здійснено відмову у відшкодуванні шкоди, оскільки зазначена шкода не підлягає відшкодуванню на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на те що бронетранспортер не є транспортним засобом в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і вона не відповідає за завдану ним шкоду.
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, який на час скоєння правопорушення керував БТР-4 «Буцефал», закріпленим за Військовою частиною НОМЕР_1 , суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 172 928,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог про відшкодування шкоди у сумі 172928,00грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо вимоги позивача покладення на відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 7269,92 грн в якості судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем долучено до матеріалів справи висновок експертного дослідження №ЕД-19/105-24/3050/АВ від 15.05.2024.
Згідно висновку експертного дослідження вартість матеріального збитку завданого Донецькій обласній прокуратурі, в результаті дорожньо-транспортної пригоди службового автомобіля марки «Toyota» моделі «Corolla», 2011 року виготовлення, державний номерний знак НОМЕР_5 , станом на 25.01.2024, складає 52 753,44 грн Вартість відновлювального ремонту службового автомобіля марки «Toyota» моделі «Corolla», 2011 року виготовлення, державний номерний знак НОМЕР_5 , який було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, станом на 25.01.2024 складає 175 844,81 грн.
Відповідно до ч.1. 2. ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 17.07.2017 експертним дослідженням є дослідження, яке проводиться експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини події, за зверненням юридичних або фізичних осіб.
Відповідно до ст. 101 Господасрького процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вказані вимоги кореспондуються з вимогами, передбаченими Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, а саме в главі VI зазначено, що у вступній частині висновку повинна міститися попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків з посиланням на відповідні статті Кримінального кодексу України (у разі складання висновку експерта за результатами проведення судової експертизи) або з посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України (у разі складання повідомлення про неможливість проведення експертизи).
У висновку експертного дослідження № ЕД-19/105-24/3050-АВ від 15.05.2024 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що такий висновок підготовлено для подання до суду.
Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.
Аналогічний висновок щодо такої обов'язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2021 у справі № 910/15946/20, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі №924/588/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду № 712/4126/22 від 22.11.2023 зазначено, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
В свою чергу суд зазначає, що висновок експертного дослідження є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Розмір шкоди позивачем визначено та заявлено виходячи із Договору про закупівлю послуг № 7-АРМ від 10.06.2024, акту №ОУ-0026 приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2024 на суму 172928,00 грн, платіжної інструкції №1578 від 24.07.2024 на загальну суму 172928,00 грн, а не висновку експертного дослідження №ЕД-19/105-24/3050/АВ від 15.05.2024, вказаний висновок не враховано судом як доказ.
Відповідно підстави для включення вартості експертного дослідження до судових витрат у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Донецької обласної прокуратури (49003, м. Дніпро, вул. Майдан Озерний, 32, ідентифікаційний код 25707002) шкоду у розмірі 172928 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 17.02.2025
Суддя М.В. Хабарова