вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
19.02.2025м. ДніпроСправа № 904/623/25
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень", м. Дніпро
про стягнення 3 741 908,33 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільчень" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 3 741 908,33 грн. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:502:0007 у період з 01.01.2021 по 20.06.2024 за відсутності правових підстав.
Ухвалою суду від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 18.03.2025.
Разом із позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову. У поданій заяві позивач просить суд накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви позивач, з посиланням, зокрема, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22, зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Положеннями статті 138 ГПК України передбачено, зокрема, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено та належними та допустимими доказами не доведено існування будь-якої загрози невиконання відповідачем майбутнього рішення суду, зокрема, вчинення відповідачем цілеспрямованих дій, направлених на уникнення сплати заборгованості перед позивачем. Позивачем вказано лише про те, що у відповідача обліковується заборгованість перед Дніпровською міською радою за користування земельною ділянкою.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник не зазначив, яким чином ненакладення арешту на майно грошові кошти відповідача унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а є лише висловив припущення про можливість невиконання відповідачем судового рішення.
Незважаючи на дійсну можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, сама лише така можливість без надання жодних інших доказів вчинення відповідачем цілеспрямованих дій, направлених на уникнення сплати заборгованості перед позивачем, не є обґрунтованою підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача.
Слід звернути увагу, що, за приписами ч. 1 ст. 237 ГПК України, вирішення судом питання обґрунтованості позовних вимог, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, здійснюється при ухваленні кінцевого рішення за результатами розгляду справи по суті.
На стадій прийняття позовної заяви до розгляду суд позбавлений не тільки можливості, але й права давати оцінку обґрунтованості позовних вимог позивача.
За таких обставин, позиція позивача про те, що сама по собі можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є достатньою для накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача одночасно із відкриттям провадження у справі про стягнення заборгованості матиме наслідком практику використання суб'єктами законного права на позов та інституту забезпечення позову з метою «легального шантажу» інших учасників господарських правовідносин: подання завідомо безпідставних позовів разом із заявами про забезпечення позову. Наслідком чого буде арешт майна та грошових коштів будь-якої особи на невизначений строк.
Відтак, наведені у заяві про забезпечення позову обставини, в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, не свідчать про унеможливлення виконання рішення суду взагалі або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
А отже, через необґрунтованість поданої Дніпровською міською радою заяви про забезпечення позову, в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, ст. 140, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кільчень", до набрання рішенням у цій справі законної сили - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.02.2025 та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Ніколенко