ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2025 року Справа №924/856/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізяславської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 16.12.2024)
за позовом ОСОБА_1
до Ізяславської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди №104/57-17-ДО земельної ділянки від 21.06.2017 та додаткової угоди до договору оренди №103/57-17-ДО земельної ділянки від 21.06.2017
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Кулик Ю.В.,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди №104/57-17-ДО земельної ділянки площею 11,9561 га з кадастровим номером 6822180400:05:011:0552, укладеного 21.06.2017 року у редакції, викладеній у рішенні. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди №103/57-17-ДО земельної ділянки площею 24,5621 га з кадастровим номером 6822180400:05:010:0595, укладеного 21.06.2017 року у редакції, викладеній у рішенні. Стягнуто з Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області на користь фізичної особи-підприємця Вінцковської Анни Вікторівни 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції вказав, що хоча Законом України "Про оренду землі" прямо не передбачено надіслання орендодавцем заперечень у поновленні договору рекомендованим листом чи іншою кореспонденцією, в той же час за приписами зазначеної вище норми та враховуючи приписи ч. 3 ст. 13, ч.1, 3 ст. 74 ГПК України саме на орендодавця покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами факт направлення орендарю у встановлені законом строки листа-повідомлення про прийняте ним рішення за результатами розгляду звернення орендаря про поновлення договору оренди землі.
Оцінюючи долучені до матеріалів справи докази, а саме реєстр відправленої поштової кореспонденції Ізяславської міської ради від 24.04.2024, опис вкладення до рекомендованого листа від 24.04.2024, фіскальний чек від 24.04.2024, суд зазначив, що вказані документи лише фіксують наявність такої відповіді на звернення позивача в установі, однак не можуть вважатись належним доказом її надіслання позивачу.
В той же час будь-яких доказів отримання позивачем вказаного листа відповідачем не надано, а позивач заперечує факт отримання від відповідача будь-яких повідомлень, в тому числі копії рішення за результатами розгляду його звернення про поновлення договору оренди від 21.06.2017.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у місячний термін письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні договорів оренди земельної ділянки від 21.06.2017.
Відтак, суд встановив наявність усіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договорів оренди земельної ділянки від 21.06.2017 з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та відповідно дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в судовому порядку в редакції, зазначеній у позовній заяві.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт, зокрема, вказує, що наведені Ізяславською міською радою обґрунтування та докази на їх підтвердження щодо дотримання нею встановленого ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" строку для розгляду заяв орендаря про намір скористатись переважним правом на поновлення договорів оренди землі та направлення орендарю листа-повідомлення про заперечення орендодавця у поновленні договорів оренди землі, судом першої інстанції залишені поза увагою, належним чином не досліджені та їм не була надана правова оцінка.
Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують виконання орендодавцем визначеного законом обов'язку "направити" орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, та які за правилами доказування у подібних правовідносинах визнаються судами достатніми доказами належного повідомлення адресата. Відтак, доказуванню у даній справі відповідачем підлягав саме факт "направлення" у місячний термін Вінцковській А.В. заперечень Ізяславської міської ради у поновленні договорів оренди землі на новий строк, а не, власне, доказування факту "отримання" орендарем таких заперечень.
Скаржник, посилаючись на практику Верховного Суду, вважає, що факт направлення рекомендованого листа у місячний термін з моменту отримання заяв про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди підтверджено відповідачем належними доказами, а саме реєстром відправленої поштової кореспонденції Ізяславської міської ради від 24.04.2024; описом вкладення у цінний лист (рекомендоване відправлення з повідомленням про отримання) від 24.04.2024, фіскальним чеком ФН ПРРО 4000487938 до листа рекомендованого пріоритетного №3030002020707 від 24.04.2024, самим поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3030002020707 з позначками поштового відділення щодо причини його невручення.
Водночас, невчинення саме Вінцковською А.В., фізичною особою-підприємцем, яка є користувачем послуг поштового зв'язку, дій щодо отримання листа Ізяславської міської ради від 23.04.2024, перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи викладене, апелянт вказує, що Ізяславська міська рада дотрималась вимог ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", відтак у Вінцковської А.В. не виникло право на поновлення договорів оренди землі на підставі частини 6 ст.33 цього Закону та підстав розраховувати на можливість такого поновлення в силу закону.
Окрім того, вважає, що суд першої інстанції, не надавши, всупереч ст.86 ГПК України, належної правової оцінки таким фактичним обставинам, які мають істотне значення для вирішення справи, які не лише визнавалися учасниками справи, а й підтверджені відповідачем належними і вірогідними доказами, щодо направлення Ізяславською міською радою Вінцковській А.В. протягом місяця після закінчення строку дії договорів оренди землі заперечень у поновленні договорів оренди землі (лист від 08.07.2024), які остання отримала, дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про те, що відповідач письмово не повідомив позивача упродовж місяця після закінчення строку договорів оренди землі про заперечення у поновленні цих договорів.
Також скаржник звертає увагу, що згідно сталої практики Верховного Суду, договір оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк, тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про визнання укладеними додаткових угод в редакції, запропонованій позивачем, зокрема, зі зміною істотної умови договору щодо розміру орендної плати.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що не погоджується із доводами апелянта, викладеними у апеляційній скарзі, та вважає їх такими, що не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що у даній справі суд встановив наявність усіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договорів оренди земельної ділянки від 21.06.2017 з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У судове засідання, призначене на 11.02.2025 року, позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання (т.1, а.с.246-247).
При цьому, 11.02.2025 року від позивача надійшло клопотання про проведення засідання за відсутності його представника.
Враховуючи вказане клопотання та приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (орендодавцем) та гр. ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договори оренди земельної ділянки №103/57-17-ДО (т.1, а.с.44-45) та №104/57-17-ДО (т.1, а.с.15-16), відповідно до умов п.1.1. яких орендарю передано на підставі протоколів земельних торгів від 21.06.2017 року в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства (01.02) з к.н. 6822180400:05:010:0595 (площею 24,5621 га) та з к.н. 6822180400:05:011:0552 (11,9561 га), які розташовані за межами населених пунктів Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.
Договори укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договорів).
У відповідності до п.8 договорів, право оренди земельних ділянок виникає у орендаря з моменту їх державної реєстрації відповідно до закону.
23.06.2017 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди на земельних ділянки.
06.04.2024 року ОСОБА_1 , з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, подала до Ізяславської міської ради заяви про намір продовжити договори оренди земельних ділянок №103/57-17-ДО та №104/57-17-ДО від 21.06.2017 року на новий строк. Вказані заяви з доданими до них документами були отримані Ізяславською міською радою 15.04.2024 року.
Рішенням п'ятдесят четвертої сесії Ізяславської міської ради восьмого скликання від 18.04.2024 №28 "Про розгляд заяв Вінцковської Анни Вікторівни про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок" позивачу відмовлено у поновленні на новий строк договорів оренди землі. Також вирішено вважати припиненими договори оренди земельних ділянок після закінчення строку їх дії; включено земельні ділянки до переліку вільних земельних ділянок, право оренди на які планується продати на земельних торгах тощо.
Позивач, вважаючи, що договори оренди земельних ділянок поновлені, оскільки процедура поновлення договору оренди була порушена внаслідок невиконання Ізяславською міською радою обов'язку щодо направлення повідомлень про заперечення проти поновлення договорів оренди у місячний строк або підписання додаткової угоди до договорів оренди у разі відсутності таких заперечень, звернувся з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п.5 ст.126 ЗК України).
Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (орендодавцем) та гр. Вінцковською Анною Вікторівною (орендарем) було укладено договори оренди земельної ділянки №103/57-17-ДО та №104/57-17-ДО строком на 7 років.
Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 7 договорів).
Правове регулювання поновлення договору оренди землі, визначено положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 внесено зміни до Закону України "Про оренду землі", зокрема, розділ ІХ "Перехідні положення" доповнено абзацом такого змісту:
"Правила, визначені ст.126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення"."
Отже, обов'язковою умовою поновлення спірних договорів є застосування правил, що були чинними на момент їх укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 04.06.2017 року.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми як загальне правило продовження орендних правовідносин), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми як спеціальне правило продовження орендних правовідносин).
У даній справі позивач звернувся з позовом про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.1-6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", які встановлюють загальні правила продовження орендних правовідносин, зокрема, з підстав переважного права орендаря на укладення договору оренди, а також у зв'язку із наявністю "мовчазної згоди" орендодавця на поновлення договорів, що передбачено спеціальним правилом.
Згідно з ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Відповідно до ч.4, 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Для застосування положень ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти:
1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором;
2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;
3) до листа-повідомлення орендар додав проект договору;
4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури та строків, і для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч.1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із закінченням строку дії договорів оренди землі №103/57-17-ДО та №104/57-17-ДО, укладених 21.06.2017, позивач звернулася до орендодавця із заявами про намір продовження терміну їх дії. До заяв було долучено відповідні додатки, зокрема, проекти додаткових угод до договорів оренди.
Вказані листи з доданими до них документами отримано Ізяславською міською радою 15.04.2024 року, що не заперечується відповідачем.
Позивач, в обґрунтування позовної заяви вказує, що у встановлений законом місячний термін орендодавець не заперечив проти поновлення договорів оренди землі та протягом одного місяця після закінчення строку договорів не надіслав лист-повідомлення про заперечення у їх поновленні, чим порушив процедуру, визначену ч.1-6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а відтак вказані договори вважаються поновленими.
Оцінюючи вказані доводи позивача, в тому числі щодо дотримання орендодавцем місячного терміну розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням п'ятдесят четвертої сесії Ізяславської міської ради восьмого скликання від 18.04.2024 №28 "Про розгляд заяв Вінцковської Анни Вікторівни про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок" відмовлено Вінцковській А.В. у поновленні на новий строк договорів оренди землі. Також вирішено вважати припиненими договори оренди земельних ділянок після закінчення строку їх дії; зобов'язано орендаря повернути міській раді земельні ділянки після закінчення договорів оренди; включено земельні ділянки до переліку вільних земельних ділянок, право оренди на які планується продати на земельних торгах тощо (т.1, а.с.161).
Варто зауважити, що приписами ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" визначено обов'язок орендодавця у місячний термін не лише розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, а й за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі направити орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач на підтвердження виконання свого обов'язку щодо направлення орендарю листа-повідомлення про відповідне рішення надав копію супровідного листа від 23.04.2024 із додатком (копією рішення Ізяславської міської ради від 18.04.2024 №28); реєстр відправленої поштової кореспонденції Ізяславської міської ради від 24.04.2024; опис вкладення у цінний лист (рекомендоване відправлення з повідомленням про отримання) від 24.04.2024; фіскальний чек ФН ПРРО 4000487938; поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3030002020707 з позначками поштового відділення щодо причини його невручення (т.1, а.с.162-165).
За змістом ст.13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку, а також відносини між ними регулюється Правилами надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила № 270), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.
Відповідно до п.8 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі Правила, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 2 Загальної частини Правил визначено, що рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази можуть прийматися для пересилання з повідомленням про їх вручення через текстове повідомлення технічних засобів оператора поштового зв'язку або повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, на вибір користувача (п.15 Загальної частини Правил).
Згідно з п.18 Загальної частини Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку.
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
У відповідності до п. 62 Правил №270 підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Таким чином, належними доказами відправлення є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника пошти, відбитком календарного штемпеля, номером поштового відправлення та в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату, а також розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку та у якому вказується найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. При цьому, опис вкладення у цінний лист без розрахункового документу не може бути належним доказом надіслання відповідних документів.
Схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі №921/311/17-г/7, від 29.01.2019 у справі №922/705/18.
Апеляційний суд також враховує, що згідно правової позиції, викладеної в п.5.39.-5.40. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.07.2024 у справі №911/1284/23, належним підтвердженням направлення особою поштового повідомлення рекомендованим листом та його отримання адресатом є: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача. За умови неотримання адресатом поштової кореспонденції, надісланої за належною адресою орендодавця: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція, саме поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками поштового відділення щодо причин його невручення.
Із наданої відповідачем копії опису поштового вкладення у цінний лист вбачається, що вказаний опис містить підпис працівника поштового зв'язку та відбиток календарного штемпеля із зазначенням поштового відділення, дата на якому відповідає даті, вказаній на фіскальному чеку, який підтверджує надання поштових послуг, а саме 24.04.2024.
Крім того, зі змісту фіскального чеку ФН ПРРО 4000487938, наданого відповідачем, вбачається, що він містить номер відправлення 3030002020707, що є аналогічним вказаному в рекомендованому повідомленні.
Із врахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №752/24739/19, апеляційний суд звертає увагу, що відбиток календарного штемпеля із зазначенням відділення пошти та підпис працівника поштового зв'язку на довідці про причини повернення поштового відправлення є переконливим доказом направлення поштової кореспонденції позивачу. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.
Водночас, доказів, які б давали підстави стверджувати, що відповідного поштового відправлення не існувало, воно не направлялося, або мало інший вміст, позивачем суду не надано.
Разом з тим, колегією суддів також встановлено, що Ізяславською міською радою орендарю направлявся відповідний лист-повідомлення саме на адресу зареєстрованого місцезнаходження фізичної особи-підприємця Вінцковської А.В. згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.19).
Однак, згідно з довідкою відділення поштового зв'язку, вказаний лист повернувся без вручення з підстав "за закінченням терміну зберігання" (а.с.164), оригінал якого оглянуто судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 11.02.2025 року.
Колегія суддів зауважує, що у разі направлення поштової кореспонденції рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яку повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про отримання відповідної поштової кореспонденції (подібна правова позиція викладене в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №910/1730/22). .
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).
Враховуючи приписи ст.76-78 86 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та оцінки доказів, приймаючи до уваги направлення листа відповідачем за належною поштовою адресою позивача, зважаючи на наявність в матеріалах справи розрахункового документа (фіскальний чек), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, а також опису поштового вкладення з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля із зазначенням поштового відділення, суд дійшов висновку про дотримання Ізяславською міською радою, передбаченого ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", місячного строку розгляду листа-повідомлення орендаря та відповідно направлення повідомлення останньому про прийняте орендодавцем рішення.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Водночас, необхідно звернути увагу, суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Натомість, колегією суддів встановлено, що Ізяславська міська рада у визначений законом місячний строк після закінчення строку дії договорів оренди землі скористалась своїм правом, яке випливає з ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та 09.07.2024 року направила Вінцковській А.В. лист, у якому повторно повідомила останню про відмову міської ради у поновленні договорів оренди землі згідно рішення від 18.04.2024 №28. Обставини отримання вказаного листа не заперечується орендарем, а відтак з урахуванням ч.1 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню.
З огляду на викладене, суд вважає, що Ізяславська міська рада вчинила всі юридично значимі дії щодо припинення права оренди земельних ділянок, оскільки дотрималась встановленої ст.33 Закону України "Про оренду землі" процедури та строків, що вказує про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо наявності "мовчазної згоди" з боку орендодавця про поновлення договорів оренди.
Колегія суддів також зауважує, що як вбачається зі змісту заяв про продовження терміну дії договорів оренди, орендар просив встановити ставку орендної плати у розмірі 15% від визначеної нормативно грошової оцінки, що свідчить про зміну істотних умов договору, оскільки орендна плата, передбачена п.10 спірних договорів, складала 8,12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У відповідності до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Апеляційний суд зауважує, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").
Відтак, у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що умови такого договору можуть бути змінені, але лише за згодою сторін, а недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору призводить до припинення переважного права орендаря. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших неузгоджених сторонами умовах.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 909/1213/17.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що Ізяславська міська рада не погодила новий розмір орендної плати, можна стверджувати, що сторони не досягли згоди щодо змінених умов договору. Це додатково свідчить про відсутність правових підстав для продовження орендних правовідносин відповідно до ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".
Однак суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вищевказаного не врахував та дійшов помилкового висновку, що за наявності визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умов для поновлення договорів оренди землі, наявні підстави для визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі №103/57-17-ДО, №104/57-17-ДО від 21.06.2017 в редакції, запропонованій позивачем, зокрема, зі зміною істотної умови договору щодо розміру орендної плати.
Окрім того, апеляційний суд також зауважує, що наявність рішення сесії Ізяславської міської ради від 18.04.2024 №28 та листів-повідомлень про відмову у поновленні договорів оренди свідчить про реалізацію орендодавцем положень ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах ч.6 ст.33 вказаного Закону, на що посилається відповідач.
Відповідно до приписів ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У випадку заперечення орендодавця щодо подальших орендних відносин із орендарем переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №379/1439/18, від 20.05.2020 року у справі №378/338/18, від 30.09.2020 року у справі №227/4821/18, від 21.10.2020 року у справі №227/4537/18.
З огляду на викладене, колегія суддів враховує правову позицію щодо застосування ст.33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 21.09.2022 у справі №926/2720/21, згідно якої, зокрема:
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.1, 3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі не з'ясував обставин щодо належного повідомлення орендодавцем орендаря в місячний термін відповідно до приписів ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" про заперечення у поновленні договорів оренди землі, та як наслідок безпідставно застосував ч.6 ст.33 вказаного Закону, що призвело до помилкового висновку суду про наявність "мовчазної згоди" міської ради на поновлення договору та задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 та прийняття нового рішення про відмову в позові у повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Ізяславської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/856/24 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2024 у справі №924/856/24 скасувати та прийняти нове рішення.
3. У задоволенні позову Вінцковської Анни Вікторівни відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вінцковської Анни Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області (30300, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м.Ізяслав, вул.Незалежності, буд. 43, код 04060720) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень двадцять копійок).
5. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "17" лютого 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Коломис В.В.