ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 лютого 2025 року Справа № 902/1084/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Гудак А.В. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року (повний текст складено 05.12.2024) у справі № 902/1084/24 (суддя Виноградський О.Є.)
за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"
до Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни
про стягнення 10 609,00 грн штрафу
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року у справі №902/1084/24 позов Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" до Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни про стягнення 10 609,00 грн штрафу задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" 10 300,00 грн штрафу, 154,50 грн пені та 2387,13 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фізична особа-підприємець Гапонова Анастасія Павлівна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року у справі №902/1084/24. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2024 року між Державним спеціалізованим підприємство "Чорнобильська АЕС" (покупець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гапоновою Анастасією Павлівною (постачальник/відповідач) укладено договір № Л-24-0181-2 поставки товару, укладений на підставі проведення закупівлі № 2-168-24 UA-2024-02-22-007012-а, (далі - договір, а.с. 9-13), відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) у встановлені умовами договору строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього договору, i сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.
Предметом поставки є товар: ДК 021:2015 код 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання (Домкрат гідравлічний, насос ручний гідравлічний) (п.1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення. гарантійних зобов'язань постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо - зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).
У п. 2.1 договору сторони погодили, що якість товару, поставка якого є предметом цього договору, має відповідати вимогам, зазначеним у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору). Якщо вимоги до якості товару, наведені в Специфікації, не визначають більш високі вимоги до якості товарів, вимоги до якості повинні визначатися відповідно до стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до їх якості, aбo зразкам (еталонам).
Відповідно до п. 3.2 договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість за номенклатурою зазначена в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).
Оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після переходу права власності на товар, відповідно до пункту 5.11 цього договору, протягом 20 робочих днів, за умови наявності на реєстраційному рахунку покупця грошових коштів, виділених під оплату бюджетного зобов'язання за цим договором (п. 4.1 договору).
Постачальник повинен поставити товар для приймання покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікацією (Додаток № 1 до цього договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за три робочі дні до дати доставки. Постачальник, в період до закінчення строку поставки вказаному у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору), може поставляти товар для приймання покупцем за кількістю та якістю частинами (партіями) попередньо повідомивши про це покупця не пізніше, ніж за три робочі дні до дати доставки (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору, товар вважається переданим постачальником покупцеві для його приймання за кількістю та якістю, якщо він фактично доставлений у місце поставки разом із приналежностями та документами, перелік яких (вимог до яких) зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).
Обов'язки постачальника щодо строків постачання товару вважається виконаними, якщо постачальник забезпечив доставку товару у належній тарі та упаковці, у кількості, якості, у місце та в строк, разом із приналежностями та документами згідно з вимогами, вказаними у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).
Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до "Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів CPCP від 15 червня 1965 № П-6 (далі Інструкція П-6) та "Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення i товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів CPCP від 25 квітня 1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7), з урахуванням, зокрема, таких особливостей:
Сторони погоджуються, що у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування поставленого товару, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), цьому договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість товарів, виклик представника Іногороднього постачальника (виробника, відправника) не є обов'язковим. При цьому Іногородній постачальник (виробник, відправник) підписанням цього договору засвідчує надання згоди на приймання товару покупцем в односторонньому порядку відповідно до підпункту "в" п. 20 Інструкції П-7. В такому випадку, враховуючи відсутність в місці знаходження покупця відповідної інспекції по якості чи/або бюро товарних експертиз. Приймання продукції по якості і складення акту про недоліки здійснюється покупцем самостійно і такий акт буде мати таку ж юридичну силу як і акт, складений спільно сторонами.
Для цілей цього пункту "Іногороднім постачальником (виробником, відправником)" є постачальник, місцезнаходження (місце реєстрації) якого знаходиться за межами міста Славутича Київської області.
Згідно з п. 5.7 договору якщо інше не буде попередньо погоджено сторонами у письмовому вигляді, приймання товару покупцем по кількості та якості буде здійснюватися в місці поставки товару, зазначеному в Специфікації (Додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до п. 7.2.14 договору, покупець має право у разі передавання некомплектного товару - вимагати від постачальника за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; доукомплектування товару в строк, визначений покупцем.
Якщо постачальником у строк, визначений покупцем, недоукомплектував товар покупець має право за своїм вибором: вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми (п. 7.2.15 договору).
За порушення виконання постачальним зобов'язань за цим договором, до нього застосовуються штрафні санкції в таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) - штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів; за порушення строків виконання зобов'язання, а саме виконання зобов'язання (в повному обсязі або частково) з порушенням строків виконання - пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості; за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25 % вартості невиконаного зобов'язання (п. 8.3 договору).
Цей договір вважається укладеним після підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності), з дати підписання останньою стороною і діє до дати настання події, яка настане раніше, а саме:
а) до дати скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування;
b) до дати - 31.12.2024.
В частині фінансових зобов'язань договір діє до повного їх виконання сторонами, відносно гарантійних зобов'язань виконавця - до закінчення гарантійного строку.
06.06.2024 постачальник листом за вих. № 06/06/01 повідомила покупця, що в якості підтверджуючого документу з якості поставленої продукції буде надано Декларацію постачальника про відповідність згідно з ДСТУ ISOIEC 17050-12006. Також у вказаному листі відповідач зазначила, що продукція відповідає вимогам стандарту ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) (а.с. 14).
Листом за вих. № 17/06/01 від 17.06.2024 відповідач повідомила позивача, що поставку товару слід очікувати 19.06.2024 (а.с. 5, зворотна сторона).
У відповідь на вищевказаний лист, позивач листом від 18.06.2024 за №2332/40021000-2024 повідомив, що продукція, що поставляється не входить до Переліку продукції для цілей застосування деяких технічних регламентів, затвердженого постановою КМУ від 17.11.2023 №1213, якою дозволяється надання на ринку та/або введення в експлуатацію продукції без наявності декларації про відповідність. Також вказав, що домкрат гідравлічний відповідно до п.1 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62, є підіймальним приладдям, а відтак постачальник зобов'язаний надати Декларацію про відповідність (а.с. 18, зворотна сторона).
На виконання умов договору, 19.06.2024 відповідачем поставлено продукцію для приймання ДСП "Чорнобильська АЕС" за кількістю та якістю.
19.06.2024 комісією у складі голови комісії - в. о. начальника ВТК ДСП ЧАЕС Лісовського А.В. та членів комісії - контролера ВТК ДСП ЧАЕС Широкан Т.І., інженера РМЦ ДСП ЧАЕС Білоуса І.Ю., майстра РМЦ ДСП ЧАЕС Васильця А.М. складено Акт приймання продукції за якістю №175 від 19.06.2024 (далі - Акт, а.с. 7).
Зі змісту п. 23 та 24 складеного Акту слідує, що продукція, яка перелічена у видатковій накладній (домкрат гідравлічний низький ДНТ50А69 (телескопічний) та насос ручний гідравлічний НРГ-7030) та фактично поставлена продукція немає розбіжностей.
У пункті 27 Акту міститься опис виявлених невідповідностей: "...відповідно до п. 3 Специфікації до договору №Л-24-0181-2 від 02.04.2024 продукція або пакування повинні мати відповідне маркування/етикетки тощо для ідентифікування, на фактично поставленій продукції та її упакуванні поз. 1 Специфікації до Договору відсутнє маркування/етикетки; в паспортах на продукцію відсутня інформація щодо підприємства-виробника для забезпечення гарантійних зобов'язань; відповідно до п. 11 Специфікації до договору № Л-24-0181-2 від 02.04.2024 на поз. 1 Специфікації до договору відсутня декларація про відповідність безпеки машин та устаткування (затв. ПКМУ від 30.01.2013 №62)".
Згідно з висновком, наведеним у п.29 Акту, якість та комплектність продукції не відповідає вимогам договору, відповідає видатковій накладній №32 від 19.06.2024.
20.06.2024 з метою досудового врегулювання даного спору, ФОП Гапонова А.П. звернулася до ДСП "Чорнобильська АЕС" з претензією №20/06/01, в якій повідомила, що в останнього відсутні підстави для не прийняття товару, оскільки продукція відповідає вимогам стандарту ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) (а.с. 15-16).
В свою чергу, ДСП "Чорнобильська АЕС" листом за вих. №2422/40021000-2024 від 26.06.2024 повідомило, що надана ФОП Гапонова А.П. "Декларація постачальника про відповідність" не відповідає Постанові КМУ від 30.01.2023 №62, у зв'язку з чим запропонувало у строк до 09.07.2024 вжити заходи щодо усунення виявлених порушень та поставити товар відповідно до умов договору.
Враховуючи, що станом на 29.07.2024 ФОП Гапонова А.П. не вжила заходів задля усунення порушень за договором, ДСП "Чорнобильська АЕС" звернулося з претензією за №2879/01110200-2024 від 29.07.2024, якою вимагало перерахувати Державному спеціалізованому підприємству "Чорнобильська АЕС" для подальшого перерахування до бюджету штрафні санкції в сумі 10609,00 грн. (а.с. 19-20).
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Враховуючи викладене, ДСП "Чорнобильська АЕС" звернулося до суду з позовом про стягнення з ФОП Гапонової А.П. штрафних санкцій в розмірі 10 609,00 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором на закупівлю товару за державні кошти.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692 ЦК України) продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.
Відповідно до частини першої статті 682 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Згідно із статтею 683 цього Кодексу якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (стаття 684 ЦК України).
Статтею 270 ГК України встановлено, що товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту.
Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.
У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.
Прийняття покупцем некомплектних виробів не звільняє постачальника (виробника) від відповідальності.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
В силу приписів частини другої статті 193, статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
За змістом частини першої-другої статті 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Як вбчається, за доводами позивача ненадання відповідачем декларації про відповідність домкрата гідравлічного безпеки машин та устаткування у відповідності до вимог Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 30.01.2013 № 62, є порушенням умов договору, укладеного сторонами.
Відповідач, в свою чергу, вважає, що вимога про надання декларації про відповідність безпеки машин та устаткування суперечить законодавству, оскільки Технічним регламентом не передбачено надання декларації про відповідність безпеки машин та устаткування при придбанні домкрата гідравлічного, при цьому відповідач вважає, що виконав умови договору, надавши декларацію постачальника.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що підіймальне приладдя, вказане в п. 1 Технічного регламенту, не розповсюджується на домкрати, то колегія суддів зазначає таке.
Закон України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності.
Відповідно до статті 1 Закону, гармонізований європейський стандарт - європейський стандарт, прийнятий на основі запиту Європейської Комісії для застосування законодавства Європейського Союзу щодо гармонізації.
Також у статті 1 Закону міститься поняття "документ про відповідність", що означає: декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Згідно з частинами першою-другою, сьомою-восьмою статті 28 Закону у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність.
У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, визначених у відповідних технічних регламентах, було доведено.
Виробник шляхом складання декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність продукції вимогам, установленим у відповідних технічних регламентах.
Технічними регламентами, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, можуть передбачатися інші, крім складення декларації про відповідність, випадки декларування відповідності вимогам технічних регламентів.
В свою чергу, технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов'язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва (стаття 1 Закону).
Також стаття 1 вказаного Закону містить визначення "презумпція відповідності" - припущення, яке визнається достовірним, поки не буде доведено інше, про те, що продукція, пов'язаний з нею процес або метод виробництва чи інший об'єкт відповідає вимогам відповідного технічного регламенту, що визначені в ньому, а орган з оцінки відповідності відповідає спеціальним вимогам до призначених органів з оцінки відповідності чи визнаних незалежних організацій.
Статтею 5 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері технічного регулювання входить затвердження технічних регламентів, якщо їх не затверджено законами чи актами відповідних державних органів або міністерств, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону.
Частиною другою ст.8 Закону встановлено, що відповідні державні органи, до повноважень яких належить прийняття нормативно-правових актів, у межах своєї компетенції затверджують: технічні регламенти, якщо їх не затверджено законами чи актами Кабінету Міністрів України; методичні рекомендації із застосування технічних регламентів; переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів.
Відповідно до ч.3ст.8 вказаного Закону, у разі якщо функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності покладаються на центральні органи виконавчої влади, які виконують окремі функції з реалізації державної політики і діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо або через міністрів, повноваження, встановлені частиною другою цієї статті, здійснюють відповідні міністерства.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або інших технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або іншим технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог цього технічного регламенту.
Посилання в технічних регламентах на зазначені національні стандарти можуть мати форму переліків національних стандартів для цілей застосування відповідних технічних регламентів.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 11-2 Закону технічним регламентом може бути передбачено, що відповідність продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об'єктів стандартам з переліку національних стандартів для цілей застосування відповідного технічного регламенту або частинам таких стандартів надає презумпцію відповідності такої продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об'єктів суттєвим вимогам зазначеного технічного регламенту, які охоплюються такими стандартами або їх частинами та визначені в технічному регламенті.
Виробники мають право приймати інші рішення для задоволення суттєвих вимог технічного регламенту, крім застосування стандартів з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту.
Крім відповідності стандартам з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту, технічними регламентами можуть бути передбачені інші випадки надання презумпції відповідності продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва, систем управління якістю чи інших об'єктів вимогам технічних регламентів.
У разі якщо технічними регламентами, розробленими на основі актів законодавства Європейського Союзу, передбачене надання презумпції відповідності продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва чи інших об'єктів вимогам технічного регламенту внаслідок застосування інших стандартів, крім стандартів з переліку національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту, або інших технічних специфікацій (їх частин) та за умови, що посилання на такі стандарти або інші технічні специфікації (їх частини) опубліковано в "Офіційному віснику Європейського Союзу", відповідні державні органи розміщують на своїх офіційних веб-сайтах зазначені посилання чи їх переліки.
Конкретні умови надання презумпції відповідності продукції, пов'язаних з нею процесів або методів виробництва, систем управління якістю чи інших об'єктів визначаються технічними регламентами, якими передбачено надання цієї презумпції відповідності.
Відповідно до частини четвертої-шостої статті 11-2 Закону, у разі якщо технічний регламент розроблено на основі акта законодавства Європейського Союзу, яким передбачено застосування гармонізованих європейських стандартів, до переліку національних стандартів для цілей застосування зазначеного технічного регламенту включаються лише національні стандарти, що є ідентичними відповідним гармонізованим європейським стандартам.
У такому разі перелік національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту формується на основі переліку назв та позначень гармонізованих європейських стандартів у рамках реалізації відповідного акта законодавства Європейського Союзу, опублікованого в "Офіційному віснику Європейського Союзу", з урахуванням відомостей про періоди надання презумпції відповідності внаслідок застосування відповідних гармонізованих європейських стандартів та обмеження в застосуванні цих стандартів чи їх окремих положень.
Перелік національних стандартів для цілей застосування технічного регламенту затверджується вперше до набрання чинності відповідним технічним регламентом, а після цього оновлюється за потреби шляхом його затвердження.
У разі якщо до набрання чинності технічним регламентом, розробленим на основі акта законодавства Європейського Союзу, в "Офіційному віснику Європейського Союзу" не опубліковано перелік назв та позначень гармонізованих європейських стандартів у рамках реалізації відповідного акта законодавства Європейського Союзу, перелік національних стандартів для цілей застосування зазначеного технічного регламенту затверджується вперше після опублікування переліку назв та позначень гармонізованих європейських стандартів.
Переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів не пізніше п'яти робочих днів з дня їх затвердження розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних державних органів, а у випадках, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону, - також на офіційних веб-сайтах міністерств, що затвердили відповідні переліки національних стандартів.
Суд констатує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62 затверджено Технічний регламент безпеки машин (далі - Технічний регламент).
Технічний регламент установлює вимоги до машин щодо захисту життя або здоров'я людини, захисту тварин або рослин, а також майна та охорони навколишнього природного середовища, процедури оцінки відповідності машин та вимоги до їх обігу на ринку України та/або введення в експлуатацію.
Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. щодо машин та внесення змін до Директиви 95/16/ЄС.
Відповідно до п. 1 Технічного регламенту, його дія, зокрема, поширюється на таку продукцію, як підіймальне приладдя. При цьому, пунктом 2 передбачено перелік продукції на яку не поширюється дія цього Технічного регламенту.
Відповідно до п.п. 5 п. 3 Технічного регламенту, підіймальне приладдя - компонент або обладнання, що не є прикріпленим до підіймальної машини, але дає змогу утримувати вантаж, розміщується між машиною і вантажем чи на самому вантажі, або є невід'ємною частиною вантажу та самостійно вводиться в обіг; стропи та їх компоненти також є підіймальним приладдям.
Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 11 Технічного регламенту, відповідність машини національним стандартам, які включені до переліку національних стандартів для цілей застосування цього Технічного регламенту (далі - перелік національних стандартів), або їх частинам надає презумпцію відповідності такої машини тим суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я цього Технічного регламенту, що охоплюються такими стандартами або їх частинами.
Перелік національних стандартів затверджується та оприлюднюється відповідно до закону.
Наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 18.12.2018 №504 прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом перекладу з наданням чинності з 01 січня 2020 року, серед яких, зокрема: ДСТУ EN 1494:2018 (EN 1494:2000 + A1:2008, IDT) Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання.
Цим же наказом з 01 січня 2020 року скасовано чинність національного стандарту ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання (EN 1494:2000+A1:2008, IDT).
Водночас, наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 527 від 28.12.2019 відновлено дію національного стандарту з 01 січня 2020 року: ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання (EN 1494:2000+A1:2008, IDT).
25.04.2024 на сайті Міністерства економіки України розміщено наказ від 23.04.2024 №10302 "Про затвердження Переліку національних стандартів для цілей застосування Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62" (далі - Перелік).
До цього Переліку, який складається з додатків, включено національні стандарти, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам, опублікованим у рамках реалізації Рішення з імплементації Комісії (ЄС) 2023/1586 від 26.07.2023 щодо гармонізованих стандартів стосовно машин, розроблених на підтримку Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради.
Цей Перелік сформовано на основі переліку гармонізованих європейських стандартів, опублікованого в "Офіційному віснику Європейського Союзу" L 194/45 від 02.08.2023.
Відтак презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я Технічного регламенту безпеки машин надає застосування такого стандарту типу C: ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання EN 1494:2000+A1:2008.
Відповідно до пояснювальної примітки, що міститься в Переліку, застосування технічних вимог стандарту типу C, засновані на оцінці ризику виробника, надає презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я Технічного регламенту безпеки машин, які охоплюються цим стандартом. Деякі стандарти типу C, що складаються з кількох частин, частина 1 такого стандарту містить загальні технічні вимоги, застосовні до видів машин, а інші частини стандарту містять технічні вимоги для конкретних категорій машин такого виду, доповнюючи або змінюючи технічні вимоги, наведені в частині 1 стандарту типу C. Для стандартів типу C, викладених зазначеним чином, презумпція відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я Технічного регламенту безпеки машин надається шляхом застосування загальної частини 1 такого стандарту разом із відповідною спеціальною окремою частиною цього стандарту.
Суд, враховуючи вищевикладені норми законодавства, констатує, що ДСТУ EN 1494:2014 Домкрати рухомі або пересувні та подібне підіймальне устатковання EN 1494:2000+A1:2008 входять до Переліку, а відтак його застосування виробником до продукції надає презумпцію відповідності суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я Технічного регламенту безпеки машин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ФОП Гапонова А.П. надала позивачу документ - Декларацію постачальника про відповідність, який не підтверджує відповідність продукції суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров'я, як того вимагає п. 11 Технічного регламенту.
У постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Враховуючи те, що договір підписано уповноваженими особами, у встановленому порядку його не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання договору матеріали справи не містять, він є обов'язковим для виконання сторонами, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки товар фактично доставлений у місце поставки без документу, передбаченого Специфікацією (Додаток № 1 до цього договору).
Крім того, відповідно до п. 4 Специфікації до договору товар повинен бути поставлений покупцю для здійснення процедури його приймання в строк до 15.06.2024.
Як підтверджується матеріалами справи, постачальник в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, надав продукцію для приймання 19.06.2024.
Відповідно до п. 8.3 договору, за порушення виконання постачальним зобов'язань за цим договором, до нього застосовуються штрафні санкції в таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) - штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів; за порушення строків виконання зобов'язання, а саме виконання зобов'язання (в повному обсязі або частково) з порушенням строків виконання - пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості; за невиконання зобов'язання щодо поставки товару, в т. ч. відмови від виконання зобов'язання - штраф у розмірі 25 % вартості невиконаного зобов'язання.
Оскільки, судами обох інстанцій встановлено, що відповідач неналежним чином виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки погодженого між сторонами комплектного товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та зважаючи, що п. 8.3 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем, невірним та провівши його самостійно, правомірно задоволив пеню в розмірі 154,50 грн за період з 16.06.2024 по 19.06.2024 (за порушення строків виконання зобов'язання) та 10300,00 грн штрафу (за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності)). При цьому, у стягненні 154,50 грн пені суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року у справі №902/1084/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Тимошенко О.М.