вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/8025/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Романенко К.О.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.02.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Національної служби здоров'я України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 04.09.2024 (повний текст складено 17.09.2024)
у справі №910/8025/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Національної служби здоров'я України
про стягнення 13 182 289, 15 грн.
Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
У червні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної служби здоров'я України про стягнення 13 182 289,15 грн боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Національною службою здоров'я України було сформовано електронний звіт про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року на загальну суму 12324677,24 грн, з яких 5627121,60 грн - корегування за попередні звітні періоди поточного року, проте дані у зазначеному звіті про кількість пролікованих випадків за грудень 2023 року не відповідали фактичній їх кількості, відображеній в електронній системі здоров'я, що призвело до недоотримання від відповідача коштів на загальну суму 13 182 289,15 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8025/24 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 13 182 289, 15 грн та витрат по сплаті судового збору у сумі 197 734, 34 грн.
Приймаючи рішення суду першої інстанції виходив з встановлених обставин справи про те, що відповідач безпідставно не включив усі фактично надані позивачем медичні послуги до електронного звіту №0001981738S23L2A від 22.01.2024 про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач недоотримав кошти на загальну суму 13 182 289,15 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національна служба здоров'я України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке не відповідає завданню господарського судочинства; у рішенні невірно надано оцінку обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи, а також судом допущено помилку при аналізі правовідносин між позивачем та відповідачем.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції не досліджувалась запланована вартість за договором яка під час його дії за згодою сторін переглядалась із внесенням відповідних змін договорами № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05. При цьому, укладаючи вищезазначені договори та затверджуючи нову заплановану вартість медичних послуг в додатках до договору, сторони врегулювали ціну договору. Тому, судом першої інстанції, на думку скаржника, не надано належного трактування щодо правомірності стягнення коштів за межами умов договору та взятих на себе зобов'язань НСЗУ як замовника медичних послуг визначених в спеціальних умовах.
Крім того, відповідач вважає, що судом не було надано належної оцінки щодо доказів виконання умов договору, а саме підтвердження оплати за договором № 1217-Е123-Р000/05 від 24.12.2023 відповідно до узгодженої сторонами суми запланованої вартості медичних послуг на підставі узгоджених звітів про надані медичні послуги за пакетами 3, 4, 5, 6, 9, 12, 13, 14, 42, 47, 55.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просив апеляційну скаргу Національної служби здоров'я України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8025/24 - без змін, наголошуючи на тому, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норма матеріального та процесуального права.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 06.02.2023 між Національною службою здоров'я України (замовник) та Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надавач) укладений договір №1217-Е123-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) в електронній формі.
У подальшому, між сторонами також були укладенні договори № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05 про внесення змін до договору в електронній формі.
Згідно з пунктами 55, 56 договору строк його дії встановлено сторонами до 31.12.2023.
Надавач зобов'язаний надавати пацієнтам медичні послуги протягом строку дії договору. Фінансові зобов'язання за договором залишаються чинними до моменту їх виконання сторонами.
Умовами договору також передбачено наступне:
- надавач зобов'язувався надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (п.8);
- медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору. Умови закупівлі та специфікації, визначені в оголошенні про укладення договору, є невід'ємною частиною договору. Також, сторони визнають та підтверджують, що інформація та документи, внесені до системи уповноваженими особами сторін, становлять невід'ємну частину договору, є повними та достовірними на дату їх внесення до системи, правомірно отримані, використані або поширені сторонами, не порушують прав та законних інтересів пацієнтів, інших фізичних та юридичних осіб (п.п. 9, 65);
- оплата медичних послуг здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти робочих днів з дати підписання обома сторонами звіту про медичні послуги (п. 30);
- звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в системі, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства (п.22);
- включенню до звіту та оплаті підлягають медичні послуги з урахуванням таких умов: 1) медичні послуги, надані пацієнту за направленням, запис про яке є в системі, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення не вимагається; 2) медичні послуги, надані в обсязі не меншому, ніж передбачено у специфікації; 3) до системи включено необхідну медичну документацію в порядку, передбаченому законодавством та специфікацією (п. 23);
- у разі виявлення невідповідностей між даними звіту про медичні послуги та інформацією, що міститься в системі, даними фінансової чи статистичної звітності, медичної документації замовник подає надавачу заперечення до звіту про медичні послуги протягом десяти календарних днів з дати його надходження. Надавач зобов'язаний розглянути заперечення та подати уточнений звіт про медичні послуги з усунутими невідповідностями протягом трьох робочих днів з дати їх надсилання замовником (п. 25);
- замовник зобов'язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках договору (п. 29);.
- надавач має право вимагати від замовника належного, своєчасного та у повному обсязі виконання ним своїх зобов'язань згідно з цим договором, вживати всіх заходів для реалізації свого права на оплату наданих ним послуг за договором у повному обсязі(пп. 1 та 3 п. 18).
Як вбачається з матеріалів справи, до електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ) була внесена інформація про те, що позивач протягом грудня 2023 року надав якісні медичні послуги пацієнтам відповідно до договору та встановлених законодавством вимог.
22.01.2024 Національною службою здоров'я України було сформовано електронний звіт №0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року на загальну суму 12324677,24 грн, з яких 5627121,60 грн - корегування за попередні звітні періоди поточного року.
Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.01.2024 надіслало Національній службі здоров'я України лист вих. № 061/01-641/04, в якому просило скоригувати суму оплати у наступних звітах про медичні послуги на відповідну суму збільшення суми оплати за грудень 2023 року або запропонувати інший механізм компенсації позивачу вартості наданих медичних послуг.
Національна служба здоров'я України листом від 26.02.2024 вих.№ 5993/4-15-24 повідомила позивача, що оплата за надані медичні послуги за договором здійснена відповідно до пункту 29 договору у межах загальної орієнтовної ціни договору, а за кожним окремим пакетом медичних послуг - в межах їх запланованої вартості за договором.
Також, відповідач у зазначеному листі вказав на те, що за приписами ст. 631 Цивільного кодексу України після закінчення строку дії договору сторони не можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, в тому числі вносити зміни до умов договору.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, 19.04.2024 позивач сформував самостійно звіт про обсяг наданих медичних послуг за спірний період на підставі наявної форми звіту за попередні періоди, шляхом внесення до нього даних з електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ).
Згідно звіту Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №1" від 19.04.2024 фактична кількість пролікованих випадків за пакетом медичних послуг "Колоноскопії" у грудні 2023 року становила 11 шт. Відповідачем було враховано у звіті №0001981738S23L2A лише 6 шт.
Таким чином, кількість пролікованих випадків, не врахованих відповідачем по кожному пакету медичних послуг, та сума коштів, які підлягають оплаті становлять:
- 385 пролікованих випадків на загальну суму 3 342 918,09 грн за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах";
- 27 пролікованих випадків на загальну суму 77 064,42 грн за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня";
- 710 пролікованих випадків на загальну суму 3 117 652,54 грн за пакетом медичних послуг "Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій";
- 138 пролікованих випадків на загальну суму 5 118 021,00 грн за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому мозковому інсульті";
- 38 пролікованих випадків на загальну суму 1 509 278,00 грн за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому інфаркті міокарда";
- 12 пролікованих випадків на загальну суму 11 805,10 грн за пакетом медичних послуг "Езофагогастродуоденоскопія";
- 5 пролікованих випадків на загальну суму 5 550,00 грн за пакетом медичних послуг "Колоноскопія").
22.04.2024 Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1" надіслало сформований ним звіт на адресу відповідача.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що від відповідача не надходили заперечення щодо виявлених невідповідностей між даними звіту про медичні послуги від 19.04.2024 та інформацією в електронній системі охорони здоров'я (ЕСОЗ), а тому враховуючи встановлену розбіжність у кількості пролікованих випадків за грудень 2023 року у поданому відповідачем звіті, позивач недоотримав коштів на загальну суму 13 182 289,15 грн, які останній просить стягнути.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Стаття 184 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та прийнятими на їх основі актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров'я.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» у статті 18 визначає, що медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються КМУ.
Відповідно до статей 2, 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» НЗСУ (Уповноважений орган) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, функціями якого є, зокрема: укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення; здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з перевірки дотримання надавачами медичних послуг умов договорів про медичне обслуговування населення та про реімбурсацію, шляхом здійснення моніторингу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» встановлено, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом.
Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затверджений постановою КМУ від 25.04.2018 №410, визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) з НСЗУ відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (п. 1).
Дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності або фізичними особами-підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб'єкти господарювання) (п. 2).
НСЗУ укладає з відповідним суб'єктами господарювання договори на медичне обслуговування населення з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема і Порядку №410.
При цьому суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з Національною службою здоров'я України на визначених в оголошенні умовах, повинен забезпечити внесення до системи, надати актуальну інформацію, про яку зазначено в оголошенні, тобто це є його безпосереднім обов'язком. Перевірку цієї інформації здійснює НСЗУ.
Згідно з пунктом 4 типової форми договору про медичне обслуговування населення, затвердженої Постановою №410, медичні послуги - це послуги з медичного обслуговування населення (послуги з охорони здоров'я), що включені до програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій), які надавач зобов'язується надавати згідно з цим договором, перелік та обсяг яких визначений у додатках до цього договору.
Відповідно до п.п. 4 п. 19 Постанови № 410 після встановлення у кошторисі відповідного бюджетного призначення на програму медичних гарантій НСЗУ формує проект договору з додатками щодо спеціальних умов надання, специфікації та умов закупівлі відповідних видів медичних послуг та у разі потреби іншими додатками, накладає електронний підпис та електронну печатку і надсилає проект договору суб'єкту господарювання, який подав пропозицію, що відповідає умовам, зазначеним в оголошенні.
Вище встановлено, що 06.02.2023 між Національною службою здоров'я України (замовник) та Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надавач) укладений договір №1217-Е123-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) в електронній формі.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до пункту 29 договору замовник зобов'язується оплачувати медичні послуги, включені до звіту про медичні послуги, щодо якого замовник не подав заперечення відповідно до пункту 25 цього договору, згідно з тарифом із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, визначеному законодавством, інформацію про надання яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатках до цього договору.
Судом встановлено, що 22.01.2024 відповідачем сформовано електронний звіт №0001981738S23L2A про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року.
Проте, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня №1" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.01.2024 надіслало Національній службі здоров'я України лист вих. № 061/01-641/04, в якому просило скоригувати суму оплати у наступних звітах про медичні послуги на відповідну суму збільшення суми оплати за грудень 2023 року або запропонувати інший механізм компенсації позивачу вартості наданих медичних послуг.
Національна служба здоров'я України листом від 26.02.2024 вих.№ 5993/4-15-24 повідомила позивача, що оплата за надані медичні послуги за договором здійснена відповідно до пункту 29 договору у межах загальної орієнтовної ціни договору, а за кожним окремим пакетом медичних послуг - в межах їх запланованої вартості за договором.
Слід звернути увагу, що договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача, тобто основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, що не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, послуга розглядається як самостійний об'єкт цивільних прав, характерною особливістю якої, на відміну від результатів робіт, є споживання послуги замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.
При цьому виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором, умовами якого також визначається строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату, а не виключно з фактом передачі послуг на підставі акту та його підписанням/непідписанням.
Як встановлено положеннями частини 8 статті 10 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» звіт про медичні послуги формується в електронній системі охорони здоров'я на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до цієї системи.
Пунктом 22 договору також передбачено, що звіт про медичні послуги формується на підставі інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров'я, медичної документації та інших документів, що підтверджують факт надання пацієнтам медичної допомоги відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 23 договору включенню до звіту та оплаті згідно з цим договором підлягають медичні послуги з урахуванням таких умов: 1) медичні послуги, надані пацієнту за направленням, запис про яке є в системі, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення не вимагається; 2) медичні послуги, надані в обсязі не меншому, ніж передбачено у специфікації; 3) до системи включено необхідну медичну документацію в порядку, передбаченому законодавством та специфікацією.
Таким чином, згідно положень Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та умов договору оплата медичних послуг здійснюється виключно на підставі даних електронної системи охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 вказаного Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення (в редакції, яка діяла на час реалізації спірних правовідносин) електронна система охорони здоров'я - інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРI).
Відповідності до статті 11 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» порядок функціонування електронної системи охорони здоров'я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.
Відповідно до пункту 3 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2018 №411 (зі змінами) (далі - Порядок №411), який визначає механізм функціонування електронної системи охорони здоров'я та її компонентів, реєстрації користувачів, внесення та обміну інформацією і документами в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", до складу електронної системи охорони здоров'я входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматизований обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРІ).
Електронна медична інформаційна система - інформаційно-комунікаційна система, яка дає змогу автоматизувати роботу суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, створювати, переглядати, обмінюватися інформацією в електронній формі, зокрема з центральною базою даних (у разі підключення) (п. 2 Порядку № 411).
Відповідно до пункту 14 Порядку № 411 створення, внесення, перегляд інформації та документів у центральній базі даних, внесення змін та доповнень до них здійснюються користувачами відповідно до прав доступу, встановлених цим Порядком та нормативно-правовими актами, що регулюють порядок ведення відповідних реєстрів.
Згідно пункту 16 Порядку № 411 документообіг у електронній системі охорони здоров'я здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На всі електронні документи та інформацію, що вносяться до електронної системи охорони здоров'я, накладається кваліфікований електронний підпис автора відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Керівник суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я та фізична особа - підприємець, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики мають право формувати та подавати НСЗУ електронні звіти через електронну систему охорони здоров'я (п.п.3 п. 42 Порядку № 411).
З матеріалів справи вбачається, що позивач як надавач медичних послуг використовує в своїй діяльності сертифіковану медичну інформаційну систему (МІС), до якої згідно методології НСЗУ лікарі позивача вносять записи.
При цьому, згідно наявного в матеріалах справи листа №0524/04 від 09.05.2024 ТОВ «Ілайф», яке є розробником програмного забезпечення медичної інформаційної системи (МІС), в медичній інформаційній системі, яку використовує позивач, реєстрація медичних записів до системи «електронної системи охорони здоров'я» відбувається автоматично відразу після накладення ЕЦП-КЕП лікаря.
Таким чином, інформація про всі фактично надані позивачем медичні послуги відображається в електронній системі охорони здоров'я шляхом внесення даних працівниками (лікарями) позивача у медичну інформаційну систему (МІС), яка встановлена у позивача, та яка автоматично надсилає відомості до електронної системи охорони здоров'я.
Отже, оплаті підлягають медичні послуги, внесені до електронної системи охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 5 Порядку №411 власником центральної бази даних, у тому числі майнових прав на програмне забезпечення центральної бази даних, є держава у особі Національної служби здоров'я України.
Володільцем відомостей Реєстру медичних спеціалістів, Реєстру суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я та Реєстру медичних висновків є МОЗ України, Розпорядником Реєстру медичних спеціалістів, Реєстру суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я та Реєстру медичних висновків є НСЗУ.
Розпорядником інших реєстрів та володільцем їх відомостей та іншої інформації у центральній базі даних є НСЗУ, якщо інше не визначено законодавством.
Таким чином, уповноваженою особою (органом), якому надано технічну можливість вносити дані до електронної системи охорони здоров'я, зокрема, формувати звіти про надані послуги за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є відповідач - Національна служба здоров'я України.
Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач, не зважаючи на звернення позивача, не здійснив належного формування звіту у системі (ЕСОЗ) за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач був змушений самостійно скласти звіт за спірний період шляхом внесення до нього даних з електронної системи охорони здоров'я та надіслати такий звіт на оплату відповідачу.
Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача щодо не формування належного звіту про надані позивачем медичні послуги за грудень 2023 року призвели до неможливості виконання позивачем своїх обов'язків за договором щодо своєчасного подання звіту, тобто у даному випадку має місце прострочення кредитора, у зв'язку з чим не приймаються до уваги доводи відповідача про не врахування даних та здійснення оплати в порядку пункту 26 договору звіту за грудень 2023 року як такого, що не був своєчасно направлений позивачем до Національної служби здоров'я України (до кінця 2023 року).
Не здійснення відповідачем оплати наданих позивачем медичних послуг призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов'язаннях.
Отже, враховуючи, що виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором, умовами якого також визначається строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату, а не виключно з фактом передачі послуг на підставі акту та його підписанням/непідписанням.
Як вбачається з наявних у справі доказів, у грудні 2023 року позивач фактично надав за договором наступні послуги:
- 717 шт. за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах", з них було оплачено відповідачем 332 шт.;
- 51 шт. за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня", з них було оплачено відповідачем 24 шт.;
- 1153 шт. за пакетом медичних послуг "Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій", з них було оплачено відповідачем 443 шт.;
- 166 шт. за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому мозковому інсульті", з них було оплачено відповідачем 28 шт.;
- 61 шт. за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому інфаркті міокарда" з них було оплачено відповідачем 23 шт.;
- 14 шт. за пакетом медичних послуг "Езофагогастродуоденоскопія", з них було оплачено відповідачем 2 шт.;
- 11 шт. за пакетом медичних послуг "Колоноскопії", з них було оплачено відповідачем 6 шт.
Таким чином, кількість пролікованих випадків не врахованих відповідачем по кожному пакету медичних послуг та сума коштів, які підлягають оплаті становлять:
- 385 пролікованих випадків на загальну суму 3 342 918,09 грн. за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах";
- 27 пролікованих випадків на загальну суму 77 064,42 грн. за пакетом медичних послуг "Хірургічні операції дорослим та дітям в умовах стаціонару одного дня";
- 710 пролікованих випадків на загальну суму 3 117 652,54 грн. за пакетом медичних послуг "Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій";
- 138 пролікованих випадків на загальну суму 5 118 021,00 грн. за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому мозковому інсульті";
- 38 пролікованих випадків на загальну суму 1 509 278,00 грн. за пакетом медичних послуг "Медична допомога при гострому інфаркті міокарда";
- 12 пролікованих випадків на загальну суму 11 805,10 грн. за пакетом медичних послуг "Езофагогастродуоденоскопія";
- 5 пролікованих випадків на загальну суму 5 550,00 грн. за пакетом медичних послуг "Колоноскопія").
Матеріали справи не містять заперечень Національної служби здоров'я України щодо обсягів фактично наданих медичних послуг у грудні 2023 року, інформація про які була внесена позивачем 19.04.2024 до електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ).
З огляду на встановлені вище обставини справи, сума заборгованості у відповідача перед позивачем виникла за надані останнім медичні послуги у грудні 2023 року, тобто, до закінчення строку дії договору.
Водночас, відповідач безпідставно не включив усі фактично надані позивачем медичні послуги до електронного звіту №0001981738S23L2A від 22.01.2024 про обсяг наданих медичних послуг за пролікований випадок/медичну послугу за грудень 2023 року, внаслідок чого позивач недоотримав кошти на загальну суму 13 182 289,15 грн.
Отже, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг в сумі 13 182 289,15 грн у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам договору, у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі.
Стосовно доводів відповідача про те, що запланована вартість за договором за згодою сторін переглядалась із внесенням відповідних змін договорами № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, № 1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 38 договору його загальна орієнтовна ціна може бути переглянута сторонами із внесенням відповідних змін до нього шляхом підписання додаткових угод до договору.
Відповідно до пунктів 2 та 5 спеціальних умов надання медичних послуг, що визначені у додатках до договору, сторони можуть протягом строку дії договору переглядати заплановану вартість медичних послуг з внесенням відповідних змін до нього. У разі коли протягом трьох місяців підряд фактична вартість наданих медичних послуг вища або нижча, ніж запланована вартість медичних послуг за відповідний квартал, на вимогу замовника сторони повинні підписати договір про внесення змін до договору, в якому визначити скориговані заплановану вартість послуг та у разі потреби суми оплати на наступні місяці.
Договори № 1217-Е123-Р000/01, № 1217-Е123-Р000/02, №1217-Е123-Р000/03, № 1217- Е123-Р000/04 та № 1217-Е123-Р000/05 про внесення змін до договору передбачали коригування запланованої вартості послуг. Водночас, зазначені договори за своїм змістом та метою не передбачали часткового або повного припинення зобов'язань сторін за договором, дострокового припинення такого договору у зв'язку з його виконанням. У даних договорах відсутні будь-які пункти/умови, які б вказували на згоду позивача надавати послуги безоплатно або про відмову позивача від оплати за вже надані послуги.
При цьому, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати товарів, робіт, послуг за відповідним правочином (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18)
Є безпідставними також доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки щодо доказів виконання умов договору, а саме підтвердження оплати за договором № 1217-Е123-Р000/05 від 24.12.2023 відповідно до узгодженої сторонами суми запланованої вартості медичних послуг на підставі узгоджених звітів про надані медичні послуги за пакетами 3, 4, 5, 6, 9, 12, 13, 14, 42, 47, 55.
Як вказує сам скаржник, ним здійснено оплату за договором № 1217-Е123-Р000/05 від 24.12.2023 відповідно до узгодженої сторонами суми запланованої вартості медичних послуг, водночас як встановлено судом вище, відповідач безпідставно не включив усі фактично надані позивачем медичні послуги до електронного звіту №0001981738S23L2A від 22.01.2024 на загальну суму 13 182 289,15 грн, що і є предметом позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відтак, враховуючи, що строк виконання зобов'язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за договором на суму 13 182 289,15 грн матеріали справи не містять та суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 13 182 289,15 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8025/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Національну службу здоров'я України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Національної служби здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8025/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/8025/24 залишити без змін.
Матеріали справи №910/8025/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 17.02.2025.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова