вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2025 р. Справа№ 927/224/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Гончарова С.А.
секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.02.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024)
у справі № 927/224/24 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан»
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
У березні 2024 року заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан», у якій просив:
- розірвати договір оренди землі від 28.05.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Приватним сільськогосподарським підприємством «Лан» щодо земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 30.12.2020 № 40048413;
- зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан» повернути власнику, в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об'єднаної територіальної громади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується відповідачем (орендарем) для товарного сільськогосподарського виробництва вирощування сільськогосподарських культур (як рілля), натомість, за видом угідь спірна ділянка віднесена до пасовищ (не підлягає розорюванню), що є порушенням п. 8.4. спірного договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», а відповідно до п. 11.4. такого договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України, є підставою для припинення договору оренди землі від 28.05.2020 шляхом його розірвання за рішенням суду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав до суду письмові пояснення, в судовому засіданні 29.04.2024 суд ухвалив не приймати вказані пояснення до уваги, пославшись на те, вказані пояснення за правовим змістом є відзивом на позов, клопотання про продовження судом строку на вчинення наведених дій, з обґрунтуванням поважності їх пропущення, відповідачем до суду не заявлене, іншим учасникам справи такі пояснення направлені не були.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024, яка мотивована тим , що прокурором не довів наявності достатніх підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі позивача, яка мала намір самостійно вжити відповідних заходів реагування, позов залишений без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. За результатами апеляційного перегляду, Північний апеляційний господарський суд, постановою від 11.07.2024, задовольнив апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, скасував ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24, постановив повернути справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
При подальшому розгляді справи відповідач правом на подання відзиву або інших пояснень/заперечень по суті спору не скористався.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 (повний текст складено і підписано 30.09.2024) у справі № 927/224/24 позов задоволено повністю.
Під час розгляду спору сторін по суті, суд першої інстанції, встановивши, що спірна земельна ділянка передана в оренду відповідачу за договором оренди землі від 28.05.2020 б/н, за видом угідь належить до пасовищ, а у рамках кримінального провадження № 120202770260000151 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (кукурудзою) впродовж 2022-2023 років земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, дійшов висновку про те, що розорювання спірної земельної ділянки та вирощування сільськогосподарських культур (як і кукурудзи) є порушенням умов п. 8.4. спірного договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», що є підставою для припинення дії такого договору шляхом його розірвання за рішенням суду згідно з п. 11.4. Договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України та повернення указаної земельної ділянку її власнику Талалаївській селищній раді.
При цьому суд першої інстанції критично оцінив доводи представника відповідача, надані в судовому засіданні 23.09.2024, щодо використання орендарем спірної земельної ділянки виключно в відповідності до її цільового призначення та виду угідь виходячи з наступного:
- за поясненнями представника відповідача, з метою збільшення показників виробництва сільськогосподарської продукції в вигляді силосу від багаторічних трав'яних кормових культур, орендарем було прийняте рішення про проведення робіт з дискування для розпушення поверхневого шару, знищення бур'янів та вирощування сидератів (у вигляді кукурудзи для мальчування) в період 2021 - 2022 років. Натомість, з огляду на початок повномасштабного вторгнення військ РФ, починаючи з кінця лютого 2022 року, доступ до спірної земельної ділянки був обмежений, що зумовило неконтрольоване проростання цієї культури;
- посівна компанія з використанням такого виду культури як кукурудза має початок саме навесні (кінець квітня / початок травня), що не узгоджується з наведеними поясненнями представника відповідача;
- при цьому з матеріалів досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 120202770260000151 вбачається, що огляд спірної земельної ділянки був проведений двічі, у вересні 2022 та в листопаді 2023 років, в обох випадках був зафіксований обробіток спірної ділянки сільськогосподарською технікою та виявлені залишки посівів сільськогосподарської культури - кукурудзи. Директор відповідач, в ході допиту в рамках кримінального провадження, підтвердив, що починаючи з 2021 року спірна земельна ділянка використовується під посів сільськогосподарських культур за цільовим призначенням;
- факт використання спірної земельної ділянки під посіви та вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи) також підтверджений завідувачем сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Кононіченком Б.М.
Суд першої інстанції зауважив на тому, що підстави представництва прокуратурою інтересів держави в особі Талалаївської селищної ради в межах даного спору досліджені в постанові від 11.07.2024 Північного апеляційного господарського суду (набула чинності 11.07.2024), в порядку апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024.
Не погоджуючись із вказаними рішенням Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, закрити провадження у справі № 927/224/24.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано аргументовану позицію відповідача та надані в судових засіданнях усні пояснення, оскільки судом першої інстанції було відмовлено в поновленні строку для подання відзиву.
У обґрунтування позовних вимог апелянта послався на те, що судом першої інстанції:
- проігноровано доводи відповідача щодо неприпустимості доказів, які були долучені до позовної заяви, як таких, які були одержані з порушенням вимог КПК України;
- не прийнято до уваги те, що неприпустимість більшості таких доказів встановлена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі № 927/224/24 за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Ніжинське лісове господарство» предметом розгляду у якій були позовні вимоги про визнання недійним спірного договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права комунальної власності на земельну ділянку.
Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» у справі № 927/224/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, матеріали справи № 927/224/24 витребувано з Господарського суду Чернігівської області.
14.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/224/24.
Також 14.11.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якого міститься платіжна інструкція № 9343 від 12.11.2024 про сплату 4 542,00 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 12.11.2024 по 17.11.2024, вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження здійснено після виходу судді Хрипуна О.О. з відрядження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 927/224/24 призначено до розгляду на 23.12.2024 о 11 год. 10 хв
04.12.2024 до суду від Прилуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- посилання відповідача на справу № 927/643/22 не мають братись до уваги, оскільки ані за предметом, ані за підставами вона не є тотожною даній справі, а докази у зазначеній господарській справі визнано недопустимими виключно через недолучення до позову підтвердження про їх розголошення в рамках кримінального провадження. При цьому, ні вказана справа 927/643/22, ні докази, які подавались у ній, не мають відношення до справи 927/224/24, а отже не мають преюдиційного значення для неї;
- факт порушення орендарем умов договору та вимог законодавства у своїй сукупності підтверджується дослідженими доказами, які покладені судом першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення;
- у якості доказів матеріалів з кримінального провадження № 120202770260000151 від 03.09.2020, попередньо було винесено постанову 01.02.2024 про розголошення даних досудового розслідування із переліком документів, які підлягають розголошенню та виготовлено копії цих документів;
- за змістом положень ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України, не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процессуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим, а лише коли доказ отримано внаслідок істотного й очевидного порушення прав і свобод людини. При цьому недоліки про які вказано апелянтом не є такими, що свідчать про отримання доказів внаслідок істотного й очевидного порушення прав і свобод людини та свідчать про недостовірність відображених у них відомостей;
- апелянтом не надано жодного доказу на спростування використання спірної земельної ділянки не за видом угідь ні в ході розгляду справи, ні наведено їх у апеляційній скарзі.
У зв'язку з відпусткою судді Яковлєва М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 18.12.2024 по 10.01.2025 включно, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2025 об 11 год. 10 хв.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 № 09.1-08/313/25, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/224/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справа № 927/224/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 новоутвореною колегією суддів апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2025 о 10:30.
Станом на 11.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.03.2020 № 25-3778/14-20-сг затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яку планується за результатами земельних торгів передати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,2538 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Болотницької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.
Відповідно до проєкту землеустрою сформована земельна ділянка площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, яка за цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення та за видом угідь - до пасовищ.
З витягу з Державного земельного кадастру від 10.03.2020 № НВ-7417098702020 слідує, що державна реєстрація земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 проведена 30.09.2019, землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01.), за видом угідь - пасовища.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.04.2020 № 25-6556/14-20-сг «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», на земельні торги для передачі їх у користування на умовах оренди виставлено 6 земельних ділянок, у тому числі спірну ділянку з цільовим призначенням (функціональним використанням) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з протоколом земельних торгів від 28.05.2020 № 48352, переможцем торгів з права оренди спірної земельної ділянки став відповідач.
28.05.2020, між організатором земельних торгів - Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (орендодавець) (далі ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області) та переможцем торгів - відповідачем (орендар) укладений договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого (п. 1) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташовану за межами населеного пункту на території Болотницької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.
За п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка площею 7,2538 га, в тому числі 7,2538 га - пасовища.
Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 28 379,41 грн. (п. 2.3. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договір укладений на строк 7 років (по 28.05.2027).
За пунктами 5.1. - 5.3., 5.5. Договору земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства. Земельна ділянка використовується відповідно до правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
За даними внесеними до Державного земельного кадастру, на земельну ділянку встановлені обмеження щодо використання (п. 7.1. Договору).
Пунктами 8.1.1., 8.4. Договору визначене право орендодавця вимагати використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов Договору, який кореспондує обов'язок орендаря дотримуватись режиму використання земель за цільовим призначенням та видом угідь.
За п. 11.4. Договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Право користування земельною ділянкою виникає з дня державної реєстрації речового права на нерухоме майно (п. 13.2. Договору).
За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна (довідка сформована станом на 05.02.2024 № 368549068) підтверджено, що 30.12.2020 за відповідачем зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 (спірна); підстава: договір оренди землі від 28.05.2020 б/н, строком дії по 28.05.2027; номер запису про інше речове право: 40048413.
Отже, з 30.12.2020 у відповідача в установленому законодавством порядку виникло право оренди спірної земельної ділянки, а відтак і права та обов'язки орендаря за Договором.
Водночас відповідно до абзаців 5-1 пп. 58 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:
« 24. З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.».
25.03.2021 проведена державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Талалаївською об'єднаною територіальною громадою в особі Талалаївської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412679); підстава: наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 25-ОТГ, акт приймання передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 09.12.2020 б/н, рішення Талалаївської селищної ради від 23.12.2020 № 64-3/VIII; номер запису про право власності 41243771.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Вказане кореспондується також з нормами ст. 514 ЦК України за якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що з 25.03.2021 Талалаївською селищною радою набуте право власності на спірну земельну ділянку, до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за спірним Договором, з огляду на що вказана особа є належним позивачем у справі.
Звертаючись до суду з цим позовом заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури просить розірвати Договір, а також зобов'язати відповідача повернути власнику, в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, спірну земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується відповідачем (орендарем) для товарного сільськогосподарського виробництва вирощування сільськогосподарських культур (як рілля), натомість, за видом угідь спірна ділянка віднесена до пасовищ (не підлягає розорюванню), що є порушенням п. 8.4. спірного договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», відтак, відповідно до п. 11.4. такого договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України, є підставою для припинення
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У п. 11.4. Договору сторони погодили, що дія Договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
За змістом ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; в п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням та дотримуватись установлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 37 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент укладення Договору) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частини 1, 3 статті 19 ЗК України).
За змістом ч. 5ст. 20ЗК України (в редакції чинній на час укладення Договору) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Наведений правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (п.29).
Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені в Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).
Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовані ст. 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 28.05.2020).
За ч. 3 ст 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються в власність та надаються в користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У статтях 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.
За змістом статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Системний аналіз положень наведених норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо. Проте, за приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, у постановах Верховного Суду: від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, виходячи з умов Договору (пункти 1., 2.1., 5.1., 5.2.) відповідачу в оренду передана земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної (в подальшому - комунальної) власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,2538 га, у тому числі: 7,2538 га пасовища, що відповідає відомостям внесеним до Державного земельного кадастру.
В свою чергу, у ході розслідування кримінального провадження № 120202770260000151 від 03.09.2020 (право на розголошення даних надане постановою Прилуцької окружної прокуратури від 01.02.2024) встановлено, що спірна ділянка за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовувалась у період з 2022 - 2023 роки орендарем як рілля для вирощування сільськогосподарських культур.
Зокрема, 08.09.2022, старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Чернігівській області, під час проведення огляду зафіксовано, що на земельній ділянці за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 знаходяться посіви сільськогосподарських культур кукурудзи. Для участі в слідчих діях, 08.09.2022, попередньо були запрошені представники відповідача, що підтверджується листом слідчого від 08.09.2022 № 0151 - 124/07/2022.
За протоколом огляду місця події від 08.09.2022 слідчі дії проведені в присутності понятих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. До участі в огляді місця події залучені: майстер лісу Бахмацького лісництва ДП «Ніжинське лісове господарство» ОСОБА_5, прокурори Чернігівської обласної прокуратури Лук'янець Д.П., Мех М.В. та в.о. слідчого відділу СУ ГУ НП у Чернігівській області Гончар М.О..
Допитаний в якості свідка директор відповідача ОСОБА_4 свідчив, що з 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, засіваються сільськогосподарські культури (протокол допиту свідка від 16.09.2022).
Допитаний в якості свідка майстер лісу Бахмацького лісництва ДП «Ніжинське лісове господарство» ОСОБА_5 свідчив, що на початку вересня 2022 року в ході проведення огляду місця події було зафіксовано, що на земельній ділянці кадастровий номер 7425381000:02:001:0650 посіяна та зростала кукурудза (протокол допиту свідка від 02.01.2024).
Також, 30.11.2023, прокурором Прилуцької окружної прокуратури, під час проведення огляду зафіксовано, що земельна ділянка за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 знаходилась під сніговим покривом, на всій її площі спостерігаються сліди поверхневого обробітку сільськогосподарською технікою, а також виявлені залишки сільськогосподарської культури схожої на кукурудзу.
За протоколом огляду місця події від 30.11.2023 були залучені поняті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та завідувач сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Кононіченко Ю.М. та прокурор Прилуцької окружної прокуратури Христенок В.
Огляд спірної ділянки проведений без проникнення, на межі, з фотофіксацією. Місцезнаходження ділянки визначене спеціалістом за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та з використання ресурсу «Гугл карта».
Дані, отримані в ході проведення огляду, підтверджені письмовою довідкою завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Кононіченком Ю.М., залученим в якості спеціаліста за зверненням Прилуцької окружної прокуратури (листи від 28.11.2023 № 54-75-7705вих-23, від 28.11.2023 № 10-25-0.442-199/90-23).
Таким чином, у рамках кримінального провадження № 120202770260000151 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (кукурудзою) впродовж 2022 2023 років земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650.
При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на неприпустимість таких доказів як таких, які були одержані з порушенням вимог КПК України та, з вказаного приводу, зазначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. 78 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12. 2022 у справі № 477/2330/18).
Частиною 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Статтею 87 КПК України також визначені критерії за яких суд має визнати докази неприпустимими.
Колегія суддів зазначає про те, що наведені апелянтом недоліки наданих прокурором доказів не відповідають наведеним у ст. 87 ГПК України критеріям за яких суд має визнати докази неприпустимими.
Також недоречними є посилання відповідача на те, що неприпустимість більшості таких доказів встановлена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2022 у справі № 927/224/24, так як вказаних висновків суд дійшов виходячи з того, що постановою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором Козелецької окружної прокуратури М. Мехом від 03.09.2022 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020270260000151 не щодо всіх наданих у справі 927/224/24 доказів і саме з огляду на вказане визнав неприпустимими ті докази щодо яких такого дозволу надано не було. В свою чергу у цій справі № 927/224/24 постановою про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 01.02.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020270260000151 щодо всіх наданих прокурором у цю справу доказів.
Частиною 1 ст. 222 КПК України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Отже, ст. 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.
Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020270260000151 наданий на підставі постанов процесуального прокурора у кримінальному провадженні прокурора Прилуцької окружної прокуратури Христенок В.І. При цьому у цій постанові зазначено, що дозвіл наданий для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального судочинства з метою розірвання Договору та повернення земельної ділянки.
Оскільки позовна заява підготовлена та подана прокурором, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування наданий саме прокурору для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).
Отже, постанова керівника органу прокуратури про призначення прокурора у кримінальному провадженні є процесуальним документом у досудовому розслідуванні.
Оскільки відповідно до приписів ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, колегія суддів вважає, що постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020270260000151 винесена саме прокурором, визначеним керівником органу прокуратури у цьому кримінальному провадженні, а як позов у цій справі, так і дозвіл на розголошення відомостей надані одним і тим же органом Прилуцьою окружною прокуратурою, колегія суддів дійшла висновку про правомірність використання такого дозволу саме у цій справі.
За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про те, що докази, отримані з матеріалів досудового розслідування та використані у господарському провадженні, були отримані у незаконний спосіб, та є недопустимими.
При цьому суд першої інстанції цілком вірно критично оцінив доводи відповідача щодо використання орендарем спірної земельної ділянки виключно в відповідності до її цільового призначення та виду угідь, зазначивши про таке:
- за поясненнями представника відповідача, з метою збільшення показників виробництва сільськогосподарської продукції в вигляді силосу від багаторічних трав'яних кормових культур, орендарем було прийняте рішення про проведення робіт з дискування для розпушення поверхневого шару, знищення бур'янів та вирощування сидератів (у вигляді кукурудзи для мальчування) в період 2021 - 2022 років. Натомість, з огляду на початок повномасштабного вторгнення військ РФ, починаючи з кінця лютого 2022 року, доступ до спірної земельної ділянки був обмежений, що зумовило неконтрольоване проростання цієї культури;
- посівна компанія з використанням такого виду культури як кукурудза має початок саме навесні (кінець квітня / початок травня), що не узгоджується з наведеними поясненнями представника відповідача;
- з матеріалів досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 120202770260000151 вбачається, що огляд спірної земельної ділянки був проведений двічі, у вересні 2022 та в листопаді 2023 років, в обох випадках був зафіксований обробіток спірної ділянки сільськогосподарською технікою та виявлені залишки посівів сільськогосподарської культури - кукурудзи. Директор відповідача, в ході допиту в рамках кримінального провадження, підтвердив, що починаючи з 2021 року спірна земельна ділянка використовується під посів сільськогосподарських культур за цільовим призначенням;
- факт використання спірної земельної ділянки під посіви та вирощування сільськогосподарських культур (кукурудзи) також підтверджений завідувачем сектору державного контролю за використанням та охороною земель № 4 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Кононіченко Ю.М.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, яка була передана в оренду відповідачу за Договором за видом угідь належить до пасовищ, а відтак її розорювання та вирощування сільськогосподарських культур (як і кукурудзи), тобто використання в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є порушенням умов п. 8.4. Договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», що, як вірно встановлено судом першої інстанції, є підставою для припинення дії Договору шляхом його розірвання за рішенням суду згідно з п. 11.4. Договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України та повернення цієї земельної ділянку її власнику Талалаївській селищній раді.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про розірвання Договору та зобов'язання відповідача повернути власнику, в особі позивача, земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об'єднаної територіальної громади. Рішення суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.
При вирішення спору стороні колегія суддів враховує те, що, як встановлено вище, до позивача останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за спірним Договором, з огляду на що він є належним позивачем у справі та те, що підстави представництва прокуратурою інтересів держави в особі Талалаївської селищної ради в межах даного спору досліджені в постанові від 11.07.2024 Північного апеляційного господарського суду у цій справі.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2024 у справі № 927/224/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 18.02.2025
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
С.А. Гончаров