вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2025 р. Справа№ 910/3632/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Сотнікова С.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 12.02.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024
у справі №910/3632/21 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича
до ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на колишніх засновників (учасників) боржника у зв'язку з доведенням товариства до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" грошові кошти в розмірі 2 062 057 (два мільйона шістдесят дві тисячі п'ятдесят сім) грн 70 коп у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення з урахуванням того, що апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного рішення 22.08.2024; постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Поліщук В.Ю.; Гончаров В.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження; про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 до надходження матеріалів справи №910/3632/21 до Північного апеляційного господарського суду.
05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3632/21 у 2-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (757,00 грн).
17.09.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанцію про сплату від 16.09.2024 №6586-8215-0604-2118 на суму 757,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2024 о 10 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 04.10.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.10.2024.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 №2946/0/15-24, яким суддю ОСОБА_4 звільнено у відставку, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №910/3632/21 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 до свого провадження у новому складі суду.
У судове засідання 16.10.2024 з'явились арбітражний керуючий Паніотов О.К., ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 , всі інші учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 відкладено на 04.12.2024; витребувано у Господарського суду міста Києва усі матеріали справи №910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" про банкрутство.
Станом на 04.12.2024 на вимогу суду матеріали справи не надійшли.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 відкладено на 12.02.2025 об 11 год. 15 хв. Повторно витребувано у Господарського суду міста Києва усі матеріали справи №910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" про банкрутство. Зобов'язано Господарський суд міста Києва направити усі матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду у строк до 20.01.2025.
13.01.20255 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3632/21 у 3-х томах.
12.02.2025 у судове засідання з'явились арбітражний керуючий Паніотов О.К., представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21, та ухвалити нове рішення про відмову в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Арбітражний керуючий Паніотов О.К. просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що вказують на доведення до банкрутства та наявність ознак приховуваного банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, наявність ознак приховуваного банкрутства та відповідно позбавляє суд підстав визначити кожного з них як суб'єктів відповідальності, встановити вину у їх діях/бездіяльності та покласти субсидіарну відповідальність на кожного з них. Як зазначає скаржник, аудиторський звіт є неповним, необ'єктивним та упередженим, оскільки не містить інформації щодо фінансово-господарських операцій за договором підряду від 10.05.2017 №10052017. Як зазначає скаржник, у заяві ліквідатора обставини про нібито наявність ознак доведення до банкрутства викладені не повно та не достовірно, без урахування обставин, зазначених у мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/13835/19 за позовом ТОВ «Сфінкс ЛТД» до ТОВ «Берліт-СК» про стягнення 1989514,97 грн., де зазначено, що: на підставі рахунку-фактури від 05.09.2017 №72 ТОВ «Сфінкс ЛТД», як покупець, перерахував ТОВ «Берліт-СК», як постачальнику, оплату за замовлений та вказаний у рахунку товар на суму 1989514,97 грн. Позивачем у зазначеній справі здійснено оплату товару (будівельні сантехнічні матеріали) 06.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням №53. Вищевказаний рахунок містить номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, а вказане платіжне доручення містить вказівки на оплату згідно рахунку. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на той акт що договір поставки між сторонами не укладено, а грошові кошти сплачено за зобов'язаннями до договору підряду від 10.05.2017 №10052017. Але у заяві ліквідатора не зазначено, що вказані будівельні сантехнічні матеріали за умовами договору підряду від 10.05.2017 №10052017 були використані на об'єкті будівництва, замовником якого є ТОВ «Сфінкс ЛТД», про що технічним наглядом зроблено службові записи у документації цього об'єкта будівництва. Після виконання підрядником ТОВ «Берліт-СК» підрядних робіт, замовником ТОВ «Сфінкс ЛТД» безпідставно відмовлено у підписанні визначених ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва: акта приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) з використанням у повному обсязі придбаних за кошти ТОВ «Сфінкс ЛТД» вказаних будівельних сантехнічних матеріалів; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) з вартістю у повному обсязі придбаних за кошти ТОВ «Сфінкс ЛТД» вказаних будівельних сантехнічних матеріалів і таким чином замовник ТОВ «Сфінкс ЛТД» уникнув належної підряднику ТОВ «Берліт-СК» доплати решти загальної вартості виконаних ним підрядних робіт у сумі близько 500 тис. грн. Внаслідок недобросовісної поведінки замовника ТОВ «Сфінкс ЛТД» підрядник ТОВ «Берліт-СК» змушений був покрити свої витрати, у т.ч. з оплати заробітної плати та за обов'язковими платежами (податками і зборами) за рахунок коштів засновника ОСОБА_1 . Тому в реєстрі кредиторів відсутні вимоги до боржника зі сторони його працівників, контролюючих органів та інших контрагентів, а вимоги ТОВ «Сфінкс ЛТД», який отримав виконані роботи з використанням у повному обсязі придбаних за його кошти вказаних будівельних сантехнічних матеріалів є безпідставними та такими, що спричинили доведення боржника ТОВ «Берліт-СК» до банкрутства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 залишити без змін.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі стало питання щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб не доведено відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3632/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 15.01.2024.
05.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на колишніх засновників (учасників) боржника у зв'язку з доведенням товариства до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" грошові кошти в розмірі 2 062 057 (два мільйона шістдесят дві тисячі п'ятдесят сім) грн 70 коп у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", у зв'язку з доведенням до банкрутства.
Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" було зареєстровано 26.01.2006 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацію. Розмір статутного капіталу Товариства становить - 36 000,00 грн.
Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства від 24.01.2006 № 1 засновниками є:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який володіє часткою в розмірі 12 240,00 грн., що становить 34 % статутного капіталу Товариства;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка володіє часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становить 33 % статутного капіталу Товариства;
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який володіє часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становить 33 % статутного капіталу Товариства.
Також, на установчих зборах, що відбулись 24.01.2006, директором Товариства був призначений засновник - ОСОБА_1 , який безперервно займав цю посаду до 30.12.2020.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 16/26-15-12-01-21 згідно з інформаційними ресурсами зазначеного органу головним бухгалтером Товариства є ОСОБА_2 .
Розмір статутного капіталу, а також розподіл часток учасників залишались незмінними до 21.12.2020.
18.12.2020 на виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 17.12.2020 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавцями, з однієї сторони та ОСОБА_5 , як покупцем, з іншої сторони, було укладено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Брліт-СК".
У відповідності до умов укладених правочинів продавці передали, а покупець прийняла частку в статутному капіталі ТОВ "Берліт-СК" у розмірі 36 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства.
21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариства, а саме: "Зміна засновників (учасників) або відомостей про таких осіб".
В подальшому, 29.12.2020 рішенням одноосібного учасника ТОВ "Берліт-СК" № 1 були вирішені наступні питання:
1. ОСОБА_1 , який займав посаду директора Товариства безперервно з 24.01.2006, звільнено з посади директора за власним бажанням з 29.12.2020;
2. ОСОБА_5 призначено на посаду директора Товариства з 30.12.2020;
3. затверджено нову редакцію Статуту Товариства.
При цьому відчуження часток засновників Товариства, зміна кінцевого бенефіціарного власника та керівника Товариства, відбулась невдовзі після ухвалення Господарським судом м. Києва рішення від 23.11.2020 про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" грошових коштів в розмірі 2 039 357,70 грн., що і стало основною підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК".
Судове рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі № 910/13835/19 грунтувалось на тому, що на підставі рахунку-фактури від 05.09.2017 № 72 Товариство з обмеженою відповідальністю «СФІНКС ЛТД» (позивач), як покупець, перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРЛІТ СК» (відповідач), як постачальнику, оплату за замовлений та вказаний у рахунку товар на суму 1 989 514,97 грн. (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять гри. 97 коп.). Позивачем здійснено оплату товару (будівельні сантехнічні матеріали) 06.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 53. Вищевказаний рахунок містить номенклатуру (асортимент) товару, його кількість та ціну, а вказане платіжне доручення містить вказівки на оплату згідно з рахунком. 12.09.2019 Позивачем направлено Вимогу про поставку товару в семиденний термін. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не виконано. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір поставки між сторонами не укладено, а грошові кошти сплачено за зобов'язаннями до договору підряду від 10.05.2017 №10052017. Водночас, суд відхилив твердження відповідача стосовно того, що рахунок від 05.09.2017 №72 стосується укладеного між сторонами договору підряду, оскільки матеріалами справи не підтверджується дане твердження. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували б зазначене позивачем.
Положеннями п. 4.1 Статуту Товариства, що діяв в період з 30.05.2012 по 30.12.2020 визначено, що кожен з учасників Товариства має право: брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному цим Статутом, одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності; вимагати розгляду поставленого ним питання на загальних зборах учасників Товариства; обирати та бути обраним до керівництва Товариством; вносити пропозиції щодо вдосконалення діяльності Товариства, усунення недоліків в роботі органів управління та контролю.
Згідно з п. 4.2 Статуту учасники Товариства, серед іншого, зобов'язані: сприяти здійсненню Товариством своєї діяльності; надавати посильну допомогу в розвитку підприємницької діяльності Товариства та отримання ним прибутку; утримуватися від дій, які можуть заподіяти шкоду господарській діяльності або діловій репутації Товариства та інших учасників.
Відповідно до п.п. 7.3 - 7.6, 7.8 Статуту основним показником, що характеризує діяльність Товариства, є прибуток.
Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства.
Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладено на головного бухгалтера Товариства, компетенція якого визначена чинним законодавством, а у випадку його відсутності - на директора.
Товариство та його посадові особи несуть встановлену законодавством відповідальність за достовірність даних, що містяться в річному звіті та балансі.
П. 9.1 Статуту передбачено, що вищим органом Товариства є загальні збори учасників (надалі - Збори).
Згідно з п. 9.6 Статуту до компетенції Зборів, серед іншого, належить: визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; обрання та відкликання членів виконавчого органу (директора) та ревізійної комісії (ревізора) Товариства; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Товариства.
Відповідно до п. 9.21 Статуту управління поточною діяльністю Товариства здійснюється директором Товариства.
Директор призначається та звільняється з посади Зборами (п.п. 9.22, 9.28 Статуту).
Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції Зборів (п.п. 9.24, 9.27 Статуту).
Згідно з п. 9.29 Статуту директор несе безпосередню відповідальність за виробничу, господарську, фінансову діяльність Товариства.
Суд першої інстанції вірно встановив, що саме до моменту зміни учасників Товариства (державна реєстрація змін відбулась 21.12.2020) та зміни бенефіціарних власників, керівника Товариства і затвердження нової редакції Статуту (державна реєстрація змін відбулась 30.12.2020), відповідальність за фінансовий стан Товариства несли ОСОБА_1 (засновник та керівник), ОСОБА_2 (головний бухгалтер та засновник-учасник), ОСОБА_3 (засновник-учасник).
Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.
В процедурі розпорядження майном, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна аудиторська компанія" було виготовлено Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" станом на 30.06.2021.
Колегія суддів оцінює даний звіт аудитора в сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами у справі.
З вказаного звіту вбачається, що фінансовий стан Підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Структура балансу станом на 30.06.2021 є незадовільною, протягом досліджуваного періоду вартість майна зменшилася на 99,9 %. Фактично станом на 30.06.2021 Підприємство не мало у розпорядженні власних активів, а боргові зобов'язання становили 2 039,4 тис. грн.
Керівник Підприємства зобов'язаний був виявити ознаки критичної неплатоспроможності протягом 2017 - 2020 та відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Окрім цього, у Звіті міститься висновок про наявність ознак доведення до банкрутства Боржника, а також наявні ознаки приховуваного банкрутства.
Обґрунтування доведення Товариства до банкрутства його засновниками базується на банківських виписках по рахунках Боржника, його фінансовій звітності та судовому рішенні про стягнення грошових коштів з Боржника, оскільки в процедурі банкрутства ТОВ "Берліт-СК", як зазначає арбітражний керуючий, під час виконання обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Боржника йому не вдалось зв'язатись з керівництвом Товариства, також за юридичною адресою Боржник відсутній, а жодних документів пов'язаних з діяльністю Товариства його керівництвом передано не було. Пошук майна та коштів Боржника також жодних результатів не дав.
За результатами аналізу фінансових показників Боржника у період з 01.01.2017 по 30.06.2021 прослідковується стрімке зменшення активів Боржника, що в результаті стало наслідком відкриття провадження у справі про його банкрутство.
Так, необоротні активи Товариства протягом аналізованого періоду зменшились на 1,80 тис. грн. і станом на 30.06.2021 взагалі були відсутні, а оборотні активи за цей же період взагалі зменшились на 18 788 тис. грн., вартість яких на кінець аналізованого періоду дорівнювала 0,0 тис. грн.
Згідно з відомостями фінансової звітності Боржника, станом на 31.12.2017 вартість його запасів зросла у 5 разів з 511 тис. грн. до 2 561,1 тис. грн. і залишалась незмінною по 31.12.2018.
Однак, станом на 31.12.2019 залишкова вартість запасів зменшилась у 213 разів та вже становила 12 тис. грн. у порівнянні з минулим періодом.
Станом на 31.12.2020 - 31.12.2023 жодної звітності Боржником не подавалось, а розшук його активів результатів не дав, що вказує на свідоме виведення активів Боржника його колишніми засновниками та припинення діяльності Товариства.
Згідно з даними останньої поданої Товариством фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2019 обліковувалась дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на суму 1 025,00 тис. грн. та дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом на суму 66,20 тис. грн.
Хоча, у порівнянні з 2017 та 2018, на кінець таких звітних періодів, розмір дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги становив 9 928,1 тис. грн. та 9 920,9 тис. грн. відповідно.
Згідно з фінансовою звітністю підприємства поданої Боржником станом на 31.12.2019 на рахунках боржника обліковувались гроші та їх еквівалент в сумі 11,4 тис, грн.
Відповідно до отриманої на запит ліквідатора інформації від Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 16/26-15-12-01-21, ТОВ "Берліт-СК" мало два відкритих рахунки в Акціонерному банку "Південний" та в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк".
Згідно з даними виписки по рахунку Боржника в Акціонерному банку "Південний" за період з 02.08.2017 по 26.07.2021, залишок грошових коштів на банківському рахунку станом на 31.12.2020 становив 547,30 грн., а вже станом на 26.07.2021 - 0,00 грн.
Окрім цього, зі змісту даної виписки вбачається, що ТОВ "Берліт-СК" за рахунок отриманих 06.09.2017 від ТОВ "Сфінкс ЛТД" грошових коштів здійснило розрахунок з контрагентом ТОВ "Лібор Приват" (код ЄДРПОУ 40746405), якому перерахувало грошові кошти в сумі 1 214 007,38 грн. у періоді з 13.09.2017 по 15.09.2017.
При цьому, як зазначає ліквідатор, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, дане товариство фігурує у низці кримінальних проваджень, пов'язаних з веденням фіктивного підприємництва, ухиленням від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Також, згідно з даними виписки по рахунку Боржника в АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2017 по 26.07.2021, залишок грошових коштів на банківському рахунку станом на 31.12.2020 становив 402,00 грн., а вже станом на 26.07,2021 - 0,00 грн.
Враховуючи викладене, протягом досліджуваного періоду фінансових показників Товариства, які ґрунтуються на поданій ним фінансовій звітності підприємства, вбачається стрімке погіршення рентабельності Товариства, внаслідок чого балансова вартість його майна зменшилась на 99,9 %, власний капітал зменшився на 220,52% і станом на 30.06.2021 становив від'ємне значення -2039 тис. грн., у зв'язку з чим Боржник не здатен розрахуватись за своїми зобов'язаннями, що дає підстави дійти висновку про доведення Боржника до банкрутства його засновниками/керівництвом.
Окрім того, у даній справі про банкрутство ТОВ "Берліт-СК" наявні ознаки приховуваного банкрутства, які виражаються в наступному:
Боржником подано завідомо неправдиву інформацію про фінансово- господарський стан підприємства, яка створює оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховує стійку фінансову неспроможність (у фінансовій звітності станом на 31.12.2019 Боржником не в повній мірі відображено суму поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а саме: замість 2 039 357,7 тис. грн. вказано 245 тис. грн.);
у Боржника наявна значна (понад триста мінімальних розмірів заробітних плат) сума непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настав більше як три місяці тому (рішення Господарського суду м. Києві від 23.11.2020 у справі № 910/13835/19 про стягнення грошових коштів у сумі 2 039 357,7 грн. набрало законної сили 23.12.2020).
Одночасно з цим та як зазначалось вище, після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Берліт-СК" Боржник не передав арбітражному керуючому, як розпоряднику майна та ліквідатору, жодне майно і документи Товариства.
Окрім цього, за два дні до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 у справі № 910/13835/19 у Боржника повністю змінився склад його учасників.
Як зазначалось судом вище, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності у даній справі є механізмом відновлення порушених прав кредитора, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Сума незадоволених вимог кредитора відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Берліт-СК" становить 2 062 057,70 грн (визнані судом кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД").
Об'єктивну сторону правопорушення у даній справі складають неправомірні дії/бездіяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які призвели до неможливості виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфінкс ЛТД" та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", а також подання завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства, яка створила оманливе враження про нормальний фінансовий стан підприємства і таким чином приховала стійку фінансову неспроможність (у фінансовій звітності станом на 31.12.2019 Боржником не в повній мірі відображено суму поточної кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а саме: замість 2 039 357,7 тис. грн. вказано 245 тис. грн.).
Суб'єктами правопорушення є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який володів часткою в розмірі 12 240,00 грн., що становила 34 % статутного капіталу Товариства, та який перебував на посаді директора з 24.01.2006 до 30.12.2020;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка володіла часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становила 33 % статутного капіталу Товариства та була головним бухгалтером товариства.
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який володів часткою в розмірі 11 880,00 грн., що становила 33 % статутного капіталу Товариства.
Суб'єктивною стороною правопорушення є відношення ОСОБА_1 , як засновника та директора, ОСОБА_2 , як учасника та головного бухгалтера та ОСОБА_3 , як учасника товариства до виконання своїх обов'язків, свідоме вчинення дій, а також допущення бездіяльності, наслідком чого стало зменшення активів товариства та подальша його неплатоспроможність.
Згідно з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17 у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час виконання своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Загальна сума кредиторських вимог згідно з реєстром кредиторів складає 2 062 057,70 грн., які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника.
В свою чергу, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 вказав, що за змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Таким чином, суд першої інстанції вірно погодився з доводами ліквідатора, що розмір вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства складає 2 062 057,70 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.
Суд вкотре акцентує увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.
Проте, як свідчать установлені обставини справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення статті 61 КУзПБ не спростували відсутності своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довели відсутності причинно-наслідкового зв'язку між їх діями та бездіяльністю і банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК".
Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги зводяться до незаконності рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/13835/19 за позовом ТОВ «Сфінкс ЛТД» до ТОВ «Берліт-СК» про стягнення 1989514,97 грн, яке набрало законної сили, що не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у даній справі.
Крім того, посилання ОСОБА_2 у судовому засіданні 12.02.2025 на те, що вона звільнилась з посади головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" ще у 2015, про що нею здійснено запис у трудовій книжці, не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 19.07.2021 № 16/26-15-12-01-21 згідно з інформаційними ресурсами зазначеного органу головним бухгалтером Товариства є ОСОБА_2 станом на 19.07.2021. Запис у трудовій книжці, зроблений особисто ОСОБА_2 не може бути взятий судом до уваги, як доказ, що спростовує відомості Головного управління ДПС у м. Києві. До того ж цей доказ без поважних причин не був поданий до суду першої інстанції, що виключає взяття його до уваги судом апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.
Доводи скаржника щодо недоліків Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК", оцінені судом як такі, що не спростовують висновків, викладених у цьому Звіті із врахуванням доказів, що містяться у даній справі, у їх сукупності.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Посилання скаржника на те, що відповідачам не вдалось знайти керівництво та засновників ТОВ "Берліт-СК" та отримати відповідні документи, які б надали можливість довести в суді відсутність вини засновників боржника у доведенні його до банкрутства не можуть бути підставою скасування оскаржуваного судового рішення, враховуючи правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, які притягуються до неї, встановлену ст. 61 КУзПБ.
Враховуючи викладене, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Паніотова Олега Костянтиновича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість поданої заяви, тому суд правомірно її задовольнив, поклавши субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Берліт-СК" на колишніх засновників (учасників) боржника у зв'язку з доведенням товариства до банкрутства, а саме, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та стягнув з останніх солідарно на користь боржника 2 062 057,70 грн., у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства у даній справі.
Відтак, враховуючи наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб, відповідні особи мають нести відповідальність солідарно, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі №910/3632/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/3632/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 18.02.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді С.В. Сотніков
С.А. Гончаров