19.02.2025
Справа №721/866/24
Провадження 1-КП/721/95/2024
Путильський районний суд Чернівецької області
у складі головуючої судді ОСОБА_1
прокурора ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила, Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 01.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024240050000321 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Замостя, Вижницького району, Чернівецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 перебуваючи на посаді помічника лісничого Селятинського лісництва ДП «Путильське лісове господарство», являється працівником правоохоронного органу.
На підставі лісорубного квитка № 13 від 19.01.2022 року виданого ДП «Путильське лісове господарство», а також відповідно до технологічної карти затвердженої 25.01.2022 головним інженером ОСОБА_6 та погодженої відділом лісового господарства, виробничим відділом і службою охорони праці ДП «Путильське лісове господарство» з 25 січня 2022 року в кварталі № 22 урочища «Руська» Селятинського лісництва штатною лісозаготівельною бригадою проводилась суцільно-лісосічна рубка.
Згідно п. 15 групи А додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України від З лютого 2021року №77 до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі дозволу відносяться лісосічні роботи, трелювання, транспортування та сплав лісу, у тому числі: лісогосподарські, лісозаготівельні та лісотранспортні роботи на забруднених радіонуклідами територіях.
Штатна лісозаготівельна бригада для виконання вищевказаних робіт сформована в складі бригадира ОСОБА_7 , лісоруба VI-го розряду ОСОБА_8 , лісоруба VI-го розряду ОСОБА_9 , які ознайомлені з вимогами карти технологічного процесу розробки лісосіки під підпис.
Після цього, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що 01.04.2022 майстер лісу ОСОБА_10 провів інструктаж з охорони праці штатній лісозаготівельній бригаді бригадиру ОСОБА_7 , лісорубу VI-го розряду ОСОБА_8 , лісорубу VI-го розряду ОСОБА_9 , які фактично виконували роль вальників лісу та в порушення розділу III «норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття, та інших засобів індивідуального захисту для працівників, зайнятих на лісозаготівельних роботах» Положенням «Про норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам в ДП «Путильський лісгосп» затвердженим наказом директора №98 від 09.02.2022, працівникам не були видані засоби індивідуального захисту - шолом захисний з сіткою і навушниками.
18 квітня 2022 року бригада у складі: бригадира - ОСОБА_7 , лісоруба VI-го розряду ОСОБА_8 , та інших членів бригади близько 08:00 години вирушили на лісосіку квартал № 22 урочища «Руська'Селятинського лісництва.
Після того, як робітники прибули на вищевказану ділянку, одягнули засоби індивідуального захисту (зокрема шолом захисний без захисної сітки), які були видані ДП «Путильський лісгосп» бригадир ОСОБА_7 дав вказівку лісорубу VI-го розряду ОСОБА_8 , лісорубу VI-го розряду ОСОБА_9 приступити до звалювання дерев.
Близько 10:30 годин 18.04.2022 ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , виконуючи обов'язки вальників лісу приступили до звалювання дерева хвойної породи, прямостоячого, з рівномірно розвинутою кроною, товщина його стовбура у місці підпилку - 56 см, висота дерева - 35-40. В ході виконання робіт, ОСОБА_8 почав забивати у місця підпилу цього дерева синтетичні клинки. Після чергового удару по основі клина, від нього відкололася частина полімеру і відлетіла в область лівого ока ОСОБА_8 , що через відсутність захисної сітки на шоломі, спричинило рвану рану лівого ока біля лімбу на рогівці, яка відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, тобто заподіяло шкоду здоров'ю ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи на посаді помічника лісничого Селятинського лісництва ДП «Путильське лісове господарство» в результаті злочинної недбалості, не передбачаючи настання заподіяння шкоди здоров'ю вальника ОСОБА_11 , маючи реальну можливість передбачити такі наслідки та запобігти настанню події нещасного випадку, в порушення вимог п.п. 12, 13 правил внутрішнього трудового розпоряднику по ДП «Путильський лісгосп», розділу III положенням «Про норми безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам в ДП «Путильський лісгосп» затвердженим наказом директора № 98 від 09.02.2022, Інструкції з охорони праці №1-Л3 при виконанні лісосічних робіт затверджених наказом ДП «Путильське лісове господарство» №110 від 17.03.2021, п. 7.10, п. 7.12 розділу своєї посадової інструкції помічника лісничого, розуміючи, що лісорубна бригада в тому числі за участі ОСОБА_11 , який фактично виконував обов'язки вальника лісу та будучи не забезпеченим шоломом із захисною сіткою, не вжив заходів контролю за своєчасною видачею засобів індивідуального захисту - шолому захисного з сіткою і навушниками до проведення лісосічних робіт, а також не вжив заходів щодо зупинки лісосічних робіт, що загрожують життю, або здоров'ю працюючих, не відсторонив від роботи осіб, які порушують вимоги охорони праці, внаслідок чого ОСОБА_11 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Отже, ОСОБА_3 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 272 КК України, а саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 272 КК України, визнав повністю та надав показання, що 18.04.2022 року близько 10 год 30 хв вальник лісу ОСОБА_9 та помічник вальника лісу ОСОБА_8 приступили до звалювання дерев в урочищі "Руська" Селятинського лісництва. У ході виконання робіт, ОСОБА_12 , забиваючи у місця підпилу дерева синтетичні клинки, після чергового удару по основі клинка, отримав рану лівого ока через відколену частину полімера, яка втрапила в око. Вказане трапилося через відсутність захисної сітки на шоломі, яку ОСОБА_12 повинен був отримати при виході на виконання робіт, за видачу вказаних шоломів був відповідальний він, як помічник лісничого. Вказав, що вказані захисні сітки надавалися тільки вальникам лісу, а помічникам вальників не видавалися, хоча правилами охорони лісу була передбачена видача захисних сіток і помічникам вальників. Вказав, що після вказаного випадку із ОСОБА_12 , вказані порушення щодо охорони праці усунені. Козаку відшкодував шкоду, допомагав із лікуванням. У вчиненому щиро розкаявся, засудив свою поведінку, зобов'язався у майбутнього не вчиняти подібного.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав показання, що 18.04.2022 року близько 10 год 30 хв він, як помічник вальника лісу разом із вальником лісу ОСОБА_9 приступили до звалювання дерев дерев в урочищі "Руська" Селятинського лісництва. У ході виконання робіт він, забиваючи у місця підпилу дерева синтетичні клинки, після чергового удару по основі клинка отримав рану лівого ока через відколену частину полімера, яка втрапила в око. Вказане трапилося через відсутність захисної сітки на шоломі, яку йому ніхто не видавав, такі маски видавалися тільки вальникам лісу. За насліками травми йому надали допомогу співробітники на місці у лісі, після чого відвезли у лікарню спочатку у Путилу, потім у Чернівці, де провели операцію на оці. Через вказану травму має третю групу інвалідності по зору. Курик допомагав йому фінансово при проведенні лікування та хірургічного втручання. Претензій до останнього не має, із цивільним позовом не звертався.
В судовому засіданні прокурор підтримав викладене обвинувачення, просив призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 272 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Такі, покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, а саме порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, крім того, протягом усього строку досудового розслідування, визнавав свою винуватість. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України.
Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії кримінальних проступків відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, наслідки вчинення кримінального правопорушення, а також те, що кримінальне правопорушення вчинено вперше, надання матеріальної допомоги потерпілому під час проходження ним лікування, потерпілим не заявлено цивільного позову, як і те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має міцні соціальні зв'язки. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав, на диспансерних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Суд ураховує, що у ОСОБА_3 зрозумів наслідки своєї протиправної поведінки та зобов'язався у майбутнього не вчиняти кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити покарання виходячи із мінімальної межі, визначеної санкцією ч. 1 ст. 272 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 65, 69-1 КК України, ступеню тяжкості злочину та особистості обвинуваченого з урахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
При цьому, застосування такого покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами та сприятиме загальній меті та цілям покарання, відповідно до ст. 50 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 349, 368-371, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України та призначити покарання у виді у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_13