Справа № 382/2129/24
Провадження 2-о/382/15/25
19 лютого 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Шевченко О. В
при секретарі судового засідання Чепіль А. А.
за участі
представника заявниці Лещенка С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготин Київської області справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лещенка Сергія Олександровича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини,
Представник заявниці звернувся до Яготинського районного суду Київської області з даною заявою, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, постійного проживання на час відкриття спадщини. В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік помер батько заявниці - ОСОБА_3 (спадкодавець). Після його смерті відкрилась спадщина у виді нерухомого майна: частки квартири, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . Оскільки спадкодавець склав за життя заповіт на ім'я заявниці - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») та ім'я сестри заявниці - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »), то відповідно до ст. 1223 ЦК України, заявниця та заінтересована особа є спадкоємцями за заповітом після його смерті. Заповіт посвідчено 01.09.2017, державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Сушко Л. М. за реєстровим № 1-235. Спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, згідно якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), немає. Спадкоємець - ОСОБА_2 , спадщину не прийняла, оскільки у передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала та місце її проживання не було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем і будь-якого спір між сторонами щодо спадкового майна відсутній. Разом з тим представник заявниці додає, що у зв'язку із похилим віком і станом здоров'я спадкодавець у квітні 2023 року переїхав на постійне місце проживання до своєї доньки - ОСОБА_1 , де і проживав до дня своєї смерті. Після цього, заявниця вважавши, що спадщину прийняла шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем, тому звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І. Ж., з наміром подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Але на підставі поданих заявницею ОСОБА_1 документів, нотаріус не відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно не видала свідоцтво про право на спадщину, з причин відсутності доказів спільної реєстрації місця проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто нотаріусу необхідно подати довідку (витяг) органу реєстрації місця проживання щодо спільної реєстрації спадкодавця і спадкоємця, а не щодо спільного проживання, яку заявниця ОСОБА_1 надала нотаріусу. Встановлення даного факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Враховуючи вищевикладене просив встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27.11.2024 призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.
У судовому засіданні представник заявниці - адвокат Лещенко С. О. підтримав зміст заяви, просив суд її задовольнити, зазначивши, що встановлення даного факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
У судовому засіданні в якості свідка допитаний ОСОБА_5 , який пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_1 і тривалий час підтримує з нею дружні відносини, близько 30 років. Йому відомо, що приблизно з 2023 року ОСОБА_1 забрала до себе жити свого батька - ОСОБА_3 , оскільки останній хворів і потребував стороннього догляду. Вони мешкали за адресою: АДРЕСА_2 . Також він додав, що
ОСОБА_1 доглядала свого батька, лікувала його до лютого 2024 року, поки останній не помер.
У судовому засіданні, в якості свідка допитана ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що тривалий час з родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримувала дружні стосунки. Приблизно у 2023 році ОСОБА_3 захворів і потребував стороннього догляду, через це ОСОБА_1 забрала його жити до себе за адресою: АДРЕСА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_1 доглядала батька до моменту його смерті, а саме до лютого 2024 року та була присутня під час його поховання.
Заслухавши пояснення представника заявниці, покази свідків, дослідивши матеріали справи і наявні у ній докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 293, п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Суд приймає до уваги подані заявницею докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Так, із копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 10.04.1996 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5, 6).
Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади щодо місця проживання, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Із копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , вбачається, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с. 8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с. 9).
Із копії паспорта № НОМЕР_4 , виданого 16.07.2019 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10, 11).
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання від 04.07.2019, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 (а.с. 12).
Згідно копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 , вбачається, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 » (а.с. 13).
Із копії свідоцтва про народження НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с. 14).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 81 рік (а.с. 15).
Згідно копії витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано від 14.10.2024, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період з 28.02.2017 по 29.02.2024 (а.с. 16).
Із копії заповіту посвідченого 01 вересня 2017 року державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Сушко Л. М., зареєстрованим у реєстрі за № 1-235, вбачається, що ОСОБА_3 , заповів своїй дочці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і своїй дочці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , порівну, тобто по (одній другій) частці кожному (а.с. 17).
Відповідно до акту обстеження від 14.10.2024, вбачається, що ОСОБА_3 , проживав до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 спільно зі своєю дочкою - ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_2 (а.с. 18).
Згідно довідки (дублікат) СКП «Ритуал» від 11.03.2024, вбачається, що ОСОБА_3 за власні кошти поховав чоловік дочки - ОСОБА_7 (а.с. 19).
Із копії свідоцтва про право власності на житло від 25.03.1996 вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_3 та членам його сім'ї - ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 у рівних частках (а.с. 20).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2018, вбачається, що ОСОБА_3 належить частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 21).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.04.2018 державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори Київської області Сушко Л. М вбачається, що спадкоємцем частки на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 є її чоловік - ОСОБА_3 (а.с. 22).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.04.2018, вбачається, що ОСОБА_3 належить частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 23).
Із копії технічного паспорту від 07.04.2011 вбачається, що власники квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являються: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 (а.с. 24, 25).
Із відповіді № 302/01-16 від 14.11.2024, нотаріусом було роз'яснено, що для відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , заявниця ОСОБА_1 повинна була подати заяву про прийняття спадщини у строки встановлені законодавством, або необхідно надати довідку органу реєстрації місця проживання щодо спільної реєстрації спадкодавця та спадкоємця на день відкриття спадщини (а.с. 26).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.11.2024, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , не відкривалася (а.с. 27).
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
У останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що заявниці необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявниці із батьком на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263 - 265, 315 - 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лещенка Сергія Олександровича, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала за адресою:
АДРЕСА_2 разом із спадкодавцем - своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повні найменування учасників:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , місце проживання:
АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення підписано 19.02.2025.
.
Суддя Олена ШЕВЧЕНКО