19.02.2025 Провадження по справі № 2/940/158/25
Справа № 940/107/25
Іменем України
19 лютого 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
при секретарі : Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 27.10.2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальної управління юстиції у Київській області, актовий запис № 108, та стягнути судові витрати по справі, посилаючись на те, що сімейні стосунки у них з чоловіком не склалися, на даний час вони разом не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, а тому позивачка вважає, що їх сім'я розпалася і зберігати її надалі недоцільно.
В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не прибула, в позовній заяві просить справу слухати у її відсутності. Крім того, до суду надала заяву, в якій просить після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище ОСОБА_3 .
ВідповідачОСОБА_2 в підготовче засідання не прибув, до суду надав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення в підготовчому судовому засіданні.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
В підготовчому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували свій шлюб 27.10.2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальної управління юстиції у Київській області, актовий запис № 108, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.10.2018 року (а.с. 5). Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.09.2022 року - а.с. 6).
В період спільного проживання сімейне життя у сторін не склалося, на даний час вони разом не проживають, шлюбних стосунків не підтримують.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та досліджені в суді докази, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони зберігати шлюб не бажають, а тому суд приходить до висновку, що їх сім'я розпалася остаточно і її збереження при таких обставинах суперечило б інтересам сторін.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка понесла судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату ID: 7855-8993-0514-7294 від 20.01.2025 року (а.с. 8), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому сам факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи (постанова ВС від 28.09.2021 року у справі № 160/12268/19).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 року у справі № 479/475/21, провадження № 61-6583св22 дійшов наступного висновку.
Так, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 20.01.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Неживком І.В. (а.с. 9) та із акту наданих послуг від 20.01.2025 року (а.с. 10), розмір правових послуг адвоката за надання юридичної допомоги ОСОБА_1 складає 1000 гривень - підготовка позовної заяви.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування з відповідача таких витрат в заявленому розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та є завищеним, виходячи з ринкових цін на адвокатські послуги.
Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд враховує те, що справа про розірвання шлюбу є малозначною справою, яка не потребує додаткового вивчення норм законодавства та правових позицій, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а саме складання позовної заяви на двох аркушах паперу, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.
З урахуванням наведеного суд стягує з відповідача на користь позивачки 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 27.10.2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальної управління юстиції у Київській області, актовий запис № 108, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_3 , - 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя: Т.П.Косович