01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" листопада 2010 р. Справа № 21/210-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Темпо», Львівська обл., м. Львів
до Закритого акціонерного товариства «Макарово», Київська обл., с. Калинівка
про стягнення 124 331,22 гривень
за участю представників:
від позивача: Берестецький Т.Б. (довіреність від 20.10.2010р.)
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство закритого типу «Темпо»(далі-АТЗТ «Темпо»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Макарово»(далі-ЗАТ «Макарово»/відповідач) про стягнення 124 331,22 грн., з яких: 121 893,36 грн. заборгованості за угодою №1-17108/09 від 17.08.2009р. та 2 437,86 грн. штрафу.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2010р. порушено провадження у справі №21/210-10 та призначено її до розгляду на 13.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2010р. розгляд даної справи відкладено на 25.10.2010р.
В судове засідання 25.10.2010р. представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог.
Оскільки позивачем в заяві не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання даного рішення господарського суду у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
В судовому засіданні 25.10.2010р. оголошувалась перерва до 08.11.2010р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
17.08.2009р. між АТЗТ «Темпо»(далі-постачальник) та ЗАТ «Макарово» (далі-покупець) укладено договір угоду №1-17108/09 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 1.2, 2.5, 3.2 та 10.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар, згідно асортименту та кількості, визначених покупцем.
Документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару, поставленого за даною угодою, є накладна постачальника з відміткою (підписом) покупця про отримання.
Приймання продукції засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних накладних.
У зв'язку із 100% валютною складовою товару, ціни на товар розраховуються у національній валюті України за курсом УМВБ. Розрахунки за поставлений товар здійснюються почергово в хронологічному порядку виникнення заборгованостей (за накладними) національною валютою України в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дати накладної.
Угода стає чинною з моменту її підписання сторонами і діє до 31.12.2009р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за даною угодою.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Угодою в частині поставки товару виконав належним чином.
Так, на виконання умов Угоди позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 121 893,36 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №3-13/01/10 від 13.01.2010р. на суму 121 893,36 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Угодою свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Угоди.
Втім, відповідач свої обов'язки за Угодою в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 121 893,36 грн. заборгованості.
Наявність 121 893,36 грн. заборгованості відповідача за Угодою підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 25.10.2010р., яка підписана головою правління та головним бухгалтером АТЗТ «Темпо»і скріплена відбитком печатки Товариства. Зазначений факт відповідачем не спростований.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 121 893,36 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №3-13/01/10 від 13.01.2010р. згідно Угоди.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1 Угоди постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар, згідно асортименту та кількості, визначених покупцем.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.2 Угоди розрахунки за поставлений товар здійснюються почергово в хронологічному порядку виникнення заборгованостей (за накладними) національною валютою України в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дати накладної.
За таких обставин, підписання відповідачем накладної №3-13/01/10 від 13.01.2010р. без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним товару та породжує у відповідача обов'язок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені п. 3.2 Угоди.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 121 893,36 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №3-13/01/10 від 13.01.2010р. згідно Угоди підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку за Угодою в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача у відповідності до п. 5.3 Угоди 2 437,86 грн. штрафу.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до п. 5.3 Угоди у випадку необґрунтованої відмови від виконання цієї угоди однією зі сторін винна сторона зобов'язана компенсувати всі збитки іншій, а також оплатити штраф у розмірі 2% від вартості товару.
Оскільки розмір штрафу, нарахованого позивачем відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, приписам Угоди та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 437,86 грн. штрафу підлягає задоволенню.
Крім того, в судовому засіданні 25.10.2010р. представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ч. 2 п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями) відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Втім, на підтвердження своїх вимог позивачем надано суду лише договір про надання адвокатських послуг №81/2010 від 09.08.2010р., що укладений між позивачем та адвокатом Чорній М.В. та довідку від 09.08.2010р., яка підписана адвокатом Чорній М.В. про сплату позивачем останньому 10 000,00 грн. за послуги згідно названого договору.
Оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою послуг адвоката, як-то платіжні доручення або інші первинні бухгалтерські документи, а надана позивачем довідка від 09.08.2010р., яка підписана адвокатом Чорній М.В. не є належним та допустимим доказом розміру понесених витрат у розумінні ст. 34 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Макарово»(08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33801524) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, 367 А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20785813) 121 893 (сто двадцять одну тисячу вісімсот дев'яносто три) грн. 36 коп. заборгованості, 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 86 коп. штрафу, 1 243 (одну тисячу двісті сорок три) грн. 31 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 09.11.2010р.